Оскільки ми вже почали казати про 80ті, слід звернутись також до так званих «культурних війн», про яку нам розповідає М. Гронас в статті «Диссенсус». Культурні війни являли собою гостру суперечку між так званими «каноноборцями» та «канономольцями», таке розділення повністю співпадало з умовним але досить стійким розділенням тодішнього американського суспільства на дві частини – «ліві», «праві» - що приблизно відповідає двопартійній системі. На той час усі серйозні економічні питання та проблеми «великої політики» були вирішені, тому вся увага суспільства і накопичена соціальна енергія виплеснулась в сферу символічної війни, війни за канон. Культурне протистояння замінює собою політичні конфлікти і тому суттєвим стає контроль над агентами ідеологічного та культурного впливу – вищими навчальними закладами. А в навчальних закладах що? Правильно, програма, той самий канон літератури, яка назавжди (можливо) залишиться в пам’яті слухачів, сформує певну національну, культурну ідентичність та естетичні смаки. Саме через це війни за канон набули такого розпечення як справжні релігійні війни. Прогресивісти закидали, що існуючий канон не відповідає інтересам різноманітних меншин – в ньому не міститься творів ні однієї жінки, ні одного чорношкірого, ні одного проявленого гомосексуаліста тощо. Канон сприймався як певний різновид парламенту – якщо твір жінки увійшов в нього, то можна вважати що права жінок враховані і захищені. «Канономольці» ж консервативно тримались за існуючий канон, але врешті решт програли змагання. Гронас також відмічає, що існує два підходи до канонізації творів: соціологічний (статус тексту як його зовнішня функція історичних обставин) та аксіологічний (постулювання того, що канонічність – іманентна властивість певного тексту). Але це стосується більш дослідження самого поняття канону. На думку Гронаса, культурні війни продовжуються, в боротьбі за списки поки що перемогли «ліві», але невідомо, чи затримається це на якийсь більш-менш значний період часу, чи старий перевірений канон таки вистоїть.
Отже, таких аспектів можна підібрати безліч, але охопити неохопне неможливо, безліч книг було і ще буде написано на цю тему: Америка хвилювала і хвилює уяву багатьох видатних особистостей, і, мабуть, для цього є підстави.
Автор: Топилина Анна, Киево-Могилянская Академия, ФГН-3, 2007