Центральна Рада виробила і винесла на широкий загал концепцію державно-національного будівництва в Україні. Продовжуючи історичні традиції української демократії (Т.Шевченка, Лесі Українки, І.Франка, М.Драгоманова, Б.Грінченка, М.Коцюбинського та ін.), для лідерів Центральної Ради на час її утворення були однозначні соціал-демократичні напрямки розвитку українського суспільства. "Влада в Україні повинна належати класам працюючим, робітництву й селянству, тим класам, які здобули цю владу своєю кров'ю", - підкреслював один з лідерів української революції В.Винниченко.
Центральна Рада розпочала економічне реформування українського суспільства: проголосила перехід до власності державі великих банків, промислових підприємств, обмежила в значній мірі поміщицьке землеволодіння і заявила про передачу надлишків землі селянам. Правда, щоб уникнути соціального напруження в суспільстві, яке мало виникнути через невдоволення банкірів, фабрикантів та землевласників, Центральна Рада гарантувала їм одержання за рахунок держави компенсації. В добу Центральної Ради з'явилася національна, валюта - гривня.
Після століть імперського панування Центральна Рада та Генеральний Секретаріат взяли курс на демократичний характер перебудови держави - скасування смертної кари, реформу суддівства та адміністрації, широкі свободи для неукраїнських народностей.
У питаннях зовнішніх Центральна Рада висунула ідею конфедеративних та міжнародних зв'язків з багатьма країнами світу. Цінне те, що Центральна Рада одразу взяла курс на власний шлях розбудови демократичної, соціальної держави, тому визнала, що ні московський, ні західний шлях Україні не підходить".
На перших етапах своєї діяльності Центральна Рада здобула широку підтримку серед населення України, передусім селянства та інтелігенції.
Водночас, не маючи досвіду політичної діяльності та державотворчої роботи, керівники української держави припустилися багатьох фатальних помилок, внаслідок чого українська революція зазнала поразки.
Протягом короткого історичного часу були допущені прогаяння в часі і нерішучість в проведенні головних політичних і соціально-економічних перетворень; серед діячів Центральної Раді не існувало єдності та спільної думки з багатьох проблем державного будівництва; не маючи часу на створення власної армії, Центральна Рада змушена була виборювати державність України у переважаючих антиукраїнських сил.
Молода українська революція не знайшла належної підтримки у країн світу, які проявили свою схильність перш за все до тих сил, які були антиукраїнськими (Біла Росія чи Польща).
В той же час, не дивлячись на поразку, діяльність Центральної Ради мала велике історичне значення:
- вона підняла на новий щабель ідею української державності;
- діяльність Центральної Ради викликала захоплення і була дідтримана чисельними представниками різноманітних верств населення України;
- Центральна Рада практично здійснила вікові прагнення українського народу до свободи і незалежності;
- боротьба під прапором Української революції на своїх героїчних прикладах підготувала покоління, які вибороли незалежність України.
IV. Список літератури
1. Політична історія ХХ століття: Навч. посібник.
2. Матеріали і методичні вказівки до вивчення історії України.
3. Курас И.Ф. Торжество пролетарского интернационализма и крах мелкобуржуазных партий на Украине.
4. О.В.Гісем, В.М.Даниленко, Ф.Л.Левітас: Історія України ХХ ст.