До широкої номенклатури засобів телевізійного зв`язку входять так звані прикладні або промислові телевізійні установки (ПТУ) загального призначення (існують також спеціалізовані установки, що призначені для використання під землею, під водою, в умовах космосу та ін.), які застосовуються в процесах оперативного керування виробництвом, у науці, техніці, а також у багатьох інших сферах діяльності. ПТУ призначені для візуального спостереження на відстані за різноманітними об`єктами, подіями, явищами, процесами, недоступними для безпосереднього спостереження людиною внаслідок неможливості знаходження, або небезпеки для здоров`я наприклад, у зонах високих температур,загазованості, запиленості). ПТУ складаються з перевальних телевізійних камер (телекамер), приймальних відеоконтрольних приладів, з`єднувальних кабелів та комутаційних приладів. Принцип дії ПТУ у спрощеному вигляді полягає в наступному (рис. 25). У передавальній телекамері зображення перетворюється в електричні сигнали й передається по кабелю на приймальний пристрій, в якому виникає зворотне перетворення електричних сигналів у початкове зображення і відновлення його на екрані відеоконтрольного приладу. Телевізор складається з таких основних вузлів: 1) антени; 2) підсилювача високих частот; 3) відеодетектора, який виділяє відеосигнал; 4) підсилювача відеосигналів; 5) підсилювача звукових частот; 6) амплітудного обмежувача і частотного детектора, які виділяють звукову частоту; 7) підсилювача низької (звукової) частоти; 8) гучномовця; 9) відновлювача постійної складової; 10) кінескопа; 11) блока живлення; 12) амплітудного селектора, який розділяє імпульси рядкової та кадрової розгортки; 13) генератора рядкової розгортки; 14) підсилювача імпульсів рядкової розгортки; 15) генератора кадрової розгортки; 16) підсилювача імпульсів кадрової розгортки; 17) електромагнітні коливання; 18) пружні коливання; 19) зображення.
На промислових підприємствах ПТУ в основному застосовується для керування виробничими та технологічними процесами. У керівника (диспетчера) встановлюється на робочому місці відеоконтрольний прилад (у деяких випадках – монітор з декількома телеекранами та з дистанційним пультом керування), а на відповідних ділянках виробництва – передавальні телекамери.
Керівник (директор, начальник служби, диспетчер) за допомогою ПТУ може спостерігати зі свого робочого місця за ходом виробничих та технологічних процесів на різноманітних ділянках і при необхідності приймати оперативні рішення.
Комплект ПТУ характеризується типом телекамер, наявністю механізмів для дистанційного керування, типом об`єктива, кількістю камер та відеоконтрольних приладів. Залежно від призначення комплекти ПТУ випускаються одно- і багатокамерними з одним або декількома відеоконтрольними приладами.
Деякі системи прикладного телебачення мають пристрої для дистанційного
керування ними абонентом (поворотом камери у вертикальній і горизонтальній площинах, фокусуванням та діафрагмуванням об`єктива). Системи прикладного телебачення поділяються за принципом керування на замкнуті й розімкнуті, а за принципом передачі відеосигналів на кабельні лінії та радіосигналу.
У прикладному телебаченні застосовуються, як правило, замкнуті кабельні системи. Вони мають такі переваги: більш проста й дешева апаратура; відсутність антенних споруд; більш надійний (захищений від перешкод) зв`язок.
Комутація телекамер із відеоконтрольним приладом абонента у замкнутих, багатокамерних системах прикладного телебачення здійснюється переважно за допомогою автоматичної телевізійної станції. Всі абоненти, що підключені до такої системи, крім головного, можуть підключатись до будь-якої передавальної камери шляхом набору умовного номера на телефонному апараті, а головний абонент (керівник, диспетчер) включає потрібну йому камеру натисканням відповідного ключа на пульті комутаційного блоку.
Прикладне телебачення в установах, організаціях, на підприємствах, крім функцій огляду та спостереження, може служити для оперативного передавання абонентам зображень різноманітних документів, наприклад, з канцелярії, архіву, бібліотеки, конструкторського бюро та інших служб.
Прикладне телебачення можна використовувати разом із відеозаписувальними апаратами (відеомагнітофонами). Відеомагнітофони забезпечують запис зображень як нерухомого, так і рухомих об`єктів на магнітний носій (переважно плівку), і подальше їх відтворення на телевізійному екрані. Записане зображення можна відтворювати практично необмежену кількість разів. Причому один і той самий магнітний носій можна використовувати для багаторазових записів нових зображень після стирання попереднього запису. Переважно при кожному новому записі зображень попередній запис стирається автоматично. Відеозапис можна відтворювати як звідеоконтрольного приладу (телевізора), так і безпосередньо від передавальної телекамери. Відеомагнітофони забезпечують уповільнені рухи на екрані і його повну зупинку. Ця якість особливо цінна й необхідна під час дослідження операцій різноманітних трудових процесів службами наукової організації праці та управління на підприємствах. Цей спосіб набагато оперативніший і ефективніший від методу кінозйомок.
