За матеріалами доповіді Костянтина Івановича ректор Харківського університету Д.Багалій виносить питання про стан академічних бібліотек на розгляд Російської академії наук, направляє в комісію зі створення нового університетського статуту пропозиції, а в раду вузів - циркуляр "Записка з питань про заходи, необхідні для покращення постановки бібліотечної справи в академічних бібліотеках". Але грунт для цього ще не було підготовлено і рішенням І Всеросійського з'їзду з бібліотечної справи, як і циркуляру, не судилося реалізуватись (8,41).
У 1925 році на 1-й конференції наукових бібліотек /Київ/ В. Дубровський /Укрнаука/ висловлює ідею об'єднання колишніх університетських і публічних бібліотек. Рубинський публікує у 1928 році чотири статті, в яких обґрунтовує недоцільність такої акції. "117 років, пише він, - збирали вчені університету свою бібліотеку... Ліквідувавши її, ми втратимо концентровану наукову бібліотеку, де кожний вчений, кожний зацікавлений тим чи іншим питанням міг би знайти собі відповідну книжку. Не в інтересах науки ламати бібліотеку" (20). Відтоді розпочинається багаторічна дискусія про долю університетської книгозбірні. Висуваються проекти об'єднання бібліотек університетської та ім.В.Короленка, ліквідації першої як самостійної установи й передачі фондів тільки-но створеним вузам (ДОДАТОК 1; №14,15,16).
Костянтин Іванович Рубинський був першим, мабуть, єдиним професіоналом, який став на захист університетської бібліотеки, доводячи недоцільність об'єднання університетськи бібліотек з публічними.
Університетську /спеціальну/ бібліотеку Костянтин Іванович Рубинський вважав невід'ємною частиною вищого навчального закладу (42).
Рубинський підкреслював, що спеціальні /університетські/ академічні бібліотеки повинні здійснювати регулярні книгообмінні зв'язки з науковими організаціями, як в самій країні, так і за її межами. Він наголошував, що принцип доступності в діяльності спеціальних /університетських/ бібліотек повинен бути одним з провідних. А саме, можливість користуватися фондами фундаментальної бібліотеки університету отримують паралельно з професурою і студенти цього навчального закладу.
З іменем одного з засновників українського бібліотекознавства Костянтина Івановича Рубинського пов’язане становлення і розвиток цієї галузі знань наприкінці ХІХ – початку ХХ століття. Його наукові інтереси були доволі різнобічними: історія бібліотечної справи, її організація, бібліотекознавство як наука, бібліотечна освіта, проблеми педагогіки й охорони дитинства, переклади класичної французької літератури українською мовою, тощо. Але головною справою його життя була бібліотека Харківського університету.
Близько сорока років Костянтин Іванович Рубинський очолював найстарішу українську книгозбірню, зберіг її унікальні фонди, згуртувавши навколо себе колектив фахівців-ентузіастів.
Коли Костянтин Іванович розпочав свою роботу в бібліотеці Харківського університету, остання знаходилась в тяжкому стані – був великий нерозібраний книжковий фонд, були відсутні каталоги, право на користування бібліотекою мали тільки професори університету.
Під керівництвом Костянтина Івановича Рубинського було завершено складання алфавітного та систематичного каталогів, оброблені недоступні доля читачів на протязі 70-ти років „нерозібрані” фонди, встановлені регулярні книгообмінні зв”язки з науковими організаціями, як в самій країні, так і за її межами, вперше можливість користуватися фондами фундаментальної бібліотеки отримали студенти.
Завдяки наполегливості Рубинського Рада університету прийняла рішення про будівництво нового приміщення бібліотеки. У 1902 році університет отримав одну із перших на Україні та першу у Харкові спеціально побудовану бібліотечну будову з читальним залом на 250 місць, службовими приміщеннями і книгосховищем з металевими конструкціями ( за проектом російського архітектора В.Величко).
Почали видаватися бюлетні нових надходжень, було встановлено книгообмін бібліотеки Харківського державного університету з науковими установами Росії та Західної Європи. Студенти вперше отримали право користуватися фондами Фундаментальної бібліотеки університету. А його історичний нарис „Библиотека Харьковского университета за 100 лет ее существования (1805_1905 гг.) (Х., 1907) – перша, і мабуть, єдина в Україні праця історика і бібліотекознавця, що залишив нащадкам найбільш повний опис діяльності найстарішої університетської бібліотеки за століття її існування.
Досліджуючи значення бібліотеки, як фактора людського прогресу, Костянтин Іванович Рубинський вважав, що бібліотека є соціальний інститут, який повинен сприяти освіті народу, а організація бібліотечної справи повинна стати державною турботою. Саме тоді він сказав прекрасні слова : „Книга потрібна, як ключ до знання. Вона повинна зробитися доступною в усіх книгосховищах. Робоча копійка народу створила ці народні цінності: користування ними складає його право”.
