Смекни!
smekni.com

США у 60-70-х рр. (стр. 2 из 2)

У 70-і роки масові рухи пішли на спад. Причиною цього була не політика республіканців, що перемогли на виборах 1968 р., а економічна криза 70-х років, яка змінила пріоритетність проблем, які стояли перед населенням. Крім того, більша частина вимог масових рухів була задоволена: американські війська були виведені з В'єтнаму, ліквідовано загальну військову повинність, расизм поставлено поза законом, а в 1972 р. набрала чинності 26 поправка до Конституції США, яка надала право голосу молоді з 18 років.

Завдання на закріплення:

1. Визначіть основні причини масових соціальних рухів у США у 50—60-І роки.

2.Вкажіть складові масових рухів у США у 60-І роки.

3. З'ясуйте наслідки І результати масових рухів

Відповідь можна оформити і у вигляді структурно-логічної схеми: причини — складові — основні події — результати, наслідки.

Третє питання.

Розповідь вчителя.

На президентських виборах 1968 р. перемогли республіканці. Президентом став Річард Ніксон (1913—1994).

Вже в перші роки правління республіканців США були вражені економічною кризою. Особливістю цієї циклічної кризи перевиробництва (1969— 1970 рр.) було те, що скорочення виробництва і збільшення безробіття супроводжувались підвищенням цін. Це явище отримало назву стагфляція (від поєднання слів стагнація та інфляція). Наприкінці 60-х років почались енергетичні труднощі, що вилились в 1973 р. в енергетичну кризу, яка поглибила попередню (перевиробництва). Це відразу призвело до нового падіння виробництва, зростання безробіття, значного підвищення цін. Все це змусило республіканців відмовитись від політики неоконсерватизму, яку вони проголосили, і вдатися до активного ви користання методів державного регулювання економіки. У січні 1971 р. Р.Ніксон навіть заявив журналістам: «Я тепер кейнсіанець».

Економічна кризараптове падіння, скорочення виробництва, що супроводжується розоренням значної частини підприємств, зростанням безробіття, падінням заробітної плати і курсу акцій.

Для подолання економічних труднощів було розроблено програму заходів, які дістали назву «нова економічна політика». Наслідком проведення цієї політики стало ширше державне регулювання. Вперше в мирний час було введено контроль за цінами. Непомірно зросли державні витрати на соціальні програми. Але всі ці заходи виявились малоефективними. У 1973—1974 рр. США вразила і політична криза, яка виявила всі недоліки американської політичної системи і державного апарату.

Особливості проявів кризи 1973-1975 рр. в США.

Спад виробництва супроводжувався зростанням цін і неконтрольованою інфляцією (діфляція).

Стрімке зростання безробіття.

Падіння життєвого рівня населення.

Криза перевиробництва переплелася зі структурною, сировинною і валютно-фінансовою.

Економічна криза співпала і з політичною кризою.

17 червня 1972 р. під час передвиборчої кампанії до штаб-квартири демократичної партії в готелі «Уотергейт» забрались їх політичні конкуренти, аби встановити підслуховуючу апаратуру. Вони були виявлені і заарештовані. Виник грандіозний «Уотергейтський скандал». У результаті розслідування президент Ніксон змушений був у 1974 р. піти у відставку. Одночасно було ухвалено рішення про введення державної системи фінансування виборів президента. Місце Ніксона зайняв віце-президент Джеральд Форд.

Цікаво знати.

Американський історик А.Шлезінгер називає у якості основної причини виникнення імпічменте Р.Ніксона ту обставину, що Ніксону вдалося стати занадто «сильним» президентом. У боротьбі з кризовими явищами в економіці, соціальною кризою, що була породжена війною у В'єтнамі, молодіжними бунтами, Ніксон —досвідчений, вольовий та енергійний політик — наче піднявся над конгресом, порушивши традиційне співвідношення виконавчої і законодавчої влади в США. Саме це зробило президента «незручним» і призвело до його відставки. Крім того, у засобах масової інформації розгорнулася дискусія про наслідки розрядки, її ініціатори стверджували, що розрядка вигідна лише СРСР: нібито саме Радянський Союз здобуває політичний капітал у світі, отримує суттєві економічні вигоди від режиму найбільшого сприяння у торгівлі з США.

У зовнішній політиці республіканці Р.Ніксон і Дж.Форд намагались реалізувати політику розрядки, що мало вияв у нормалізації відносин з СРСР, обмеженні стратегічних ядерних озброєнь, зменшенні загрози спалахування ядерної війни. Також США нормалізували відносини з комуністичним Китаєм (1971 р.), припинили війну і вивели свої війська з В'єтнаму (у 1975 р. комуністи перемогли у громадянській війні на півдні В'єтнама). Ця поразка породила в США т.зв. «в'єтнамський синдром» — страх бути втягнутими у тривалий кривавий конфлікт без перспективи перемоги.

Період президентства Дж.Форда (1974— 1976 рр.) найменш досліджений в історії США. Роки його правління припадають на найбільш трагічний у повоєнний час період в історії країни: економічний спад, зростання злочинності, наслідки політичної кризи, яка підірвала довіру до інститутів влади, завершення в'єтнамської війни, розчарування у суспільстві. Форду, з його врівноваженим і спокійним характером вдалося відновити довіру до посади президента, вселити в душі американців надію у майбутнє. Проте «Уотергейтський скандал» настільки підірвав престиж республіканців, що на президентських виборах 1976 р. перемогу здобув демократ Джиммі Картер, губернатор штату Джорджія, спеціаліст в галузі атомної енергетики. У роки його президентства відбувся злам у настроях американського суспільства. Воно переконалось, що неможливо вийти з кризи з допомогою державного регулювання. Для демократа Картера це мало фатальні наслідки, оскільки з ними асоціювалось державне регулювання, хоча у своїй політиці він намагався реалізувати протилежну стратегію. Зокрема, він скоротив соціальні програми. Намагався узгодити державні витрати з доходами бюджету. Ці зміни грали на руку республіканцям. До того ж, невдача у визволенні американських дипломатів у Тегерані, де відбулась ісламська революція (1979 р.), дала привід для звинувачень адміністрації в слабкості. А нова фаза енергетичної кризи (1979—1980 рр.) додала нових економічних проблем.

Питання на закріплення:

1. Назвіть президентів США 60—70-х років XX ст. Вкажіть їх партійну приналежність.

2. Що зумовило широкі соціальні рухи у 60-і роки?

3. Що таке «Уотергейтський скандал»? Які його уроки і наслідки?

III. Підсумки.

60—70-і роки стали важливою віхою в історії США. У цей час завершився той період, що був започаткований «новим курсом» Ф.Рузвельта. Американці замахнулися на досягнення «нових рубежів», створення «великого суспільства» і прагнули «остаточно побороти бідність». Та реалії 70-х років примусили США зосередитися на вирішенні зовсім інших проблем. Кризи насувались одна за одною. Америка потребувала змін.