Набілиш парадну форму барокового малярства становлять розписи іконостасу - неповторні й високі досягнення староукраїнської культури, що мають світове значення. Вони сповненні розгорнутою символікою, яка прочитується у виразних, театрально піднесених жестах, урочистих постатях, світлових ефектах, лініях драпірування тощо.
Провідне місце у культурному житі тодішнього суспільства посідав жанр портрета, який також можна віднести до яскравих і самобутніх явищ національної художньої культури. Художня мова відтворення портретного образу своєрідно переплітала барочні ідеї та національні традиції, яким також були притаманні риси театралізації, умовності, певна символічна система.
Вишуканий стиль бароко якнайкраще виражав духовні інтереси української козацької старшини і вищого духовенства, їх прагнення до рафінованої аристократичності. Значною мірою через портрети сотників і полковників, видатних політичних і культурних діячів епохи козацької автономії ми маємо уявлення про Україну тих часів.
Пам'ятки мистецтва із зібрання Києво-Печерського заповідника в основному, належать, до київської школи, яка в значній мірі визначила стилістичні особливості майстрів на території всієї України. Становлення стилю бароко в різних видах українського мистецтва проходило не одночасно. Нові художні тенденції в середині XVII століття знайшли своє втілення перш за все в книжковій графіці та іконописі, проявляючись в посиленні емоційного звучання релігійних сцен, в конкретизації місця дії та образів, наближення їх до народного типажу, що призвело до зміни засобів їх художньої виразності. У ювелірному мистецтві України вже з другої половини XVII ст. помітно ускладнення форм виробів та їх орнаментики. Поступово предмети набувають все більш пишного декору з використанням в орнаменті листя аканта, гірлянд з квітів та плодів, стилізованих черепашок.
Нові віяння доби бароко проявилися і в художньому гаптуванні, в якому сильними були старовинні візантійські традиції. Для XVII століття характерна ще статичність композиції та площинний малюнок зображень. Але вже на межі століть відбувається різка зміна техніки гаптування, обумовлена перемогою нового художнього напрямку. Композиції стають вільніші та пластичніше, майстрині намагаються передати перспективу та об'ємність, широко використовується рослинний орнамент. Синтез мистецтв, притаманний стилю бароко, знайшов в українському мистецтві яскраве відображення. Насичені за колоритом барочні ікони, разом з соковитим позолоченим різьбленням іконостасів, складали органічний та цілісний ансамбль, що полонив величністю та декоративністю загального звучання. Барочні риси проявляються і в оформленні стародруків, гравюри яких набувають складної композиції та пишних декоративних форм. Творчість українських художників XVIII століття - граверів Олександра та Леонтія Тарасевичів, І. Ширського, Гр. Левицького, майстрів-ювелірів - І. Равича, М. Юревича, І. Атаназевича та інших, що відмічена національною своєрідністю та самобутністю, здобула заслужену славу українському мистецтву.[6] Мистецтво України доби бароко, яке створювалось на основі народної естетики в тісному взаємозв'язку з мистецтвом інших країн, являє важливий етап у розвитку духовної культури українського народу.
Висновки
Бароко мало синтетичний характер, охопивши всі сфери духовної культури - архітектуру, літературу, образотворче і прикладне мистецтво, музику, театр. Це був універсальний стиль, особливості якого закономірно і глибоко виявилися в багатьох ланках духовного життя суспільства.
Українське бароко 17 ст. називають “козацьким”, тому що саме козацтво було носієм нового художнього смаку. Будучи насамперед величезною військовою і значною суспільно-політичною силою, воно виявилось також здатним утворити власне творче середовище й виступати на кону духовного життя народу ще й як творець самобутніх художніх цінностей.
Українське козацьке бароко розвивалось під впливом норм естетики, з одного боку – європейського бароко, з другого - народної. Разом з тим воно є ланкою в розвитку загальноєвропейської культури, становлячи одну з національних шкіл цього великого художнього стилю.
Література
1. Жолтовський П.М. Український живопис XVII-XVIIIст. – К., 1978. - С. 294- 299.
2. Історія України в особах: Козаччина / Горобець В., Гурій В. – К.: Україна, 2000. - 302 с.
3. Іваньо І.В Про українське літературне барокко / Радянське літературознавство. – 1970. - № 10. – С. 11-15.
4. Макаров А. Світло українського барокко. – К., 1994. – 247 с.
5. Рудницький О.П. Українське мистецтво у полікультурному просторі. – К, 2000. - 191 с.
6. Українське барокко та європейський контекст / Ред кол. Костюк О.Г., Федорук О.К. та ін. – К.: Наукова думка, 1991. - 254 с.
[1] Українське барокко та європейський контекст / Ред кол. Костюк О.Г., Федорук О.К. та ін. – К.: Наукова думка, 1991. – С. 25
[2] Рудницький О.П. Українське мистецтво у полі культурному просторі. – К, 2000. - С. 19
[3] Історія України в особах: Козаччина / Горобець В., Гурій В. – К.: Україна, 2000. - С. 30.
[4] Макаров А. Світло українського барокко. – К., 1994. – С. 47
[5] Макаров А. Світло українського барокко. – К., 1994. – С. 188.
[6] Жолтовський П.М. Український живопис XVII-XVIIIст. – К., 1978. - С. 295.