Смекни!
smekni.com

Стратегія виходу на міжнародний ринок (стр. 1 из 3)

Стратегія виходу на міжнародний ринок


Аналіз закордонних ринків. Мита

Мита (митні тарифи) є найбільш традиційним і загальноприйнятим засобом регулювання зовнішньої торгівлі. Традиційно вони розглядаються як основний інструмент захисту національного ринку, і саме на їхнє зниження були спрямовані чисельні переговори про лібералізацію торгівлі, у тому числі в рамках СОТ. Щоб товар був пропущений через митний кордон держави той, хто його ввозить (вивозить), повинен сплатити в бюджет держави спеціальний податок, що залежить від вартості чи кількості ввезеного ( вивезеного) товару.

Імпортні мита існують практично в усіх державах. Експорт обкладається митом лише у виняткових випадках. Застосовувані ставки мита зібрані в імпортному й експортному митному тарифах. Митні правила в кожній державі мають свою специфіку, на яку потрібно звертати саму пильну увагу.

Розглянемо порядок здійснення імпортних митних операцій у США як приклад роботи на найбільш складному для українських товарів ринку.

А. Загальні принципи і правила

Усі товари, ввезені в США, обкладаються митом, за винятком тих, котрі звільнені від її спеціальною постановою.

Митне керування США класифікує товар, і на підставі цього рішення експортер (іноземна фірма) одержує статус обкладання даного товару митом. Для класифікації потрібно подати таки відомості:

· докладний опис товару;

· його основне призначення;

· комерційну назву в США;

· специфікацію і хімічний аналіз;

· опис методу виробництва;

· кількість складових деталей і їхню вартість.

Митне керування США може обкласти товар спеціальним митом за антидемпінговим законодавством, якщо “імпортні товари продаються чи можуть бути продані в США за ціною нижчаю, та, що вважається розумною”. Компенсаційне мито можуть накласти також на товар, експортери якого субсидуються урядом чи одержують від нього експортну премію. Нарешті, Митне керівництво США ( як і інші урядові органи) має право уводити глобальну квоту, що визначає загальну кількість товару, що може бути завезене в США за певний час. Тарифні квоти дозволяють ввезти деяку кількість товару, оплачувану митом меншого розміру, ниж звичайно.

Розглянемо особливості регулювання імпорту в Японії, Південній Кореї, Китаї і Росії.

Генеральний курс імпортної політики Японії полягає у формуванні імпорту на максимально вигідних для Японії умовах. У митному тарифі Японії ставки мит згруповані в чотирьох стовпцях:

· загальні ставки мит;

· ставки мит, зафіксовані в СОТ;

· преференційні ставки;

· тимчасові ставки мит, що вводяться на підставі Закону про тимчасові тарифні міри.

Преференційний режим по відношенню до країн Східної Європи поширюється тільки на Болгарію, Румунію.

Імпортні квоти в Японії поширюються на 77 товарних найменувань. Список товарів, що підлягають квотуванню, наведений у додатках до «Закону про контроль над іноземною валютою і зовнішньою торгівлею». Основними товарами, на який поширюються імпортні нетарифні обмеження, є : молоко, сметана, сир, апельсини, яловичина, ананаси, фруктові і томатні соки та ін. У Японії поширене обмеження імпорту за допомогою встановлення певних технічних вимог до товару, до його упакування, маркірування, відповідності нормам санітарного чи ветеринарного контролю і т.д. Основна увага при цьому звертається на якісні характеристики продукції, такі як екологічна чистота, рівень споживання енергії (для машинно-технічних виробів), дозування компонентів ( для фармакологічної продукції) і ін.

У Республіці Корея «Закон про митницю» містить положення про систему та процедури виконання своїх обов'язків працівниками митниць у частині, що стосується митного очищення, митних складів, транспортного забезпечення та ін. для належного контролю за потоком іноземних товарів і запобіганню контрабанди. Для звільнення від податку чи зменшення розміру мита на імпортні товари в особливих випадках прийнятий «Закон про регулювання оподатковування» і «Закон про заохочення іноземних інвестицій» .

З 1988 року в Республіці Корея введена система визначення тарифних ставок, з урахуванням «Системи упорядкованого опису і кодування товарів».

Згідно «Закону про митницю» визначаються ціни на товари, їх декларування, порядок визначення тарифних ставок. Він також допускає певну гнучкість у плані зменшення мит, звільнення від них, чи відшкодування виплати вроздріб, щоб більш повно врахувати зміни в економіці, політику уряду за соціальними питаннями, освітніми і іншими питаннями, а також враховуючи міжнародні угоди, практику і пільги.

У даний час основними особливостями зовнішньої торгівлі Китаю є:

· контроль за обсягами імпорту й експорту;

· проведення пільгової податкової політики по відношенню окремих країн (наприклад, безмитний імпорт 20 % північно-корейських товарів, пільги за бартерною торгівлею з СНД);

· наявність обмежень за реалізацією імпортних товарів всередині країни, обмеження самостійного виходу підприємств на зовнішній ринок.

