регистрация / вход

Бібліотекар в системі обслуговування читачів

Висвітлення принципів та напрямків роботи бібліотекаря з дорослими і дітьми, її відмінності. Роль бібліотекаря в процесі інформатизації обслуговування читачів. Особливості роботи бібліотекаря з відвідувачами в умовах інформатизації дитячих бібліотек.

Дипломна робота

"Бібліотекар в системі обслуговування читачів"

Вступ

Актуальність дослідження. У бібліотечній системі України функціонує понад 45 тис. бібліотек, які дбайливо зберігають скарби духовного життя народів усього світу, відкривають мільйонам користувачів вічні цінності, забезпечують документно-інформаційну базу наукових досліджень для армії науковців та студентства, є важливим підґрунтям для підготовки високоосвіченого загалу фахівців всіх рівнів нашої держави.

І в шумерській цивілізації, і в стародавніх царствах хетів, ассирійців, і у давньому Єгипті, а згодом і в античній цивілізації професія бібліотекаря була неймовірно престижною.

В Україні шанування книги і бібліотеки іде ще з князівських часів. Перші книги в Україну завіз Володимир Святий, першу бібліотеку створив Ярослав Мудрий. Були причетними до заснування бібліотек такі видатні особистості, як князь Святослав, Володимир Мономах, митрополити Іларіон та Феодосій Печерський, Петро Могила, Петро Сагайдачний, Іван Мазепа.

Володимир Іванович Вернадський - вчений світового масштабу, ім'я якого носить найбільша книгозбірня України, скрізь, де йому доводилося працювати, розпочинав справу зі створення бібліотеки.

Спираючись на підвалини бібліотечної етики як частини національно-просвітницьких традицій, бібліотеки і бібліотекарі України входять у третє тисячоліття фактично з новою місією - місією сприяння зростанню різноманітності знань, що використовуються в суспільстві, здатності до самоосвіти і саморозвитку особи, її професійної мобільності і творчої індивідуальності.

Сьогодні бібліотеки під впливом підвищення рівня «інформаційності» та «інформованості суспільства», його дедалі зростаючих інтелектуальних і освітніх потреб розширюють свою функціональну нішу, стають необхідними осередками інформаційного суспільства. Сучасна бібліотека як важлива частина інформаційного простору суспільства має не лише забезпечити доступ до різноманітності знань кожному члену суспільства, а й стати центром продукування нового знання.

Бібліотекарі змінили традиційні підходи до формування фондів, а електронні ресурси дали змогу відкрити нову сторінку для удосконалення системи бібліотечно-інформаційного обслуговування користувачів. Бібліотекарі опановують нові технології, отримали можливість доступу через Інтернет до тих багатств, які називаються «світові інформаційні ресурси», і розпочали формування електронних бібліотек.

Нині бібліотека змінює своє обличчя і методи роботи, підвищуються й вимоги до професійних знань і умінь бібліотекаря. XXI століття, визначивши одним із своїх головних пріоритетів інформатизацію суспільства, об'єктивно поставило професію бібліотекаря у перший ряд найнеобхідніших і найактуальніших. Бібліотеки у відповідь на потребу суспільства стають провідниками у світ інформації, інфоцентрами, інфополісами, де сконцентровані новітні, найгрунтовніші знання та ідеї людства.

Бібліотеки всіх систем та відомств, всіх типів і видів у сукупності є багаторівневою, ієрархічною системою, яка в епоху інформаційних технологій трансформується в єдиний механізм, і неблагополуччя будь-якої його ланки відбивається на діяльності інших. В цій ситуації дуже важливо зберегти діючу мережу бібліотек, укріпити її професійними кадрами, забезпечити новітніми зразками комп'ютерної техніки, подбати про комфортність праці кожного бібліотекаря.

Запорукою успішної роботи бібліотек є їх працівники - скромні, віддані своїй професії люди з маленькою платнею, але благородною місією. Держава повинна належно оцінити їх нелегку працю, підняти престиж професії, надати їм статус науково-інформаційних працівників, забезпечити належною оплатою праці, подбати про соціальний захист.

Інформатизація суспільства виявилася одним із потужних чинників, який впливає на всі професії, особливо ті, що залучені до процесу комунікації між користувачами та знанням, серед них - і на бібліотечну. Від складу кадрів та якості їхньої підготовки залежить подальший розвиток бібліотечно-інформаційної діяльності та обслуговування читачів зокрема.

Мета дослідження - дослідження ролі бібліотекаря в системі обслуговування читачів на прикладі роботи дитячих бібліотек.

Об’єктом дослідження є робота бібліотекаря.

Предметом дослідження - комплексний процес вивчення, забезпечення і розвитку цієї роботи в умовах інформатизації суспільства.

Завдання даної роботи:

· висвітлити роботу бібліотекаря з читачами-дорослими;

· розкрити роль бібліотекаря в процесі інформатизації обслуговування читачів;

· охарактеризувати роботу бібліотекаря з читачами-дітьми;

· проаналізувати особливості роботи бібліотекаря з читачами в умовах інформатизації дитячих бібліотек.

1. Робота бібліотекаря з читачами в умовах інформатизації

1.1 Маркетинг бібліотеки через професіоналізм бібліотекарів

П'ять законів бібліотечної справи, сформульовані у 20-х рр. ХХ ст. Індійсь ким бібліотекарем та філософом С.Р. Ранганатаном, є переконливим доказом того, що маркетинг ще на початку розуміли як інтегральну частину бібліотечної роботи. Динаміка бібліотечних та інформаційних послуг, включаючи і віртуальні бібліотеки, у П'яти законах Ранганатана виражена надзвичайно точно, навіть за умов, що слова «книга» та «читач» не обов'язково розуміти буквально.

Книги слід використовувати.

Кожному читачеві свою книгу.

Кожній книзі свого читача.

Бережіть час читач.

Бібліотека - це організм, що постійно зростає. [30, C 21-23]

Коли клієнт приходить до бібліотеки у якійсь потребі, він часто не знає, де йому шукати «свою книгу» (за другим законом Ранганатана). Часто цей закон (сучасною мовою, кожній людині - потрібну їй інформацію, незалежно від форми подачі) не реалізується, тому що людина не є добре поінформованою про послуги, що бібліотека має йому надавати. Читач може знати про існування бібліотеки, він навіть може нею користуватися, але він все ще не знає достатньо для того, щоб отримати «свою книгу». На практиці, навіть досвідчений користувач - часто «новий користувач», коли йому потрібна інформація з нової для нього теми.

Також закон «Кожній книзі свого читача» вимагає від персоналу бібліотеки активного маркетингу, особливо, коли все більша і більша частина маркетингу видавців концентрується на все меншій і меншій кількості бестселерів, коли дрібні видавці, які не мають достатньо грошей для великих маркетингових кампаній, випускають книги важливого змісту, але з поганою рекламою, і коли розважальні Інтернет-портали витіснили важливіші сторінки.

«Бережіть час читача». Це передбачає, передусім, що «читач» має достатньо інформації про послуги бібліотек, і він знає достатньо, щоб прийти туди одразу, розуміючи, що саме бібліотека найкраще може задовольнити його потреби. По-друге, це передбачає, що користувач водночас знає і хоче просити допомоги у бібліотекарів, коли він не може самотужки знайти те, що шукає. По-третє, такий читач повинен мати інформацію щодо можливості свого пошуку.

Щоб реалізувати закони Ранганатана, потрібне зіткнення, «зустріч» читача і книги. Читач - динамічний елемент «сутички» - тоді як книга є статичним елементом доти, доки читач не знайде її. Але зустріч часто не відбувається без активного посередника, працівника бібліотеки. Якщо працівники просто видають необхідні книги, пасивно виконуючи замовлення клієнта, і не є інтерактивними, то закони Ранганатана не реалізуються.

Можна сказати, що П'ять законів бібліотечної справи Ранганатана охоплюють сутність бібліотечної роботи, об'єднуючи обслуговування та маркетинг, роблячи їх доступними та помітними, інтегруючи бібліотечні послуги в життя спільноти та людей, що там живуть.

Політика обслуговування не просто підтримує імідж через дружнє, позитивне ставлення. Вона також дає орієнтовані на споживача причини щодо деяких заборон, що необхідні у бібліотеці. Коли заборони базуються на не чітко визначеній політиці обслуговування, їх можна пояснити з точки зору орієнтованості на клієнта. Замість того, щоб зосереджуватися на правилах, бібліотека зосереджується на орієнтації на споживача. Якщо хтось замовляє книжку, що видана іншому користувачу та її термін повернення прострочено, бажано якнайскоріше нагадати боржнику, що на неї чекають інші. Правило бібліотеки - надати читачу книгу, коли вона йому потрібна. Саме тому, необхідно наголосити на рівних правах споживачів, на зобов'язанні одного користувача щодо іншого повертати книжки не пізніше визначеного терміну, та на праві іншого клієнта отримати замовлену книгу вчасно. Кожне правило чи заборона, не виправдане з точки зору інтересів клієнта, має бути відкинуте бібліотекарем як непотрібне та шкідливе для іміджу. [36, C 11-14]

Бібліотечні послуги не будуть корисними якщо міцним фундаментом для них не є щоденна робота, щоденне спілкування бібліотекарів з клієнтами, тобто - моменти істини.

Центральне в даному питанні - це поширення доброго, активного іміджу послуг через щоденну інтеракцію бібліотекаря із споживачем, що не може бути компенсоване ніякими рекламними зусиллями, навпаки, маркетинг без іміджу послуг лише підриває довіру.

Імідж послуг бібліотеки (в першу чергу завдяки бібліотекарям), що необхідний для маркетингу, лише розвивається з часом, крок за кроком, після кожної зустрічі бібліотекаря з читачем. Це постійний «накопичувальний» процес, реальна довготривала стратегія, яка вимагає, щоб кожна сторона (бібліотекарі і читачі) вкладала туди свій внесок.

Все починається з того, в чому ми беремо участь, тобто, коли обслуговуємо читачів за кафедрою або ходимо поміж полиць. Атмосфера - це центральний елемент іміджу бібліотеки, і спосіб перебування тут працівників, те, як вони спілкуються - є ключовими у створенні атмосфери. Як часто трапляється, що бібліотекарі сидять за своїм столом чи ходять поміж полиць, вони начебто на місці, але відсутні, зайняті якоюсь іншою справою, або розмовляють один з одним? Слід не сидіти на своєму місці, а ходити навколо, бути чутливими до сигналів від читачів, бути готовими запропонувати допомогу. Іншими словами, кожен бібліотекар - це «хазяїн/хазяйка бібліотеки». Кожен читач, що приходить до бібліотеки має почуватися довгоочікуваним гостем. [32, C 8-10]

Обслуговування повинно бути не тільки приємним а й, в першу чергу, якісним.

Бібліотекар повинен бути компетентним, досвідченим і справляти приємне враження. Тобто всі якості разом і ні в якому разі не окремо. Наприклад, позитивне враження від приємного обслуговування ще не означає, що обслуговування було якісним.

