Живопис італійського бароко висунув на сцену ряд імен, серед них Себастьяно Річчі. Для нього характерно:
1) міфологічні, біблійні, історичні сюжети;
2) ефектне, театральне, помпезне зображення;
3) обов'язкова присутність архітектурного фону;
4) яскравість, контрасність колориту;
5) динаміка зображення.
Наприклад: “Сотник перед Христом".
Іншим блискучим майстром бароко був Джованні Батісто Тьеполо - художник широкого масштабу, прекрасний імпровізатор. Його перу належать картини: “Бенкет Клеопатри", “Двоє святих", “Смерть Дідони", і т.д.
До стилю бароко відноситься творчість Алессандро Маньясько, але в його творахє чисто барочнімежі: динамізм, ефектне зображення ( все здається побаченим у сні, про який розказують з відтінком хворобливої іронії і демонстративного сарказму). Характерно:
1. Гіперболізм в зображенні;
2. Спотворення пропорцій;
3. Похмура, холодна барвиста гамма;
4. Нервовий, “танцюючий" мазок.
Видатним живописцем бароко був Караваджо. Його риси:
1. Жорсткість, щільність фактури;
2. наближення фігури до переднього плану;
3. Цілісність, сувора відповідністьелементів;
4. Деталізація.
Серед його творів такі, як “Невіра Фоми", “Успеніє Марії", “Положенняутруну", “Мандоліністка", “Покликання апостола Матфея", “Звертаннясв. Павла".
4. Музика
Музичнемистецтво XVII ст.. починається з рішучого перелому, з безкомпромісної боротьби проти поліфонії суворого стилю. У цей час було проголошене народження нового стилю - монодії з супроводом, гнучко наступним за поетичним словом. У результаті, динамічніше постає музична мова, відновлюється музичне мистецтво, яке породжує новий творчийпошук.
5. ОПЕРА
Нові історичні умови і соціальна атмосфера, нові межі світогляду значно вплинули на долю і характер музичного мистецтва. Музика відчула на собі напружений, тривожний, нестійкий, патетичний дух часу. На порозі нової епохи гостро прозвучала вимога драматичної виразності в музиці: флорентійці створили оперу. Саме виникнення опери в Італії відкриває епоху XVII ст. в історії музичного розвитку Західної Європи. Будучи новим синтетичним жанром, вона була покликана втілити ідеал “нового стилю". Поява даного жанру була тривала, підготовлена в художній атмосфері Відродження: захоплення зразками древньогрецької трагедії, пасторальні драми, духовна опера Кавальєрі, мадригальна комедія, комедія масок, драматичні спектаклі, інтермедії... Видатним оперним композитором був Клаудіо Монтеверді, який поглибив драматичну суть нового жанру, збагатив поліфонічною традицією, засобами музики показав багатоманітність людських характерів. У основі його опер поставлена драматична мелодія (concitato - схвильований стиль), що сплавляла мовні інтонації, декламацію і вокал. Монтевердівключив в оперу симфонічні епізоди (увертюри), детально розробив оркестровку, вводив нові технічні прийоми для більшої виразності: тремоло, піцикато. Таким чином, Монтеверді був сміливим новатором, що далеко випередив сучасне йому музичне мистецтво. Його твори:опери “Орфей" 1607р., текст А.Стріджо,
“Ариадна" 1608р., текст Рінуччині,
“Коронація Поппеї" 1642р. і інш.
інтермедії “Балет невдячних", “Музичні жарти",. ..
З середини XVIIв. відокремлюється певна колія розвитку оперного жанру, встановлюються типи, різновиди, утворюються школи:
1) Венеціанська
Фр. Ковалі, Марк А.Честі, Фр. Сократті, А. Сартаріо, Дж. Лоренцо, Д.Фреські, ...
Характерно:
а) античний, міфологічний, історичний сюжет у вільному трактуванні;
б) захоплююча дія, любовні інтриги;
у) введення комічних епізодів;
г) опора на арії, мелодії близькі побутовим, народним;
д) втрачається віртуозність;
е) змінюється функція речитативів - тільки зв'язки між аріями;
ж) велика роль оркестру. Увертюри тематично пов'язані з оперою;
з) утверджуються оперні декорації (Тореллі).
2) Неаполітанська, на чолі з А.Скарлатті. У його творчості викристалізувався жанр опери-serio (серйозної опери). Основні риси:
а) Сюжет історичний, легендарний, античний, міфологічний;
б) основа - любовна інтрига;
в) герої умовні, головне не характер, а емоції, подані в контрастах і протиріччях;
г) пануююче значення музики;
д) текст носить узагальнюючий характер;
е) виробляються певні типи арій, їх функції: арія-скарга, арія помсти (гніву), героїчна арія, пасторальна...
ОРАТОРІЯ
Паралельно опері розвивається великий вокальний жанр ораторії, більш камерної кантати. Головним принципом ораторії стає розкриття тільки музичними засобами драматичного змісту. Поступово італійська ораторія витісняє ораторію з латинським текстом. Сольний спів витісняється хоровим. Текст ораторії зближується оперним лібретто. Прагнення до типізації арій і ансамблів. Досягши зрілості, італійська ораторія проникає в інші країни: Англію, Австрію (Гендель, Гайдн).