У той самий час існують високі імпортні мита і нетарифні бар'єри. Так, Китай сам будучи великим експортером текстилю, стягує 80 % мито з імпортних текстильних виробів і 100 % – з виробів із синтетичних волокон. Імпортне мито по побутових електроприладах також становить 100 %, а по автомобілях – 180-220%. В цілому рівень мит становить 22, 5 %, що перевищує середній рівень як розвинутих країн (5%), так і тих, що розвиваються (13%).

У ході реформ Китай прийняв «Митний кодекс КНР», переглянув імпортно-експортний податковий режим. Це зміцнило роль тарифів як економічних важелів.

Митний кодекс Російської Федерації передбачає такі види митних платежів:

· мито, податок з додаткової вартості, акцизи;

· збори за видачу і поновлення ліцензій митними органами;

· митні збори за митне оформлення і т.д.

Експортний митний тариф введений у Росії з 1992 року. Податки з додаткової вартості й акцизи з товарів, що направляються на експорт не стягуються. Російський експортний тариф характеризується високим ступенем диференціації. Значне коло товарів взагалі виведене з сфери його дії.

Імпортний митний тариф, на відміну від експортного, включає всі позиції товарної номенклатури ВЕД. Тариф має триколонну структуру. Базові ставки, затверджені урядом, наводяться в другому стовпчику. Ці ставки застосовуються при ввозі товарів, що відбувають з країн, яким Росія надала режим найбільшого сприяння. Перший стовпчик містить преференційні ставки, що становлять 50 % від базових, а третину – максимальні ставки збільшені порівняно з базовими в 2 рази. Імпорт деяких товарів звільнений від митного обкладання. Найбільш високі мита встановлені на ввезення спиртних напоїв ( до 100%) . Високі ставки митного обкладання застосовуються також до ігристих вин, лососю, біжутерії, яхт, автомобілів і деяких інших товарів.

Як бачимо, митне законодавство здатне порушити самі сміливі плани роботи на зовнішньому ринку, і його в першу чергу треба враховувати аналізуючи ринок. Це свого роду нормативний параметр конкурентоспроможності товару, але не має відносин до його якісних особливостей.

Податкові гавані та офшорні центри. У деяких країнах і на певних територіях існують пільги, якими користаються переважно підприємці з-за кордону. В основному це пільги діючі в так званих податкових гаванях і офшорних центрах, у яких проводиться політика залучення іноземних інвестицій шляхом надання їм широких податкових і інших пільг.

У податкових гаванях подібні пільги, звичайно, даються всім іноземним компаніям, в офшорних центрах – тим іноземним компаніям, що здійснюють операції з нерезидентами. Однак, у багатьох випадках розходження між «гаванями» і «центрами» провести складно.

Примітка

До числа територій, що володіють вищезгаданими пільгами варто віднести Кіпр, Ліхтенштейн, Мальту, Монако, Нормандські о-ва, о. Мен, Гібралтар та ін. Елементи податкової гавані простежуються в Люксембурзі, Швейцарії, Ірландії, Греції. Пільговий режим для деяких видів міжнародних фінансових операцій діє в Австралії, Австрії, Бельгії, Великобританії, Ірландії, Нідерландах, США.

Основні пільги в офшорних центрах. Прикладом офшорного центра можуть бути Нормандські острови, розташовані в протоці Ла-Манш. Вони здавна мають особливий політичний статус: формально не входять у З'єднане Королівство Великобританії і Північної Ірландії, а керуються британським урядом. На цих островах для інвесторів діють істотні пільги. Крім низького прибуткового податку в розмірі 20%, інших податків для резидентів на островах немає. Іноземні компанії зареєстровані, але не займаються господарською діяльністю на цих островах, і тому, хто не є резидентами платять ще менше: тільки щорічний збір у розмірі 500 ф. ст. плюс 100 ф. ст. щорічного збору на фінансову звітність.

Крім низьких податків гавані і центри надають інвесторам і інші пільги. Наприклад, це дешевина і простота процедури реєстрації, що виробляється за кілька днів і обходиться в 0,5 – 3 тис. дол., відсутність валютних обмежень, митні пільги, простота фінансової звітності, охорона таємниці особистості власника компанії.

Усі ці переваги роблять офшорні компанії розповсюдженим варіантом для здійснення низки функцій. У результаті в світі нараховується кілька сотень тисяч іноземних фірм, зареєстрованих у податкових гаванях і офшорних центрах. Багато хто з них мають солідні активи: тільки американські прямі інвестиції складають кілька десятків мільярдів доларів.

Основні форми господарської діяльності. Для гаваней і центрів характерний свій набір форм господарської діяльності, пов'язаний з тим, що іноземні інвестори відкривають тут фірми не стільки з видобутком сировини, його переробкою і виробництвом товарів, скільки для комерційної, фінансової, управлінської, фрахтової і страхової діяльності.

Холдингові компанії створюються з метою контролювати інші торгові і виробничі компанії через володіння їхніми акціями, фінансувати їх і акумулювати їхні відсотки, дивіденди і роялті. Вигода розміщення холдингової компанії в податковій гавані чи центрі полягає в тому, що засновники холдингу уникають високого оподатковування у своїй країні через переведення активів в інші країни, наприклад, через позики. Найбільша кількість подібних холдингів розміщена в Ліхтенштейну, Швейцарії і Люксембурзі.