Духовним центром всієї України був Київ з його Могилянською академією. Академія була осередком освіти та культури, громадської думки України. Вона підготувала цілу плеяду вчених,письменників, педагогів, які головну мету своєї діяльності вбачали в просвіті народу. Залишаючись вірною кращим традиціям, академія приймала молодь різних країн. ЇЇ вихованці відкривали школи, засновували бібліотеки, сприяли розвитку науки, літератури, мистецтва не лише в Україні, а й Росії, Білорусії, Сербії. Навчання в академії ґрунтувалося на ідеях гуманізму і просвітництва. В академії вивчалися українська книжна, старослов’янська, грецька, латинська та польська мови, арифметика, нотний спів. Українською мовою пишуться літописи, ведеться офіційне листування. Посилюється вплив німецької та французької мов. Багатомовність, філологічні знання – були ознакою кожної культурної людини України. В академії традиційно поважалася та розвивалася поезія. Вихованці академії створювали навколо себе осередки й гуртки: Г.Сковорода – у Харкові та Полтаві; І.Максимович – у Чернігові; С.Яворський – у Москві. Академія була основною школою філософських знань. Визначне місце у розвитку філософської думки належить Г.Сковороді ( 1722-1794). Він створив багато віршів, пісень,драм, комедій, філософських творів. В центрі його теорій та ідей – людина. Особливо він звеличує трудівника людину. Поет пропагував високу мораль, щирість, непідкупність. Таврував світських і духовних експлуататорів, користолюбців, кар’єристів, пройдисвітів, що були винуватцями народних страждань, війн та гноблення.
Зусиллями учених прискорюється процес нагромадження історичних знань і розвиток історичної думки. Зростає інтерес до наук, що мають практичне застосування. У Києво-Могилянській академії студенти отримували знання з медицини. Багато вихованців стали медиками, заснували лікувальні заклади в Україні, Росії та Білорусії. У 1787р. в Єлисаветграді (нині Кіровоград) була відкрита перша в Україні медична школа.
У ці часи українська художня література переживала значні перетворення: на зміну поетичним і прозовим творам приходить світська література з сюжетами, взяти із реального життя. Літератори черпали ідеї, образи, поетику. Зникають жанри середньовічної літератури – житія, полемічна література, церковна поезія, шкільна драма. З’являються віршовані твори на історичні й побутові теми. Визначним поетом був К.Зиновіїв, який уклав збірку, до якої ввійшло 370 віршів, 1600 приказок. Визначним був діалогічний твір «Розмова Великоросії з Малоросією», в якому розкриваються найважливіші події з історії України та її взаємини з Росією (автор – Семен Дідович). Продовжує розвиватися народна творчість. В історичних піснях, баладах, легендах розповідається про героїчну боротьбу українського народу проти іноземних загарбників та місцевих гнобителів. У народних піснях відбивалося тяжке життя народу, особливо за часів кріпацтва, ненависть до царів, панів, воля до боротьби за національне та соціальне визволення.
У духовному житті визначне місце посідає музично-пісенна творчість. Чарівна українська пісня завжди викликала захоплення в багатьох країнах світу. Виникають визначні музичні центри – у Львові, Кам’янці, Стародубі, Полтаві, Харкові та ін.
Широке використання національної, античної і європейської культурної спадщини, поширення освіти сприяли подальшому розвитку архітектури та образотворчого мистецтва. Процвітають школи іконописців і граверів, найбільшою з яких біла школа при Києво-Печерській лаврі. Діяли також малярні при Софійському соборі, Межигородському монастирі, при Троїцько-Іллінському монастирі в Чернігові. В алтарній частині Успенського собору Києво-Печерської лаври зображено 85 історичних осіб – від князів Кивської Русі до Петра I. Великою популярністю користувався портретний живопис. Це зображення представників козацької старшини – Б.Хмельницького, І.Мазепи,учених – І.Галятовського, Л.Барановича, Ф.Прокоповича. Розповсюджувалася графіка. Школи графічного мистецтва були в Київській академії, Києво-Печерській лаврі, Львові. В Україні розвиваються народні художні промисли: різьблення, кераміка, килимарство, художня вишивка, художнє литво, ювелірне мистецтво. В архітектурі співіснують різні стилі, удосконалюється техніка будівництва. З’являються кам’яні будівлі, використовують все частіше скло і деталі з металу.
Хоч українському народові було й нелегко під час репресій царизму, проте він продемонстрував своє розуміння поривань до незалежності і стояв на рівні передових європейських політичних ідей свого часу. Все це сприяло наростанню нових хвиль боротьби за українську справу в наступних століттях.
Отже, відносини між Україною та Російською Федерацією були завжди двосторонніми. Вже з перших днів незалежності вони є дуже напруженими. А в часи царизму вони взагалі були дуже складними. Тому значною перешкодою на шляху втілення наших прагнень до добросусідських відносин залишаються недостатньо досліджені складні взаємини між двома народами; розкриття передумов розпаду СРСР і причин важкого процесу відроження самостійної української держави.
Царьска Росія ніколи не визнавала права українського народу на самостійність, розглядаючи нашу територію своєю окраїню. Українська мова сприймалася царизмом як малоросійське наріччя російської мови. Таким чином, об’єктивне дослідження політики царизму й суспільно-культурного життя в Україні створює необхідні умови для розв’язання нагальних проблем сучасного становлення й розвитку україської нації та державності.