Смекни!
smekni.com

Особливості проблематики в творі В. Голдінга "Спадкоємці" (стр. 4 из 6)

Нарешті, зображені У. Голдінгом перші кроки Фа і Лока до опосередкованого мовою способу рішення проблем допомагає також зрозуміти соціальне походження вищих психічних функцій. У цьому плані треба чітко відзначити кілька особливостей події, що привело до переправи на острів.

Перша особливість - безумовна прихильність двох молодих героїв роману своєму Народу, що змусив їх зайняти більш діючі позиції стосовно Нових Людей, що, у свою чергу, спонукало героїв до співробітництва в пошуку і здійсненні відповідних дій. Мотивація тим самим виявляється як повною мірою соціальна. Друга особливість - коли Фа говорить Локу: “Я вижу внутри головы, как мы переправляемся через воду к острову на бревне”[4. С. 325], вона не стільки сповіщає про попередню думку, скільки вживає ці слова, щоб донести думки в простір їхнього з Локом спільного існування. Пізніше, допомагаючи йому повторно перебороти перешкоду, Фа ще більше проясняє план дій, що припускає їхня взаємодопомога. І ще пізніше, після того як частина проблеми була вирішена за допомогою взаємно сполучаються дій, так що Фа і Лок могли здійснювати деякі функції поодинці, їхній підхід до рішення проблеми все-таки залишився орієнтованим на групові цінності. По суті справи, це почасти відбувалося тому, що вони не могли сприйняти етику Нових Людей, що індивідуалізує. І тому Народ і як окремі індивіди, і як група приречена на зникнення. Третя особливість може бути виявлена в їхній опорі на способи дій Нових Людей. Фа і Лок протягом визначеного часу спостерігають за прибуваючими й убутними до острова Людьми, за їхнім поводженням, що спочатку здається їм незбагненним, але поступово починає інтерпретуватися в термінах дій, що обмірковуються, навіть якщо зміст цих дій залишається за межами ясного розуміння для них. Наприклад, коли Фа говорить після спостереження, як два чоловіки підштовхують своє каное до берега острова: “Новые Люди имеют много картинок. И я тоже имею много картинок”.[4 c. 340] Одна з цих зафіксованих картинок виражається в словах, звернених до Лока: “Люди преодолевают воду по следу, который остается за бревном” [4 c. 327] , що і спонукує їх “побачити”, як використовувати колоди, що пропливають по річці: складаючи з них своєрідний міст, за допомогою якого можна досягти острова.

Отже, у першому випадку мовні засоби самими різними шляхами обумовлюють рішення Фа і Локом проблеми, рішення, що є безумовно соціальним. Воно здійснюється при чіткій орієнтації на групу і спостерігається в контексті спільної діяльності. І воно ж залежить від допомоги інших. Причому в описаному в романі випадку немає допомоги з боку “дорослих” чи “більш компетентних однолітків”, що демонстрували б свою допомогу і проводили її, як це спостерігається в більшості випадків онтогенетичного розвитку в дитинстві. Усе-таки завжди варто допускати існування випадків з радикально новим типом дій, що опосередковують, оскільки вони, по визначенню, не можуть миттєво перетворюватися в частину культурного репертуару. І проте навіть у таких ситуаціях потреба просувати зразки в спільній діяльності і разом з нею потреба в комунікації між тими, хто її здійснює, можуть створити зону найближчого розвитку, у рамках якої спільно конструюються нові форми дій.

2.2 Погляди Голдинга на проблему матеріального і морального прогресу, виражених у його творі “Спадкоємці”

Особливу увагу варто приділяти філософії історії автора й особливо проблемі співвідношення матеріального і морального прогресу, по якій у сучасній буржуазній філософії і соціології йде конфронтація сциєнтизму й антисциєнтизму.

Глибока ідейна криза, у якій опинилася Англія в 50-х роках, додала животрепетну актуальність питанню про причини лих сучасного світу. Під знаком цієї кризи входить у розглянутому творі питання про положення людини у світі, про закони розвитку людства, про людську природу, причому найбільш гострими виявляються історичні і моральні аспекти. Інтерес фантастичних романів Голдінга в значній мірі полягає саме в тім, що в них відбилися філософські шукання, що виросли з кризи позитивізму. В області історії ця криза проявилася в заміні теорії прогресу теорією циклічного руху, що у післявоєнній Європі найчастіше приймає характер “апокаліптичної свідомості”.

Розглядаємий твір написаний про цінності сьогодення. Вони не апокаліптичні, хоча в ньому і відбувається чи є можливістю зміна епох. Але він - відображення кризи, і йому притаманне відчуття суму і тривоги. Фантастичність цього твору ні в якій мері не знімає його укорінення в історичному досвіді ХХ ст. і навіть в особистому досвіді письменника.