Для того щоб кожен працівник бібліотеки міг належним чином виконувати свої обов’язки йому потрібні можливості. Причини неякісного обслуговування можуть бути найрізноманітнішими. Можливо бібліотекареві не дали необхідних інструкцій до дії, достатньої інформації про послуги і ресурси його бібліотеки та інших, як, втім, і впевненості в собі та сміливості бути ініціативним. Можливо, керівництво бібліотеки розробило добру систему послуг та маркетингову стратегію. Напевне, воно навіть ознайомило з цим керівників підрозділів. Проте втілення не спрацювало, тому що працівники не мали потрібних повноважень. Якщо послуга не функціонує на рівні безпосередньо обслуговування, тоді решта зусиль марні, і їхній ефект скоро скінчиться. Як вже зазначалось вище, кожна зустріч бібліотекаря з читачем - це момент істини, і, що ще важливіше, момент можливості, можливості для взаємодії. Ключовою позицією тут є - позиція керівника підрозділу. Якщо вони погано працюють над реалізацією, найліпші стратегії згори зведуться до нуля. Бібліотека в такому разі втрачає багато можливостей. Кожен окремо взятий працівник бібліотеки не мусить знати, як робити все. Але кожен окремо взятий працівник бібліотеки має знати достатньо про послуги бібліотеки, бути здатним вчасно і за власною ініціативою запропонувати, іншими словами продати, ті послуги, з яких читач може мати додаткову цінність, та направити його до того фахівця, який зможе ці послуги належним чином забезпечити. [31, C 3-8]

Добре підготовлені бібліотекарі можуть популяризувати бібліотеку навіть не на робочому місці. Кожен такий працівник має власну мережу зв'язків (родичів, друзів, сусідів). В ідеалі, маркетинг бібліотечних послуг, крім того, що це метод роботи, є також і способом життя. Добре, коли бібліотечний працівник завжди і всюди пам'ятає, що вона репрезентує бібліотеку навіть тоді, коли він в іншому місці опиняється в ролі споживача і впливає на імідж бібліотеки. Чим менша спільнота, тим важливіша роль саме такого особистісного маркетингу.

З іншого боку, той факт, що людину знають як бібліотечного працівника, може мати неабияку цінність для бібліотеки. Наприклад, кілька працівників певної міської бібліотеки мають звичку казати, де вони працюють, коли представляються, незалежно від того, де відбувається зустріч. Таким чином, читачів вже побільшало. Ця бібліотека має суттєву перевагу у порівнянні з тими бібліотеками, де бібліотекарі вважають за краще замовчувати своє місце роботи, або навіть відмежовуються у сфері приватного життя від тієї спільноти, для якої вони працюють.

Обслуговування читачів передбачає, що кожен бібліотекар знання та широкий погляд на те, що необхідне у виконанні щоденної роботи також тому, що насправді це вимагає постійного прийняття рішень. Суттєвий елемент якості бібліотечних послуг - це здатність приймати бібліотекарем індивідуальні рішення з точки зору потреб читача. Саме такий рівень прийняття рішень бібліотекарем може бути важливішим для іміджу бібліотечних послуг, ніж будь-яка спеціалізована кампанія, що покликана рекламувати бібліотеку.

Правилом у всіх ситуаціях, що стосується сфери послуг, є таке: якщо бібліотечний працівник не знає, що вчинити у конкретній ситуації і не має можливості прокунсультуватись з більш досвідченим фахівцем, він мусить робити те, що читач вважає за краще. Пізніше, щоб підготуватися до майбутніх подібних ситуацій, бібліотекар може перевірити, що він мав зробити. Працівник бібліотеки, який починає активно наполягати на своїй лінії вирішення того чи іншого питання і виправдовуватися, витрачає час клієнта та значною мірою погіршує враження про здатність бібліотеки надавати якісні послуги.

Суттєвим елементом у побудові якісної системи бібліотечного обслуговування є турбота кожного бібліотекаря про кожного читача. Це також вимагає цілеспрямування бібліотечних фахівців. Якщо, наприклад, це неможливо через недостатні знання бібліотекаря, щоб визначити, що саме потрібно читачеві, треба з ним домовитися про те, як довго має він чекати відповіді і яким чином він дізнається про результати. Якщо на це потрібно більше часу, ніж очікувалося спочатку, бібліотекар повинен з ним зв'язатися і розповісти, як ідуть справи в його справі. Бібліотекар своїми діями має показувати клієнту, що він піклується про нього (читача) і що для вирішення його проблеми він робить все можливе. Турбота бібліотекаря про читача також вимагає зворотного зв'язку з ним. Дослідження користувачів також потрібні, але якщо зворотній зв'язок має місце лише після досліджень, що відбуваються раз на два-три роки, бібліотека не може здобути для себе якусь цінну інформацію або отримує її надто пізно. Читач має відчувати, що питання зворотного зв'язку сприймається серйозно, і він мусить отримувати відповіді найліпше одразу, але якщо одразу це зробити неможливо, треба домовитися про те, як скоро з ним зв'яжуться. [29, C 59-67]

Фундаментальним питанням в обслуговувані бібліотекарями читачів є виправлення. Навіть у найкращій системі трапляються помилки, щось робиться неадекватно чи неправильно з точки зору клієнта. Тому те, як виправляються недоліки, дуже важливо.

В кожної бібліотеки, як правило, є своя власна, перевірена часом, політика обслуговування клієнтів.

Незважаючи на те, які саме послуги надаються, фактори, які можуть зашкодити їхньому іміджу, в основному ті самі. Найважливішими з них для кожного бібліотекаря є такі.

· Турбота: людина відчуває, що бібліотекар візьметься вирішувати її проблеми.

· Спонтанність: людина відчуває, що працівники бібліотеки хочуть їй допомогти і можуть прийняти рішення, зумовлене ситуацією, а не просто підуть і принесуть книжку.

· Розв'язання проблем: людина відчуває, що бібліотечні працівники знають, як треба виконувати свою роботу.

· Виправлення помилок: людина відчуває, що якщо щось не спрацьовує, завжди є хтось (бібліотекар), хто зробить все можливе, щоб виправити помилки.

Цікаве зауваження: лише один із цих чотирьох факторів, розв'язання проблем, є суто професійним за своєю природою. Три решта вказують на значущість спілкування у сфері послуг. Бібліотекар має бути здатним відчувати кожну ситуацію.

Послуги мають надаватися і таким чином, щоб кожен член спільноти був читачем бібліотеки, незалежно від того, чи він користується нею, чи ні.

Існує кілька порад для менеджменту послуг в бібліотеках. Основні чотири правила для кожного бібліотекаря виглядають так:

· Загальний підхід. Люди створюють і підтримують добрі та тривалі контакти. Бібліотекарі мають діяти як консультанти, які готові виконувати свою роботу тоді, коли читач їх потребує і таким чином, як цього бажає сам читач.

· Аналіз попиту. Бібліотекар, який безпосередньо контактує з читачами, мусить аналізувати потреби, цінності, очікування та побажання читачів.

· Контроль якості. Кожен бібліотечний працівник, що надає клієнтам послугу, має водночас чітко контролювати належну якість цієї послуги.

· Маркетинг. Бібліотекар, який контактує читачем, має водночас надавати послугу та займатися її маркетингом. [14, C 7-8]

Отже, ми визначили, що взаємодія та діалог бібліотекаря з клієнтом - це ключ до успішного обслуговування і, як результат - ефективного функціонування кожної бібліотеки. Кожен такий випадок створює імідж бібліотеки. Саме бібліотекарі визначають те, яким буде результат маркетингових зусиль. Якщо імідж, який у людей склався після досвіду користування бібліотечними послугами, поганий, маркетингові зусилля можуть працювати проти себе і ще більше погіршувати імідж. Зміст маркетингового послання має відповідати дійсності, тій якості обслуговування, що отримують клієнти від бібліотечних працівників. Поліпшення іміджу починається з поліпшення рівня надання послуг.

1.2 Роль бібліотекаря в процесах інформатизації обслуговування читачів

У кожній країні в різні періоди бібліотеки виконували важливу духовну місію - бути дзеркалом і пам'яттю народу, держави, центрами їхньої духовності.

Історія України невіддільна від історії її бібліотек. Книжність, освіченість - одна з характерних рис українців. Грамотність широких кіл українського народу засвідчена багатьма істориками. Цього не можна було б досягти без створеної нашим народом розвинутої системи освіти і книгозберігання. Накопичені на протязі багатьох століть книгозбірнями України, унікальні пам'ятки відкривають широку дорогу до знань, до духовного самовдосконалення мільйонам наших співгромадян.

Розкриваються шляхи реалізації Закону України «Про Національну програму інформатизації», питання розробки і прийняття державної програми «Електронна бібліотека». Намічені підходи до вирішення питань збереження бібліотечних фондів, розглянутий вплив Міністерства культури і мистецтв України на підтримку престижу бібліотек в суспільстві. [2, C 8-9]

Сучасне суспільство характеризується стрімким зростанням інформаційних систем та розвитком їх мереж, що безпосередньо впливає на політичне мислення представників законодавчої і виконавчої влади. В Україні характерним виявом визнання важливості цих процесів, створенням умов для задоволення інформаційних потреб населення стало прийняття у 1998 році Закону «Про Національну програму інформатизації». Він визначає загальні принципи державної політики у сфері інформатизації суспільства, а також пріоритети розвитку галузей економіки, соціальної сфери, науки, освіти, культури.

Законом покладається на державу регулювання процесів інформатизації суспільства, забезпечення системності, комплексності і узгодженості їх розвитку в країні.

Прийняття Закону обумовило визначення основного пріоритету у стратегії розвитку бібліотек - розробку і затвердження Державної програми «Електронна бібліотека» як підпрограми вищеназваної національної.

Проект програми розглядався Національним агентством з питань інформатизації, пройшов експертизу і визнаний як такий, що відповідає вимогам і потребам суспільства. Він готувався піл керівництвом Міністерства культури і мистецтв, міжвідомчою робочою групою з представників національних бібліотек, бібліотек загальнодержавного рівня, органів державного управління і висвітлює різні аспекти створення національної системи електронного інформаційно-бібліотечного ресурсу.

Свідченням визнання державою за бібліотеками пріоритету у питаннях інформатизації серед усієї галузі культури є постанова Кабінету Міністрів України №431 від 22 березня «Про затвердження державних замовників Національної програми інформатизації на 1999 рік», в якій передбачається фінансування бібліотек окремою позицією і обумовлюються державні замовники.

Що це дає бібліотекам України? Перш за все - гарантоване державне фінансування програми, якщо не сьогочасне, то, принаймні, у найближчій перспективі. Друге - визнання місця бібліотек в інформатизації суспільства. Крім того, такий підхід до ролі бібліотек на національному рівні є Прикладом при розробці регіональних програм, в яких бібліотеки також мають стати одним з лідерів у інформатизації регіонів.

Державна програма «Електронна бібліотека» включає по суті традиційні завдання для бібліотек і бібліотекарів, типові для усього світу:

· створення центру корпоративної каталогізації;

· формування баз даних національної бібліографії України;

· максимально повне забезпечення доступу користувачів до інформаційних ресурсів тощо.

Безумовно, у сучасних умовах темпи просування бібліотек нашої держави у світове інформаційне суспільство бажають бути кращими. Але як би там не було, практично в усіх бібліотеках загальнодержавного і регіонального рівня відбуваються певні зрушення:

· збільшується кількість користувачів Інтернет, поліпшуються умови їх роботи;

· при бібліотеках створюються Інтернет-класи;

· зростає кількість звернень до існуючих Wеb-сторінок, що належать окремим бібліотекам.

Сукупний обсяг записів у базах даних регіональних бібліотек дорівнює більш ніж двом мільйонам одиниць, що вдвічі більше, ніж у минулому році. Але існує багато проблем, розв'язання яких вимагає тривалого часу, державної підтримки та додаткових зусиль фахівців з бібліотек різних систем і відомств.

