5. Потрібно постійно відстежувати структуру роздрібної ціни основних видів продовольчих товарів в ланцюгу від виробника сировини до безпосереднього споживача.
У нашій країні вже кілька разів вводили мораторій на введення ринку землі, проте ні разу не провели ґрунтовного дослідження щодо того, що дасть ринок землі, скільки, ким і за якою ціною купуватимуть і продаватимуть землю сільськогосподарського призначення при відміні мораторію? А це надзвичайно важливе питання.
Підсумовуючи варто відзначити, що для розв'язання питань у нашій країні є інтелектуальний потенціал. Необхідна лише воля владних структур. Це дало б можливість ефективніше шляхи по виходу АПК України з кризи й уникати тих фінансових збитків, що мали місце за період реформування АПК.
Зміна відносин власності зумовила радикальні перетворення всієї системи економічних відносин як на загальнодержавному рівні, так і на рівні галузей, регіонів суб'єктів господарської діяльності. Але докорінних позитивних зрушень у сільському господарстві за роки його реформування не досягнуто. Відсутність послідовної, чітко виваженої, науково обґрунтованої державної аграрної політики, напрямів і механізмів її практичної реалізації стала однією з головних причин демографічної кризи соціально-економічного занепаду села та погіршення стану його населення.
Недостатня наукова обґрунтованість заходів земельної реформи та реформування сільськогосподарських підприємств призвели до відокремлення відносин власності та трудових відносин (селянин власник земельної частки і майнового паю став найманим працівником на своїй власності).
Основними чинниками, що зумовили погіршення стану соціально-економічного розвитку села, є спад виробництва сільськогосподарської продукції, зниження його ефективності, відсутність системності та недостатність державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників, поглиблення диспаритету цін на продукцію сільського господарства та вхідні ресурси, низький рівень доходів сільського населення і, відповідно, низька купівельна спроможність населення країни.
Незважаючи на загальне зростання обсягів кредитування комерційними банками товаровиробників, за останні 5 років вони становлять лише 25% від оптимальної потреби. Крім того, відсотки залишаються надто обтяжливими для сільської економіки, а умови отримання (перш за все застава) роблять їх майже недоступними для більшості виробників.
Через фінансові проблеми сільгосптоваровиробники змушені порушувати практично всі технологічні вимоги та процеси, що призводить до збитковості продукції й погіршення її якості.
Невирішеною залишається проблема технічного переоснащення галузі. Першопричиною негараздів у технічному забезпеченні стало різке зростання диспаритету цін між технікою і сільськогосподарською продукцією: при індексі цін реалізації продукції сільського господарства у січні-жовтні 2005 року порівняно Із січнем - жовтнем 2004 року 110,4%, сукупний індекс витрат на виробництво сільськогосподарської продукції за цей період становив 120,5 відсотка.
Внаслідок цього аграрні підприємства втратили тільки за 1996-2008роки 58,1 млрд. гривень. Як приклад, щоб купити зернозбиральний комбайн СК-5 "Нива" у 1990 р. треба було продати 34,2 т зерна, а в 2008 р. - вже 556,8 тонн.
Однією з найгостріших соціальних проблем на селі є низький рівень оплати праці працівників аграрного сектору економіки, який понад десять років залишається найнищим серед усіх галузей економіки України (у 1995 році - 46,3 грн., у 2005 році - 398 грн., що становить 52% до рівня середньомісячної заробітної плати в галузі економіки (764 грн) та 88% до прожиткового мінімуму на працездатну особу на рік (453 грн). Рівень заробітної плати на значній частині підприємств нижчий прожиткового мінімуму. Така ситуація стає загрозливою для продовольчої безпеки держави.
В умовах вступу України до COT та Євросоюзу формуються нові підходи щодо створення організованого ринку відповідно до світової практики та правил міжнародних економічних відносин, більш активно розбудовується внутрішній аграрний ринок. Однак, незважаючи на вкрай несприятливу фінансово-економічну ситуацію в АПК, прогнозується збільшення валової продукції сільського господарства у 2007 році на 1,7% проти рівня 2008 року.
Вже за 10 місяців вдалося валову додану вартість (ВДВ), створену в сільському господарстві, промисловстві та лісовому господарстві, збільшити на 2,3%, при загальному зростанні валового внутрішнього продукту (ВВП) України на 2,8%.
Виробництво валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств у січні-жовтні 2008 року збільшилося на 1,4% порівняно з відповідним періодом 2005 року, в тому числі у сільськогосподарських підприємствах - на 4,9%, у господарствах населення - 99,1 відсотка.
Приріст промислової продукції харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів проти попереднього року становив 14,4%, у тому числі харчової промисловості - 13,9%.
