Спортсмени Галичини на Олімпійських іграх (стр. 2 из 2)

Помітним прогресом для спортсменів Львівщини були Олімпійські ігри у Мехіко (1968 p.). Цього разу у складі збірної СРСР їх було 9. Легку атлетику серед львів'ян представляли Ігор Тер-Ованесян, Леонід Барковський, Олег Степаненко (біг 110 м з бар'єрами) та Віктор Балихін (біг 110 м з бар'єрами). Уперше Львів представляли на Олімпійських іграх легкоатлетки: Віра Попкова здобула бронзу в естафеті 4x100 м, а Лідія Ясинська-Цимош була десятою в метанні списа.

На Олімпіаді у Мюнхені (1972 р.) у складі легкоатлетичної радянської команди було 4 львів'ян: знову ж таки Ігор Тер-Ованесян, Леонід

Барковський, Павло Андреев (біг 10000 м) і Иосиф Гамський (метання молота), які потрапили до фінальних змагань, але так і не змогли здобути медалей.

Під час наступної Олімпіади, що відбувалася в Монреалі (1976 p.), честь львівської легкої атлетики відстоював Сергій Сенюков у секторі для стрибків у висоту. Проте йому не вдалося гідно змагатися з досвідченими легкоатлетами зі світовим іменем.

На XXII Олімпійські ігри у Москві (1980 р.) Львів делегував лише одного спортсмена - Олексія Дем'янюка (стрибки у висоту). Проте він також не відзначився [5].

До збірної СРСР з легкої атлетики на Іграх Олімпіад у Сеулі (1988 р.) потрапив також лише один львів'янин. Це був Павло Тарновецький, який змагався у десятиборстві.

З 1992 року починається новий етап в історії розвитку легкої атлетики Львівщини. Зі здобуттям незалежності наша держава почала переживати складний період, оскільки почала руйнуватися напрацьована система підготовки спортсменів, а нової ще не вдалося виробити. Цей період характеризується певним занепадом розвитку спорту в регіоні, що миттєво відбилося на результатах.

За час утвердження України як самостійної держави 27 львів'ян відвідали Олімпіади, проте легкоатлетів серед них було лише четверо. На Олімпійських Іграх у Барселоні (1992 р.) Україна виступала у складі об'єднаної команди. До цієї команди увійшов і спортсмен зі Львова - десятиборець Віктор Радченко.

На Олімпійських іграх в Атланті (1996 р.) Україна вперше виступала самостійною командою. Львівську легку атлетику представляв Андрій Булковський у бігу на 1500 м, щоправда він також не зміг здобути олімпійської нагороди.

На останній Олімпіаді в Афінах (2004 р.) були представлені львівські легкоатлетки - Неля Непорадна (біг на 1500 м) та Ірина Ленська (біг на 100 м з бар'єрами), які навчалися у ЛДІФК, проте, на жаль, їм не вдалося відзначитися.

Проаналізуємо динаміку участі львівських легкоатлетів у Іграх Олімпіад.

Рис. 1. Динаміка участі львівських легкоатлетів у Іграх Олімпіад

Як видно з діаграми, у 1912 та 1924 році в Іграх Олімпіад брали участь лише по одному легкоатлету зі Львова. Проте вже з 1936 року спостерігається збільшення кількості львівських легкоатлетів на Олімпійських Іграх. Найбільша кількість легкоатлетів зі Львова була у 1968 році на Іграх Олімпіад у Мехіко. На нашу думку, таке зростання пов'язане з функціонуванням у Львові на базі ЛДІФК багатоборної або "лісової" школи відомого тренера Д.І. Оббаріуса. Після цього спостерігається певне зниження участі львівських легкоатлетів у найпопулярніших змаганнях чотириріччя. У наступних Іграх (1976, 1980, 1988, 1992,1996) змагаються лише по одному спортсмену зі Львова, а у 2004 році у змаганнях беруть участь дві легкоатлетки зі Львова: Ірина Ленська навчалася у ЛДІФК, але виступала за збірну команду Ізраїлю, та Неля Непорадна, яка лише після Олімпіади вступила на навчання до Львівського державного інституту фізичної культури.

Отже, легкоатлети Львівщини активно беруть участь у змаганнях найвищого рангу, починаючи вже починаючи з V Ігор Олімпіад (1912 року). Найбільше представництво львівської легкої атлетики на Іграх Олімпіад було у 60-70-х pp. (Рим, Токіо, Мехіко, Мюнхен). Загалом львівську легку атлетику на Олімпіадах представляли 24 легкоатлети.

Варто відзначити, що у Львові ще на початку XX ст. існувала сильна школа легкої атлетики. Згодом традиції львівської легкої атлетики підтримав та розвинув відомий тренер-практик Оббаріус Д.І., який на базі Львівського державного інституту фізичної культури створив своєрідну школу "багатоборної" підготовки, або так звану "лісову" школу. Більшість львівських легкоатлетів періоду 60-70-х років тренувалися саме під контролем Дмитра Івановича. Окрім того, йому вдалося згуртувати навколо себе багатьох тренерів, які були послідовниками його ідей та принципів і які

підготували олімпійців у наступні роки. Тобто традиції тренування Оббаріуса Д.І. передалися його учням. З огляду на це можна стверджувати, що у Львові на початку XX ст. та у 50-70 роках була сильна легкоатлетична школа.

Список використаної літератури

1. Окун Ю.Б. Участь львівських спортсменів в Олімпійських іграх // Здоров'я і освіта: проблеми та перспективи: Матеріали III Всеукр. наук.-практ. конф. - Донецьк, 2004. - С 42-44.

2. Вацеба О.М. Нариси з історії спортивного руху в Західній Україні. -Івано-Франківськ: Лілея - НВ, 1997. - 232 с.

3. Енциклопедія олімпійського спорту України / За ред. В.М. Платонова та І.Р.Мацишина. -К.: Олімпійська література, 2005. - 463 с.

4.Кордіяк Ю. Чемпіони живуть у Львові: нариси, статті. - Л.: Каменяр, 1980. - 176с .

5. Хавин Б.Н. Все о советских олимпийцах. - М.: Физкультура и спорт, 1985.-464с.

6. Кандидати до збірної України з легкої атлетики на Ігри XXVI Олімпіади в Атланті. - К., 1996. - 32 с.