Функції культури:
1. духовно-моральна функція культури. Вона виявляє, систематизує, адресує, відтворює, зберігає, розвиває й передає вічні цінності в суспільстві - добро, красу, істину. Цінності існують як цілісна система. Сукупність цінностей, загальноприйнятих у тієї або іншій соціальній групі, країні, що виражають особливе бачення ними соціальної реальності, називається менталітетом. Розрізняють політичні, економічні, естетичні й інші цінності. Домінуючим видом цінностей є моральні цінності, які являють собою кращі варіанти взаємин між людьми, їхніх зв'язків один з одним і суспільством.
2. комунікативна функція дозволяє закріпити зв'язок особистості й суспільства, побачити зв'язок часів, встановити зв'язок прогресивних традицій, налагодити взаємовплив, провести відбір самого необхідного й доцільного для тиражування.
Складність розуміння феномена культури полягає також і в тім, що в будь-якій культурі є різні її шари, відгалуження, зрізи. У науці вони йменуються субкультурами. Це - автономне утворення усередині пануючої культури зі своїми цінностями, нормами, інститутами, певним чином життя й мислення.
Соціальною базою формування субкультури можуть бути вікові групи (молодіжна субкультура), великі неформальні групи (хіпі, панки й т.п.), територіальні спільності (городяни, сільські жителі, населення малих міст), конфесіональні групи (православні, іудеї, протестанти, католики), національно-етнічні утворення (англосакси, слов'яни) і т.д. Носії субкультури, як правило, не заперечують культури цілого, але все-таки істотно відрізняються від неї.
Активний розвиток засобів масової інформації в ХХ в. призвів до появи нових культурних форм. Серед них особливо поширилася так звана масова культура. Вона виникла разом з виникненням суспільства масового виробництва й масового споживання. У західній соціології цей термін у першу чергу означає "комерційна культура". Досить часто вважається, що масова культура демократична, оскільки адресована й доступна всім людям.
Масовій культурі часто протиставляється так звана елітарна культура. Вона орієнтована на більш вузьке коло споживачів. В остаточному підсумку елітарна культура покликана підняти рівень масової.
Останнім часом, як стверджують сучасні філософи, з'явилася ще одна нова форма культури - екранна (віртуальна), пов'язана з комп'ютерною революцією, заснована на синтезі комп'ютера з відеотехнікою.
Соціологи відзначають, що культура досить динамічна. Так, у другій половині ХХ ст. в культурі відбулися істотні зміни: відбувся колосальний розвиток засобів масової інформації, виник індустріально-комерційний тип виробництва стандартизованих духовних благ, збільшився час дозвілля й витрат на дозвілля, культура стала галуззю ринкової економіки.
Ряд соціологів також виділяє так звану контркультуру, у якій відбиваються опозиційні, заколотні соціально-культурні установки й настрої, ціннісні орієнтації. Можна відзначити, що практично будь-яка субкультура може приймати форми контркультури (наприклад, панки й т.п.). Наявність і поширення контркультури розцінюється соціологами як ознака кризи культури того або іншого суспільства, незадоволеності людей існуючою системою цінностей культури.
Викладене вище дозволяє зробити висновок, що соціологія культури вивчає всі види перетворювальної діяльності людини, соціальних спільнот і суспільства в цілому, а також результати цієї діяльності. Сама цілеспрямована творча діяльність формує людину як суб'єкта історичної творчості. Його людські якості є результатом засвоєння ним мови, прилучення до створених в суспільстві цінностей, накопичених традицій, оволодіння досвідом, навичками й прийомами діяльності, властивій даній культурі.
Культуру можна визначити як міру людського в людині. Культура дає людині почуття приналежності до співтовариства, виховує контроль за своїм поводженням, визначає стиль практичного життя. Разом з тим, культура є вирішальний спосіб соціальних взаємодій, інтеграції індивідів у суспільство.
Соціологія культури як галузь соціологічного знання вивчає зазначені складні феноменологічні ряди й системи, прагне до розуміння й оформлення в науковій термінології закономірностей зазначених явищ.
1. Соціологія культури. Юрій М.Ф. Навчальний посібник - К.: Кондор, 2006 - 302с.
2. Соціологія: Курс лекцій / В.М. Пічі, О.М. Семашко, Н.Й. Черниш та ін.: за ред.В.М. Пічі. Ї К., 2002.
3. Андрущенко В.П., Волович В.І., Кремень В.Г. та ін.: за ред. В.П.Андрущенко, М.І. Горлача. Соціологія. Київ-Харків. 2004
4. Лукашевич М.П., Тулепков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навчальний посібник. К., 2003.
5. Волков Ю.Г., Мостовая И.В. Социология учебник для вузов / Под ред. проф. В.И. Добренькова. - М.: Гардарики, 2002. - 432 с.
6. Фролов С.С. Основы социологии: Учебное пособие. - М.: Юристъ, 2007. - 344 с.