Економічна ефективність виробництва кормів та шляхи збільшення їх виробництва і зниження собівартості (стр. 4 из 7)

Особливо невдалим видався 2006 рік, де збиток становив 424 тис. грн., норма збитку і рівень збитковості дорівнюють, відповідно, -13% і -32%. За такої динаміки розвитку економіки підприємство довго існувати не зможе.

Оскільки такий стан викликаний природно-кліматичними умовами, то необхідно негайно проводити заходи, покликані мінімізувати їх вплив, проводити інтенсифікацію землеробства, а також вносити корективи в технологію вирощування сільськогосподарських культур та утримання сільськогосподарських тварин.

2.2 Аналіз стану кормової бази

Принциповим є питання про те, на яку площу земельних угідь розраховувати вихід кормів. Уже давно в економічній літературі підкреслювалася необхідність розраховувати кормову площу окремо від земель, які використовуються для одержання продуктів харчування, під посіви технічних культур тощо. Зокрема, пропонується загальну кормову площу визначати за формулою:

, де

К_ПЗ – загальна кормова площа, га;

П_ПК – площа природних сіножатей і пасовищ, га;

П_КП – площа посівів кормових культур на орних землях, га;

Ф₁, Ф₂, ... , Ф_n – кількість продукції окремих сільськогосподарських культур, по яких на корми виділяється лише частина валового збору, ц;

У₁, У₂, ... , У_n– урожайність сільськогосподарських культур, по яких на корм виділяється лише частина валового збору, ц/га.

По культурах, від яких на корм тваринам використовується основна і побічна продукція, розраховують загальну поживність всієї продукції; потім їх кормову площу визначають діленням загальної кількості поживних речовин, витрачених на корм тваринам, на урожайність культури (в ц к. од.).

У кормову площу не включають поля, з яких мають побічну продукцію на корм тваринам (солому, бадилля та ін.), хоч вони і є значними додатковими джерелами кормів. З урахуванням посівів зернофуражних культур, як, наприклад, у США і країнах Західної Європи, кормова площа може становити у структурі посівних площ 50 - 60 % і навіть більше, якщо господарство спеціалізується на тваринництві (А.О. Бабич, 1995, 1996).

Доцільно обчислювати структуру посівних площ кормових культур, рівень їх урожайності і загальну кормову площу в таблиці.

Таблиця 6

Склад і структура посівних площ кормових культур в СТОВ ім. «Гагаріна»

Корми	2004		2005		2006		2006 р. у % до 2004 р.
	площа, га	%	площа, га	%	площа, га	%
Загальна кормова площа	153	100%	175	100%	100	100%	65%
Однорічні трави на сіно	31	20%	59	34%	-	х	х
Однорічні трави на зелений корм	30	20%	-	х	22	22%	73%
Багаторічні трави на сіно	50	33%	12	7%	25	25%	50%
Багаторічні трави на зелений корм	42	27%	44	25%	15	15%	36%
Кукурудза на силос	-	х	60	34%	-	х	х
Кукурудза на зелений корм	-	х	-	х	38	38%	х

В період з 2004 по 2006 роки загальна кормова площа зменшилась на 35%. В цілому видно, що на підприємстві немає чітко окресленої кормової посівної площі тому що в різні роки висівались різні культури приблизно на однаковій площі.

Основним джерелом надходження кормів у підприємстві є польове кормовиробництво. Використовуються власні кормові ресурси і закуплені. Із власних – це однорічні і багаторічні трави на сіно і зелений корм, кукурудза на силос і зелений корм. Із закуплених – лише жом, ціна якого на протязі останніх років практично не змінювалась і складала 1 грн/ц..

Правильно організована, з урахуванням конкретних ґрунтово-кліматичних умов і спеціалізації господарства кормова площа є гарантією високопродуктивного тваринництва. Один з основоположників кормовиробництва В.Р. Вільямс зазначав, що продуктивне тваринництво може бути організоване тільки за наявності в господарстві зеленої кормової бази. Теоретично це положення визнають усі, а на практиці високоефективну кормову площу організовано далеко не завжди.

2.3 Економічна оцінка кормових культур та ефективність вирощування кормів

Економічна оцінка кормових культур здійснюється за показниками, що викладені в другому параграфі першого розділу даної роботи. Для кращої наочності наведені вище показники доцільно розмістити в наступних таблицях (7.1., 7. 2., 7. 3.)