Активізовано кредитний ринок, що дало змогу залучити 7 млрд. грн. (в 1,5 рази більше відповідного періоду 2004 року).
До Зведеного бюджету України станом на 1 жовтня 2005 року надійшло від підприємств агропромислового комплексу 6 млрд. грн. податкових платежів, що на 30% більше відповідного періоду минулого року.
За 9 місяців 2005 року експортовано сільськогосподарської продукції на суму 3,1 млрд. дол. США, що на 18,2% більше відповідного періоду минулого року, імпортовано - на 2 млрд. дол. США (більше на 35,2%). Зовнішньоторговельне сальдо позитивне і дорівнює 1,1 млн. дол. США.
Продовження нинішньої тенденції призведе через два-три роки до повної деіндустріалізації аграрного виробництва, втрати половини вирощеного урожаю.
Для відновлення машинно-тракторного парку на рівні технологічної потреби не обхідні щорічні інвестиції в обсягах до 20 млрд. грн. та для підготовки парку сільськогосподарської техніки до сезону польових робіт потреба в коштах становить 1,8 млрд. гривень. Однак за останні три роки щорічні джерела фінансування на придбання сільськогосподарської техніки не перевищують 2 млрд. грн., що є меншим платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників.
З метою підвищення платоспроможності селян у державному бюджеті передбачено ряд фінансових механізмів державної підтримки щодо придбання техніки обладнання для агропромислового комплексу. Нині сільгосптоваровиробники мають змогу закуповувати техніку залучивши пільгові довгострокові кредити, на умовах фінансового лізингу та з частковою компенсацією вартості. Для компенсації кредитної ставки довгострокових кредитів бюджетом передбачено видатки в сумі 350 млн. гривень.
Для поліпшення стану технічного забезпечення АПК розроблено концепцію "Програми Державної технічної політики в аграрному секторі на період 2008-2010 років" та прийнято у першому читанні Верховною Радою України проект Закону України "Про систему інженерно-технічного забезпечення АПК".
Для виконання комплексу польових робіт у 2007 році сільгосптоваровиробникам необхідно 1894 тис. тонн дизельного пального та 625 тис. тонн бензину, в т. ч. на весняно-польові роботи - 660 тис. тонн дизпалива та 226 тис. тонн бензину.
Нині основною проблемою є коливання цін на ринку нафтопродуктів. За останні 12 місяців середня вартість дизпалива зросла у 1,6 раза. Тому, враховуючи ситуацію на ринку нафтопродуктів, Міністерством запропоновано розглянути можливість скасування акцизних зборів на дизельне пальне для села, створення при Держрезерві стабілізаційного фонду нафтопродуктів, спрямувати нафту власного видобутку на вітчизняні нафтопереробні підприємства для переробки та поставки виробленого дизпалива селу за стабільними цінами. Проводиться робота з перепрофілювання частини підприємств на виробництво біоетанолу. Це дозволить зберегти тисячі робочих місць у сільській місцевості.
За минулий 2004 рік сільгосппідприємства спо-електроенергії в обсязі близько 2,78 млрд. кВт/год на суму близько 732,9 мли. цо майже у 7 разів менше ніж у 1991 році. Міністерство запропонувало встановити тарифи на електроенергію для всіх сільгосптоваровиробників на рівні споживачів 1 класу напруги.
Проблеми сільської місцевості. Важливою проблемою для сільської місцевості є демографічна ситуація. Сільська місцевість потребує інвестицій для поліпшення умов життя, проте міграція сільського населення з маленьких поселень буде продовжуватись. Прогноз відділу з питань населення ООН передбачає, що сільське населення України зменшиться на третину протягом наступних 25 років.
Під впливом технічного прогресу та переходу до приватного сільського господарства розвиток сільської місцевості та диверсифікація економічної діяльності в Україні вимагатиме створення великої кількості робочих місць, не пов'язаних із сільським господарством, оскільки реструктуризація сільгосппідприємств супроводжується зменшенням робочих місць у сільському господарстві.
Сучасний стан сільського входить у гостре протиріччя з стратегічними цілями національного державотворення і вимагає невідкладного прийняття цілісної комплексно довгострокової програми подолання кризи в сільському господарстві га сприянні розвитку села.
З метою кардинальної зміни ситуації, за ініціативи Міністерства розробляється Програма розвитку та підтримки українського села. Основні напрями державної політики спрямовані на створення сприятливих умов для розвитку і формування Україні високоефективного конкурентоспроможного на внутрішньому та зовнішньо му ринках сільськогосподарського виробництва, забезпечення продовольством держави і формування експортного потенціалу; створення у сільській місцевості сприятливого середовища для життєдіяльності людей як необхідної передумов ефективного функціонування галузей сільського господарства, сталого розвитку сільських територій та збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності нації.