Смекни!
smekni.com

Своєрідність концепції гуманізму в оповіданнях Рея Бредбері (стр. 5 из 5)

Що стосується Емі, то вона бачить у містері Бігі ( так звати карлика, його ім’я — це явна іронія над його ростом) «…маленьку сильну людину з великою душею, немов світ» [23,150-151]. Жорстокий вчинок Ральфа суперечить всім законам гуманістичної концепції. Він підмінив дзеркало, у яке приходив дивитись містер Біг і у якому хоча б там бачив себе великим, струнким і красивим, на нове, що зображало крихітними і кривими потворами навіть тих людей, які були прекрасними. Рей Бредбері твердить, що як не змінюй ріст, але однаково розум від того не збільшиться. Тож не випадково він показує в останній сцені фальшивий образ Ральфа. Риси цього героя стають схожими на його внутрішнє світобачення. «Із дзеркала на нього дивиться гидка маленька потвора, що близько двох футів росту, із блідим і стиснутим усередину обличчям» [6, 221].

Пасивність героїв, що суперечить законам гуманістичної концепції Бредбері, у поєднанні з їх активною поведінкою, яка спричиняє шкоду довколишнім, можна побачити в оповіданні «І вдарив грім». Помилку, яку скоїло людське суспільство, практично неможливо виправити. Письменник підкреслює, що часом через наші забаганки і бажання поживи, небезпечні ігри з минулим в майбутньому може статись непоправне. «Припустімо, що ми вбили у минулому мишу,— роздумує один із героїв твору Тревіс, — це означає, що всіх майбутніх нащадків цієї миші не буде, винищаться мільйони мишей…Не вистарчить десяти мишей — помре одна лисиця — загине багато форм життя…І первісна людина, від якої могла б виникнути ціла цивілізація, знищена. Це те ж саме, що вбити одного із внуків Адама…Смерть однієї первісної людини — це смерть мільярдів його нащадків, задушених ненародженими. Незважаючи на таку серйозну небезпеку, заради грошей організовують «сафарі в часі», бо не бажають зрозуміти, що приховує в собі ця невинна забава» [20, 65-66].

Те, що автор у вищезгаданому творі торкається глобальних проблем, не має й сумніву. Відносини героїв Рея Бредбері між собою, їх зв'язок з навколишнім середовищем розглядалися багатьма дослідниками. Одні із них стверджують, що в основі світогляду письменника лежить зв'язок людей одне з одним, що всі герої прекрасно розуміють один одного, навіть коли мовчать або протистоять між собою. Інші дослідники наполягають на тому, що більшість героїв Рея Бредбері самотні, їх внутрішній світ прихований від людей, що кожний говорить про своє, не дослухаючись до думки іншого.

Підсумовуючи, можемо визначити основні характерні риси пасивного героя:

· Сприйняття героями дійсності потрібно охарактеризувати як пасивне, якщо мова йде про те, що в світогляді героїв домінують псевдоцінності.

· Герої Рея Бредбері із пасивним ставленням до дійсності можуть бути умовно розділені на героїв з активною ( в окремих випадках агресивною) поведінкою та інертних персонажів. Перші можуть спричинити оточуючим біль і страждання, інші ж замкнуті в своїй пасивності, бо піддалися бездуховному життю, як всередині, так і назовні.

· Отже, герої пасивного типу характеризуються саме агресивною поведінкою, активними діями, які направлені на руйнування загальнолюдських законів і цінностей.

Використовуючи принцип антитези в образній системі, Бредбері ще раз підкреслив найголовніший постулат своєї гуманістичної концепції: людина народжена для любові і добра, саме ці найвищі моральні цінності дають їй сили протистояти руйнівному процесу нівеляції та втрати духовності.


Висновки

Дивна річ: 90-річний патріарх фантастики у своїй творчості зумів не лише витримати рівень своїх найкращих книг, а й звести їх на інший, якісно новий щабель. У творах Рея Бредбері реальний світ стає фантастичним не за помахом чарівної палички, а за законами науки. Але не все у ньому діє за цими законами. Людські почуття — радість, горе, ненависть, дружба, змова, сльози, сміх, бажання насолоджуватись прекрасним чи знищувати його — не можна пояснити діями обчислювальної машини. Духовні та моральні цінності допомагають людям бути кращими, гуманнішими, любити інших. Письменник наголошує на тому, що коли ми перестаємо любити, відчувати, допомагати іншим у скруті, плакати, стрибати від радості, то ми уподібнюємося машинам.

Любов як самопожертва, бажання позбутися свого «еґо» — основа гуманістичної концепції письменника, розробленої з метою знайти вихід із глухого кутка, в який потрапила людина XX століття. Адже тільки любов, наголошує автор, може бути правильним орієнтиром у житті кожного з нас.

Книги Р. Бредбері включили в себе величезний комплекс ідей, думок, настроїв, тривог і радостей сучасної Америки, цьому охопленню може позаздрити найуважніший спостерігач, хоча дія його оповідань найчастіше відбувається зовсім не в теперішніх Штатах, а в більш-менш віддаленому майбутньому або взагалі за тридев’ять земель від рідної планети.