Найгостріша з них - проблема лінгвістичного забезпечення. Адже без вирішення цієї проблеми неможливо організувати пошук інформації у електронних потоках як на національному, так і на регіональному рівнях, тим більше - увійти у глобальні світові мережі. [27, C 10-19]

Проблема створення нормативних файлів є надзвичайно актуальною для бібліотек України, оскільки по суті розробки здійснюються різними бібліотеками самостійно, а при застосуванні існуючих в світі словників предметних рубрик виникає ряд проблем через термінологічну неузгодженість. Тому в Україні минулий рік пройшов в активних пошуках шляхів створення національного файлу предметних рубрик, який би відповідав загальним принципам предметизації, прийнятим у світі. Цю роботу ведуть Національна парламентська бібліотека та Національна бібліотека ім. В. Вернадського, дотримуючись основоположних функцій словника: комунікативної, веріфікаційної, енциклопедичної і прототипної. Саме остання - прототипна функція - дозволить бібліотечним фахівцям будь-якої бібліотеки України використовувати словник для створення власного файлу предметних рубрик, що при корпоративній каталогізації забезпечить уніфікацію предметного пошуку.

Отже, наступним пріоритетом політики Міністерства щодо бібліотек є підвищення їх ролі і престижу в суспільстві.

Допомогу в цьому надав встановлений Указом Президента України Л.Д. Кучми Всеукраїнський день бібліотек. Це нове державне свято привернуло увагу і владних структур, і засобів масової інформації до бібліотек і бібліотечних працівників.

Воно поставило бібліотечну справу в цілому на вищий щабель у порівнянні з іншими галузями культури, надало бібліотекам можливість заявити про себе всьому суспільству, усій країні.

У останні роки в теорії і практиці бібліотечної і інформаційної діяльності став вживатися термін «інформаційне суспільство». Періодично спалахує полеміка по трактуванню даного поняття. Однак його суть завжди залишається незмінною інформаційне суспільство - це суспільство, в якому інформація має статус ресурсу, і існують комунікації, в яких інформація існує. [35, C 2-5]

Процес формування інформаційного суспільства не минув і країни СНД. Інформація все більше стає ресурсом, причому таким, що дорого коштує і соціально значущого. Незважаючи на кризові явища в економіці і соціальній сфері, національний інформаційний потік росте, зростає також частка іноземної інформації в формуванні національного інформаційного простору. У зв'язку з цим значно зростає роль повторного інформаційного потоку - різних бібліографічних і реферативних баз даних (БД), які є, насамперед, засобом доступу до першоджерел інформації, не втрачаючи при цьому власне значення. Все більш поширеними стають так звані нетрадиційні форми інформації, такі як різноманітні фактографічні та повнотекстові БД, експертні і лінгвістичні системи, програмне забезпечення. Ці форми існування інформації стають не менш популярними, ніж традиційні, а часто витісняють їх.

У подібних умовах виключно важливу роль грає система комунікацій, в яких існує інформація: інститути, що створюють інформацію, канали її поширення і передачі, інститути, що забезпечують збір, обробку, зберігання і використання (поширення) інформації. Одне з головних місць цієї системи посідає бібліотека. [20, C 38-40]

Інформаційне суспільство пред'являє до бібліотеки, як інформаційного інституту нові вимоги, не властиві традиційним бібліотекам:

· забезпечення вільного доступу до національних і світових інформаційних ресурсів на рівні повторної інформації;

· організація гарантованої доставки першоджерел з національних, зарубіжних, міжнародних інформаційних центрів;

· забезпечення доступу до найбільш цінною профільною БД різних видів;

· забезпечення доступу до міжнародних інформаційних систем;

· забезпечення видаленого доступу до інформаційних ресурсів бібліотеки і доставка копії або оригіналів першоджерел з фонду бібліотеки;

· надання кваліфікованої допомоги бібліотекарями в пошуку і отриманні інформації в світовому інформаційному просторі.

Розвиток світових інформаційних комунікацій і інтеграція національних інформаційних ресурсів в єдиний глобальний інформаційний простір на основі Internet покладає на бібліотеку і бібліотечних працівників додаткові задачі по навігації по національних і світових інформаційних ресурсах.

Традиційна бібліотека, основною задачею якою є збереження документів та їх використання, не в змозі виконати перераховані вимоги. Для того, що б відповідати вимогам, що пред’являються до бібліотеки сучасним суспільством, необхідно піддати її трансформації в сучасну інформаційну установу, бібліотека повинна стати відкритою.

Відкрита бібліотека - це бібліотека, яка, з одного боку, забезпечує своїм користувачам вільний доступ до національних і світових інформаційних ресурсів, з іншого боку, що надає свої ресурси до вільного використання видаленим користувачам, тобто доступна через систему електронних комунікацій. Для здійснення подібної трансформації бібліотечним фахівцям необхідно вирішити комплекси проблем організаційних і технологічних.

Перший передбачає рішення наступних задач:

· реорганізація системи управління бібліотекою;

· перебудова функціональної структури бібліотеки;

· перепідготовка і навчання кадрів в бібліотеці;

· навчання користувачів бібліотеки;

· встановлення відносини з іноземними і національними партнерами;

· вивчення світового інформаційного простору з метою розшуку і, по можливості, придбання найбільш цінних інформаційних ресурсів;

· зміна принципів комплектування колекції документів, ведення довідково-інформаційної роботи, обслуговування користувачів та інші. [11, C 10-11]

При рішенні комплексу технологічних проблем фахівцям необхідно вирішити наступні питання:

· автоматизувати процеси всередині бібліотеки;

· забезпечити доступність інформаційних ресурсів бібліотеки через автоматизовану систему;

· підключити автоматизовану систему бібліотеки до глобальної системи комп'ютерних комунікацій Internet;

· забезпечити доступність інформаційних ресурсів бібліотеки для видалених користувачів.

Перший комплекс проблем вирішується в індивідуальному порядку з урахуванням умов і можливостей конкретної бібліотеки і підходів до його рішення може бути дуже багато. Крім того, вирішення цих завдань не спричиняє великих матеріальних витрат, що саме по собі важливе.

Життя, однак, змушує мати справу з електронним документом, і ось на світло з'являється неологізм на зразок незграбної «інформаційної речі» або зовсім сміхотворного «бездокументарного документа», що став, проте, офіційним поняттям Цивільного Кодексу України.

Адепти «принципово нових теоретичних положень» дивним образом не помічають протиріч і невідповідностей у власних твердженнях.

Допустимо, «публікація» краще за «документ». Ну давайте на хвилину забудемо про те, що унікальну частину бібліотечного фонду складають якраз неопубліковані, а в їх числі документи типу манускриптів, що не публікуються. У цьому випадку «документалістична» концепція перетворюється в «публікаціоністичну», але ніяк не в інформаційну. Погодимося, що половина запитів вже доводиться не на паперовий, а на електронний документ, адже на документ же, а не на інформацію в чистому вигляді.

Ті, хто визначає документи як носії первинної інформації, повинні визнати, що принаймні газети підпадають під це визначення однозначно, і їх віднесення не до документів, а до деяких «інших джерел інформації» явно некоректно. З іншого боку, зведений звіт, хоч і містить повторну інформацію, залишається службовим документом.

Отже, альтернатива «документу» відсутня. А отже, мова повинна йти не про заперечення «документалістикою парадигми бібліотеки», а про розробку специфіки бібліотеки нового вигляду - бібліотеки електронної, тобто, що має електронний фонд, електронний каталог, електронну матеріально-технічну базу, але як і раніше реального бібліотекаря і користувача. Так і електронної така бібліотека буде не повністю. У ній зберігається традиційний фонд, причому він буде поповнюватися доти, поки в світі не припиниться книговидання (поки спостерігається тенденція до його зростання, а не скорочення), з'являється його вельми своєрідна частина під фонд електронних документів. Задача бібліотекаря-фондовика визначити в кожному випадку оптимальну частку машино-людино-сприймаємих документів, критерії відбору того або іншого їх вигляду, виходячи при цьому з критеріїв повноти обслуговування (оперативність задоволення запитів) і вартісних вимірників. Загальна політика формування фонду при цьому доповнюється вимогою комфортності: один і той же документ один читач хоче мати в друкарському, а іншій в електронному вигляді, третій потрібна власна ксерокопія; бібліотекарі, отже, прагнуть до оптимального задоволення запиту не тільки на зміст, але і на форму документа. У цілому ж бібліотечне фондоведення лише модернізується, але його принципи і закони продовжують діяти у всьому об'ємі. [26, C 159-161]

Особиста присутність користувача в бібліотеці стає все менш обов'язковою. З'явився «видалений користувач». І чудово: в читальному залі бібліотеки все більше вивільняється вільних місць. Відвідування читального залу перестає бути прикрою необхідністю, нарешті зал стає бажаним місцем для любителів аромату бібліотечних книг, особливої бібліотечної атмосфери, місцем спілкування духовно рідних душ. Він, як і аванзали, конференц-зали, повинен залишитися у високоавтоматизованій бібліотеці.

В ряді випадків бібліотекареві також нема чого приходити в бібліотеку. Його робоче місце, так само. як і у все більшого числа читачів, може знаходитися вдома - при умові, що він повністю виконує свої службові функції інфонавігатора, або лоцмана книжкових морів.

Бібліотека нового типу зазнає (робота бібліотекаря), як бачимо, вельми помітних змін. Але це і природно - відбувається інформаційні революція.

У зв'язку з цим виключно важливо зазначити, що бібліотеки і бібліотекарі завжди були гостинні до будь-яких видів і форм документів. У них і по цю пору відмінно сусідствували папірус і мікрофільм, книжковий кодекс і CD-ROM. Протягом віків під впливом нових видів документів мінялася бібліотечна технологія, але зберігалася суть бібліотечного процесу. Ця закономірність виявляла себе протягом декількох тисячоліть, і, треба вважати, бібліотека спокійно переживе сучасний бум електронних документний технологій і буде чекати настання наступного етапу в розвитку документний комунікацій. Але для забезпечення цього спокою, нашим сучасникам, звичайно, треба багато попрацювати. [42, C 119-122]

Будемо, пам'ятати, що точно такий же, як у нас, психологічний шок перед напливом нових видів документів випробовували і середньовічні ченці в скрипторіях перед друкарською машиною, і американські бібліотекарі середини їдучого віку, що обізвали Френсиса Райдера, що уперше встановив в 1954 р. комп'ютер в бібліотеці, «руйнівником бібліотечної справи».

Тих, хто висловлює песимістичні твердження про майбуття бібліотек бібліотекар Конгресу США Джеймс Біллінгтон характеризує як футуристів і утопістів, які «взагалі про багато що думають, і коли вони стараються діяти вони роблять великі помилки». «Центральною частиною бібліотеки» він вважає бібліотекарів, їх роль, з його слів, «під час електронної ери, яка розвивається так швидко,… важливіше мати комп'ютери і всі ці інформаційні ресурси всередині бібліотеки і як можна більше», але без традиційних книг ми будемо створювати новий тип людини, який поступово стане extension of the computer продовженням, складовою частиною комп'ютера.

«Дуже важливо, щоб існувала можливість мати одночасно і книги, і нові бази даних, знань, інформації і т.д. В майбутньому, по-моєму, виникне розподіл праці між книгами і комп'ютерами… І останнє, саме головне, звичайно, це збереження професії бібліотекарів саме в зв'язку з повінню інформації через Інтернет.» [12, C 9-12]

Ця позиція зважена, ця позиція професіонально грамотна. Бібліотеки не будуть муміфіковані, вони як і раніше залишаться для суспільства корисними, але не копалинами. А бібліотечний фонд частиною кумулірованний, частиною що розосередився, частиною книжковий, частиною електронний, буде як і раніше складатися з документів. Альтернатива документам відсутня.

1.3 Внесок бібліотекаря в формуванні інформаційної культури читачів

В наш час практично не можна назвати сферу людської діяльності, яка не зазнала б залежності від ринку інформації і не мала б потреби у використанні новітніх інформаційних технологій. Все це в значній мірі змінює уявлення, погляди, поведінку, спосіб життя і мислення сучасної людини і ставить до неї нові вимоги, найважливішою серед яких є опанування інформаційною грамотністю, інформаційною культурою.