На погляди Голдінга особливий вплив зробила II світова війна. У статті “Притча” (1962) він указує, що вона “змусила його поставити в главу кута біологічну природу людини, висуває думку про те, що соціальні системи можуть мінятися, людина ж залишається незмінною” [1 c. 34] . Для Голдінга людина - не тільки раціональна свідомість, але й істота, що належить до групи хижих тварин, і від особливостей біологічної природи багато в чому залежить її поводження.

В романі “Спад­коємці” показано розвиток тупикової гілки еволюції людського роду в дусі похмурого гротеску і всеосяжного сим­волу. Голдінг аналізує діалектику історичного шляху циві­лізації. Він моделює світ, що переконує своєю точністю і правдою, і доходить висновку – прогрес цивілізації має зворотною стороною регрес духовності й моралі, носіями яких є “руді тварини”, “мавполюди”, яких прирекли на знищення їхні “більш розвинуті” спадкоємці.

Отже, Голдінга особливо хвилює проблема не­досконалості людської природи. Автор намагається з'ясувати, що таке людина, суспільство, в яких взаємовідносинах вони знаходяться, звідки з'яв­ляється зло. Зображуючи злі темні сторони людини, він застерігає від повної деградації, радить кожному заглянути у свою душу, де причаївся Звір, щоб вчас­но виявити та знешкодити його.

Голдінг пояснює свою позицію, визначену його творами так: “Що примушує мене писати?... Факти з життя переконують мене в тому, що люд­ство вражене хворо­бою, – я маю на увазі не людство з великої літери, а тих людей, з якими безпосередньо зустрічаюся. Про ба­гато чого з того, що відбулося під час війни, я намагаюся недумати. Інакше я зазнаю фізичного болю. І позаяк я переконуюсь, що людство хворе, то це й переймає всі мої думки. Я шукаю цю хворобу і знаходжу її у найближчому для мене місці – в собі самому. Я впізнаю в цьому частину нашої спільної людської природи, яку ми повинні мати під контролем пишу з усією пристрастю, на яку тільки здатен. І кажу людям: “Дивіться, дивіться, дивіться – ось вона, якою я її бачу, природа найнебезпечнішої з усіх тварин – людини”. І це, як мені здається, є найблагороднішим завданням – письменник ставить діаг­ноз хвороби. Це такий же високий обов'язок, як обов'язок лікаря. Для цього потрібні дві речі: співчуття до інших людей, і ще – непохитність. Тобто рішучість сказати те, що хочеш сказати, не­зважаючи на наслідки...” [5. с. 120]

Відповідь на питання про лиха сучасного світу Голдінг шукає в історії, що розглядається їм як єдиний процес завоювань і втрат. Твердження є одночасно і запереченням, що людина “героїчна і хвора”, тому що діючи, вона разом з тим і руйнує. Письменник вважає, що найважливіша задача людини - зрозуміти свою подвійність, побачити в собі “звіра”, тому що тоді з ним можна буде боротися. Але науково-технічна цивілізація Заходу не враховує духовної складової людини. Заповнити цей вакуум, судячи з деяких статей збірника “Гарячі врата”, повинна релігія. Спираючи на це, багато дослідників (З. Ванчура, У. Аллен і ін.) бачать у Голдінге релігійного романіста, що присвятив себе дослідженню занепалої людини. Однак у художній творчості позиція Голдінга відрізняється більшою діалектичністю.

Існує питання, про науково-технічну революцію і його оцінка в сциєнтичних і антисциєнтичних плинах філософії і соціології. Але Голдінг не бачить у науці і техніці панацеї від зол буржуазного світу.

Голдінга залучають сцинтичні концепції , але розуміння творчої сутності людини дозволяє побачити утопічність теорії “золотого століття”. Тому він тримає під обстрілом не науково-технічні досягнення як такі, а їхній вплив на ціннісну орієнтацію людини у світі. Не наукою, на його думку, визначається здатність людини до самопізнання і його людяність. Рішення основних питань буття він віддає філософії і мистецтву.

2.3 Співвідношення філософського і художнього освоєння дійсності у творі В.Голдінга “Спадкоємці”

Ідейні позиції письменника, викладені в його теоретичних і публіцистичних роботах, знаходять втілення й у його фантастичних творах, іноді залишаючись незмінними, а іноді перетерплюючи вплив специфіки образного втілення.

Історія, у якій Голдінг шукає причини сьогоднішнього положення, займає особливе місце в його творах, і з'ясування сутності філософії історії Голдінга представляється важливою задачею.

Голдінг, як уже вказувалося, безумовно віддає перевагу біологічному трактуванню людини. Однак його роман “Володар мух”, написаний під впливом подій II світової війни, зв'язаний з подіями недавньої європейської історії, і соціально-політичний аспект у ньому явно присутній. Історична закономірність розвитку “суспільства” хлопчиків на острові зв'язана тут із суспільними причинами, виявляється наслідком морального збідніння буржуазного світу.