Вступ
Актуальність теми
Місто Жовква - старовинне українське місто, важливий культурно - релігійний центр Львівської області - вабить середньовічним замком і торговими кварталами, унікальними культовими спорудами. Із цим містом пов'язані важливі події української та європейської історії, а його архітектурні пам'ятки є вагомим надбанням українського та польського народів, загалом європейської цивілізації.
Місто Жовква збудоване за принципом "ідеальних міст" - концепції доби Ренесансу. Суть концепції полягала у створенні "збалансованої" планувальної структури міста - кожному архітектурному об'єкту відводилося його певне розміщення відносно інших. До видатних історико - архітектурних ансамблів відносяться Ринкова площа (сучасна площа Вічева) із замком 1594, костелом Святого Лаврентія XVII століття, Василіанський (XVII - XX століття) і Домініканський (XVII - XVIII століття) монастирі та інші. Високу художню цінність мають зразки дерев'яного зодчества, збережені на території колишніх передмість та синагога в стилі Ренесанс.
Загалом, щоб пішки оглянути найвидатніші архітектурні пам'ятки Жовкви потрібно не більше як дві години, адже більшість із них розміщено на площі Вічевій та вулицях, що виходять із площі, зокрема Львівській.
На невеликій території історичного центру, що з 1994 року має статус Державного історико-архітектурного заповідника, сьогодні знаходиться близько 55 пам'яток архітектури, в тому числі світового рівня. Місто віднесене до першої категорії цінності реєстру історичних міст України. З 1998 року Жовква є претендентом на внесення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
В період свого найбільшого розквіту і багатства (друга половина XVII - початок XVIII ст.) місто знаходилося в центрі європейських подій, вважалося одним з найкрасивіше збудованих приватних міст-резиденцій Європи, було важливим осередком мистецтв, книгодрукування та релігійного життя. На той час це невелике місто нараховувало п'ять великих монастирських комплексів, єврейський релігійний центр з духовною школою та двома синагогами, мало красиву гармонійну забудову, прекрасні паркові ансамблі. Місто славиться таким своїм видатним явищем як Жовківська школа живопису і різьби, яка відіграла провідну роль у становленні бароко на західно-українських землях в XVII - XVIII ст.
Жовківщина багата пам'ятками історії, архітектури та культури. Всього у районі нараховується: археологічних пам'яток - 27, пам'яток архітектури - 49, історичних 82. Серед Жовківських пам'яток найбільш видатними є ансамбль костелу і монастиря домініканів у стилі бароко (1653р.), Парафіяльний костел св. Лаврентія "Фара" (1606р.), Жовківський замок (1594-1606рр.), ренесансна синагога (1692-1700рр.), дерев'яна Святотроїцька церква (1702р.)
Усі ці архітектурні пам'ятки мають загальноєвропейське значення, що робить їх об'єктами не тільки вітчизняного, а й міжнародного туризму.
Об'єктом дослідження є історичні споруди XVII століття.
Предметом дослідження є висвітлення важливості історичних споруд міста для сучасності.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період, обмежений, власне XVII століття.
Територіальні рамки охоплюють територію сучасного міста Жовкви.
Методологічну основу курсової роботи складають принципи історизму та системного підходу до об'єктивного висвітлення явищ минулого на основі комплексного висвітлення архітектурної спадщини міста. Вони органічно поєднані з такими методами мистецтвознавчих досліджень, як систематизація фактологічного матеріалу, його порівняльний аналіз, періодизація, класифікація.
Мета дослідження: Спроектувати важливість для сьогодення архітектурної спадщини міста Жовкви, що стосуються видатних історичних споруд сакрального і світського типу. Для досягнення цієї мети необхідно було розв'язати наступні основні завдання:
" проаналізувати історичних споруди XVII століття, зберігаючи послідовність у часі;
" висвітлити вклад видатних дослідників в розвиток архітектури;
" визначити особливості розташування фортифікаційних укріплень.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в курсовій роботі на основі систематизації, узагальнення й аналізу значного за обсягом фактичного матеріалу - архітектурні пам'ятки (ілюстративний матеріал), було висвітлено важливість для формування націофілософської думки через призму бачення для сьогодення передачі архітектурних пам'яток мистецтва міста Жовкви XVII століття.
Структура роботи: курсова роботи складається з вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури ( 30 позицій).
Висновки: У висновках - містяться загальні підсумки проведеного дослідження сакральних пам'яток мистецтва XVII століття міста Жовква, багатій історико - архітектурній спадщині України визначне місце належить пам'яткам оборонної архітектури - фортецям, замкам, оборонним храмам, міським укріпленням. Упродовж багатьох століть роль оборонних споруд була провідною в системі міст і містечок. Без перебільшення можна сказати, що від рівня організації оборони залежала доля всіх поселень.