Під інформаційною культурою треба розуміти такий рівень інформаційної підготовки, який дозволяє людині не тільки вільно орієнтуватися в потрібному інформаційному середовищі, а й брати участь у його формуванні та перетворенні, сприяти інформаційним контактам.

Категоріями інформаційної культури особистості можна вважати її вміння формулювати свою потребу в інформації, ефективно здійснювати пошук необхідної інформації в усій сукупності інформаційних ресурсів, переробляти і створювати якісно нову інформацію, вести індивідуальні інформаційно-пошукові системи, відбирати та оцінювати інформацію, а також - здатність до інформаційного спілкування і комп'ютерну грамотність.

Останнім часом стверджується погляд на бібліотеки як на органічну частину інформаційного середовища суспільства. До їх величезних інформаційних ресурсів додаються комп'ютери, програмні засоби, машиночитані джерела інформації, а можливість підключення до міжнародних комп'ютерних мереж збагачує їх ще й світовими інформаційними ресурсами. Формування інформаційної культури читачів, яка включала б не тільки традиційну бібліотечно-бібліографічну культуру, але й вміння оперувати інформацією з використанням сучасних комп'ютерних засобів, тобто поєднувала б традиційний бібліографічний інструментарій з комп'ютерними засобами, є однією з головних функцій сучасної бібліотек і бібліотекарів. Для її реалізації бібліотекарі повинні перейти від традиційної пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань серед читачів до їх цілеспрямованої інформаційної освіти. [15, C 4-6]

Виховання інформаційної культури особистості взагалі є суспільною проблемою. Тому при організації цієї роботи бібліотекарю обов'язково треба враховувати:

· ступінь розвитку науково-інформаційних та бібліотечно-бібліографічних ресурсів міста (району) в цілому, а також кожного окремого закладу, причетного до цієї справи;

· брати до уваги розгалуженість системи інформаційної освіти та її спадковість;

· наполегливо розвивати координаційні та коопераційні внутрішньовідомчі і міжвідомчі зв'язки.

Процес формування інформаційної культури є комплексним і має здійснюватися бібліотекарем у п'ятьох взаємозв'язаних напрямах:

1) робота з удосконалення комплектування та розкриття бібліотечних фондів;

2) систематичне вивчення динаміки інформаційних потреб читачів, особливо пов'язаних з ціннісно-орієнтаційною, пізнавальною, виробничою діяльністю;

3) створення комфортних умов для задоволення інформаційних потреб читачів;

4) удосконалення роботи по підвищенню рівня бібліотечно-бібліографічних та інформаційно-комп'ютерних знань;

5) популяризація та реклама інформаційних послуг бібліотеки серед населення. [37, C 15]

Таким чином, вся діяльність бібліотекарів направлена на підвищення інформаційної освіти суспільства. Проте суто інформаційна грамотність та її розповсюдження серед користувачів бібліотеки передбачає, що кожен бібліотекар буде працювати в таких напрямах:

· ознайомлення читачів з можливостями та інформаційно-документальними ресурсами бібліотеки;

· виховання довірливого ставлення до неї;

· бажання стати її постійними відвідувачами;

· формування у читачів знання основних інформаційних джерел та навичок їх використання;

· формування навичок у сфері бібліотечно-бібліографічних та інформаційно-комп'ютерних знань;

· ознайомлення з інформаційними послугами бібліотеки;

· ознайомлення з провідними книгосховищами світу, архівами, музеями, центрами інформації та документації, банками даних і базами знань, існуючими інформаційними системами, віртуальними бібліотеками глобальної комп'ютерної мережі;

· можливостями використання інформаційних ресурсів за межами бібліотеки; навчання читачів користуванню інформаційно-пошуковою системою (ІПС) в традиційному та автоматизованому режимах;

· їх ознайомлення з методами аналітико-синтетичної обробки документів і переробки інформації. [34, C 49-51]

Процес формування інформаційної культури читачів потребує диференційованого підходу, підбору методик і програм навчання з урахуванням професійної спеціалізації читачів, рівня їх інформаційних потреб та інформаційної підготовки, наявними навичками володіння комп'ютерною технікою. Особливе місце в цій роботі бібліотекаря з різними категоріями читачів належить державним публічним бібліотекам. По-перше, ці бібліотеки відвідують читачі, різні за віком, рівнем освіти, професійною кваліфікацією та ін. По-друге, діапазон інформаційних потреб, запитів читачів, що звертаються в бібліотеку, не обмежений. Тому організацію заходів по інформаційній освіті в ЦБС доцільно проводити в 3 рівнях:

1. Традиційне навчання користуванню бібліотекою (бібліотечна орієнтація), що обмежується наданням інформації про фізичне розміщення фондів і обладнання, про існуючу в бібліотеці систему обслуговування;

2. Бібліографічне навчання, що передбачає навчання методам пошуку інформації і вивчення бібліографічних джерел;

3. Навчання читачів користуванню інформацією на новітніх носіях, електронними базами даних із застосуванням комп'ютерної техніки.

Зміст, форми і методи інформаційної освіти читача визначаються не тільки рівнем його культури читання або професійними потребами, але й умовами праці в бібліотеці, нерідко ситуативними методами обслуговування:

· в одних випадках бібліотекар може популярно роз'яснити правила розстановки книг на полицях, принципи користування алфавітно-предметним покажчиком до систематичного каталогу і картотеки статей;

· в інших - необхідне знайомство з відповідними державними стандартами і документацією, що регламентують правила опису видань;

· а в деяких - проводити практичні заняття по бібліографічному опису, пошуку книг за окремою тематикою або якогось видання за допомогою ДБА, по користуванню комп'ютерною технікою і т.і.

Форми навчання відрізняються способом передачі інформації, широтою охоплення аудиторії: це виставки, огляди, консультації, бібліографічні уроки, екскурсії, дні бібліографії, путівники, методичні поради та ін. Відомо, що перевагу читачі надають найменш заформалізованим заходам, до яких можна віднести:

· оглядові екскурсії по бібліотеці і стислі лекції з основ інформаційного пошуку для читачів, що тільки-но записались;

· надання читачам можливості самостійно навчатися з використанням аудіо і відеокасет;

· розповсюдження путівників по фондам і каталогам, пам'яток читачам для самостійної орієнтації;

· розвиток системи наочних засобів оповіщення про структуру бібліотеки, її довідково-пошуковий апарат;

· підготовка і видання методичних порад по користуванню базами даних і електронним каталогом;

· організація курсів по навчанню користуванням комп'ютерною технікою. [17, C 277-281]

Діалогова форма спілкування є найбільш ефективною формою взаємодії бібліотекаря і читача. Індивідуальне консультування має бути превалюючим в роботі з читачами і повинно супроводжувати обслуговування в різних відділах бібліотеки.

Позитивні результати має також інформаційна освіта читачів бібліотекарем в процесі виконання їх запитів, тому що читач при цьому виявляє особисту зацікавленість у сприйманні інформації. Таким чином, довідково-бібліографічне обслуговування бібліотекарі можуть використовувати як базову форму інформаційного навчання, під час якого проходить засвоєння читачем основ бібліографічної, інформаційної грамотності, закріплення навичок самостійного пошуку літератури.

Досвід окремих ЦБС показує, що результативність інформаційної освіти фахівців є ефективною, якщо вона проводиться в поєднанні з діючими формами підвищення професійної кваліфікації кадрів. Цей напрямок в діяльності ЦБС здається перспективним і тому його слід активніше впроваджувати в практику. [10, C 252-255]

В умовах формування інформаційного суспільства бібліотекарі мають забезпечувати користувачам доступ до електронних каталогів інших бібліотек, до електронних журналів, до всіх баз даних, які є в бібліотеках та інформаційних центрах. Це дає можливість кожному бібліотекарю (навіть якщо віен працює у віддаленій бібліотеці) забезпечити користувачам той же обсяг, глибину і якість інформації, як і у великій бібліотеці, враховуючи при цьому специфіку регіону, потреби і запити організацій, підприємств, установ, фірм, тобто як колективних, так і індивідуальних споживачів інформації.

У зв'язку з цим одним з напрямків діяльності бібліотеки (бібліотекарів зокрема) повинно стати навчання читачів користуванню комп'ютерною технікою, яке може здійснюватися на комерційній основі. Цей напрямок може бути реалізований на базі спеціально обладнаного комп'ютерного класу, де водночас можуть проходити курс навчання не тільки читачі, але й самі працівники бібліотеки.

Отже, автоматизація бібліотечних процесів потребує від бібліотекарів вміння працювати з електронними базами даних, володіння комп'ютерними технологіями, що стає обов'язковою умовою фахової підготовки працівників бібліотечно-інформаційної сфери. Тому виникає проблема адекватного підвищення інформаційної культури бібліотечних фахівців, які сьогодні повинні бути не тільки «лоцманами книжкових морів», але й навігаторами комп'ютерних мереж, чия діяльність формує нове інформаційне середовище.

Проблема розвитку інформаційної культури особистості невичерпна і має вирішуватись у бібліотеці на сучасному рівні.

2. Робота бібліотекаря з читачами-дітьми

2.1 Основні напрямки діяльності бібліотекаря при обслуговуванні читачів в дитячих бібліотеках

Останнім часом інформація все частіше визначається як основний ресурс майбутнього, підвладний лише тим членам суспільства, хто володіє необхідними знаннями і добре підготовлений до навігації в інформаційному просторі. Тому так важливо вже змалечку виховувати у дитини необхідність одержання знань, прищеплювати навички самостійного пошуку інформації, формувати уміння її ефективного збору, систематизації, обміну з іншими користувачами. Діти - саме та категорія, яка націлена на майбутнє, адже саме вони більш охоче та легше оволодівають новими інформаційними технологіями. Їм доведеться жити уже не в постіндустріальному, а в інформаційному суспільстві, основною ознакою якого є утвердження культу знань. Стати повноправними громадянами такого суспільства допомагають різні соціальні інститути: сім'я, школа і, звичайно, бібліотека.

З давніх часів бібліотеки одночасно були сховищами документів і основною базою для навчання. Роль же сучасної бібліотеки, в першу чергу дитячої, підвищується в багато разів: необхідно передати дітям знання, набуті раніше, і підготувати їх до життя в суспільстві, де накопичення інформаційних масивів йде дуже швидкими темпами. Успішно справитися з цією роллю можна лише при умові активного використання і впровадження сучасних новітніх технологій. Комп'ютеризована дитяча бібліотека на сьогодні виконує особливу місію - забезпечує юним читачам оперативний доступ до інформаційних ресурсів і одночасно є центром виховання інформаційної культури підростаючого покоління. Впровадження автоматизації в наших бібліотеках набирає стрімких темпів, але дуже часто перед бібліотекарями виникає проблема: з чого почати, як рухатись далі? Питання необхідності впровадження автоматизації не постає, але як це буде зроблено, якими силамиі і, головне, для чого? Основною особою в бібліотеці залишається бібліотекар, який є користувачем різних технічних новинок, що потрапляють до її стін. Це зовсім не відрізняє його від читача, адже бібліотекар використовує досягнення комп'ютеризації для технологічних цілей, а читач - для споживацьких. В результаті бібліотекар не стає вирішальною ланкою у справі впровадження інформатизації, він скоріше є жертвою прогресу, хай навіть і в доброму розумінні цього слова. Сучасний бібліотекар є посередником між читачем і книгою чи будь-яким іншим носієм інформації. В бібліотеках існують і дві інші категорії людей, що відіграють визначальну роль. Перша - це автоматизатори, це основа прогресу в бібліотеках, в особі яких потрібно знайти союзників, їх потрібно підправляти, їм слід підказувати. На жаль, їм не завжди вистачає професійних знань в галузі традиційної бібліотечної технології. Друга категорія - це адміністрація, яка не хоче відставати від прогресу, ревниво слідкує за досягненнями своїх колег, щоб не виглядати ретроградом. Важливою для неї є організація вивчення чужого досвіду, ознайомлення з різними системами, що вже встановлені і діють в інших бібліотеках. Потрібно враховувати, що зміни в матеріально-технічній базі бібліотек викликають і зміни в структурі кадрів, їхніх знаннях і вміннях, у структурі фондів. На жаль, ніяка найсучасніша техніка і розвинена технологія, ніякі, навіть найкращі спеціалісти по її використанню не зможуть привести до ефективного розвитку бібліотечної справи, якщо впровадження новітніх технологій не буде супроводжуватись суттєвими змінами у бібліотечній технології. Адміністрація змушена оволодівати основами комп'ютерної грамотності, менеджменту і маркетингу, виступати арбітром у стосунках автоматизаторів і бібліотекарів.

