Смекни!
smekni.com

Економічна ефективність виробництва соняшника (стр. 1 из 17)

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ

1.1. Народногосподарське значення, розвиток та розміщення виробництва соняшнику в Україні

1.2 Економічна ефективність виробництва соняшнику, її показники та методика визначення

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СТАНУ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ ТА ЙОГО ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

2.1 Природно-економічні умови та спеціалізація господарства

2.2 Динаміка посівних площ, урожайності і валових зборів соняшнику

2.3 Аналіз витрат виробництва і собівартості соняшника

2.4 Економічна ефективність виробництва соняшнику

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВ-НОСТІ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ

3.1 Впровадження технології з мінімального обробітку ґрунту

3.2 Впровадження нових сортів при виробництві соняшнику

3.3 Підвищення урожайності за рахунок використання гербіцидів.

3.4 Впровадження ефективних препаратів для протруювання насіння

РОЗДІЛ 4 БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

4.1 Аналіз стану охорони праці при виробництві соняшника

4.2 Забезпечення безпеки праці при виробництві соняшника

4.3 Забезпечення екологічної безпеки праці при виробництві соняшника

4.4 Підвищення стійкості виробництва соняшнику у надзвичайних ситуаціях.

5. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

У соціально-економічному розвитку країни сільське господарство посідає особливе місце. Це одна з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування і є найпершою умовою суспільства. Продукти сільського господарства і промислові товари, що виробляються з сільськогосподарської сировини, становлять 75% фонду народного споживання.

Провідна роль у розвитку продуктивних сил країни належать галузям промисловості, однак неодмінною умовою соціально-економічного прогресу є підвищення ефективності сільського господарства. [1]

Увага до проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому та вирощування соняшника зокрема викликана, насамперед тим, що від успішного розв’язання її залежить зростання дохідності підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та світовому ринках, забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу. До розгляду цих проблем звертаються багато науковців, серед них М.Ю. Коденська, К.В. Колузанов, А.А. Побережна та інші. [11]

Насіння олійних культур – унікальна сировина для отримання харчових та технічних олій, дешевих харчових та кормових видів білка з особливими біологічними та функціональними властивостями, високим вмістом біологічно активних речовин та широким набором макро-, мікро- та ультрамікроелементів. Рослинні олії необхідні всім галузям народного господарства. Вони можуть бути надійним джерелом валютних надходжень. Серед українських олійних культур найбільше значення для цієї мети мають соняшник, соя та ріпак. За обсягом посівних площ олійні культури поступаються лише зерновим (пшениці та ячменю). Серед них, особливо в останні роки, домінуюче місце займає соняшник, частка якого у структурі виробництва олійних культур становить понад 90%. Очевидна важливість цієї культури – нині в Україні соняшник є основною культурою для виробництва рослинної олії та високобілкових кормів, а його експорт приносить значний валютний прибуток. Україна займає одне з провідних місць серед соняшникосіючих держав, виробляючи щорічно близько 10% насіння соняшнику у світі. У структурі валової продукції сільського господарства соняшник також відіграє помітну роль. [12]

Метою дослідження, проведеного в дипломній роботі, є вивчення сучасного стану та визначення напрямків перспективного розвитку виробництва соняшнику.

Об’єктом дослідження виступає ТОВ “Тур” мелітопольського району Запорізької області.

Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлені та вирішені такі завдання:

- дана оцінка і визначені тенденції сучасного стану виробництва соняшнику;

- запропоновані заходи для здійснення виробництва соняшника більш ефективними.

Предметом дослідження є економічна ефективність виробництва соняшника.

В процесі дослідження були використані різноманітні економіко-статистичні методи збору й обробки інформації. Як аналітичний матеріал використовувались статистичні дані міністерства АПК України, Державного комітету по статистиці України, дані річних звітів та аналітичного обліку ТОВ “Тур”. Дослідження охоплюють період за 2000-2004 рр. Дипломна робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків та пропозицій, а також літературних джерел, використаних при написанні роботи. Робота викладена на ____ сторінках друкованого тексту, містить ____ таблиць і ___ рисунків.


РОЗДІЛ 1

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ

1.1 Народно-господарське значення, розвиток та розміщення виробництва соняшнику в Україні

Основною олійною культурою, що вирощується в Україні. Є соняшник. У складі всіх олійних культур він займає 70% посівної площі. І 85% валового збору. Із насіння соняшнику виробляється приблизно дві третини всієї рослинної олії.

Олія має важливе народногосподарське значення. Її споживають як цінний харчовий продукт у натуральному вигляді, широко використовують у харчовій, текстильній, лакофарбовій, парфумерній та інших галузях промисловості для виробництва маргарину, оліфи, мила, стеарину, лінолеуму тощо.

