Роксолана - символ трагічної долі бранки-полонянки; символ розуму, величі духу українки; краси; жіночості. Історичні джерела засвідчують, що Роксолана - це дружина турецького султана Сулеймана ІІ, яка відігравала величезну роль у політичному житті Османської імперії 20-50-х рр. XVI ст. Українка за походженням, справжнє ім'я - Настя Лісовська. Протягом віків символ цієї жінки помітно змінювався. Її зображували то як "леді Макбет з України", то як відьму з "Лисої гори". "Ось уже кілька століть історики, письменники, психологи намагаються зрозуміти і дошукатися причин того, як молода українка стала султаншею, як піднялась так високо, що верховний кадій скріпив цей шлюб державною печаткою. У чому є таїна тої сорокалітньої любові одного з найжорстокіших людей тогочасного світу до цієї жінки, заради якої він забув матір, стратив головного візира війська і ще багато наближених, а потім простив їй навіть державну змову? /21. С.218/. Магічно красива, вольова, Роксолана символізує велич, стійкість духу, розум, вроду українки, яка зуміла піднятися над своїм оточенням, дбала про мирне небо над Україною. Саме такою постає вона у романі П.Загребельного "Роксолана", баладі О.Пахльовської "Роксолана /балада тернового імені/": Дитя селянське з царственним чолом, Кохана жінка грізного султана,- Коли тебе забрали у полон; Хто дав тобі імення Роксолана?
Отак живеш, душею прихистивши в Страсний Четвер запалену свічу. Твоє ім'я - як відсвіт пожарища І як відлуння тихого плачу.
Вже тих подій і слід на світі стерся. Той шовк забув тепло твоїх долонь. І лиш ім'я - невидима фортеця Душі, що не здалася у полон.
Гіркого поля сонячна тернинка, Шляхетна віть в селянському гербі. Хто дав тобі імення - Українка?- Щоб сотні років плакало в тобі.
О.Потапенко. [24 с. 62].
Скiльки страждань випало на долю украïнського народу. Столiттями плюндрували украïнськi землi вороги, забирали дiвчат у гареми, розлучали сiм'ï, вбивали старих.Багато горя зазнала i родина рогатинського пана Гаврила Лiсовського, про яку розповiв П. Загребельний у романi "Роксолана". "Кара була видно-таки зготована для всього Рогатина, бо не минало й трьох-чотирьох рокiв, як на мiсто нападали чорнi сили, палили його, грабивши, вбивали й полонили всiх, хто не встиг порятуватися в лiсах..." У один з таких набiгiв забрали татари матiр, яка встигла крикнути: "Дитино моя, рятуйся", Ї i штовхнула дочку до сажу зi свиньми. Потроху оживала дiвчинка, розпач вiд утрати матерi поступово минав. А тут знову лихо. Уночi налетiли татари на Рогатин.
П'ятнадцятирiчну Настю захопили в полон. "Вона йшла, бездомна сирота, нещасна бранка, продана й проклята, пiд чужим небом, прочищеним вiтрами, безжальним i блiдим..."Надiï вмерли, жила у напiвмареннi, але у глибинi душi вiдчувала, що треба жити. "Тому смiялась i спiвала на невольничiм ринку у Кафi, i на кадризi Сiнамаги, i навiть у темних нетрях Бедестана". Потрапивши до гарему турецького султана Сулеймана, вже за рiк вибилася з простих рабинь-одалiсок в дружину. Вона була "звичайна нiбито лицем, з дитячим, ледь задертим носиком, така зграбна вся.., але мужня, зухвала, повна незбагненноï чарiвностi й неймовiрного розуму". Розумiючи неможливiсть повернення до рiдного краю, Роксолана прагнула полегшити долю свого нещасного народу.Павло Загребельний у романi "Роксолана" вiдтворив дивовижну долю окремоï особи i цiлого народу. Вiн показав, як вродлива, мудра, вольова полонянка-украïнка майже сорок рокiв потрясала безмежну Османську iмперiю i всю Європу. [20 с.58].