Смекни!
smekni.com

Характеристика стада бурої молочної худоби за господарсько-біологічними якостями в умовах агрофірми (стр. 2 из 9)

В США швіцька худоба вперше була завезена у 1869 році з Швейцарії. За півсторіччя американські скотарі створили новий молочний тип швіцької худоби, який за молочною продуктивністю поступався лише голштино-фризькій худобі, перевищивши його по жирності молока.

У зв’язку з високою молочною продуктивністю швіцької худоби США її купують тваринницькі союзи Європейських країн, у тому числі й Швейцарія. [ 11 ].

Основними центрами розведення швіцької худоби в Австрії є землі Тіроль і Форальберг. Для генетичного поліпшення молочних стад бурої худоби використовують сперму бугаїв-плідників американської селекції. При збільшенні у нащадків молочної продуктивності зниження м’ясних якостей відмічено не було. [ 12 ].

Вітчизною німецької бурої худоби Германії – південно-західна федеральна область, яка граничить з Австрією і Швейцарією. Зоною розведення бурої худоби є Альпи і передальпійські області.

Для удосконалення швіцької худоби в Германію завозять із США сперму бугаїв швіцької породи молочного типу. Завдяки цьому збільшились розміри тулуба, поліпшилась якість вимені і інтенсивність молоковиведення. [ 13 ].

Швіцьку худобу широко використовують для розведення і поліпшення місцевих порід у Франції, Болгарії, Турції, Угорщині, Італії та багатьох країнах світу .

В Росію швіцька худоба вперше була завезена у 1861 році з Швейцарії (9 голів). Потім були здійснені завози у 1879, 1881, 1901 роках. В подальшому швіців не завозили, а займались чистопорідним розведенням поголів’я.

Для поповнення племінних ресурсів і створення нових репродукторів, а також у зв’язку з доброю акліматизаційною здатністю швіцької худоби з 1958 року відновились його закупки з Австрії, Швейцарії і Венгрії. Також широко почали використовувати бугаїв-плідників молочного типу з США.[14].

В племінних стадах високопродуктивні корови швіцької породи мають в більшості випадків об’ємне вим’я чашоподібної форми, інтенсивність молоковиведення – 1,55 кг/хв., індекс вимені – 43,3%. [ 16 ].

Результати схрещування швіцької худоби з бугаями молочного типу з США у Росії показують покращуючий ефект останніх. Оцінка імпортних бугаїв показала різний ступінь впливу їх на продуктивні якості вітчизняної швіцької худоби, що зумовлено цінністю генотипу і рівнем продуктивністі тварин, які спарюються. [ 17 ].

Зараз в Росії проводиться створення нового молочного типу бурої худоби за допомогою бугаїв-плідників швіцької породи із США і джерсеїв з Данії. [ 18 ].

Таким чином, акліматизаційна здатність різноманітних порід великої рогатої худоби в більшості залежить від відповідності кліматичних і господарських умов вітчизни завезених тварин і нових умов навколишнього середовища.

1.2 Швіцька худоба на Україні і її участь у створенні і вдосконаленні бурих порід

В період з 1960 по 1965 роки швіцька худоба надходила в Україну, в основному, з Австрії. За цей період було імпортовано 443 голови телиць і нетелей, а також 93 бугаїв-плідників у Харківську і Закарпатську області.

Закуплені тварини походили від матерів і матерів батьків, які мали високу молочну продуктивність. Проте, в умовах наших господарств швіцька худоба не проявила таку продуктивність, як у себе на батьківщині. Дорослі корови лебединської породи мали надій вище на 360 кг молока в порівнянні з завезеними імпортними тваринами швіцької породи. Останні також поступались по вмісту жиру в молоці на 0,13%. [ 19 ].

Для покращання бурої худоби з 1977 по 1984 роки на Україну було імпортовано 13 бугаїв-плідників з США, Канади і Австрії в Сумське, Чернігівське і Закарпатське облплемоб’єднання. Також широко використовували глибокозаморожену сперму цінних бугаїв-плідників з цих країн.

У 1986 році у племзаводі “Михайлівна” Лебединського району Сумської області був створений репродуктор чистопородної швіцької худоби з метою отримання племінних бугаїв і максимального їх використання на всьому масиві лебединської худоби для його якісного вдосконалення. [ 20 ].

У 1993-1994 роках у племзавод “Бездрик” Сумської області з цією ж метою було імпортовано 176 голів нетелів швіцької породи з Германії.

В результаті широкого використання швіцької породи в країнах СНД для схрещення з місцевою худобою і цілеспрямованою селекцією в помісних стадах були виведені нові породи худоби, в генотипі яких поєднувались цінні якості поліпшуючої породи і екологічні особливості, а також спадковість місцевої худоби. Кожна з бурих порід має свої особливості і відрізняється по генеалогічній структурі і продуктивності. [ 19 ].

