Отже, характерний тренаж розвиває групи м’язів, які не задіяні у класичному танці. Ось чому в роботі з аматорським колективом необхідно поєднувати елементи цих двох тренажів. Тільки засвоївши основні вправи класичного тренажу, можна перейти до вивчення вправ характерного. Учасники колективу, які повністю засвоїли вправи класичного тренажу, ще повинні займатися у спеціальних м’яких балетках, або чешках. Згодом, коли м’язи гомілково-ступневого суглоба окріпнуть і класичні вправи будуть добре засвоєні учасниками, тоді можна змінити взуття на тверде з каблуками. Обов’язок керівника – розподілити тренувальні вправи, так аби вони приносили максимум користі займали мінімум часу і не викликали в учасників перевтоми м’язів. Рухи рук роблять танець, або плавними або різкими. Без них він зводиться до пустого, беззмістовного, механічного руху ніг. Із вище сказаного випливає, що постановці рух потрібно приділити стільки ж уваги я і постановці ніг. Термін “постановка рук” аж ніяк не означає, що руки при положенні на талії завжди повинні бути злегка повернуті в перед. Дане твердження може призвести до скупості та напруженості учасника.
Висновки
Отже, танець – це сукупність виразних і організованих рухів підкореним в загальному ритмі втілених у завершені художню форму. Він має невичерпні можливості для розвитку думок і почуттів танцюючи.
Хореографія – (від грецьких слів “хорео – танець”, “граф – пишу”) з початку цим терміном позначали записування танців умовними значками. Термін хореографії означає танцювальне мистецтво в цілому.
На сьогодні в аматорських колективах використовуються різні жанри хореографічного мистецтва народні, спортивно-бальні, естрадні і модерн. Але який би жанр не обрав колектив у ньому, повинна бути глибоко продумана система роботи над репертуаром, визначена і налагоджена навчально-виховна робота.
Робота із самодіяльним хореографічним колективом вимагає від керівника не тільки вузько-профільних знань, але й досвіду і здібностей педагога-вихователя. Не можна обмежуватись лише розучуванням і постановкою танців від виступу до виступу, від огляду. Необхідно регулярно і наполегливо виховувати учасників, а це вимагає великої і всесторонньої підготовки керівника. Керівник уміло будуючи роз’яснювальну роботу повинен добиватись, щоб кожний учасник колективу в усьому показував приклад іншим.
Використана література:
1. Енциклопедія танцю. – М., 2000.
2. Народний танець / За ред. Блащука О.В. – К., 1990.
3. Основи хореографії. Посібник / За ред. Смірнова С.А. – М., 1986.