Відповідно до думки більшості експертів, український ринок вин усе ще перебуває в стадії формування. Після практично повної відсутності вин закордонного виробництва, на території України за часів існування СРСР на початку 90-х спостерігався сплеск імпорту даного товару при одночасному зниженні виробництва українських вин. В 90-х роках минулого століття імпорт вин більш-менш упорядкувався. У країну стало менше надходити сурогатної продукції й більше продукції відомих виробників. Упорядкувався також асортимент ввезених вин відповідно до формування попиту на них в Україні.
В останні роки легальний імпорт вина росте досить великими темпами. Цьому сприяє як прагнення закордонних виробників із Західної Європи, насамперед із Франції, збільшити частку своїх продажів на українському ринку, де динамічно розвиваються мережі ресторанів й роздрібних продуктових магазинів західного зразка, так і відновленням виробництва вина в країнах ближнього зарубіжжя, насамперед у Молдові й Грузії, у зв'язку зі збільшенням інвестицій у дану галузь цих країн.
Виноградне вино виробляється з виноградних виноматеріалів, які одержують із винограду. У середині 80-х років минулого століття в ході антиалкогольної кампанії були здійснені масові вирубки виноградників у Криму й на півдні України. У дев'яностих роках через тотальний дефіцит коштів й руйнування господарських зв'язків відновлення виноградників в Україні практично не проводилося. Зараз більша частина виноградників застаріла й перебуває в малопродуктивному віці.
За оцінками фахівців, висадження одного гектара обходитися в 8-15 тисяч доларів. Перший урожай з посадженої ділянки можна буде одержати через чотири-п'ять років. Незважаючи на це, існує імпорт в Україну саджанців винограду, що свідчить про те, що українські компанії ведуть роботу з відновлення виноградників. Висаджуються в основному червоні сорти винограду, оскільки саме на червоні вина в країнах СНД, у тому числі й в Україні, традиційно існує високий попит.
Загальна площа виноградників в Україні скоротилася на 30,6%, або 43,9 тис. га до 99,4 тис. га з 1990 року по 2000 рік. Тенденція спаду продовжилася й у наступні роки. У 2005 році площа під виноградниками в Україні склала 80,6 тис. га, що на 2,7%, або 2,2 тис. га менше, ніж у попередньому році. Аналогічно скорочувалося виробництво винограду з 835,7 тис. тонн в 1990 році при СРСР до 513,8 тис. тонн десять років потому. В 2005 році виробництво склало всього 374 тис. тонн, що на 25,9% менше рівня 2003 року й в 2,2 рази менше, ніж у радянський час. Однак в 2005 році виробництво збільшилося на 18%, або 68,6 тис. тонн до 442,6 тис. тонн. У зв'язку з дуже суперечливими статистичними даними з виробництва вина й частих випадків контрабанди виноматеріалів, досить складно точно оцінити об'єм винограду, що використовується українською виноробною промисловістю. Ґрунтуючись на більш-менш достовірних даних статистики з 2000 по 2002 рік, можна зробити висновок, що приблизно до 65% зробленого винограду використовується для переробки на вино.
Останні кілька років обсяги виробництва вина в Україні мають тенденцію до росту після спаду в першій половині 90-х років. Особливо сильний ріст, відповідно до офіційної статистики, спостерігався в період 1999-2002 років (офіційні дані): 1999 рік – 8,558 млн. дав, 2000 рік – 9,48 млн. дав, 2001 рік – 14,254 млн. дав, 2002 рік – 20,808 млн. дав. У той же час, відповідно до оцінок «Держзовнішінформу», окремі підприємства, що декларували виробництво вина, виробляли більш міцні спиртні напої в зазначені роки. Аналітики українського ринку вина схильні вважати, що офіційні дані з виробництва вин завищені приблизно на 40% (реально виробляється горілка за схемою, що дозволяє уникнути сплати акцизу на спирт). Однак навіть без обліку даних підприємств спостерігається явне зростання виробництва: 1998 рік – 5,983 млн. дал, 1999 рік – 8,547 млн. дал, 2000 рік – 9,445 млн. дал, 2001 рік – 10,842 млн. дал, 2002 рік – 13,008 млн. дал. За попередніми даними, в 2006 році об'єм випуску вина склав 16,522 млн. дал, що на 7,4% більше, ніж в 2005 році.
Зазначимо, що навіть показники останніх років випуску даної продукції в кілька разів менші, ніж у середині 70-х років ХХ століття. Основною причиною скорочення виробництва є наслідки масової вирубки виноградників у середині 80-х років, економічний спад у країні на початку 90-х, погіршення ситуація з виробництва виноматеріалів на українських підприємствах первинного виноробства.
Враховуючи офіційні дані з обсягів виробництва, розрахункові дані з імпорту й експорту, середній об'єм споживання виноградних вин в Україні в 2003-2004 роках склав 14,413 млн. дал. Можна із упевненістю припускати, що завищені офіційні дані не спотворюють картини обсягу виробництва, тому що статистика не враховує об'єм контрабандного ввозу й виробництва фальсифікатів. Ґрунтуючись як на експертних даних, так й на офіційній статистиці, у країні в останні роки існує тенденція збільшення споживання виноградних вин. Окремі аналітики даного ринку оцінюють об'єм українського ринку тихих вин в 20-21 млн. дал. В 2003-2004 роках середня частка ринку вітчизняних вин з урахуванням їх вивозу із країни склала 93%.
