Смекни!
smekni.com

Образний світ поезії шістдесятників (стр. 4 из 4)

Поезія стала виразником ідей, настроїв, почуттів цілого поко­ління, вона зривала з себе луску фальші, голої декларатив­ності, тієї безсловесності, яка підмінювала думку й почуття готовою формулою, згори накинутим гаслом, виходити за рамки якого було крамолою. Вона проголосила своїм кредо правду, своїм героєм – людину, заговорила про складні «парадокси доби», болі народу, спричинені кривдою, неспра­ведливістю, приниженням національної і людської гідності. Вона заступила публіцистику, а почасти й соціальні науки, які не могли ще замахнутися на догмати казарменого то­талітаризму, що іменувався соціалізмом.

Новаторські пошуки поезії 60-х років спиралися на міцні традиції прогресивної вітчизняної і світової культури. Не­обхідність такої опори добре розуміли представники всіх по­колінь, намагаючись влити в давні образи, мотиви живу кров і пристрасті наших днів, вивести конкретний факт на простори історії. Особливо виразно виявилося це в творах, де переважає не голосна декларація, а образ звичайної лю­дини, її житейські клопоти в «густому» історичному кон­тексті епохи. Так, використавши відомий життєвий факт-лихоліття фашистської окупації змушувало селян користу­ватися, наче в кам'яному віці, примітивними ручними жор­нами (в роки війни була поширена пісня «На Вкраїні біда чорна, в кожній хаті мелють жорна»),– Василь Симоненко написав вірш «Жорна» (1961), в якому підніс цей факт до філософського узагальнення, виносячи присуд тим, хто при­рікав народ на злидні й голод. Досягнення Науки в СРСР, політ у космос Ю. Гагаріна постають у вірші В.Симоненка як результат величезного напруження сил народу. Ця ідея, що «прочитується» і в «Жорнах» проголошена й в поемі Івана Драча «Ніж у сонці»:

Ракету ми зробили з хліба й сліз,

Із гордості і доброти людської.

Розвиток поезії 60-х років супроводжувався деяким послабленням догматичних стереотипів у підході до літератури. Зокрема, точилися гострі й цікаві дискусії про молоду поезію, підносився голос на захист співіснування різних сти­льових течій, поступово реабілітувалася художня умовність. Щоправда, непорушними лишалися канони «партійності», «соціалістичного реалізму» тощо. Багато шкоди завдала розвитку літератури, зокрема поезії, боротьба про абстракціонізму та формалізму.

Критика з цього пошуку спробувала вивести певний нереальний закон. Розглядаючи характерні ознаки поетичного процесу 60-х років, С.Крижанівський писав: «В міру наростання науково-технічної революції поезія відбивала з художніх образах процеси розвитку фізики, успіхи наше і космогонії та космонавтики... У зв'язку з цим розширилась сфера поетичного, оскільки процес розвитку естетичного освоєння дійсності є до певної міри процесом «поетизації непоетичного»... Це була ціла революція в поетичному мистецтві революція «тиха», але досить кардинальна. Зроблено різкий ривок від смислового до метафоричного вірша, до розкова­ності ритму і метра, до рішучого переважання асоціативного мислення, вільного вірша над канонічними формами»[20]. До цих слушних характеристик слід лише додати, що «тиха» ре­волюція була зовсім не кардинальною, динамізм суспільного життя, який поширився в усіх сферах і ланках, в літературі збудив і активізував ті грані творчості, які раніше були при­глушені, схилив баланс у єдиній системі «традиції – новатор­ство» у бік новаторства.

Бібліографія

1. Вінграновський М. Вибрані твори. – К.,1986.

2. Вінграновський М. П’ять повістей. – К., 1987.

3. Драч І. Вибрані твори: У 2 т. – К., 1986;

4. Драч І. Вірші та поеми. – К., 1991.

5. Драч І. Лист до калини. – К., 1994.

6. Ільницький М. Іван Драч. – К., 1986.

7. Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. Кн 2. – К., 1995.

8. Крижанівський С. На магістралі віку // Вітчизна. – 1967. – № 8.

9. Олійник Б. Тривожні дзвони Івана Драча // Українське слово. – К., 1991.

10. Салига Т. Микола Вінграновський. К., 1989.

11. Симоненко В. У твоєму імені живу. К., 1994.

12. Стус В. Дорога до болю. К. “Радянський письменник”, 1990.

13. Ткаченко А. Василь Симоненко. – К., 1990.

14. Ткаченко А. Іван Драч. – К., 1988.


[1] І.Дзюба. Передмова. М.Вінграновський. Вибрані твори. – К. “Дніпро”, 1986. – С. 6.

[2] І.Дзюба. Передмова. В кн.: М.Вінграновський. Вибрані твори. К.”Дніпро”, 1986. – С. 6.

[3] М.Вінграновський. Всі ми одного часу і народу: Слово про В.Симоненка. // Київ. – 1989. – № 3. – С. 8-9.

[4] В.Стус. Дорога до болю. К. “Радянський письменник”, 1990. – С. 31.

[5] Симоненко В. Поезії. К. “Радянський письменник”. 1984. – С. 96

[6] Там само. – С. 12.

[7] О.Гончар. Поезії. В.Симоненко. вступ. Витязь молодої української поезії. К., Рад. Письменник, 1984 – С. 5.

[8] О.Гончар. Поезії. В.Симоненко. вступ. Витязь молодої української поезії. К., Рад. Письменник, 1984 – С. 6.

[9] Симоненко В. Поезії. К. “Радянський письменник”. 1984. – С. 72.

[10] Симоненко В. Поезії. К. “Радянський письменник”. 1984. – С. 72.

[11] Симоненко В. Поезії. К. “Радянський письменник”. 1984. – С. 69.

[12] Симоненко В. Поезії. К. “Радянський письменник”. 1984. – С. 130.

[13] Симоненко В. Поезії. К. “Радянський письменник”. 1984. – С. 69.

[14] Вінграновський М. Вибрані твори. К.,1986.

[15] Там само.

[16] Там само.

[17] Вінграновський М. Вибрані твори. К.,1986

[18] Там само.

[19] Вінграновський М. Вибрані твори. К.,1986.

[20] Крижанівський С. На магістралі віку // Вітчизна. 1967. № 8. С. 130–131.