Сьогодні ринок телекомунікаційних послуг насичений, але доступ до інформації, як реальна послуга, відсутній, оскільки проблема з суто технічної переходить більше в економічну. Саме адміністрація вирішує фінансові питання, дає добро на придбання технічних засобів і програмного забезпечення. Активне впровадження нових інформаційних технологій вимагає від бібліотек вирішення нагальної проблеми: як у ситуації дефіциту фінансування, коли фонди бібліотек характеризуються обмеженими ресурсними можливостями, задовольнити найрізноманітніші потреби користувачів. Відсутність єдиної державної програми автоматизації бібліотек, сучасної нормативної та методичної баз, низький рівень знань бібліотечних працівників в галузі новітньої інформаційної технології не тільки приводять до невиправданих затрат і без того незначних ресурсів, але й створюють передумови для формування в перспективі «розірваного» інформаційного поля, затрати на виправлення якого з часом стануть більш значними, порівнюючи із сьогоднішніми. Саме тому для дитячих бібліотек на перший план виходять завдання не лише створення власних інформаційних ресурсів, а й їх інтеграції в єдиний інформаційний простір. Не тільки заради економії фінансових та технічних засобів, але й в силу необхідності обміну інформацією бібліотеки прийшли до висновку про необхідність координації та кооперування своєї діяльності. Однак досягнення цієї мети залежить від реалізації цілого комплексу завдань. Обслуговування сучасних інформаційних систем потребує особливої професійної підготовки персоналу бібліотек, підвищення вимог до безпеки бібліотек, чіткої домовленості у питанні використання єдиних правил обробки документів - професійних бібліотечних стандартів. Галузь інформатизації може активно розвиватись лише при наявності відповідної нормативної бази, що регламентує її розвиток як в кожній окремій країні, так і міжнародного законодавства, що враховує інтереси всього світового співтовариства. З активним впровадженням комп'ютерних технологій змінюється і роль та значення бібліотечного працівника, який повинен стати посередником між читачем і носієм інформації, і який має прищеплювати читачеві навички інформаційної культури. [19, C 24-28]

Логічною складовою частиною загальнодержавної програми інформатизації повинно стати створення інформаційної мережі дитячих бібліотек. Цей процес полегшується тим, що перед дитячими бібліотеками стоять єдині і специфічні завдання по обслуговуванню своїх користувачів. Разом з тим він ускладнюється, тому що дитячі бібліотеки мають стати невід'ємною складовою частиною інформаційного потенціалу свого регіону. Це означає, що дитячим бібліотекам необхідно налагодити взаємодію у використанні місцевих ресурсів для інформаційного забезпечення владних структур, культурно-освітніх закладів, науково-технічних установ, громадських організацій та окремих користувачів, що в кінцевому результаті призведе до створення регіональної інформаційно-комп'ютерної мережі. Було б дуже добре, щоб наукові бібліотеки, в яких рівень автоматизації значно вищий, побачили в дитячих бібліотеках гідних партнерів, союзників по співпраці і залучали їх до регіональних програм інформатизації, підключали до участі у конкурсах бібліотечної програми фонду «Відродження» тощо. Особливо це стає актуальним зараз, коли питання економічного та соціального розвитку вирішуються, в основному, на місцях. В цих умовах створення і нормальне функціонування регіональних інформаційних ресурсів отримує особливу значимість. [23, с. 200-202]

Більшість дитячих бібліотекарів розуміють значення та необхідність впровадження нових комп'ютерних технологій, але на сьогодні вони потребують належної підтримки на місцевому рівні.

На сьогодні у бібліотеках України відбувається поступова комп'ютеризація всіх бібліотечних процесів, але найбільш актуальною залишається необхідність формування автоматизованих баз знань. Серед них провідну роль відіграє електронний каталог, що цілком замінив існуючу традиційну систему каталогів і картотек. Серед дитячих бібліотек України електронні каталоги (ЕК) створюються в 7 бібліотеках, які найбільш технічно оснащені і в яких сформовано єдиний технологічний цикл проходження документів від обліку до споживання інформації читачами. Майже в кожній з них існують: автоматизовані робочі місця комплектування та обліку фонду; обробки документів; споживання інформації; лінгвістичного забезпечення; адміністратора баз даних і програмного забезпечення. В цих бібліотеках також діють локальні мережі, що значно прискорює роботу бібліотекаря і, відповідно, процес надходження документів до читачів. [5, C 23-24]

Створення і подальший розвиток електронних каталогів в дитячих бібліотеках України повинен йти наступним шляхом. Має бути 2 категорії бібліотек - бібліотеки, що створюють ресурси, та бібліотеки-клієнти, які можуть використовувати уже створені ресурси для надання послуг користувачам. Але це не означає, що бібліотеки-клієнти можуть бути усунені від створення корпоративних інформаційних ресурсів. Необхідно активно залучати їх до цього процесу шляхом формування зведених ресурсів, що відображають в повній мірі унікальну краєзнавчу інформацію, якою володіють бібліотеки. Для кожної бібліотеки важливо оцінити реальний стан справ, свої можливості і намагатися визначити для себе ті напрямки роботи, в яких вона зможе найкращим чином себе проявити, внести свій неповторний вклад в загальну справу інформатизації суспільства, домогтися успіху та визнання.

Першочерговою для дитячих бібліотек в ході інформатизації є робота по створенню та підтримці інформаційно-лінгвістичного забезпечення автоматизованих систем. Її успіх у значній мірі залежить від масштабів співробітництва на міжвідомчому, міжрегіональному, галузевому рівнях з крупними бібліотеками, організаціями, що займаються проблемами дитинства.

Особливу роль у бібліотечній справі, як і раніше, продовжує відігравати каталогізування. Його методи і принципи - це ніби спеціальна мова бібліотекарів, без якої неможливий жоден процес професійної роботи з книгою. Три основних принципи розкриття змісту документальної інформації (систематичний, предметний і авторський) були створені і удосконалювались на протязі століть в надрах бібліотек. Дитячі бібліотеки, де введено автоматизовану технологію обробки інформації, дотримуються стандартизації формату запису бібліографічних даних на магнітних носіях.

На сьогодні зростає число бібліотек, що займаються конверсією каталогів. Починати цю роботу потрібно, перш за все, з обґрунтування необхідності даного процесу. Якщо вже йде мова про конверсію каталогів, це свідчить, що бібліотекою вибрано автоматизовану систему, закуплено програмне забезпечення, необхідне обладнання, підготовлено кадри, відпрацьовано технологічний цикл автоматизованої обробки нових надходжень. Необхідно зразу планувати роботу в координації з іншими бібліотеками, створювати зведений електронний каталог, який би розкривав фонди декількох бібліотек. Тобто конверсія повинна стати справою колективною, головне полягає в подоланні відомчих бар'єрів, налагодженні співпраці бібліотекарів з усього регіону, а не лише своєї мережі. [8, C 135-138]

З чого ж краще розпочинати конверсію бібліотекарям? Перш за все, з вибору і відображення краєзнавчої літератури, цінних та рідкісних видань, що є в фонді бібліотеки. Надалі слід враховувати закономірності читацького попиту і старіння літератури. Читачі - найкращі експерти, вони знають, які книги потрібно зберігати в бібліотеці, а від яких потрібно відмовитись назавжди. Якщо правильно організувати процес конверсії, то на опрацювання фахівцям необхідно передавати ті видання, які самі читачі вивели з ретрофонду. Вводити інформацію про документи бібліотекарю потрібно дуже уважно. І ні в якому разі не слід будувати цю роботу на використанні каталожних карток. В основі цього процесу має лежати лише безпосереднє спілкування бібліотекаря з книгами.

Аналізуючи розмаїтість читацьких запитів можна виділити вимоги, висунуті до створення баз даних:

· інформативність,

· оперативність,

· доступність до джерел інформації різних вікових категорій читачів,

· багатоаспектність пошуку. [13, C 9-12]

Задоволення цих вимог допомагає бібліотекарю вірно спрямувати процес спілкування дитини з комп'ютером, домогтися того, щоб освоєння комп'ютерної техніки не перетворилося для дитини лише в розвагу, марне витрачання часу, а було пов'язане з процесом мислення, пошуком інформації в освітніх цілях. Через спілкування з комп'ютерними інформаційними системами в бібліотеці до користувача приходить розуміння ролі інформації та інформаційних технологій в житті людини.

Формування інформаційного ринку в Україні обумовлює нове ставлення до джерел інформації та інформаційно-бібліографічних послуг як товару особливого роду, змушує бібліотеки з позиції ринкової економіки переглядати зміст, організацію і технологію традиційної бібліотечно-бібліографічної діяльності. В останнє десятиліття ХХ століття бібліотеки почали застосовувати бібліотечно-інформаційний маркетинг з метою вивчення інформаційних продуктів і послуг та визначення свого місця в ньому як виробників, постачальників та інформаційних посередників.

Поява комп'ютера в дитячих бібліотеках викликає багато суперечок, але, здається, вже ні в кого більше не виникає сумнівів, що він не замінить книгу. Часто електронна машина нерідко сприймається як зло, як дорога, але дуже шкідлива забава. Між тим очевидно - зло міститься не в самому комп'ютері, а в його невмілому використанні. Як показує досвід, у процесі роботи з комп'ютером у дітей проблеми технічного характеру не виникають. Завданням же бібліотекаря залишається не тільки створення і забезпечення можливостей доступу читачів до інформаційних ресурсів, але і виховання інформаційної культури, перетворення бібліотеки в центр інтелектуального розвитку дитини. У дитячих бібліотеках України це досягається різними формами роботи, починаючи від індивідуальних і групових занять по вихованню бібліографічної комп'ютерної грамотності і завершуючи впровадженням цільових комплексних програм. Це й організація тематичних полиць, проведення бесід, здійснення комплексу заходів по реалізації цільових програм. Використання комп'ютерних технологій допомагає також вихованню в дітей естетичного смаку. Так, завдяки їх впровадженню працівники бібліотеки для дітей вводять дітей у багатоликий і прекрасний світ мистецтва. Виховання інформаційної культури може здійснюватись працівниками бібліотеки на заняттях різноманітних гуртків, під час яких за допомогою мультимедійних засобів діти можуть отримати інформацію про образотворче мистецтво, слухати класичну і сучасну музику, переглядати фрагменти театральних і кіношедеврів. Вагомим стимулом для учасників занять можуть слугувати комп'ютерні тести, що дають можливість перевірити отримані знання. [6, C 155-160]

В довідково-бібліографічному обслуговуванні читачів широко використовуються і нетрадиційні носії інформації - електронні видання на CD-ROM: словники, довідники, енциклопедії, ігри для розвитку. Полюбились юним читачам такі форми роботи, як віртуальні уроки, медіа-панорами, віртуальні екскурсії по музеях світу, що стали можливі завдяки підключенню бібліотеки до мережі Інтернет. За допомогою електронної пошти з'явилась можливість оперативно обмінюватись інформацією з своїми колегами, що виводить кожну бібліотеку на нову сходинку ділового спілкування.

