В оповіданні велике значення мають різні кольори. Сама назва твору свідчить про його «камінність» - мотив чорного каменю, кам’яного, сірого повторюється протягом усього твору. Йому ніби протиставляється блакить моря, його зелена хвиля. Фатьма потрапила в татарське село з гір. Море здається їй ворожим: «Тут тільки море, скрізь море. Вранці сліпить очі його блакить, удень гойдається зелена хвиля, вночі воно дихає як жива людина… Навіть в хату залазить його гострий дух, од якого нудить» [5, 94].
Колористична деталь стає засобом нових художніх узагальнень і в етюді «Цвіт яблуні». Етюд як жанр має синтетичний характер. Він використовується і в музиці, і в малярстві, і в театрі. В літературі це невеликий за обсягом,переважно безфабульний твір настроєвого характеру. В творі важливу естетичну функцію виконують кольори, світлотіні, барви і тони для передачі різних внутрішніх станів героя: «Моя лампа над широким картонним абажуром ділить хату на два поверхи – вгорі темний, похмурий, важкий, під ним – залитий світлом, із ясними блисками і з сітками тіней» [5, 111]. Вже на початку твору «світ героя» ділиться навпіл – світлий і темний. Символічним є світло в романі. В читача воно має асоціюватися з добром, із життям. Але творі ми бачимо дещо інше: «Я з жахом вдивляюсь у цю боротьбу світла з життям», «Вона лежить, простягши голі ручки, витягнена й ненатуральна, як воскова лялька… В її головах горить світло. Се чудне, неприродне, бліде, мов мертве, світло серед білого дня» [5, 117]. Тобто автор порушує традиційну семантику світла і дає нам інше значення – неприродності, смерті.
Як висновок ми можемо відзначити, що письменник не може користуватися іншим засобом, ніж слово, не може вийти поза видову специфіку літератури, проте може користуватися значенням слова так, щоб викликати в уяві читача іномистецьке враження. Відповідно майстер слова орієнтувався не стільки на формальні, скільки на посутні ознаки того мистецтва, враження якого намагався викликати у реципієнта. Синтез мистецтв дозволив митцям зосереджувати увагу на станах та настроях персонажів, не спонукаючи до показу зовнішніх подій.
Як синтез хімічний, так і синтез мистецтв є цілеспрямованим, свідомим, проводиться з урахуванням особливостей компонентів і передбачає створення якісно нового явища. Крім того, між мистецтвами у процесі синтезу їх встановлюється зв’язок, що підрядністю, міцністю й органічністю нагадує взаємодію між компонентами утворюваної в ході хімічної реакції сполуки.