3. Шерсть, вовна
- довжина: визначається видом і породою тварин, типом волокон; становить 60 – 120 мм;
- грубість (товщина): оцінюється площею поперечного зрізу (мм), діаметром (мм), номером (м/г), лінійною густиною (текс) та ін.;
- тонкість: характеристика обернена грубості (товщині); має чіткий фізичний зміст: відношення довжини до маси, виражене у розмірах – мм/мг (м/г, км/кг);
- хвилястість, або звитість: волокна мають природну хвилястість, виражену у %;
- товщина – одна з найцінніших властивостей ВВ; становить 10 – 160 мкм і залежить від виду, породи, індивідуальних особливостей і умов утримання тварин;
- звивистість: впливає на здатність ВВ до валяння, оцінюється коефіцієнтом звивистості;
- міцність: порівняно невисока (4 – 8 сН/волокно), залежить від багатьох чинників (насамперед від товщини, тонші ВВ - міцніші);
- розривне навантаження складає 10 – 14 сН/текс, після зволоження знижується;
- відносне розривне подовження в сухому стані – 20 – 67%;
- гігроскопічність у стандартних умовах – 13 – 15% з підвищенням ВВП до 85 – 95%;
- для кислот – після обробки розчинами кислот і висушуванні зростає міцність на розрив; у концентрованіших розчинах сірчаної кислоти ВВ руйнуються;
- дія лугів – їдкий Na та K розчиняють ВВ при нагріванні; слабкі луги не впливають на властивості ВВ;
- дія тепла – дія температури до 100 оС веде до зменшення маси внаслідок висушування; 100 – 105 оС термодеструкція каротину. У полум’ї ВВ горить і виділяє запах смаженого пір’я;
- дія світла – ВВ стійкіші ніж целюлозні; тривала дія змінює колір, зменшується міцність та еластичність;
- здатність до увалення – специфічна властивість ВВ, не притаманна іншим волокнам.
4. Лляні волокна
Головною складовою є целюлоза, яка полідисперсна, має значно вищу (у 4 рази), ніж у бавовни молекулярну масу; частка целюлози не перевищує 75%. Довжина комплексних лляних волокон 170 – 250 мм, елементарних – 10 – 26; лінійна густина комплексних: - 5000 – 10000 мтекс; елементарних – 125 – 556; міцність (сН/ волокно) є найвищою серед природних волокон (комплексних – 200 – 400, елементарних – 15 - 20); розривне навантаження (сН/текс) елементарних – 120 – 130 і залежить від зрілості; лляні волокна мало еластичні; відносне розривне подовження до 3%; частка пружної деформації у загальному подовженні мала; гігроскопічність за стандартних умов – 11 – 12%; лляні волокна більш стійкі до дії води, ніж бавовняні, набрякання майже не змінює довжину; елементарні лляні волокна стійкіші до лугів ніж до кислот і комплексні не руйнуються.
5. Джут
– висота стебла сягає 4,5 м, товщина до 20мм. Джут, з якого отримують волокна – текстильну сировину поділяють на два однолітні види.
6.Коноплі
– стебло прямостояче, з супротивними, вгорі черговими, пальчасто роз сітчастими листками. Квіти одностатеві, плід – горішок. Вирощують в Європі, Азії.
7. Волокно кенар (КеВ)
отримують із стебел однорічної рослини, яку вирощують в Індії, Китаї, США, Бразилії; має високу міцність, гігроскопічність, хімічну стійкість і довговічність. Використовується для виготовлення високоякісних тарних тканин, каркасів килимів, канатів, шнурів.
8. Азбест
– єдине волокно мінерального походження. Найважливішою характеристикою є довжина: АВ довжиною 10 мм більше придатні для переробки на пряжу – з них у текстильному виробництві отримують вогнезахисті тканини, одяг для робітників хімічної промисловості.
9. Віскозні волокна
– отримують із целюлози, дитіовуглицевої кислоти і їдкого натрію; целюлозу – переважно з деревини ялини і сосни. Структурна модифікація Вів – комплекс фізико-хімічних заходів зміни складу і структури, бо целюлозні волокна мають негативні властивості: невисока міцність, низька пружність, нестійкість до м/о, горючість.
10. Ацетатні волокна
за хім. складом є ТАВ (триацетатні) та ДАВ (діацетатні); за морфологічною будовою – комплексні нитки (85 – 90%) і штабельовані волокна. Моноволокна мають округлі або поділені поперечні перерізи. Довжина комплексних ниток обмежується ємністю і масою шпуль. Товщина елементарних волокон залежить від діаметра фільє’р і ступеня витягування.
11. Поліамідні волокна
Волокно твірні поліаміди аліфатичні чи ароматичні; за структурою – лінійні, розгалужені і зшиті. За кордоном найчастіше називають нейлонами, хім. склад зазначають однією – кількома цифрами, розташованими поруч.