У новітній фізиці існує поняття «простір – час» як єдине ціле. Ось так і у творчості письменника любов нерозривно пов’язана з ненавистю, добро —зі злом, світло-з мороком.

Любов до життя, уміння по-справжньому її бачити, цінувати добро і творити його самому, різносторонність відчуття зовнішнього світу — це той художній мінімум, із якого виріс Рей Бредбері і який відображається в його творчому доробку.

Герої Рея Бредбері виступають уособленням авторської гуманістичної думки. Вони ілюструють основні постулати концепції гуманізму і своєю поведінкою, світосприйняттям, життєвими переконаннями підтверджують важливість гуманістичних принципів, які наслідував і сам автор.

Бредберівські герої, як свідчить аналіз творів, тягнуться до прекрасного, у якого безліч граней: здатність людини мислити, розрізняти добро і зло, постійно розвивати свій інтелект, працюючи творчо і самостійно, не втрачати своєї індивідуальності за будь-яких обставин. Вони, морально загартувавшись, гідно долають життєві випробування, цілком заслуговують звання Людини.

Письменник наголошує, що у стосунках між людьми існує закономірність — зло та добро частіше за все породжують собі подібних і поширюються подібно лавині. За зроблену хорошу справу не варто чекати винагороди, а необхідно у потрібний час передати її далі, завдяки чому гуманістичні починання ніколи не помруть у душах людей. Адже ми розуміємо, що світ без добра подібний спраглій пустелі, непридатній для життя. Він приречений на загибель.

У своїх оповіданнях автор, використовуючи фантастику, розкриває протиприродність, абсурд того, що відбувається в реальному житті, і, моделюючи події творів на майбутнє, передбачає страшну катастрофу, до якої може призвести бездуховність технізованого суспільства. Письменник вірить у можливості людини створити краще майбутнє.

Дар письменницького таланту Рея Бредбері відображається в умінні нагадати сучаснику цінність людського життя. Будучи глибоко національним, письменник адресує свої твори не тільки своєму народу, але всім етносам і культурам.

Головним його кредо залишається стійка впевненість, що на світі немає нічого важливішого від Людини. Саме це твердження залишається найголовнішою цінністю буття, яке відроджується із кожним новим людським життям.


Список використаних джерел

1. Бережний В.М. Апологія фантастики. — К.: Рад. письменник, 1986, с. 154-164.

2. Брэдбери Р. Передай добро по кругу. – М., 1982.- с.414.

3. Брітіков А.Ю. Науково-фантастичний роман.— Л., 1970, с.189-197.

4. Гуменяк О.Р. Суть безмежності. — К.:Рідна школа, 1995, с. 62-64.

5. Гуревіч Р.М. Карта країни фантазій. — М. , 1967, с.211-223.

6. Давиденко Г. Й., Чайка О. М., Гричаник Н. І., Кушнєрьова М. О. Історія новітньої зарубіжної літератури: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008,с.209-232.

7. Замятін Е.М.Рей Бредбері.—П ., 1922,- с.82 .

8. Кагарліцький Ю.І.Рей Бредбері. Реалізм і фантастика. — М.,1963, с.52.

9. Кирюшкин М.Н. Размышления о предмете истории.— М.199,с. 29-32.

10. Кузьменко В.І. Всесвітня література у вищих навчальних закладах.—К., 1998, с.217-232.

11. Лем С.А. Повернення із зірок. — Львів: Каменяр, 1976, с.74-95.

12.Лоренц К.В. Восемь смертних грехов цивилизованного человечества. —М, 1991, с. 1-11.

13. Моисеев Н.Н.Человек и мир фантастики.— М.: Мол. гвардия,1990, с.113-129.

14. Никольський С.Т. Рей Бредбері — фантаст і сатирик. — М., 1973,с.68.

15. Носенко Е.Л. Картина світу як інтегруючий і гуманізуючий фактор у змісті освіти. — К.:,1995, с.22-29.

16. Нудельман Р.П. Коротка літературна енциклопедія, т. 7.—М., 1972, с.208-214.

17. Радунская И.Н. Безумные идеи. — М.: Мол. гвардия, 1967, с.238-256.

18. Скурлатова В.І. Рей Брєдбери. Расскази. — М.: Правда, 1987, с.360-617.

19. Скурлатова В.І. Самоорганізація і культура. — К.: Вид. ім. Олени Теліги, 1999, с.71-86.

20. Смелков Ю.Р.Гуманізм технічної ери. — М., 1973, с.62-87.

21.Тамарченко Е.Г. Світ без дистанцій. — К., 1968, с.41-56.

22. Тарасов Г.С. О вопросах искусства. — М., 1992, с.105-111.

23. Тейяр де Шарден П.А. Феномен человека. — М.: Наука, 1981, с.149-157.

24. Чернишева Т.І. Людина і середовище в сучасній науково-фантастичній літературі. — М ., 1969, с.57-71.

25. Шнейдерман Бен. Человеческие ценности и будущее технологии . — М., 1992, с.66-75.