Експерти висловлюють думку, що на сьогодні український ринок не має чіткої сегментації. Винний ринок повинен поділятися на три великих сегменти. Нижній – ординарні вина, середній – марочні вина, елітний – витримані вина (і колекційні). При цьому нижній сегмент, як найбільший щодо фізичних обсягів продажів, поділяється ще на кілька сегментів, у рамках яких різні виробники позиціюють свій товар. Відповідно до думки експертів, при такому розподілі ринку, з огляду на сформовану собівартість, межі нижнього сегмента знаходилися б в ціновому діапазоні від 5 до 15 гривень, середнього сегмента від 16 до 30 гривень, а елітний сегмент починався б з вин, ціна яких складала б 30 грн./пляшка. Однак аналітики зазначають, що, як видно, подібний розподіл ринку встановиться нескоро. Зараз ординарне вино може коштувати дорожче марочного того ж сорту завдяки більш високому рівню упізнавання торговельної марки.
За історію існування незалежної України в неї завозилося вино виробництва приблизно 45 країн. Останні кілька років вино завозиться приблизно з 25 країн. Початок 90-х характеризувався скороченням виробництва продовольчих товарів в Україні, у т.ч. й вина, та його бурхливим імпортом із-за кордону. У числі товарів, що поставляють, увозився як якісний товар, так і його сурогат-підробка в основному з країн Східної Європи. Із часом відновилося місцеве виробництво вин, збільшилися офіційні поставки якісних вин західних виробників та виробників країн СНД, покращився стан в сфері роздрібної торгівлі, населення стало більш старанно й зі знанням купувати імпортний товар, що призвело до скорочення попиту на товар сумнівного походження й, відповідно, до скорочення його імпорту. Прикладом можуть бути поставки з країн Східної Європи, насамперед Болгарії й Угорщини.
Окрім росту загального імпорту, іншою основною тенденцією імпорту вина в Україну можна назвати скорочення поставок товару за останні роки з країн Європи й збільшення поставок товару з країн СНД, насамперед із Грузії й Молдови.
Основними європейськими країнами-постачальниками в останні роки є Франція й Італія. При цьому поставки з обох країн досить стабільні, що свідчить про стійкий попит на продукцію виробництва даних країн. Імпорт вина з країн СНД протягом 1998-2000 років скорочувався, однак надалі він швидко відновився. Останні роки поставки вина з цих країн набагато перевищили рівень 1998 року й продовжують збільшуватися. Лідером поставок вина з країн СНД в Україну є Молдова, Грузія, Вірменія.
За оцінками «Держзовнішінформу», в 2006 році імпорт виноградного вина в Україну склав 4,5 млн. дал, що на 87,5% більше, ніж у попередньому році.
Експорт виноградних вин з України характеризується досить нестабільним обсягом поставок, хоча в 2003-2004 роках спостерігалася певна тенденція до збільшення поставок за кордон. З одного боку, збільшенню поставок сприяє збільшення обсягів виробництва вина в Україні, виробництво конкурентоздатної продукції з конкурентоздатними цінами, а також підвищення добробуту населення в основних країнах-імпортерах даного товару. З іншого боку, основними країнами-імпортерами української продукції виступають країни СНД, на які припадає до 99,5% експорту українського вина. Основними й постійними його імпортерами в даному регіоні виступають Росія й Білорусь.
Основними факторами, що сприяють експорту продукції в дані країни, є налагодженість торговельних відносин з даними країнами, конкурентоздатні ціни на українську продукцію, високий попит населення даних країн на український товар. У той же час ці країни є найбільшими імпортерами молдавських вин, що, безсумнівно, сприяє скороченню частки українських вин на ринках даних країн. Із країн Європи більш-менш постійними покупцями виступають Німеччина й Польща. Також здійснюються поставки українського вина в Ізраїль.
За оцінками «Держзовнішінформу», експорт виноградних вин в Україну в 2005 році склав 2,756 млн. дал., що на 6,1% менше, ніж у попередньому році.
Ринок вина в Україні продовжує розвиватися й сьогодні. Незважаючи на негативні тенденції, що все ще існують в даній галузі, Україна на відміну від сусідньої Росії має виробничу базу, що дісталася в спадщину від СРСР, і кліматичні умови для виробництва якісної сировини для виноробної промисловості. Виходячи з наявних даних, можна стверджувати, що ринок досить перспективний для українських виробників, тому що обсяги споживання динамічно збільшуються. Ознайомлення все більшої частини українського народу з європейським стилем життя, зміна покоління, що виросло при Радянському Союзі, поколінням, що виросло при іншому політичному, соціальному й економічному укладі, наближеному до європейського, безсумнівно, буде сприяти скороченню споживання горілки й збільшенню споживання вина в найближчі кілька років.