Розглядаючи бібліотеку, як „... фактор человеческой культуры, как капитал, и притом самый ценный капитал каждой страны, капитал, в котором зложено все значение человечества”, Костянтина Івановича Рубинського „Культурная роль библиотеки и задачи библиотековедения” (1919 р.). Жанр лекції дозволив автору викласти схему своїх поглядів з питань історії, теорії і практики бібліотечної справи. Безумовною заслугою Костянтина Івановича Рубинського є те, що він одним з перших дослідив в Україні процес розвитку бібліотекознавства, як науки, і аргументовано це пояснив.
Він вказував, що головним предметом бібліотекознавства є вивчення складових частин механізму бібліотеки: функцій отримання, розподілення книг всередині її, реєстрації, описування, системи каталогізації, зберігання каталогів. Не менш важливими питаннями бібліотеки є: інвентар бібліотеки, зберігання книг, персонал бібліотеки.
На його думку, представники науки не повинні усторонюватися від участі у вирішенні завдань розробки науки бібліотекознавства. Костянтин Іванович Рубинський був вевнений, що бібліотекознавство потрібно включати до числа університетських наук; університет повинен прий ти на допомогу цій науці, відвести відповідне місце вивченню минулого книги.
Таким чином, можна зробити висновки, що:
1. Внесок Костянтина Івановича Рубинського в процес формування бібліотекознавства як науки, у розв’язання важливих теоретичних і практичних проблем бібліотечного будівництва дозволив вважати його видатним теоретиком українського бібліотекознавства.
2. Підхід Костянтина Івановича Рубинського до бібліотеки і бібліотечної справи як до суспільного явища склали методологічну базу українського бібліотекознавства.
3. Діяльність Костянтина Івановича Рубинського в галузі бібліотекознавства стала важливою умовою подальшого розвитку теорії і практики бібліотечної справи в Україні.
Роботи Костянтина Івановича Рубинського вплинули на подальший розвиток концептуальних поглядів на бібліотекознавство, як науку і навчальну дисципліну. Думки Костянтина Івановича Рубинського про місце бібліотекознавства в історії культури, про його роль в системі наук не загубили актуальності й сьогодні.
Сьогодні праці Костянтина Івановича Рубинського, якого заслужено можна вважати одним з засновників вітчизняного бібліотекознавства, зберігають своє практичне й теоретичне значення. Історія підтвердила правильність його теоретичних висновків. Бібліотекознавство визнано наукою й успішно розвивається.
У спадщині Костянтина Івановича Рубинського цінним є також те, що він довів, що бібліотечна справа – професія, до якої потрібно готуватися так само, як і до іншої роботи. Важливою є його думка, що „продуктивність роботи осіб жіночої статі не менша, ніж продуктивність роботи чоловіків і немає підстав закривати їм доступ до штатних посад”. Костянтин Іванович Рубинський й сам був причетним до підготовки майбутніх бібліотечних кадрів. Так, він викладав історію бібліотечної справи та основи бібліотекознавства на курсах бібліотекарів червоноармійських бібліотек. В голодному 1917 році Костянтин Іванович Рубинський, розуміючи необхідність об’єднання бібліотечних працівників, стає ініціатором створення у Харкові першого професійного об’єднання бібліотекарів, яке він очолив і розробив статут.
Тепер бібліотечна професія набула соціального статусу. Створена система бібліотечної освіти, за яку він вболівав, у джерел якої стояв. Рубинський вивчає досвід вітчизняних і зарубіжних бібліотек, відвідуючи книгозбірні Москви, Петербурга, Юр”єва, Києва, Варшави, Відня, Берліна, Женеви, Лозанни, Берна, Мюнхена, Відня. Результатом цього стала розгорнута картина стану бібліотек в різних країнах, яка була подана ним у доповіді на Першому Всеросійському з”їзді з бібліотечної справи ( 1 червня 1911 р.) „ Положение библиотечного дела в России и других государствах”. Добре обізнаний із станом бібліотечної справи в Росії та країнах Західної Європи, Костянтин Іванович Рубинський вважав за свій обов’язок звернути увагу наукової громадськості на проблеми вітчизняної теорії і практики бібліотечної справи.
Костянтин Іванович Рубинський показав знання стану навчання та виховання дітей, ролі бібліотеки в цих процесах, співвідношення бібліотеки і школи. Ці питання він розглядав у своїх бібліотекознавчих роботах і рефератах, які публікувалися у журналах „Шлях освіти”, „Друг дітей”.
Особливістю його публікацій були відкритість та принциповість у висловленні своїх поглядів, дискусійність та критичне осмислення різних підходів до вирішення теоретико-методичних проблем бібліотечної справи.