12. Поліолефінові волокна
Формують ПОВ з найдоступніших полімерів – поліолефінів; зокрема для синтезу поліетилену і поліпропілену – вихідні сполуки етилен і пропілен. Широке використання ПОВ стало можливим лише після винайдення структурної модифікації полімерів. ПО мають звичайну стереорегулярну ізотактичну структури.
4. Класифікація пряжі
Бавовняну пряжу виробляють з 100% бавовняних волокон. Допускається вкладення віскозних волокон у бавовняну пряжу не більше, як 10%, крім пряжі гребінного прядіння.
У змішаній пряжі , яка виробляється з бавовняних та інших волокон, масова частка бавовняних волокон повинна бути не менша, ніж 50%.
Пряжу лляну вробляють з 100% лляних волокон.
Пряжу лляну виробляють із лляного волокна в суміші з ін. волокнами. Масова частка лляного волокна у лляній пряжі повинна бути не менше ніж 92%. У лляну пряжу, призначену для вироблення бортувальних тканин, допускається вкладення хім. волокон до 15%, для пакувальних і мішкових тканин до 20%.
У змішаній пряжі, яка вироблена із суміші лляних, хім. та ін. волокон, масова частка лляного волокна повинна бути не менше ніж 30%.
Пряжу, вироблену з 100% вовняних волокон, відносять до чисто вовняної. Допускається вкладення інших волокон у чисто вовняну пряжу не більше, як 5%.
У вовняній пряжі масова частка вовняних натуральних волокон повинна бути не менше, ніж 70%.
У напіввовняній пряжі, яка вироблена з суміші вовняних волокон з іншими, масова частка вовняних волокон повинна бути не менше, ніж 20%.
Пряжу класифікують:
1. За призначенням, для:
- ткацького виробництва;
- трикотажного виробництва;
- текстильно-галантерейного виробництва;
- килимового виробництва;
- для продажу населенню.
2. За способом прядіння, на:
- кардну;
- гребінну;
- апаратну.
3. За способом виготовлення, на:
- однониткову;
- трощену;
- рівничну;
- сукану;
- фасонну;
- меланжеву;
- комбіновану.
4.За способом оздоблення, на:
- сурову;
- варену;
- вибілену;
- фарбовану;
- вибивну;
- мерсирезовану;
- парадіновану.
5. За видом сировини, на:
- бавовняну;
- змішану з бавовняних та інших волокон;
- чисто лляну;
- змішану з лляних, хім. та ін. волокон;
- чисто вовняну;
- вовняну;
- напіввовняну;
- шовкову з відходів натурального шовку;
- хімічних волокон
5. Класифікація ниток
Текстильними нитками (ТН) називають гнучкі протяжні і міцні тіла необмеженої довжини з малими поперечними розмірами довжини для виготовлення текстильних виробів.
За хім. складом волокон та особливостями виготовлення ТН є натуральні, хім., штучні і синтетичні.
Відомо багато систем класифікації ТН. Як вихідна текстильна сировина ТН поділяється на первинну і вторинну, звичайну і текстуровану.
Ділення на підкласи – за ознакою особливостей отримання ТН з одного – кілька філаментів скручуванням чи без нього. Ділення на групи – за тією ж ознакою. У разі застосування простого скручування, складання, склеювання – отримують первинні нитки; у разі складання і скручування у два і більше кінців – вторинні продукти. Ділення ТН на підгрупи за ознакою будови, або структури. ТН що мають гладку, рівну поверхню, без будь-яких зовнішніх структурних ефектів – віднесена до виробів звичайної структури. ТН підвищеної об’ємності, з зовнішніми ефектами, отриманих фасонним скручуванням, віднесено до групи структурованих.
За ознакою виду ТВ, з яких складаються ТН їх підгрупи поділяють на види і різновиди. Види ТН назву можуть мати від назви виду волокна чи відповідати прийнятим фірмовим або торговельним термінам. Різновид текстильної сировини визначається різновидом ТВ, з яких вона складається (наприклад нитка комплексна діацетатна тощо).
6. Класифікація тканин промислового призначення за функціональним призначенням так обробкою
Тканини промислового призначення за функціональним використанням поділяють, на:
- меблево-декоративні;
- взуттєві;
- ковдрові;
- текстильно-галантерейні;
- технічні;
- фільтрувальні;
- пасові;
- транспортні;
- пакувальні;
- парусини;
- тарні;
- сукна;
- оббивні;
- ізоляційні;
- спеціальні;
- шліфувальні;
- обтиральні;
- равендуки;
- двонитки;
- канва;
- марля.
За обробкою тканини промислового призначення поділяють, на:
- водонепроникні;
- водовідштовхувальні;
- брудовідштовхувальні;
- масло відштовхувальні;
- кислотостійкі;
- вогнестійкі;