Основні відомості про шкідників (стр. 1 из 5)

Шкідники й хвороби рослин можуть завдавати великої шкоди сільському господарству, знижуючи врожай на 10 - 25%, а іноді до 35%. Для успішного використання найбільш досконалих засобів захисту посівів необхідно знати основні їх види, особливості розвитку, а також заходи боротьби з ними.

Серед шкідників сільськогосподарських культур найбільш небезпечні комахи - різні види саранових, попелиць, клопів, жуків, метеликів, пильщиків, а також нематодb, кліщі, слимаки, гризуни - миші, пацюки, хом'яки, ховрахи.

Всі хвороби рослин поділяють на дві групи: неінфекційні, або не паразитарні, та інфекційні, або паразитарні.

Неінфекційні хвороби виникають внаслідок дії на рослину несприятливих (абіотичних) факторів зовнішнього середовища води, температури, умов живлення, шкідливих домішок у повітря тощо.

Інфекційні хвороби з'являються під дією патогенних організмів або біотичних факторів. Збудниками їх можуть бути гриби, бактерії, актиноміцети, віруси, мікоплазмові тіла й квіткові рослини-паразити.

Шкідники та хвороби зернових і зернобобових культур

Шкідники. Зернові й зернобобові культури пошкоджують понад 100 видів комах. Серед них є багатоїдні та спеціалізовані. Великої шкоди колосовим культурам із спеціалізованих завдають клопи-черепашки, попелиці, хлібна жужелиця, хлібні жуки, гесенська та шведська мухи. Небезпечними шкідниками зернобобових культур є попелиці, гороховий зерноїд, бульбочкові довгоносики, горохові плодожерки.

Клопи-черепашки поширені у південних степових районах. Зимують у листяній підстилці в лісах, полезахисних лісосмугах, садах. Навесні, коли встановиться стійка тепла погода (17-20C), перелітають на посіви, де живляться і в першій половині травня відкладають яйця на молоді сходи рослин, бур'яни, залишки соломи і навіть на грудочки землі. В середині літа личинки перетворюються на дорослих клопів, які пошкоджують листки, нижню частину стебел і колосся пшениці, жита, вівса та ячменю, іноді й кукурудзи а у фазах молочної, воскової та повної стиглості й зерно.

Попелиці (звичайна, злакова, велика злакова та ячмінна). Це не мігруючі, або однодомні, види. Яйця зимують на листках озимих і сходах диких злаків. Навесні виплоджуються личинки, які перетворюються у безкрилих самок-засновниць. Розмножуючись партеногенетично (без запліднення), вони дають декілька поколінь. Серед них є крилаті форми, які перелітають на ярі злаки, де продовжують розмножуватися.

Мігруючі, або дводомні види, як черемхово-злакова попелиця, живуть на злаках тільки влітку. Восени вони переселяються на дерева або кущі, де зимують у фазі яйця. Живуть попелищ великими колоніями. Уколами і висмоктуванням соку рослин спричиняють нерівномірний ріст тканин. Листки скручуються, жовтіють і відмирають.

Хлібна жужелиця поширена в Степу. Найбільшої шкоди завдає посівам озимої та ярої пшениці, ячменю, жита. Зимують в основному личинки ІІ-ІІІ віків в грунті на глибині 20-ЗО см, навесні продовжують пошкоджувати сходи, поки не перетворяться в лялечку. Жуки з'являються в середині літа. Починаючи з фази молочно-воскової стиглості, вони вигризають у колосках зерно. Шкідник дає одне покоління на рік.

Хлібні жуки. Найбільшої шкоди колосовим зерновим завдає жук-кузька. Зимують у ґрунті личинки, розвиток їх триває 22 місяці. Протягом першого року життя вони живляться перегноєм і корінням різних рослин, а на другий рік перегризають підземні частини сходів і молодих рослин. Жуки з'являються на посівах під час достигання хлібів. Нестигле зерно обгризають, а стигле частково вибивають з колосків. Яйця відкладають у ґрунт на глибину від 5 до 20 см. Жуки вилітають у травні - червні. Спочатку концентруються на пирії та інших диких злаках, а потім на озимих і ярих культурах.

Гесенська муха найбільшої шкоди завдає пшениці. Поширена на всій території України. За зовнішнім виглядом нагадує комарика. Зимують личинки в несправжніх коконах на озимих посівах, сходах самосіву, а також на диких злаках. Виліт мух першого (весняного) покоління відбувається в період виходу озимих у трубку. Через 4-5 днів після вильоту вони відкладають яйця. Після виплоджування личинки залазять по пластинці листка за його піхву і, присмоктавшись біля основи стебла, живляться соками рослин.

На Україні гесенська муха дає від 2 до 4 поколінь на рік.

Шведська муха поширена на всій території України, особливо на Поліссі та в Лісостепу. Зимують дорослі личинки на озимих посівах, багаторічних та дикоростучих злакових травах. Виліт мух першого покоління спостерігається в кінці квітня - на початку травня. Залежно від погодних умов розвивається 2-4 покоління. Перше покоління розвивається на ярих злакових культурах, багаторічних травах, друге - на дикоростучих злаках, третє - на самосіві, а четверте - на сходах озимих.

Гороховий зерноїд особливо великої шкоди завдає у південних районах республіки. Посіви гороху жуки заселяють під час бутонізації та цвітіння. Самки відкладають яйця на поверхню зелених бобів. Личинка вгризається в горошину, де розвивається до перетворення в дорослого шкідника.

