Побачивши таку силу, за деякий час польська влада заборонила вишкіл (тренування). Але “луговики” займались, а дозвіл просили ніби на вечорниці у бідних селян. До речі, на кожне свято чи виставу треба було просити дозволу у польської влади.
Товариство “Луг” та інші організації мали великий вплив на загартування українського духу в умовах польської держави.
Коли бонарів’ян вивезли в 1945 р. в с.Глибока Коломийського району та ряд інших районів, їхні патріотично-національний настрій зразу не сподобався радянському керівництву. Тому одразу заборонили ставити “Наталку Полтавку” Котляревського, а казали представляти радянські вистави.
Але патріотів не зломити! Багато жителів с.Глибока, колишніх “луговиків”, включились в боротьбу під проводом Степана Бандери – за Україну.
Їм дуже хотілося мати свою державу, а не польську чи радянську.
Багато впали у кривавій борні, багато стали в’язнями сталінських таборів.
Голова “Лугу” Дмитро Совтисік, за свої переконання, відбував покарання в м.Воркуті республіки Комі з 1950 по 1956 рік.
Лиско Ірина, “луговичка”, була засудженна на 25 р. каторжних робіт, як політичний в’язень. Провела 8 молодих років в Іркутській області.
Опарівський Михайло та його брати - Іван “луговик” та Роман - теж за вироком суду одержали 25 років тюрми. Хіба ж могли радянські органи залишити на волі рідних стрийків Ярослави Бандери та її брата Левка Ожерівського, що був шофером Степана Бандери!
Репресіями і каторгою можна забрати силу, здоров'я, молодість, навіть життя, але знищити високі патріотичні та націоналістичні почуття, високу духовність та громадянську свідомість нашого народу – неможливо!
В роботі використано матеріали:
1. Енциклопедії українознавства. – тт.1, 4.
2. Ярослав Пащак. “Рідний край, село родиме”. Документальний нарис. – Київ: “Веселка”, 2001 р.
3. Спогади та матеріали
Родини Дмитра Совтисіка,
Сім'ї Романа та Єви Совтисік,
Родини Опарівських,
Лиско Ірини.