Смекни!
smekni.com

Культура та мистецтво Туреччини (стр. 2 из 3)

4. Історія Туреччини

Туреччину часто називають "колискою цивілізації", оскільки вона була батьківщиною для різноманітних племен і націй людей починаючи з 7500 р. до н.е. Хети, фригійці, ерартіанці, лиціанці, лідійці, іонійці, перси, македонці, католики, візантійці, селуки й турки —усі проживали на території сучасної Туреччини й у свій час посідали важливі місця в історії Туреччини. Древні ділянки й руїни по всій країні свідчать про унікальність кожної цивілізації.

Однією з найбільш відомих імперій, які проживали на території Туреччини, були католики, які залишилися там після того, як в IV сторіччі нашої ери розпалася Римська імперія. Велика Римська імперія розділилася на Західну й Східну, і в цей час Стамбул вперше став столицею Східної Римської імперії або Малої Азії, і перебував під римським правлінням ще багато сторіч після цього. В VI сторіччі Рим був зруйнований варварськими племенами з Північної Європи. Східна Римська імперія, що була завжди під грецьким пануванням, і зовсім перейшла у владу греків і навіть назву "Римська імперія" було перетворено в "Візантію", яка стала центром цивілізації й небувалого багатства протягом більш ніж 800 років, поки Оттоманська держава не розширилася й не стала серйозною погрозою для Візантійської імперії в XV сторіччі. В 1453 р. році турки вторглись у Візантійську імперію.

Стамбул став столицею Оттоманських турків, які розширили свою імперію й охопили Північну Африку, Східну Європу й Малу Азію до кінця ХІХ сторіччя. Оттоманська імперія розпалася тільки наприкінці Першої Світової війни. Сьогодні "Мала Азія" — земля "Турецької республіки", що була заснована Ататурком в 1920 р. році як демократична й сучасна держава.

Сьогодні в Туреччині можливо побачити руїни першого поселення у світі. Найкраще збереглися древні міста, наприклад, Ефес, Пергама, Приєни, Милет і легендарне місто Троя, Ассос, Ликия, Памфілія. Майже всюди, куди б ви не відправилися на території "Малої Азії", ви потрапите в одне із самих древніх місць світу, які описані навіть у Біблії, це й дім Діви Марії, сім церков одкровення, василька Св. Джона, в'язниця Святого Павла, могила Св. Миколи. Два із семи чудес світу перебувають у Туреччині — храм Артеміди й mosselium.

5. Анкара — столиця Туреччини

Населення Анкари приблизно 3.3 мільйона чоловік. Це гарне місто розташоване в центральній частині Туреччини (Анатолія), і перебуває на висоті 850 метрів над рівнем моря.

Анкара — одне із найдревніших міст Туреччини й усього світу. Тут перебуває величезна кількість різних пам'ятників архітектури, які необхідно обов'язково відвідати кожному туристу. Починаючи з 1200 р. року до нашої ери, міська міцність була притулком для околишніх жителів.

Анкару довгий час передавали з рук у руки то фригійці, то перси, кельти й візантійці, араби й хрестоносці й, нарешті, вона дісталася османам.

Анкара — друге за величиною місто Туреччини після Стамбула. Коли в 1923 році Кемаль Ататюрк переніс столицю зі Стамбула в Анкару, це було невелике місто, населення якого нараховувало лише 60 тис. чоловік. Незважаючи на скромні розміри, Анкара є древнім містом. Анкара відлучена від водних шляхів, але її географічне положення важко назвати невигідним.

Анкара розташовувалася на перетинанні сухопутних торговельних доріг і тому ще в римські часи була процвітаючим політичним і торговим центром. Влітку Анкара ставала резиденцією римських імператорів, які перевозили сюди й весь уряд, рятуючись від літньої спеки. Тоді місто звалося "Анкира".

Новий імпульс розвитку міста дало будівництво в 1893 році Анатолійськой залізниці, яка з'єднала Анкару зі Стамбулом. Зараз Анкара — місто міністерств, університетів і посольств.

В Анкарі перебуває мавзолей Мустафю Кемаля або Ататюрка. Ім'ям "Ататюрк", що в перекладі означає "батько турків", Кемаля нагородив турецький народ за величезний внесок, внесений Мустафем Кемалем у справу формування національної самосвідомості турецьких націй. Він скасував халіфат, заснував Турецьку республіку, почав компанію за грамотність, встановив рівність статей перед законом і провів реформу турецької мови. Ататюрк похований в Анкарі, де на честь національного героя побудований Мавзолей (Аниткабир). Повага до Ататюрка така велика, що кожний новий уряд перед вступом у владу обов'язково відвідує Мавзолей, віддаючи данину пам'яті національному герою.

6. Населення Туреччини

Територія Туреччини була домом для різних етнічних і культурних груп починаючи із древніх хетів, фригійців і ассирійців, і закінчуючи, греками, персами, католиками й арабами.