Кантатав XVII ст.. складалася як жанр переважно світський, поступово наближаючись до оперної композиції в камерних масштабах. Кристалізація жанру пов'язана з іменами Дж. Карісімі, А. Страделла. Поступово визначаються різновиди кантат: лірична (камерна), святкова (більш масштабна).
Інструментальна музика
Історія інструментальноїмузики XVII ст. - це історія створення інструментальних ансамблів з провідною роллю скрипки. Поступово визначаються провідні типи ансамблів (тріо). У середині століття утворюється соната, як цикл нового типу.
Це породило:
1) пошук нової тематики, образної визначеності, конкретності;
2) розширення рамок композиції, самовизначення елементів;
3) контрасність динаміки і лірики в макро- і мікромасштабах.
Поступово соната з контрастно-складової форми перетворюється в цикл.
Розвивається і жанр сюїти. Поступово створюється тип концерту- grosso. Представники:
Арканджело Кореллі. Характерно: відсутність тематичних контрастів в межах частин; зіставлення solo і tutti для активізації музичної тканини; ясний і відкритий образний світ.
Антоніо Вівальді. Межі: відсутність в більшості творів програми, але яскравий тематизм, конкретність музичної мови. Мелодії близькі фольклорному пісенному, танцювальному пласту, оперним інтонаціям. Виробляється певний тип композиції
В області органноїмузики ведуче місце належить Фрескобальді. Основні риси стилю: зміщення поліфонічних форм, тяжіння до “схвильованого стилю", жанрова різноманітність, тематична індивідуалізація.
Таким чином, художнє і музичне життя Італії було багатоплановим і різноманітним.
Мистецтво Фландрії
1. Живопис
Перша буржуазна революція, що ставила метою звільнення народу від влади церкви, розділила країну на дві частини: південь (Фландрія, сучасна Бельгія) і північ (Голландія). Величезний соціальний і духовний підйом, пережитий Фландрією в період революції, зіграв вирішальну роль в розквіті культури. Не випадково через все мистецтво проходить тема стихійної життєвої сили, всевладної, безмежної; відчуваються відгомін героїчної епохи. На початку XVII ст. архітектура сприймає риси і форми італійського бароко: декоративне оформлення фасадів, що грають самостійну роль, із застосуванням скульптур, пластичної орнаментації. Наприклад, церква св. Карла Барромея в Антверпені (1614-1621гг.), архітектор П.Хейсенс (церква Іль Джезу).
Скульптура поєднує в собі народну традицію і італійську пластику бароко (багато які майстри працювали в Італії). Представники: Франсуа Дюкенуа, Лукас Файдхербе...
Загалом в мистецтві Фландрії було переважання живопису, що визначає шляхи розвитку скульптури, архітектури, художньої промисловості. Представники:
Антоніо ван Дейк (1599-1641). Характерна зовнішня эффектність, барокова патетика, внутрішня експресія, духовна сила, велика реалістичність і достовірність. Наприклад, “Портрет Ф.Снайдера".
Неперевершеним Майстром епохи став Пітер Пауль Рубенс (1577-1640). Він органічно втілив спадщину італійського Відродження: єдність світу, прославлення людини як центру світобудови; нової культурної епохи: вищий динамізм, пластичність, різкість, розімкнутість композиції, страждання і горе в тематиці, монументальність, декоративність, урочистість; національні традиції: реалізм. Був творцем парадного портрету, творцем класичного типу. Наприклад: “Полювання на левів", “Персей і Андромеда", “Вакханалія"...
“Треба бачити Рубенса, треба Рубенсом жити, треба Рубенса копіювати, бо Рубенс - Бог".
Делакруа.
Мистецтво Іспанії
1. Живопис
Більш жорстке, суворе втілення отримав стиль Бароко в Іспанії. До того часу Іспанія переживала свій “Золотий вік" в мистецтві, знаходячисьпри цьому в економічному і політичному занепаді. Це перша країна із закінченою формою абсолютної монархії з пануючим класом - земельною аристократією.
Для мистецтва Іспанії характерна декоративність, примхливість, витонченість форм, дуалізм ідеального і реального, тілесного і аскетичного, нагромадження і скупості, піднесеного і смішного.
Серед представників:
Доменіко Теотекапуле (Ель Греко) - художник XVI-XVII ст. Він був глибоко релігійним, тому в його мистецтві представлені численні варіанти релігійних сюжетів і свят: “Святе сімейство", “Апостоли Петро і Павло", “Сошествіє святого духа", “Христос на масляничній горі".
Ель Греко був прекрасним портретистом. Те що він зображував трактував як ірреальне, фантастичне, уявне. Звідси деформація фігур (елементи готики), граничні колористичніконтрасти з переважанням темних кольорів, гра світлотіні, відчуття руху...
“Портрет кардинала Тавера",