Найбільший вихід кормопротеїнових одиниць з 1 га посіву дає фуражне зерно, кукурудза на силос (2005 рік) та багаторічні трави на зелений корм. Але в динаміці простежується зниження урожайності, збільшення прямих затрат праці і росту собівартості.

Важливим недоліком господарювання є невикористання природних сінокосів і пасовищ, що негативно відображається на собівартості раціону. Оскільки природні сінокоси і пасовища є джерелом найдешевших кормів.

Культури	Посівна площа, га	Валовий збір, ц	Міститься в 1 ц корму		урожайність	Вихід з 1 га, ц			Витрати на виробництво, грн.		Прямі затрати праці, люд.-год.
			ц. к. од.	кг п. п.		кормових одиниць	перетравного протеїну	кормо-протеїнових одиниць	всього	на 1 га посіву	всього	на 1 га посіву
Однорічні трави:
сіно	31	608	0,52	42	19,61	10,20	8,24	46,29	3,93	0,127	73	2,35
зелений корм	30	1667	0,17	4,1	55,57	9,45	2,28	16,11	1,82	0,061	191	6,37
Багаторічні трави:	0,00
сіно	50	1080	0,45	10,3	21,60	9,72	2,22	15,98	5,2	0,104	2620	52,40
зелений корм	42	6383	0,21	4	151,98	31,92	6,08	46,35	2,05	0,049	400	9,52
Зерно фуражне	61	1500	1,28	106	24,59	31,48	26,07	146,07	30	0,492	949	15,56

Таблиця 7. 1.

Економічна ефективність виробництва і використання кормів за 2004 рік

2.4 Шляхи збільшення виробництва кормів і зниження їх собівартості

Оскільки корми виробляють на різних видах сільськогосподарських угідь, стан кормової бази значною мірою залежить від раціонального використання землі. На сучасному етапі одним з головних напрямів збільшення кормів є інтенсифікація землеробства, зокрема кормовиробництва. Необхідно також істотно поліпшити використання кормів у тваринництві.

Інтенсифікація кормовиробництва означає збільшення виходу кормів з гектара кормової площі, поліпшення їх якості на основі додаткових вкладень засобів виробництва, впровадження прогресивних технологій і нових форм організації та оплати праці.

Різноманітні природноекономічні умови України визначають зональні особливості інтенсифікації кормовиробництва. Найважливішими його факторами є ті, що забезпечують підвищення врожайності кормових культур, зниження трудомісткості і собівартості виробництва кормів.

Одним із основних напрямів інтенсифікації кормовиробництва є поверхневе і докорінне поліпшення природних сінокосів і пасовищ, їх зрошення, а також внесення органічних і мінеральних добрив. Як показують багаторічні наукові дослідження, у середньому 1 ц мінеральних добрив забезпечує приріст урожаю зернофуражних культур – 1,1 ц, кукурудзи на силос – 10, кормових коренеплодів – 8 – 10, сіна багаторічних трав – 4,5, сіна природних сіножатей – 5,3 ц.. Все це дозволяє підвищувати продуктивність кормової площі у 3 – 4 рази.

Зміцненню кормової бази також сприяє ширше застосування прогресивних методів заготівлі і зберігання кормів, які зводять до мінімуму втрати в них поживних речовин.

За даними науково-дослідних установ України, вирішальну роль у збільшенні обсягів виробництва різних видів повноцінних кормів повинне відігравати польове кормовиробництво, одним із ресурсів інтенсифікації якого є оптимізація посівних площ кормових культур. Поліпшення структури посівних останніх повинне спрямовуватись на розширення площ бобових трав у кормовій групі до 50%. Належну увагу слід приділяти впровадженню бобових та бобово-злакових сумішок, адаптованих до конкретних ґрунтово-кліматичних умов.

Для стабільного виробництва кормів та поліпшення їх якості важливо розширювати площі проміжних озимих культур та їх сумішок – жита і тритікале з викою та озимими капустяними. Такий посів забезпечує високі продуктивність та якість корму за рахунок збільшення збору кормових одиниць та перетравного протеїну.

Належну увагу слід приділяти і поукісним посівам, котрі дозволяють ефективніше використовувати кормову площу. Вони не лише забезпечують тварин високоякісним зеленим кормом, але й є основою для створення сировинного конвеєру для заготівлі консервованих кормів. Значним резервом, у цьому аспекті, є використання однорічних зернобобових культур: сої, гороху, кормових бобів. Цінність їх в агротехнічному значенні та в тому, що вони дозволяють збалансувати концентровані корми за протеїном та незамінними амінокислотами.