Із зібраним зерном шкідник потрапляє у зерносховища, де й зимує в середині зерна. Частина жуків залишається зимувати в зерні на полі. Основна маса їх попадає в поле з посівним матеріалом.

Бульбочкові довгоносики. Зернобобовим найбільшої шкоди завдають смугастий та щетиновий, а люпину - люпиновий бульбочковий довгоносики. Перші два види дуже поширені в Лісостепу, а третій - на Поліссі. У більшості видів зимують жуки. З'являються вони після зимівлі рано і

живляться листками багаторічних та сходами однорічних бобових рослин. Личинки виїдають тканину бульбочок на коренях бобових.

Хвороби. Залежно від збудників хвороби зернових культур ділять на грибні (сажкові, іржасті, фузаріозні, гельмін-тоспоріозні, борошнисторосяні), бактеріальні та вірусні.

Тверда сажка, або зона, поширена на всій території України. Уражений колос на початку молочної стиглості зерна має інтенсивно зелений колір з синім відтінком, колоски розпушені під дією збудника. В ураженому колосі замість зерна утворюються округлої форми чорні "мішечки" зони, в яких міститься багато хламідоспор. При збиранні пшениці, особливо під час обмолочування, "мішечки" руйнуються і хламідоспори потрапляють на поверхню зерна. Під час сівби разом із зерном вони потрапляють у ґрунт, де проростають, утворюють інфекційну гіфу, яка проникає в молодий проросток пшениці. Під час формування зерна спостерігається значне розростання міцелію, його ділення і утворення чорної спорової маси-хламідоспор.

Порошиста (летюча) сажка поширена в усіх районах вирощування пшениці. В ураженому колосі ще до того, як він вийде з піхви листка, всі частини - зав'язь, луски, остюки - вже зруйновані й перетворені в чорну порошисту масу хламідоспор гриба.

Зараження відбувається під час цвітіння. Потрапивши на приймочку квітки, хламідоспори проростають і утворюють гіфи (нитчасті утворення), які досягають зав'язі й проникають у насінний зачаток або в оболонку зернини, де й зберігаються. Висіяне заражене зерно проростає, одночасно розвивається і міцелій (вегативне тіло) паразита, досягши колоса, утворює масу спор. Джерелом летючої сажки є заражене насіння.

Лінійна, або стеблова, іржа уражає велику кількість видів (280) культурних і дикорослих злаків. Ознаками хвороби є поява головним чином на стеблах, листкових піхвах довгастих іржаво-бурих порошистих подушечок. Пізніше, в кінці вегетації пшениці вони набувають вигляд довгастих чорних подушечок, які зливаються в чорні смужки. Весною, перезимувавши на рештках, збудник хвороби розвивається на проміжній рослині - барбарисі, звідки поширюється знову на злакові рослини.

Бура листкова іржа пшениці поширена в Лісостепу і на Поліссі, але в окремі роки з'являється і на півдні. Проявляється на листкових пластинках і піхвах, частіше з верхнього боку, спочатку у вигляді червоно-бурих, а пізніше чорних подушечок. Збудник хвороби гриб. На Україні він зимує в листках озимої пшениці, диких злаків. Весною утворюються спори, якими гриб розмножується. Протягом весняно-літнього періоду буває декілька поколінь спор. Джерелом інфекції можуть бути пирій повзучий, стоколос, житняк, костриця лучна, тонконіг звичайний. У північних районах спори з решток стерні можуть потрапляти на нові сходи І заражати їх. Внаслідок ураження зменшується поверхня листків і тому ослаблюється процес утворення органічних речовин. Недобір урожаю може досягати 20-30%.

Жовта іржа розвивається з ранньої весни до пізньої осені, уражуючи всі надземні частини рослини, листки, листкові піхви, стебла. На уражених частинах рослини утворюються дуже дрібні лимонно-жовті порошисті подушечки, розташовані поздовжніми шарами. Наприкінці вегетації поряд з жовтими подушечками з'являються чорні, які теж розміщені лінійними рядами і прикриті епідермісом (шкірочкою). Збудник хвороби - гриб, може заражати понад 20 видів злаків, в тому числі пшеницю, ячмінь, жито, пирій та ін. Зимує на озимих посівах І багаторічних диких злаках В ураженій тканині вегетативних органів, а також у зерні.

Аскохітоз поширений на всіх зернобобових. Уражуються сходи, листки, стебла, боби, насіння, на яких з'являються плями. На стеблах і бобах вони часто вдавлені й облямовані. Уражене насіння або зовсім втрачає схожість, або з нього виростають хворі ростки, які гинуть. Зимують гриби - збудники хвороби в насінні і рештках рослин.

Пероноспороз, або несправжня борошниста роса. Хвороба гороху дуже поширена в районах достатнього зволоження. Збудники - гриби. З верхнього боку листків з'являються округлі білуваті або жовтуваті плями, з нижнього боку яких утворюється сірувато-фіолетовий павутинистий наліт спороношення гриба. При ураженні бобів плями спочатку безбарвні, а потім коричневі. Рослини в'януть і часто не дають врожаю. Джерелом інфекції є уражені рештки рослин насіння.

Бура плямистість люцерни проявляється на листках у вигляді бурих, округлих, спочатку дрібних, а пізніше близько 2-3 мм у діаметрі плям із зубчасто-бахромчастими краями. У центрі їх утворюються один або два воскоподібних бугорки. На стеблах і черешках плями довгасті. Збудник хвороби - гриб, який зимує на рослинах. Шкідливість хвороби полягає у передчасному масовому опаданні листків і зниженні врожаю насіння.


Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.