Богдан нагадує Єлені про зраду; вона, втрачаючи грунт під ногами, приховуючи свою розгубленість, падає йому до ніг.
Безперечно, помилкою актора було те, що внаслідок багатьох цензурних переробок він звів до мінімуму соціальну загостреність п'єси, занадто підкресливши тему особистого життя Богдана, його душевну роздвоєність. Це несло в собі серйозну небезпеку, бо призводило до роздрібнення, зниження образу героя. Така небезпека завжди підстерігала виконавця ролі Богдана.
І все ж, незважаючи на ці драматургічні огріхи, п’єсу М. П. Старицького «Богдан Хмельницький» в дожовтневому театрі любили як актори, так і глядач за її літературні якості та благородні гуманістичні ідеї — ідеї боротьби українського народу проти польської шляхти за своє визволення і возз'єднання з рідним братом — російським народом.
Використана література:
І.О. Волошин “Корифеї українського театру” 1982р.