Портативний (переносний комплект), що складається з телекамери (відеокамери) і відеомагнітофона, можна використовувати замість кінокамери під час документування найважливіших подій у діяльності установи, організації, підприємства. Цим способом знімають навчальні телефільми й навчають за ними співробітників різноманітних професій. Прикладне телебачення знаходить застосування в найрізноманітніших сферах діяльності, зокрема в медицині (демонстрація на телеекрані унікальних операцій), під час регулювання вуличного руху й потоку пасажирів у метро, передавання на землю зображення інших планет та ін.
Прикладне телебачення впевнено ввійшло у життя.
4. Основні функції інформаційних центрів
Довідково-інформаційні фонди виникли в процесі розвитку та вдосконалення державної системи науково-технічної інформації. Ідея створення довідкові-інформаційного фонду формувалась поступово. З кінця 50-х - початку 60-х органи науково-технічної інформації були ініціаторами ряду пропозицій по впорядкуванню потоку документів, введення механізації та автоматизації в інформаційні процеси. Реалізація цих пропозицій створювала необхідні умови науково-технічним бібліотекам та органам науково-технічної інформації для комплектування фондів першоджерел різними видами опублікованих та неопублікованих документів та для удосконалення довідково-пошукового апарату. Але повноцінне використання цих умов можливо лише в разі об'єднання зусиль органів науково-технічної інформації та науково-технічних бібліотек в довідково-інформаційної діяльності. Пошук оптимальних шляхів та форм взаємодії органів науково-технічної інформації та науково-технічних бібліотек в процесі довідково-інформаційного обслуговування, а також науково-методичні розробки в цій області призвели до створенню довідково-інформаційних фондів.
Інформаційний фонд це вітчизняна та зарубіжна інформаційна література, опис винаходів та патентів, стандарти, технічні умови та інші видання опубліковані у відкритому друці, а також дуже цінні неопубліковані документи: інформаційні карти, науково-технічні звіти, вітчизняна документація на вироби та матеріали, номенклатура продукції, яку випускають, акти порівняння випробувань окремих агрегатів, супроводжуюча технічна документація для імпортного обладнання, рішення та акти для імпортних зразків, неопубліковані матеріали конференцій, семінарів, звіти про відрядження, дисертації, препринти тощо.
Довідковий апарат ДІФ є ключем до інформаційного фонду. Він складається з фонду довідкових видань (керуючі і директивні матеріали офіційних органів, енциклопедії, словники, довідники, бібліографічні та реферативні видання); фонд виконання довідок, які використовують при повторному запиті; каталогів (алфавітного, систематичного); картотек (головних, довідково-бібліографічних, спеціально-бібліографічних: картотеки стандартів, картотеки звітів про відрядження, картотеки персоналу тощо; спеціальні фактографічні картотеки; допоміжні картотеки: картотеки вітчизняних підприємств, зарубіжних фірм тощо).
Аналітико-синтетичне опрацювання документів це інформаційний процес, який включає бібліографічний опис, класифікацію, предметизацію, анотування, реферування, науковий переклад, складання оглядів. В результаті таких процесів скорочується кількість інформаційних матеріалів за рахунок застарілих, проводиться якісний відбір інформації, який включає тенденції розвитку науки та техніки, розробку нових гіпотез, практичних рекомендацій, висновків, прогнозів.
Бібліотечно-бібліографічне інформування це процес накопичення та видачі споживачу документів в режимі “запит відповідь”. Важливе місце в бібліотечно–бібліографічному інформуванні надається міжбібліографічному абонементу.
Вибірковий розподіл інформації. Оскільки споживачу інформації потрібно не все про все те, що його цікавить, а тільки те що містить нові відомості, то спеціалісти з довідково-інформаційного забезпечення намагаються здійснити вибіркове інформування: представляють відомості у зручній для споживача формі (огляд, аналітична довідка, реферат, таблиця), враховуючи при цьому інформаційні особливості споживача.
Науковий аналіз та синтез інформації. Процес наукового аналізу та синтезу змісту первинних документів й створення оглядово-порівняльної інформації в вигляді бібліографічних, фактографічних, реферативних, аналітичних, та прогнозуючих оглядів.