Макуха та шрот (відходи переробки насіння) – цінний корм для сільськогосподарських тварин. Соняшник також вирощують на силос та зелену масу. [2 ]

Як вже зазначалося, соняшник є основною олійною культурою на Україні. У державних закупівлях насіння олійних культур його питома вага досягає 96%. У валовому виробництві олії 98% припадає на соняшникову.

Насіння соняшнику містить 50-56% олії (від сухої маси насіння) та 16,5% протеїну. Олія має високі смакові якості, за засвоюваністю (86-91%) та калорійністю (929 ккал) значно краща за інші жири. Вона містить до 62% біологічно активної ліноленової кислоти, вітаміни А, Д, Е, К. Вживають олію безпосередньо в їжу, при виробництві маргарину, консервів, кондитерських виробів. Нижчі її сорти застосовують при виготовленні оліфи, фарби, лаків, мила тощо.

При переробці насіння соняшнику на олію як побічну продукцію одержують близько 33% макухи, яка містить 33-36% білка, 5-7% жиру, багато мінеральних солей та вітамінів. Кошики соняшнику, вихід яких становить 56-60% врожаю насіння. Після обмолочування згодовують великій рогатій худобі та вівцям. За поживністю вони аналогічні сіну. Соняшникова лузга (16-22% від маси насіння) є сировиною для виробництва етилового спирту, кормових дріжджів та фурфуролу, що застосовується для виготовлення пластичних мас, штучних волокон та інше. [1]

Соняшник широко використовують і як кормову культуру. Його зелену масу в суміші з бобовими та іншими культурами застосовують для годівлі великої рогатої худоби, а також силосують.

За 1 га посіву соняшнику при врожайності 20 ц/га можна одержувати до 10 ц. олії, 8 ц. шроту або макухи, 12 ц. сухих кошиків, 4ц. лузги, 35-40 кг меду.

Соняшник – одна з прибуткових технічних культур України з найвищим рівнем рентабельності серед сільськогосподарських культур. Так, у 2003 році від реалізації насіння соняшнику господарства суспільного сектору отримали 360,4 млн. грн. прибутку, тому він посідає особливе місце в економіці та формуванні експортного потенціалу країни. Порівняно високий рівень рентабельності вирощування цієї культури, що зумовлено мінімальними виробничими витратами і порівняно високою реалізаційною ціною, стимулював значне розширення посівних площ. Якщо в 2000 році посіви товарного соняшнику становили 1636 тис. га, то в 2003 році вони зросли в 1,7 раза і досягли 2842 тис. га. Урожайність за аналізований період знизилась від 15,8 до 12,2 ц/га в масі після доробки, або на 22,8%. Валовий збір зріс від 2571 тис. до 3457 тис. тонн, або на 34,5%. [13 ]

Загальна площа посіву цієї культури в Запорізькій області в 2003 році становила 1431,3 тис. га. При середній врожайності 11,85 ц/га валове виробництво насіння соняшнику досягло 4793,4 тис. тонн. Окрім Запорізької області основними виробниками соняшнику також є Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Кіровоградська та Харківська області, що забезпечують дві третини всього валового виробництва соняшнику на Україні. [10 ]

Таблиця 1.1

Динаміка виробництва насіння соняшнику в Запорізькій області по роках

Показники 1992 2000 2001 2002 2003 2003р. у % до 1992р.
Посівна площа, тис. га 186,5 355,8 331,3 384,9 477,4 256,1
Площа, з якої зібрано врожай, тис. га 185,5 348,2 322,1 374,7 455,0 245,3
Валовий збір, тис. ц. 2632,6 4441,6 3091,9 4496,9 4793,4 182,1
Урожайність, ц/га 14,2 12,8 9,6 12,0 10,5 73,9

Дані таблиці 1.1 показують, що урожайність соняшнику з роками трохи знизилась, але, незважаючи на це валовий збір соняшнику зростає і, порівняно з 1992 роком, в 2003 році він збільшився на 2160,8 тис. ц., тобто на 82,1%.

Зниження урожайності соняшнику зумовлене насамперед фінансовими та матеріально-технічними нестатками господарств. Більшість з них не забезпечені і не здатні забезпечити себе технічними засобами, пально-мастильними матеріалами, засобами захисту рослин, мінеральними добривами тощо. Водночас не завжди дотримуються необхідного чергування культур у полях сівозміни, що є винятково важливим саме для соняшнику з огляду на високий рівень винесення цією культурою поживних речовин з ґрунту, а також сприйнятливістю до хвороб при частому висіванні її на тій самій площі. За свідченнями спеціалістів, соняшник можна повторно висівати на одному полі не раніше як через 7-8 років. [12 ]