- Україна належить до традиційно цукрових держав світу, що зумовлюється досить сприятливими ґрунтово-кліматичними та економічними умовами для розвитку буряківництва й виробництва цукру. Коріння галузі сягає 20-х років XIX століття. Однак її матеріально-технічна база неодноразово зазнавала значного руйнування, а вирощування цукрових буряків опинялось у кризі, як це, зокрема, бачимо і в останні роки.
- У найближчі два-три роки урожайність цукрових буряків в Україні слід довести до 300–350, а через чотири-п’ять років – до 400–500 ц/га. Таким чином валовий збір цукрової сировини може досягти 40 млн. т, а виробництво цукру, при 14% його виходу – 5-5,3 млн. тонн. Це дозволить щорічно виділяти на експортні поставки до 3-3,5 млн. тонн цукру. Реальними ринками збуту української продукції є насамперед Росія, східноазійські країни та Близький Схід.
- Свого часу було прийнято закон про регулювання ринку цукру. В цілому він створив позитивну тенденцію до оздоровлення галузі. Проте є проблемні аспекти, на які варто звернути увагу. Найперше - це квотування цукру.
- Сьогодні для розвитку цукробурякового комплексу України – крім необхідності впровадження сучасних технологій вирощування цукрових буряків, достатнього забезпечення бурякосіючих господарств високоякісним насінням, мінеральними добривами і засобами хімічного захисту рослин, підвищення якості машинного парку – дедалі актуальнішого значення набуває якнайшвидша реконструкція та модернізація цукрових заводів, розширення їхніх виробничих потужностей до економічно оптимальних меж.
- Досвід країн Західної та Східної Європи переконливо свідчить, що досягнення низької собівартості білого цукру можливе не тільки за рахунок зниження виробничих витрат по всьому циклу вирощування цукрових буряків, включно з освоєнням схеми закупівлі цукрової сировини за фіксованими цінами, а за рахунок підвищення продуктивності, економічності та якості роботи переробника.
- Диверсифікація виробництва цукрової продукції потребує комплексного підходу та системи заходів на рівні державної програми. Нею слід передбачити ширше використання цукру в інших галузях, зокрема в кондитерській, спиртовій промисловості, на продукцію яких є попит на зарубіжних ринках. Розміщувати підприємства потрібно комплексно, в одному районі, щоб зекономити кошти на перевезенні сировини. Головними перевагами в розміщенні підприємств біля міст (районних центрів) є: автомагістралі, залізниці, культурні заклади, зв’язок, навчальні заклади (які готують фахівців), робоча сила, споживач.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Розміщення продуктивних сил України – С.І.Дорогунцов, Ю.І.Пітюренко. – К.: КНЕУ, 2000.
2. Державний комітет статистики України: “Сільське господарство в Україні. Статистичний щорічник”, piзнi випуски.
3. Основи економічної теорії – Дзюбик С., Ривак О. – К.: Основи, 1994.
4. Комплексна державна програма реструктуризації і розвитку бурякоцукрової галузі на період до 2010 року.
5. Багрій Т.В. Розвиток економічних відносин в інтегрованому цукро-буряковому виробництві //Економіка АПК. - 2003. - № 4. - С.117-119.
6. Ярчук, М.М. Перспективи розвитку цукробурякового виробництва в Україн //Економіка АПК. - 2002. - №3. - С.19.
7. Рафальська В.А. Конкурентоспроможність українського цукру на світовому ринку// Науковий вісник Національного аграрного університету. - К.: НАУ, 2006. – Вип. № 97. – С. 337 -341
8. Імас Є.В. Відродження ринку цукру в Україні // Економіка АПК. – 2000. - №4. – С. 35-39.
9. Імас Є.В. Формування та розвиток цукробурякового підкомплексу в Україні. – К.: ІАЕ УААН, 1999.- 352 с.
10. Гореленко, В.І. Ефективність інтенсифікації у цукробуряковому виробництві //Економіка АПК. - 2003. - № 5. - С. 85-88.
11. Імас Є.В., Кравченко В.О. Проблеми українського цукру на продовольчому ринку // Агроінком. – 2000. - №3-4. – С. 7-10.
12. Глафура Славицкая. Анализ хозяйственной деятельности АПК. – Минск: Экоперспектива, 199913. Кузняк Б. Проблеми відродження господарювання на землі, 1999