Бура карпатська порода була виведена в гірських районах Закарпатської області України шляхом складного відтворного схрещення аборигенної карпатської худоби ріжка і мокань зі швіцькою породою. В гірські райони Карпат швіцьку породу почали завозити з 1879 року, в результаті були отримані великі масиви помісних тварин. З 1960 року для покращання бурої карпатської худоби почали щорічно осіменяти кращими бугаями швіцької породи. Як порода молочно-м’ясного направлення бура карпатська порода офіційно була затверджена у 1972 році.

Молочна продуктивність корів бурої карпатської породи знаходилась на високому рівні. Так, по даним VІІІ тома ДПК (1992 р.), по першій лактації надій молока склав 3607 кг, з вмістом жиру 3,8%, по другій – 4140 кг і 3,7% жиру, по третій і старше відповідно 5860 кг і 3,7%. [ 21 ].

Лебединська порода великої рогатої худоби була виведена в Сумській і Харківській областях України. Для підвищення молочної і скоростиглості сіру українську худобу схрещували зі швіцькою породою і в результаті багаторічної праці з помісями була виведена нова порода, яка була затверджена в 1950 році. Для підвищення жирномолочності лебединських корів застосовували ввідне схрещення з джерсейською породою. [ 22 ].

Лебединська порода визнана поліпшуючою для бурої карпатської породи на Україні. Для підвищення генетичного потенціалу і технологічних якостей з 1977 року розпочата робота по створенню нового багатомолочного типу на основі використання швіцьких бугаїв американської селекції. З метою підвищення жирномолочності у тварин бажаного типу і покращання форми вимені на помісних матках використовуються бики жирномолочної лінії Девіза 2769, яка була виведена з використанням джерсейської породи.

Дослідженнями деяких вчених було встановлено, що швіцезовані телиці первістки перевищували лебединських сверсниць за надоєм на 6-12%, при чому в господарствах Сумської області різниця між полукровками і ¼ кровними сверсницями була незначна (1,0-2,7%). Швіцькі бугаї та їх сини добре поєднувались з коровами планових ліній лебединської породи. [ 23 ].

Таким чином, важливою проблемою успішного використання швіцької худоби для покращання бурих порід є акліматизаційна здатність як самих завезених тварин, так і нащадків в послідуючих поколіннях.

2. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ

2.1 Місце та об'єкт досліджень

Приватна агрофірма “Бистрицька” розташована в селі Бистрик Кролевецького району, Сумської області. Відстань до обласного центру – 155 км, відстань до районного центру – 15 км, відстань до найближчого населеного пункту ( село Хоменкове ) – 4 км .У північній частині землекористування господарства проходить залізнична дорога Москва – Київ. Відстань до найближчої залізничної станції ( м. Кролевець ) – 17 км. З заходу на схід через все землекористування у північній частині проходить автотраса Москва – Київ.

Господарство належить до першого агрокліматичного району Сумської області. Цей район помірно теплий, добре зволожений. Грунти досить різноманітні від чорноземів до супіщаних та піщаних, іноді глинистих. Рель‘єф місцевості являє собою хвильову рівнину з зустрічаючими ярами та балками.

Середньорічна температура повітря + 4 – 5 ºС. Найбільш теплий місяць – липень, середньодобова температура якого становить + 21 ºС. В окремі спекотні дні максимальна температура повітря досягає + 27 ºС. Холодні місяці січень та лютий з середньодобовою температурою відповідно – 8 ºС та – 12 ºС. В найбільш холодні дні температура знижується до – 25 ºС. Тривалість періоду з стіким сніговим покривом 96 – 105 днів; середня висота снігового покриву 20 см; середня глибина промерзання грунту 88 – 95 см.

Баланс та структура земельних угідь наведено у таблиці 1.

Аналіз даної таблиці свідчить, що за останні чотири роки дещо змінилося землекористування у даному господарстві. Так, загальні площі зменшились на 287 га, сільськогосподарські угіддя – на 235 га, в тому числі рілля – на 178,5 га. Також просліджується тенденція зменшення площ під зернові культури на 217 га, сінокоси – 5,7 га, пасовища – 60,8 га, що в першу чергу негативно для галузі тваринництва, так як загальне поголів`я залишилось практично на одному рівні. Але площа багаторічних трав збільшилась на 108 га.

1. Загальні відомості про господарство

Показник Роки
2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р.
Всього закріплено землі, га 1859,4 1859,4 1813,1 1572,39
В т.ч. с.-г. угідь, га 1747,4 1747,4 1753,1 1512,4
З них рілля, га 1135,8 1135,8 1119,3 957,3
зернові культури, га 665 610 601 448
технічні культури, га 65 21 10 20
багаторічні трави, га 94 103 117 202
сінокоси, га 305,1 305,1 327,3 299,4
пасовища, га 284,5 284,5 284,7 223,7
Всього с.-г. тварин, ум.голів 836 805 743 693
На 100 га с.-г. угідь, ум.голів 48 46 42 46
Середньорічних робітників, чол. 140 175 138 155

Навантаження умовних голів на 100 га с.-г. угідь зменшилось на дві голови. Крім того у господарстві на протязі останніх чотирьох років спостерігалося то збільшення, то зменшення кількості працівників. Але все ж таки їх кількість у 2003 році зросла на 15 чоловік.