Для впровадження нових напрямків роботи з сім'єю, виявлення попиту на інформаційні послуги, сприяння соціальному, духовному, моральному благополуччю, для налагодження взаємодії у справі залучення до читання всіх членів сім'ї, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей дітей, надання консультативної допомоги батькам з проблемних питань виховання у кожній бібліотеці може діяти служба інформаційного комфорту сім'ї. Основним завданням кожного бібліотекаря є виховання майбутніх читачів з самого раннього віку, адже сім'я - це школа людських взаємовідносин, де дитина з перших кроків свого життя опановує систему моральних цінностей, осягає світ культури, в тому числі і як читач. Тому бібліотека намагається створити всі умови, щоб найголовнішими та найближчими вихователями дитини стали її батьки, вчителі, бібліотекарі. Саме ці люди повинні робити все можливе, щоб дитина отримала можливість рости активною, життєрадісною, творчою особистістю.

Бібліотека для дітей є одним з гарантів реалізації в суспільстві прав дитини на вільний доступ до інформації, до духовних цінностей світової та національної культури.

Структурна реорганізація, що відбувається в бібліотеках країни, змінює ставлення дітей до бібліотеки, яка стає для них привабливішою, комфортнішою, зручнішою для користування і вибору заняття до душі.

Отже, як бачимо, вже зроблено перші кроки по розвитку інформатизації дитячих бібліотек України. Спектр використання інформаційних технологій різноманітний, але головне завдання дитячої бібліотекаря полягає в досягненні того, щоб застосування комп'ютера носило світоглядний, загальнокультурний характер, було спрямоване на всебічний розвиток особистості дитини і розкриття її творчих здібностей. Бібліотека обслуговує їх на основі комп'ютерних технологій, а як центр виховання культури залишається засобом підготовки юного покоління до життя в інформаційному суспільстві.

2.2 Особливості роботи бібліотекаря з читачами в умовах інформатизації дитячих бібліотек

У кожен історичний період функцію естетичного вдосконалення особистості було особливим чином покладено на конкретні види мистецтва. У добу античності її виконували література і театр, в епоху середньовіччя - архітектура і поезія, Відродження асоціювалося з живописом та скульптурою, Новий час - з музикою та театром. На перетині ХІХ-ХХ століть виник кінематограф (синтетичний вид мистецтва), який перебрав на себе роль найефективнішого засобу естетичного виховання. ХХІ століття - це епоха відео та Інтернету.

Виховувати дітей небайдужими до краси не так просто в умовах, коли в ефірі, у пресі, на книжковому ринку спостерігаємо засилля несмаку, комерційної псевдокультури. Така ситуація висуває перед дитячими бібліотеками два взаємопов’язаних завдання:

1) сприяння засвоєнню підростаючим поколінням кращих зразків вітчизняної і світової культури та

2) допомога у формуванні особистого естетичного світосприйняття, естетичного смаку дитини. [18, C 72-76]

Естетичне виховання посідає одне з провідних місць у національному вихованні, і водночас має формувати багату, орієнтовану на загальнолюдські цінності, особистість.

В бібліотеці кожна дитина повинна мати змогу розкрити свої творчі здібності, реалізувати потаємні задуми щодо проби сил у літературній творчості, в мистецтві, розширити світ своїх захоплень.

Все більшого соціального акценту набуває рекреаційна діяльність дітей. Як відпочивають наші діти? Чому присвячують вони своє дозвілля? Вміння ефективно використовувати свій вільний час сьогодні є важливим показником формування загальної культури особистості, а дозвілля в бібліотеці, попри наявні проблеми, залишається в числі найбільш продуктивних і ефективних.

Названі завдання та їх аспекти виконуються сучасною дитячою бібліотекою комплексно, із застосуванням широкого спектру тематики, форм і прийомів популяризації книги, методик виховного впливу, технічних новацій, приклади яких буде подано далі. [21, C 71-76]

Основи естетичної культури закладаються в ранньому дитинстві. Тому, з точки зору дитячого бібліотекаря, виключне значення має естетичне виховання учнів молодшого шкільного віку. Саме в цьому віці здійснюються перші свідомі кроки в світ прекрасного, від яких залежить успіх роботи на наступних етапах виховання, а нерідко - естетичні запити і уподобання дорослих людей.

Але роль естетичного виховання підлітків не менш важлива: фахівці стверджують, що стійкі літературні та мистецькі уподобання формуються у віці 12-14 років.

Очевидно, що бібліотечні працівники повинні щоразу враховувати вікові характеристики потенційної аудиторії планованих фронтальних заходів, індивідуальної роботи з користувачами. Література з мистецтва, як, можливо, жоден інший галузевий розділ бібліотечного фонду, потребує також врахування особистісних інтересів дітей, а також стійких стереотипів у сприйнятті певних напрямків, жанрів.

Пріоритетною групою у контексті естетичного виховання бібліотекарі визначають дітей, що мають талант, творче обдарування, науковий інтерес до мистецтва:

· учнів музичних, художніх шкіл, шкіл естетичного виховання;

· учасників самодіяльних театральних, хореографічних та вокальних колективів, гуртків художнього читання;

· членів шкільних наукових товариств, МАНівців, що працюють над темами з літературознавства, фольклору, етнографії, мистецтвознавства тощо. [24, C 30-32]

Талант - одна з природжених якостей духовного складу особистості, але щоб природні здібності стали справжнім талантом, наділеній здібностями людині доводиться багато вчитися і працювати над собою. Таку можливість дають бібліотеки, в арсеналі яких літературні клуби і вітальні, творчі зустрічі юних читачів з народними та професійними майстрами, конкурси та виставки дитячих творчих робіт.

Бібліотеки пропонують своїм користувачам комплексні програми естетичного розвитку, наприклад: «Сходження до прекрасного», «Художня культура людства», «Музика з тобою», «Плекаємо художника в собі» та подібні. Головна їх мета - пробудження у дітей позитивного ставлення до цінностей художньої культури, розвиток естетичних смаків, художньо-творчих здібностей.

Комплексного підходу для свого розкриття потребують і узагальнюючі теми естетичного спрямування: «Вершини світового мистецтва», «Наш світ об’єднує краса», «Українська культура: від витоків у день прийдешній».

Бібліотека повинна вибудовувати, виходячи з поставлених перед собою цілей та наявних можливостей, систему заходів, що допоможуть дітям поглиблювати свої знання в галузі мистецтва, сформувати естетичні смаки, розвинути творчі обдарування. Партнерами бібліотеки у цій діяльності можуть бути: музичні школи та школи мистецтв, палаци творчості дітей та юнацтва, музеї, палаци / будинки культури, керівники гуртків дитячої творчості.

Дитячі бібліотеки при цьому повинні бути зорієнтовані на вивчення та врахування інтересів сучасної дитини. З іншого боку - пропоновані форми та зміст бібліотечної роботи повинні враховувати рівень естетичного розвитку дітей.

У своєму естетичному розвитку дитина проходить певні етапи:

Ознайомлення-Пізнання-Творчість. [25, с. 13]

Отож, і в арсеналі бібліотечної роботи ми зустрічаємо форми, спрямовані на формування первинного уявлення про прекрасне:

· про мистецькі жанри та напрямки, відчуття краси поетичного чи прозового твору;

· на поглиблене вивчення мистецтва, художньої літератури, фольклору;

· на стимулювання власної творчості дитини.

Сучасна шкільна програма пропонує дітям доволі широкий спектр курсів, під час освоєння яких діти набувають знань у сфері культури та мистецтва (від малювання і музики до спеціальних та факультативних курсів «Народознавство», «Історія культури», «Основи естетики», «Культурологія» тощо).

Бібліотека ж має змогу і покликана не лише допомогти дітям у їх освоєнні, але й інтегрувати знання, почерпнуті на цих уроках, поєднати їх у цілісному естетичному світобаченні дитини.

Але варто підкреслити: естетичне виховання в бібліотеці ґрунтується перш за все на читанні дітей та підлітків.

Знайомство з численними книгами про мистецтво, його кращими творами спонукає дітей до творчого, поглибленого вивчення специфіки художньої творчості, знайомства з життям і діяльністю видатних митців, допомагає зрозуміти мову мистецтва. Читання не лише викликає певні почуття, роздуми про життя, а й спонукає до проби себе як творця (художника, поета, актора), сприяє реалізації і розвитку творчого потенціалу особистості. [16, C 113-115]

Важливо, щоб таке читання набуло системних ознак, не було випадковим, фрагментарним. Тут знайде застосування бібліографія малої форми: індивідуальні рекомендаційні списки; закладки «Що читати далі?», пам’ятки типу «П’ятикласникам про живопис».

Між тим, реальна поведінка теперішнього покоління дітей як читачів свідчить про зниження естетичної ролі друкованого слова та збільшення його ролі як джерела ділової, навчальної інформації (понад 80% бібліотечних запитів дітей пов’язані з навчанням, виконанням домашніх завдань, а коло читання - обмежується навчальними програмами). Така ситуація орієнтує бібліотекарів дитячих бібліотек на інтенсивний пошук варіантів оновлення культурно-просвітницької діяльності, визначення завдань естетичного виховання як особливого інноваційного напряму роботи.

Прикладом можуть бути різноманітні програми стимулювання читання, які набули поширення в останнє десятиліття.

Коли йде мова про читання художньої літератури як чинник естетичного виховання дітей, ми маємо на увазі позапрограмне читання, книги, що залишились поза рамками курсів літератури, але є надбанням національної та світової культури.

Основним засобом у естетичному вихованні і культурному розвитку юних читачів у бібліотеці, попри сказане вище щодо прагматичності читання сучасних дітей, залишаються твори художньої літератури.

Бібліотеки повинні плекати об’єднання за інтересами літературно-творчого спрямування: літературні вітальні, клуби «Книголюб», «Рідне слово», «ДАР» та подібні. Тут гуртуються творчо обдаровані діти, з якими поряд з бібліотекарями й вчителями літератури працюють місцеві письменники та журналісти. На засіданнях обговорюються перші проби пера дітей, але головне те, що за допомогою фахівців діти пізнають красу і естетичну цінність художнього твору, рідної мови. [7, C 14]

Традиційними для дитячих бібліотек є зустрічі з майстрами слова, презентації нових книг письменників-земляків, літературні фестивалі.

Бібліотечна діяльність дає широкі можливості для організації естетичного виховання шляхом створення різноманітних клубів, об’єднань за інтересами тощо, залучення дітей до підготовки і проведення масових заходів, включення їх у мистецьку творчу діяльність та спілкування. Саме для цих форм роботи характерним є важливий компонент розвитку та реалізації творчого потенціалу - стимулювання особистої активності дитини.

Особливий акцент ми при цьому ставиться бібліотекарями на роботі з творчо обдарованими дітьми. Розглядаючи проблему творчості дітей, слід зазначити, що справа не лише в тому, щоб виявити обдарованих дітей та підлітків і проводити з ними систематичні заняття в гуртках і об’єднаннях, а й реалізувати їх творчий потенціал. Цінним у цій роботі є те, що діти самі створюють журнали і газети, ставлять інсценівки, займаються в гуртках народної творчості і лялькових театрах.

Клуби дають можливість обдарованим дітям не лише отримати дружню, авторитетну пораду і підтримку, а й нагоду та можливість творчої самореалізації, першої публікації.