Основна частина курсової роботи поділена на два розділи:
В першому розділі: "Польський король Ян 3 Собеський як меценат і розбудовник Жовкви" вивчаються причини розквіту Жовкви за часів короля Яна ІІІ Собєського. Саме за часи Яна ІІІ Собєського Жовква вважалася одним з найяскравіших забудованих приватних міст - резиденцій Європи.
У другому розділі досліджується "Архітектура Жовкви - культурна спадщина України". У підрозділі 2.1 досліджуються сакральні пам'ятки мистецтва до яких я віднесла: дерев'яні церкви, костели, синагогу. У підрозділі 2.2. досліджується світська забудова міста. До цього підрозділу я обрала житлові будинки а також Жовківський замок що є складовою частиною міста - фортеці.
пам'ятник архітектура культура спадщина
Розділ 1 Польський король Ян ІІІ Собеський як меценат і розбудовник Жовкви
Найбільшого свого розвитку, слави і багатства Жовква досягла в другій половині ХVII століття, коли була приватною резиденцією і центром величезних землеволодінь короля Яна ІІІ Собеського, який одержав Жовкву у спадок від Теофілії Собеської, яка була онукою Станіслава Жолкевського.
Це була виняткова людина навіть для багатої на колоритні особистості історії Речі Посполитої. Народився Ян Собеський у 1629 році в Олеському замку. Від дня народження його супроводжували події, які можна назвати містичними. В той час, коли на світ мав з’явитися майбутній король Речі Посполитої, бушувала сильна гроза. До того ж замок штурмували татарські нападники. Коли повитуха, яка приймала пологи, поклала немовля на чорний мармуровий стіл, ударив грім такої сили, що стіл тріснув, а повитуха оглухла. З’явилося пророцтво, що новонароджений стане незвичайною людиною.[1]
В 1668 році Собеський заклав на звіринці великий регулярний парк у французькому стилі, розвинувши композиційну вісь замку. В парку знаходились кілька сотень рідкісних порід дерев при альтанах і галявинах, павільйони і вольєри для звірів, оранжереї і фруктовий сад, а також пишні лазні на ставу і алея на дубових палях через став і болота до лісового парку на Гараю, де був споруджений мисливський палац з парком. Король перебудовує замок і пишно оздоблює його. В замку він значно збагатив великі збірки цінної зброї, живопису і графіки італійських, голландських, французьких та жовківських майстрів, колекції медалей, монет, карт та інших творів мистецтва.
В ті часи (1683 рік) з - під мурів Жовкви відправлялися в переможні походи на турків під Відень і Паркани величезні об'єднані армії європейських держав і народів. В Жовкві відбувалися багатомісячні тріумфальні урочистості з нагоди великої перемоги над турецькою навалою на Європу, сюди прибували короновані особи і посли з усіх держав Європи з нагородами для переможця.
Король відбудовує після пожежі ратушу, розбудовує громадські і храмові будівлі, багато оздоблює парафіяльний костьол, будує нову велику синагогу. При старому костьолі св. Андрія в 1682 році будує монастир для Домініканок, які втекли із взятого турками Кам'янця Подільського. В тому ж році запрошує в Жовкві монахів Василіян і закладає їм монастир при церкві Різдва Христового, а в 1691 році (після пожежі) перевозить в нього мощі св. Мученика Івана з Сучави, запрошує на постійно в Жовкву митрополита Сучавського Досифея. Тоді ж в Жовкву на запрошення короля перебралися нові багаті євреї, купці і майстри. Жовква поступово набувала рис європейської столиці, досягнення жовківських малярів і різьбярів славилися далеко за межами королівства.
В ті часи Жовква вважалася одним з найкрасивіше забудованих приватних міст - резиденцій Європи. Нею захоплювались численні почесні гості і прості прочани. Так. наприклад, Феофан Прокопович, видатний діяч епохи Петра І, ректор Києво - Могилянської Академії, під враженням побаченого писав: "Жолква-город, хоть и мал собой, однако славен стал... Палаты превеликие, каменные, несколько сот изб в себе имущих и как делом архитектурским, так украшенные различными живопишескими картинами и шпалерами и иными дивными уборы, зело великолепные".
В сприятливій атмосфері меценатства розквітли ремісничі цехи, розвинулися і швидко досягли висот міцні мистецькі традиції. Ціла плеяда видатних живописців та скульпторів з європейською славою, як місцевих, так і запрошених, жили і працювали в Жовкві: скульптори з європейською славою Андрій Шлютер і Стефан Шванер. вихованці Римської Академії св. Луки Юрій ІІІимонович і Мартіно Альтамонте, видатні художники українського бароко Іван Руткович, Иов Кондзелевич, Василь Петранович, Дем'ян Роєвич, Іван Поляхович та десятки інших художників і різьбярів різного таланту, які своїми новаторськими досягненнями зробили майже революцію в мистецтві, створили цілу мистецьку школу, відому як Жовківська школа живопису та різьби по дереву ХVІІ-ХVII століть.