Роберт Шуман (1810—1856 pp.) німецький композитор-романтик. Писав здебільшого фортепіанні твори, пісні і романси. Менш відомі його симфонії. У його творчості своєрідно поєднувалось відображення навколишнього життя з фантастикою. Кілька своїх творів він сам називає «Фантастичними п'єсами». Для творів Шумана характерні контрасти: поєднання поривчастості, бурхливого настрою і ніжності, задушевності, мрійності. Дуже цікавий його «Карнавал» і «Метелики». У святковому поході, зображеному в «Карнавалі», музичні образи масок чергуються з танцями. «Альбом для юнацтва» і «Дитячі сцени» Шумана являють собою збірник п'єс, яскравих, різноманітних за змістом, доступних для дітей. Великої популярності набув ще квінтет Шумана.
Угорець Ференц Ліст (1811—1887 pp.) був видатним композитором, піаністом-віртуозом, педагогом, громадським діячем, музичним критиком і письменником. Ліст написав великі твори програмного змісту для оркестру і особливо багато п'єс для фортепіано. Він переклав для фортепіано твори Баха, Шуберта, Бетховена. Широко відомі його фантазії на музику різних опер, а також рапсодії, в основі яких лежать угорські мелодії. Цікаві також програмні твори Ліста, пов'язані з враженнями від подорожі по Італії та Швейцарії і об'єднані в три зошити під загальною назвою «Роки мандрувань». Особливо популярні п'єси з першого зошита, пов'язані з картинами природи або народними легендами Швейцарії (наприклад, «Капела Вільгельма Телля»), і з другого зошита, написані під враженням знаменитих творів італійського мистецтва, зокрема картини Рафаеля «Заручення» і сонетів Петрарки. Чудові етюди Ліста на теми природи або на фантастичні сюжети. Поряд з невеликими інструментальними п'єсами великого поширення набули у XIX—XX ст. і невеликі твори, тобто пісні і романси. Кожний з композиторів вніс щось своє, індивідуальне в цей жанр, але всі вони виходять в основному з пісенної творчості Шуберта. Чудовими є пісні Шумана, Шопена, Гріга, Ліста, Брамса 1 та ін.
В кінці XIX і на початку XX ст. в зарубіжній музиці з'являються нові риси: для неї стає характерним відрив від життя, від народної тематики і мелодії. Створюється музика вишукана, неприродна, іноді заумна, музика, яка поступово привела сучасне буржуазне музичне мистецтво до занепаду і розкладу, до формалізму. Здоровий струмінь в музичне мистецтво внесли ті композитори початку XX ст., які пов'язували свою творчість з передовими демократичними ідеями, спиралися в своїй музиці на народну творчість. Тут насамперед слід згадати угорського композитора Бела Барток, іспанських композиторів Альбеніса і Гранадоса, французького композитора Ровеля та ін.
1 Поліфонія — багатоголосність, одночасний рух кількох самостійних мелодій, голосів. ряду струнно-смичкових (віоли, скрипки) і духових (флейти, гобоя, труби та ін.) інструментів.
1 Гомофонія — одноголосся.
1 Клавесин—стародавній клавішний інструмент, попередник фортепіано; відзначається більш слабким, ніж у фортепіано, уривчастим і дзвінким звуком.
1Орган — великий за своїми розмірами і потужністю духовий інструмент з кількома клавіатурами; приводиться в дію накачуванням повітря в труби.
2Фуга — багатоголосний твір, в якому в усіх голосах розробляється одна і та ж тема. Починається фуга одним голосом, що проводить тему, а потім по черзі вступають інші голоси з тією ж темою.
3Йоган Себастьян Бах — німецький композитор, якого за життя мало хто знав; він працював учителем, церковним органістом, придворним музикантом. Музика Баха згодом набула світового значення.
1 Фелікс Мендельсон-Бартольді (1809—1847 pp.) — видатний німецький композитор, автор кількох симфоній, квартетів, концертів і багатьох дрібних п'єс. Особливо відомі його «Пісні без слів» — збірник фортепіанних ліричних п'єс — і концерт для скрипки з оркестром.
2Антонів Дворжак (1841—1904 pp.) — знаменитий чеський композитор, написав багато творів для оркестру і скрипки. Особливо популярні його слов'янські танці на народні теми.
1Брамс (1833—1897 pp.) — великий німецький композитор.