В роботі з обдарованими дітьми бібліотекарі широко застосовують конкурсні, змагальні форми роботи. Конкурси проводять як жанрові (конкурс малюнків на асфальті, конкурс книжкових ілюстрацій, конкурс читців), так і тематичними.

Об’єднання типу «Мала академія народознавства» пропонують своїм учасникам участь у дослідженнях фольклорних джерел класичного і сучасного мистецтва; організують прилучення дітей до народних художніх ремесел.

Керівники дитячого читання, що справляють найбільший вплив на естетичне виховання дітей, складають окрему групу користувачів дитячої бібліотеки і потребують від неї перш за все інформаційної підтримки своєї діяльності. Це вчителі, вихователі, викладачі творчих дисциплін, керівники гуртків та дитячих художніх колективів та ін.

Від бібліотекарів вони очікують також підтримки для свої учнів та вихованців, можливості продемонструвати свої здібності та навички.

Від налагодження бібліотекарями тісної співпраці з ними багато в чому залежить успіх бібліотечної роботи:

· спільна рекомендація книг для читання;

· організація масштабних заходів;

· авторитетна підтримка індивідуальної ефективної роботи з юними читачами. [33, C 102-106]

Далеко не останню роль в естетичному вихованні читачів відіграє середовище бібліотеки - її інтер’єри, візуальний ряд (виставки, оформлення інформаційно-орієнтаційних компонентів).

Бібліотекар повинен потурбуватись про те, щоб в бібліотеці постійно була присутня виставка, присвячена мистецтву - (але не одна і та ж!). Слід продумати не лише тематику, а й послідовність, періодичність цих виставок; зв’язок книги та ілюстративного матеріалу (образотворчого, музичного).

Це виставки, присвячені:

· мистецтву окремих країн, регіонів;

· окремим видам мистецтва;

· видатним особистостям у мистецтві;

· окремим періодам у розвитку мистецтва («Мистецтво Відродження», «Українське бароко» і т. п.).

Доречними будуть розроблені бібліотекарем інформаційний стенд або полиця, де висвітлюються новини культурного і мистецького життя селища/міста, ті, до яких бібліотекар хотів би привернути увагу своїх читачів: анонси концертів, художніх виставок, театральних вистав, кіно - та відеопоказів - газетні публікації, афіші, оголошення.

Мистецтво дає широкий простір бібліотекарю для творчого підходу у виборі виставкових форм та засобів подачі матеріалів у експозиції виставки - навіть за умови обмеженого репертуару літератури з мистецтва. Деякі приклади тематики та жанрових різновидів виставок, що можуть бути розроблені бібліотекарем:

· «Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе» - виставка-панорама творів майстрів народного мистецтва;

· «Попурі з улюблених мелодій» (5-9 кл.), «Прислухайтеся! Класика звучить!» (1-4 кл.) - озвучені виставки;

· «Велика Вітчизняна у творах митців нашого краю» - виставка-реквієм;

· «Мистецька палітра моєї області» (5-9 кл.), «Оберіг із бабусиних рук» (1-4 кл.) - виставки-презентації;

· «Створи свою книгу» - виставка-презентація робіт юних художників-графіків - книжкових ілюстрацій;

· «Музичний феєрверк» - виставка-кросворд (6-7 кл.);

· «Мистецтво розуміти мистецтво» - виставка-лекторій (5-7 кл.);

· «Екологічні фантазії» - виставка-панорама прикладних дитячих робіт (3-4 кл.);

· «Улюблені натюрморти» - виставка-колаж;

· «Прекрасне із саду та від самої природи» - виставка-ікебана (предметний елемент оформлення - композиції з квітів);

· «Книга дарує натхнення» - виставка-заохочення (предметний елемент оформлення - художні роботи, виконані дітьми за «підказками», знайденими в книгах);

· «Коли співає мама навесні.» - народознавча галерея (до Дня матері).

Взагалі, виставки, приурочені до пам’ятних, знаменних дат у мистецькому календарі, надзвичайно поширені й популярні в бібліотеках.

В умовах сільської бібліотеки (бібліотекарі мають мало літератури з мистецтва, обмежена експозиційна площа) фахівцям варто звернути увагу на виставки малих форм - виставка однієї картини, наприклад.

Українці мають славу одного з найбільш музично обдарованих народів світу. Народна пісня плекає в нас любов до рідного краю, утверджує, виховує, передає з покоління в покоління національну свідомість, гідність, несе високі естетичні почуття. Саме це ставлять за мету працівники бібліотек для дітей, проводячи заходи, присвячені музиці.

Починаємо просвітницьку роботу з наймолодшими читачами, проводячи для них музичні хвилинки, муз-перерви, музичні кіоски «Веселі нотки», «Змалку вчитись музику любити», «Сторінками музичної казки», «Мамина пісня». [38, C 86-92]

В традиціях бібліотек проведення заходів, присвячених українській пісенній культурі, що вміло розробляються працівниками бібліотеки:

· дитячий ранок «Пісенна історія України»;

· музичні години «Наша пісня, наша дума», «Душа України у пісні»;

· музичний вернісаж «Наша пісенна спадщина»;

· цикл бесід «Народні музичні інструменти.»

Співпраця бібліотекарів з музичною школою дає можливість продемонструвати учасникам музичні інструменти, про які йшла мова, проілюструвати розповідь не лише книгами, звукозаписами, а й «живою» музикою.

Враховуючи смаки юних читачів-підлітків, бібліотекарі повинні звертатись і до теми сучасної популярної та рок-музики, наприклад:

· експрес-огляд періодики «Українська музика, століття 21-е»;

· літературно-музичний архів: «Бітлз. Музика, легенда, стиль епохи»;

· «Рок-н-рол живий!», цикли музичних подорожей;

· зустріч з музикантами-ровесниками «З музикою в серці».

Бібліотекар (співпрацюючи з вчителями, музикантами) може організувати і провести прес-конференцію або круглий стіл на тему «Чи люблять класику сучасні школярі?» - це спосіб викликати читачів на відверту розмову про музичні стилі та жанри, про ті фактори, що впливають на формування естетичних оцінок молодого покоління читачів-слухачів.

У співпраці із школою бібліотекар може організувати такі заходи, як:

· інтегрований урок у курсі вивчення літератури «Поезія, що музикою стала» (програмні твори, покладені на музику);

· «Дансклас» (дискотека, якій передує розповідь про хореографічне мистецтво, проілюстрована виступом танцюристів із шкільного ансамблю спортивного / народного танцю). [41, C 29-31]

Нагоду випробувати свої акторські здібності читачі бібліотеки отримують і щоразу, якщо працівники бібліотеки проводитимуть заходи з елементами інсценізації, театру, шоу. Театралізовані заходи та інноваційні форми популяризації літератури ставлять читача в позицію творця і сприяють емоційно-образному сприйняттю літературних першоджерел. Що можуть зробити подібного працівники районної дитяча бібліотеки? - організувати театральний гурток, літературно-драматичну студію за підтримки й допомоги шкільних викладачів літератури, музики. Проводити інсценовані читання уривків з драматичних творів або й постановки - класичного репертуару, оригінальних драматичних творів (можливо, проби пера самих дітей - замальовки із шкільного життя). Для наймолодших - ляльковий театр. У сільській бібліотеці він цілком може бути імпровізаційним, з власноруч виготовленими ширмою, декораціями, ляльками, а літературним матеріалом стануть улюблені дитячі казки, уривки з дитячих книг.

Кіномистецтво, колись таке популярне, переживши період відступу перед телебаченням та домашнім відео, знову починає привертати до себе увагу прихильників великого екрану, озброївшись сучасними технічними винаходами. Але виростає покоління молоді, що фактично не знає класики світового кіно, дуже погано обізнане з його шедеврами і справжніми зірками. Бібліотекарю варто почати з того, що привернуло увагу юних кінолюбителів («Зоряних воєн», «Гаррі Поттера», «Володаря кілець») - і прокласти для них стежку від видовищних спецефектів до поетичної глибини «Тіней забутих предків», «Зачарованої Десни», «Білого птаха з чорною відмітиною».

Також бібліотекар може організувати і провести для підлітків:

· книго-кіно-мандрівку на тему «У світі фентезі» (за фільмом та книгою Толкієна «Володар кілець»);

· виставку-знайомство «Корифеї українського кіно»;

· виставку-роздум «Кінематографічна Україна: між минулим і майбутнім?»;

· цикл виставок-портретів «Легенди українського кіно».

Для читачів-дошкільників та учнів молодших класів подарунком від бібліотекарів будуть:

· кінокалейдоскоп «Запрошує країна Мультляндія»;

· мультфеєрія «Подорож у казку»;

· кіночитання «Зі сторінки - на екран» (улюблені дитячі книги та їх екранізації).

Дитячі бібліотекарі мають у своєму розпорядженні безліч традиційних та інноваційних форм роботи з творами образотворчого мистецтва - від використання їх у якості ілюстративного матеріалу на книжкових виставках до спеціальних програм, адресованих художникам-початківцям.

Дитяча бібліотека своїм молодшим користувачам може запропонувати програму уроків образотворчого мистецтва, до якої ввійдуть:

· «Подружися з олівцем та пензлем» - майстерня юного художника (вступний урок);

· «Ілюструємо книгу» - творчий урок (завдання: малюнок-ілюстрація до дитячої книги за вибором дитини);

· «Пори року в полотнах художників» - мистецька година;

· «Абетка слов’янської писемності» - творчий урок (завдання: створити художньо-асоціативний образ літери з кириличного алфавіту, за власним вибором);

· «Таємниці шедеврів світового мистецтва» - пізнавальна година;

· «Суперобкладинка - це супер!» - творчий урок (виготовлення суперобкладинок для книг з використанням техніки аплікації);

Зараз спостерігається помітне пожвавлення і в такій традиційній для наших бібліотек справі, як організація виставок дитячого малюнка, дитячої художньої творчості. Малюнки читачів постійно демонструються в багатьох дитячих бібліотеках. І це якраз той випадок, коли всі бібліотечні працівники в рівних умовах і з однаковими можливостями.

Працівники бібліотек можуть проводити конкурси малюнків на найрізноманітнішу тематику. До участі в таких конкурсах бібліотекарі можуть залучити дітей усіх вікових груп, але виставляти їх доцільно або окремими експозиціями, або окремими блоками, - щоб «конкурували» між собою роботи ровесників.

Приклади подібних виставок дитячої творчості:

· «Хай завжди буде сонце!» - виставка-колаж дитячих малюнків (до міжнародного дня захисту дітей);

· «Хобіландія - країна твоїх захоплень» - виставка-презентація дитячих робіт;

· «Подаруй ми писаночку» - виставка-колаж;

· «Таланти дитини - родзинки родини» - виставка-презентація сімейної художньої творчості;

· «Таємниці бісерного мистецтва» - виставка-презентація.

У сфері естетичного виховання, окрім випробуваних прийомів та методів (бесід - рекомендаційних, про прочитане; спостереження за читанням та його аналізування; складання разом з дітьми програми читання у вигляді плану чи індивідуального рекомендаційного списку тощо), робота бібліотекаря передбачає ще й широке застосування інтерактивних елементів у системі зворотного зв’язку з читачем. До них можна віднести, наприклад:

· твори та малюнки-відгуки,

· рейтинги популярних книг,

· емоційні характеристики прочитаних книг;

· бенефіси обдарованих читачів (родин).

Кожному бібліотекарю, який визначив естетичний напрямок серед пріоритетів своєї роботи, має широке коло зацікавлених у мистецтві читачів, стане в пригоді:

· фактографічна картотека, що відображатиме інформацію про авторів музики та текстів, лібрето;

· назв кінофільмів, музичних творів, творів образотворчого мистецтва та імен їх творців;

· назв музичних напрямів та імен/назв виконавців тощо.