Кочові предки сучасних турків, з яких сформована більшість населення, приїхали із Середньої Азії в ХІ сторіччі нашої ери й встановили на території сучасної Туреччини свою турецьку культуру, яка стала домінантною.

Однак, більше ніж 20 відсотків населення, належать до різних етнічних груп, які продовжують підтримувати й розвивати свою індивідуальну культуру, особливо курди, греки, араби, вірмени і євреї. Приблизно 70 відсотків населення Туреччини (63 528 225 чоловік на 2005 р.) живуть у містах.


7. Мова Туреччини

Офіційна мова є турецькою, хоча 10 відсотків населення говорять на курдській або арабській мовах. Фактично все населення — мусульмани. Християни — це менше, ніж 0.2 відсотка населення, а єврейські громади об’єднують у собі лише 20 000 чоловік.

8. Релігія Туреччини

Іслам перестав бути офіційною державною релігією Туреччини в 1928 р. Однак, 99 відсотків населення є мусульманами, з яких чотири п'ятих — це суніти й залишки шиїтів на південному сході країни.

Іслам (букв. «покірність») поряд із християнством і іудаїзмом вважається однією з трьох великих монотеїстичних релігій. Зародження ісламу відбулося в VII столітті н.е. на території Аравії й пов'язане з ім'ям пророка Мухамеда. Саме йому, як вважають мусульмани, були низ послані божественні одкровення, пізніше записані й зібрані у священну книгу мусульман, яка називається Кораном. Мусульмани вірять, що слова арабського тексту Корану перебувають у незмінності з тих пір, як були низпослані Пророку. На відміну від християнства, іслам визнає священними тільки ті тексти, які були послані Мухамеду безпосередньо у вигляді одкровень. Описи життя Пророка, які називаються хадисами, також користуються пильною увагою правовірних, однак до числа сакральних текстів вони все-таки не зараховуються.

З історичної точки зору іслам молодший християнства, і тим більше іудаїзму, оскільки як самостійне навчання він оформився тільки в VII столітті нашої ери. Однак мусульмани думають, що саме їхня віра лежить в основі цих двох світових релігій. На їхню думку, пророки, або «люди Одкровення», з'являлися й до Мухамеда, із самого початку існування людства (у число шанованих мусульманами посланників Єдиного Бога входять Адам, Мойсей, Ісус і багато інших персонажів Старого й Нового Завітів). Однак споконвічний зміст послань спотворювався людьми, які найчастіше перекручено витлумачували слова пророків. Тільки Мухамеду було низпослано останнє, завершальне одкровення.

По християнському літочисленню початок мусульманської ери доводиться на 662 рік. Мусульмани ведуть відлік часу від дати переселення Пророка і його послідовників з Мекки в Медину. Тому мусульманська ера зветься «хиджра», що в перекладі з арабського означає «откочівка».

Після смерті Мухамеда іслам досить швидко став дробитися на школи, ідейні течії і напрямки. Споконвічно цей процес був пов'язаний з боротьбою за наступність політичної влади й статус головного духовного авторитету, що вели один з одним численні нащадки Пророка.

У наш час існує дві основні гілки ісламу — сунізм і шиїзм. Переважна більшість мусульман — суніти (від арабск. терміну «сунна» — книга, що містить висловлення Пророка й описи його діянь, а також тлумачення Корана). Як основу морального кодексу, що регулює всі аспекти життя мусульманина, суніти розглядають хадіси — збірники свідчень, які описують слова й діяння Пророка.

На відміну від сунітів, шиїти (від араб. «шаа» — приєднатися до когось) заперечують вірогідність більшої частини хадісів, які ввійшли в канонічні збірники. Вони дотримуються ідеї халіфату як єдино правильної форми державного устрою, відкидаючи сунітський принцип прийняття одностайних ухвал всією громадою й вчення про імама — повновладного духовного й політичного вождя. Імам повинен бути нащадком Алі ібн Аби Таліба, якого шиїти визнають єдиним законним спадкоємцем Пророка.

Шиїти, що найчастіше проповідують мучеництво й революцію, стали зачинателями багатьох повстань і воєн, тому на Заході їх вважають основними порушниками спокою в мусульманському світі.


9. Національні турецькі особливості

За мусульманською традицією, входячи в мечеть, у приватний будинок, треба зняти взуття. Турки відрізняються чесністю, ввічливістю. Бесіда не повинна починатися з основної теми, необхідно виявити стриманість. Туркам буде приємно, якщо кілька фраз будуть вимовлені на їхній рідній мові.

10. Турецькі національні свята

1 січня — Новий рік.

Рамазан, священний місяць (пост). У цей час правовірні мусульмани не їдять і не п'ють зі світанку до вечірньої молитви. У цей час деякі ресторани закриті до заходу, а в консервативних провінційних містах вважається дурним тоном (навіть для не мусульманина), пити й курити на очах в усіх до вечірньої молитви (коли муедзин прокричав заклик до молитви з мінарету).