Сформувати її бібліотекар може поступово, на основі виконаних ним бібліографічних довідок за запитами читачів, матеріалів організованих вікторин, літературних кросвордів тощо.

А джерелом ілюстративного (та й інформаційного) матеріалу послугують журнали та газети минулих років. Щоб знаходити потрібне швидко - бібліотекар повинен впорядкувати вирізки у тематичні досьє за видами мистецтва, за хронологією, за алфавітом імен та назв. Всю цю роботу бібліотечний працівник може зробити з допомогою своїх активістів, якщо організує для них «бібліотечний суботник» (з роботою та розвагами).

З усього вищезазначеного, ми можемо зробити висновок, що професійна діяльність бібліотекаря дитячих бібліотек у сфері естетичного виховання передбачає своєрідний синтез педагогічної, освітньої, культурної та самоосвітньої діяльності дітей і підлітків.

бібліотекар читач інформатизація обслуговування

Висновки

У традиційній системі інформаційних комунікацій головним гарантом збереження фондів документів, а отже й інтелектуального потенціалу поколінь, є бібліотеки. Саме потреба в інформації змушує читача звертатися до бібліотеки, яка в цьому випадку виступає посередником у зв’язці «виробник інформації - споживач».

Об’єктивні процеси, що відбуваються у суспільстві, сприяють розширенню функцій бібліотечних закладів, які не лише виконують роль посередника між виробником інформації та її споживачем, а й перетворюються на провідні установи у формуванні як традиційних, так і електронних інформаційних ресурсів.

Організація виробничого процесу бібліотеки полягає в побудові колективу за принципом ЄК («єдиної команди»), водночас зростають вимоги до фахового рівня кожного працівника, який повинен, досконало знаючи найсучасніші комп’ютерні технології, аналізувати ефективність методів обробки інформації, вивчати ефективність, раціональність використання комп’ютерної техніки в межах усієї бібліотеки.

Інформаційним системам наразі мають бути надані нові функції: від інформаційного обслуговування науково-дослідницького комплексу до комплексного інформаційного забезпечення соціально-економічного розвитку у напрямі міжнародної інтеграції. Інформаційна структура у найближчому майбутньому має стати одним з головних чинників виробництва, і прогрес у цій галузі невід’ємний від загальних завдань соціально-економічного розвитку країни в цілому.

Відповідно до соціокультурних умов, які склалися в Україні, головними складовими державної інформаційної політики стають створення сучасної інформаційної інфраструктури й підготовка кадрів, здатних забезпечити її функціонування і сприяти поширенню інформаційної культури у суспільстві. Для працівників бібліотек це означає формування професійного іміджу бібліотечного працівника як організатора і технолога інформаційної індустрії. Останнє набуває особливого значення з огляду на кількісне зростання інформаційного потоку.

Процес демократизації суспільного життя, нові вимоги до рівня культурного та інформаційного обслуговування населення, реорганізація системи освіти зумовлюють необхідність осмислення наукових засад кожної професії, в тому числі - бібліотечної. Конституція України гарантує вільний доступ до інформації, широкі можливості міжнародного фахового співробітництва, що сприяє встановленню демократичних поглядів на бібліотечно-інформаційну діяльність та утвердженню практики міжособистісної взаємодії бібліотекаря і читача як рівних партнерів.

У зв’язку з цим увага приверталася до розширення функцій бібліотечних працівників у напрямі здійснення ними аналізу інформаційного матеріалу, який потрапляє до бібліотек через комп’ютерну мережу Інтернет, діяльності зі структуризації інформації.

Завданням бібліотекаря стає не вплив на інтереси та погляди читача, а надання читачеві допомоги у відшукуванні та структуризації всього необхідного матеріалу. Такий підхід створює умови для формування у читача власного погляду на проблему, сприяє реалізації його права на свободу вибору, яке гарантується демократичною державою.

Навчальним закладам, які займаються підготовкою кадрів для сучасних бібліотек, доцільно ширше використовувати вітчизняний досвід роботи, зближувати навчальний процес із практикою, що відповідає потребам прискорення перетворень у бібліотечних закладах в сучасних умовах.

Також ми побачили, на прикладі роботи працівників дитячих бібліотек, що існує гостра необхідність посилення дієвості механізму соціального партнерства як важливого чинника збільшення ефективності роботи бібліотек, зміцнення іміджу бібліотечної професії, збереження бібліотечних кадрів, поліпшення їх соціального захисту.

Сучасний бібліотекар не тільки зберігає, а й розповсюджує нагромаджені людством протягом віків знання, досвід. Він повинен слідкувати за змінами, що відбуваються в науці і суспільстві, відповідати вимогам вміло поєднувати сучасні технології з традиційними формами обслуговування.

Вимоги читача до бібліотекаря значно підвищилися. В особі бібліотекаря він вбачає, насамперед, компетентного консультанта, аналітика, бібліографа. Саме у процесі обслуговування відбувається взаємодія двох суб’єктів - бібліотекаря і читача, формується ставлення читача до бібліотеки в цілому та бібліотечних працівників зокрема.

Потребує особливої уваги виховання бібліотекаря і користувача як рівноправних партнерів у спілкуванні стосовно книги, читання, інформації, з метою забезпечення демократичних норм вільного доступу до інформації та її джерел.

Список літератури

1. Про бібліотеки і бібліотечну справу: Закон України // Голос України. - 2000. - 5 травня. - С 8-9.

2. Про Концепцію Національної програми інформатизації: Закон України // відом. Верховної Ради України. - 1998. - №27-28. - С 494-509.

3. Національна доктрина освіти: Затв. Указом Президента України 17.04.2002 р. // Болонський процес: нормативно-правові документи. - К.: - Видав-во Європ. Університету, 2004. - С 102.

4. Концепція національного виховання: Схвалена Всеукраїнською педагогічною радою працівників освіти, 30.06.1994 р. // Освіта. - 1994. - 26 жовтня. - С 2-3.

5. Архипчук Ю. Інтернет - дітям // Бібл. Планета. - 2000. - №1. - С 23-24.

6. Алиферова Л., Руфанова С. Роль новых компьютерных технологий в формировании информационной культуры детей и юношества // Науч. и техн. б-ки. - 1998. - №2. - 155-160.

7. Архипчук Ю. [Інформаційний портал «Діти України»] // Відкритий світ. - 2001. - №4. - С 14.

8. Бардашевська Г. Регіональна віртуальна бібліотека для дітей // Нові обличчя бібліотек та організацій: від надій до партнерства і професіоналізму. - К., 2001.

9. Безручко Н. Діти в інформаційному просторі суспільства // Публічні бібліотеки. - К., 1998.

10. Безручко Н. Інформаційна культура та формування особистості дитини // Бібліотека. Інформація. Суспільство. - К., 1998. - С 252-255.

11. Богза Н. Бібліотека і регіон: система інформаційних комунікацій території // Бібл. Планета. - 2000. - №1. - С 10-11.

12. Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества: Материалы 3-ей Междунар. конф. «Крым-96». Т. 2. - М., 1996. - С 9-12.

13. Викулин А.А. Информационная деятельность общедоступных библиотек // Библиография. - 1995. - №4. - С 9-12.

14. Вобленко Ю. Інформаційна культура в працях провідних бібліотекознавців та бібліографознавців // Вісн. Кн. палати. - 1999. -№2. - 7.

15. Вобленко Ю. Система формування інформаційної культури юнацтва в бібліотеці на основі програмно-цільової методики // Вісн. Кн. Палати. - 1999. - №3. - С 4-6.

16. Гречко Г. Библиотека для детей - эпицентр информационной поддержки образования и его индикатор // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества. - М., 2000. - Т.2.

17. Гречко Г. Служба информационного комфорта семьи в библиотеке как синтез традиций и новаций // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества. - М., 2001. - Т.2. - С 277-281.

18. Гречко Г. Школьные годы чудесны, если компьютер и книги интересны // Мир библиогр. - 1999. - №7. - С 72-76.

19. Головко С.И. Самим учиться и учить других // Библиография. - 1995. - С 24-28.

20. Ершова Т.В., Хохлов Ю.Е. Информационное общество и будущее библиотеки // Науч. техн. б-ки. - 1998. - №1. - С 38-40.

21. Ершова Т.В. Усиление роли публичной библиотеки в информационном обществе // Науч. и техн. б-ки. - 1999. - №1. - С 71-76.

22. Дзюба Н., Архипчук Ю. Первые шаги: из опыта обучения основам компьютерной грамотности и работе в Интернет // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества. - М., 2000. - Т. 2.

23. Дзюба Н., Кобзаренко А. Электронные ресурсы детских библиотек Украины и формирование информационной культуры читателей // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества. - М., 2001. - Т. 2. - С 200-202.

24. Кобзаренко А. Дитячі бібліотеки: нові часи, нові можливості // Бібл. Планета. - 1998. - №2. - С 30-32.

25. Лукаш О. Дитяча бібліотека - центр додаткової освіти // Бібл. Планета. - 2000. - 4. - С 13.

26. Мартынова Е.В., Сбитнева Г.Н. Информационная культура в свете непрерывного образования // Наукова бібліотека в сучасному соціокультурному контексті: Міжнар. наук. конф., Київ, 12-15 жовт. 1993 р. - К., 1993. - Ч. 2. - С 159-161.

27. Медведева Е.А. Информационное обучение на Украине // Библиография. - 1997. - №1. - С 10-19.

28. Медведєва Є. Концептуальна модель інформаційного навчання користувачів // Бібл. вісн. - 1997. - №2.

29. Медведева Е.А. Основы информационной культуры: (Программа курса для вузов) // Социол. Исслед. - 1994. - №11. - С 59-67.

30. Минкина В., Брежнева В. Формирование информационной культуры личности: роль библиографа // Мир библиографии. - 1998. - №4. -

С 21-23.

31. Моргенштерн И.Г. Библиограф в информационном обществе // Библиография. - 1992. - №5/6. - С 3-8.

32. Моргенштерн И.Г. Профессиональный кодекс библиографа: Проект // Библиография. - 1992. - №5/6. - С 8-10.

33. Новікова Н. Основні напрямки діяльності дитячих бібліотек України // Публічні бібліотеки. - К., 1998. - С 102-1036.

34. Полякова Т.А. Информационная культура // Мир библиографии. - 1998. - №2. - С 49-51.

35. Прокошева Т. Політика Міністерства культури і мистецтв в галузі створення та інтеграції інформаційних ресурсів українських бібліотек: За матеріалами доп. на Всеукр. наук.-практ. конф. // Бібл. Планета. - 2000. - С 2-5.

36. Семеновкер Б.А. Информационная культура: от папируса до компактных оптических дисков // Библиография. - 1994. - №1. - С 11-14.

37. Соціальні функції бібліотек у сучасних умовах: (Метод. рекомендації) / М-во культури України, Нац. парламент. б-ка України; Матеріал підгот. І.А. Полякова. - К., 1995. - С 15.

38. Стрелкова Е. Книга и детская библиотека - фактор гуманизации электронных ресурсов для ребенка // Детское чтение: Феномен и традиция в конце - 20 столетия. - СПб, 1999. - С 86-92.

39. Щукіна Т. Електронні інформаційні продукти для дітей // Вісн. Кн. палати. - 2001. - №8.

40. Щукіна Т. Комп'ютер у бібліотеці для дітей // Вісн. Кн. палати. - 2000.

41. Щукіна Т. Медіацентр для дітей та юнацтва // Вісн. Кн. Палати. - 2000. - C 29-31

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий