по-третє, це надмірна деформованість механізму попиту та пропозиції.
Якщо на конкурентному ринку ціна будь-якого товару встановлюється на рівні, урівноваженому попитом та пропозицією, то на ринку товарів і послуг в Україні ціни більшості товарів орієнтуються не стільки на зазначене співвідношення, скільки на обмінний курс іноземних валют, що, як правило, установлюється з урахуванням тенденцій, які утворюються на валютних торгах. Аналіз індексу споживчих цін за 2003 р. дає змогу дійти висновку, що деформаційні процеси дещо уповільнилися, оскільки загальний індекс споживчих цін за 2003 р. становив 99,4% порівняно зі 106,1% в 2002 р. при одночасному збереженні курсу валюти;
по-четверте, це відсутність цивілізованого характеру економічних відносин в умовах формування конкурентного середовища. Показник обсягів зовнішньої торгівлі товарами певною мірою відображає покращення ситуації, що склалася у 2003 р. Так, загальний обсяг зовнішньої торгівлі за січень листопад 2003 р. збільшився на 6,9% відповідно до аналогічного періоду 2002 р. Крім того, обсяги експорту в Україні перевищили обсяги імпорту на 2%, що є свідоцтвом зміцнення положення України в міжнародному ринковому просторі;
по-п'яте, боротьба з дефіцитом товарної маси призвела до того, що на практиці утворився дефіцит грошової маси. Виявилося, що широко відомі заходи для зрівняння попиту та пропозиції не можуть бути використані в сучасних умовах на ринку України. Становище, що склалося, поліпшилося в 2003 р. завдяки політиці поступового зміцнення відсоткової ставки та нарощування грошової пропозиції відповідно до Основ грошово-кредитної політики на 2002-2003 рр.
Таблиця 1.1
Динаміка основних показників розвитку економіки і споживчого ринку в Україні за 2003-2007 рр.
| 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | |
| ВП* | 98,1 | 99,8 | 105,9 | 109,2 | 104,1 |
| Виробництво товарів народного споживання*' | 100,0 | 107,2 | 124,5 | 117,7 | 124,7 |
| Роздрібний товарообіг* | 93,4 | 92,9 | 108,1 | 133,7 | 150,1 |
| Грошові доходи вселення2, млн. грн. | 54379 | 61865 | 86911 | 109391 | 21,8 |
| Індексспоживчих цін, % (грудень до грудня) | 120,0 | 119,2 | 25,8 | 106,1 | 99,4 |
| Обсяг послуг, млрд.грн/ | ... | 26,5 | 30,5 | 7 | |
| Середньомісячна зарплата :номінальна | 105,6 | 124,3 | 135,4 | 127,7 | 149,2 |
| реальна | 87,1 | 103,4 | 103,6 | 120,4 | 138,8 |
*у % до попереднього року
1. дані за 2007 р. наведені з урахуванням обсягу послуг;
2.% збільшення порівняно з аналогічним періодом 2006 р. (січень – листопад)
3.% збільшення порівняно з 2006 р.
Здійснення перетворень у господарському комплексі України, у тому числі і на споживчому ринку, поставило в основу еволюцію сфери особистого споживання, що вирішальною мірою впливає на рівень життянаселення. Одним із найважливіших показників рівня попиту є структураспоживчих витрат (таблиця 1.2).
Спостерігається достатньо негативна тенденція до диференціації суспільства, що поглиблюється, за рівнем доходів. У цьому зв'язку великогозначення набуває необхідність аналізу купівельної спроможності населення як суб’єкта сукупного попиту.
У формалізованому вигляді сукупну купівельну спроможність (КС) (1.1) можнавідобразити як:
КС = ∑(КСі + АКСі)
i=1
де КСi - купівельна спроможність населення;
КС i- купівельна спроможність і-го покупця (і = 1,2,..., п);
∆КС ∆; - приріст купівельної спроможності і-го покупця, (і=1,2,...,п);
n - загальна кількість покупців.
Проте, у випадку, коли в наступному періоді старі покупці домоглися приросту індивідуальної купівельної спроможності та зросла загальна кількість їх за рахунок нових покупців, формула сукупної купівельної спроможності на споживчому ринку (ПС) приймає наступний вигляд (1.2):
nп+т
| ПС = |
∑ (ПСi+ ∆ПС i ) + ∑
i=1 j=n+1
де ПС - купівельна спроможність населення на наступний період;
ПС i- купівельна спроможність і-го покупця, що залишився з переднього попереднього періоду (і=1,2,...,п);
n - загальна кількість покупців, що залишилися від попереднього
періоду;
∆ПСi- приріст купівельної спроможності і-го покупця у порівнянні з
попереднім періодом;
ПСj _ купівельна спроможність нових покупців (і = п+1, п+2,.. .,m); - кількість нових покупців.
Для ефективного функціонування споживчого ринку, необхідне створення системи моніторингу за його станом. Для цього пропонується використання інформаційних підсистем, за якими доцільно здійснювати моніторинг: стан виробництва і постачання ринку товарами і послугами; стан роздрібної торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами; стан загальної ринкової кон'юнктури і балансу попиту та пропозиції; соціальний портрет споживача.
Дані підсистеми пропонується трансформувати в елементи розрахунку індексу стану споживчого ринку для доповнення індексу людського розвитку. Можна також визначити індекс регіонального розвитку ринку (ІРРР) як відсоток купівель у регіоні даного товару від покупок даного товару в цілому в країні.
У порівнянні з розвинутими в економічному відношенні країнами світу в Україні у сфері особистого споживання спостерігаються дві основні тенденції: з одного боку, відбувається згладжування диспропорцій, що існували, чому в значній мірі сприяють розширення особистої економічної свободи, поява нових видів товарів і послуг, підвищення загальної культури споживання і з іншого - продовжують існувати в показниках рівня диспропорції, причиною чому є повільне зростання платоспроможного попиту, пов'язаного із затримками виплат заробітної плати й інших видів грошового забезпечення громадян, з ціновими регуляторами неринкового змісту.
Визначаючи споживчий ринок як систему економічних взаємин, в якій знаходять своє задоволення потреби всіх учасників за допомогою відповідних товарів і послуг певної властивості чи характеристики, необхідно вказати на той факт, що взаємини економічних потреб у виробництві, обміні та споживанні можуть здійснюватися в будь-якій суспільній формації, будь то рабовласницький лад, феодальний, капіталістичний чи соціалістичний, без обмежень. Розподіл благ як неодмінна складова споживчого ринку може відбуватися за двома напрямками: соціальним і економічним. Соціальний канал представлений необхідністю допомоги суспільства індивідуумам, що через ряд причин і обставин (вік, здоров'я тощо) не можуть задовольняти всі свої потреби в повному обсязі, а економічний канал являє собою власне ринковий механізм розподілу результатів господарювання. В сучасних умовах економіки саме соціальний канал починає відігравати провідну роль і потребує першочергових перетворень.
1.2 Основні фактори, які впливають на поведінку споживачів
Поведінка споживачів - відносно нова науково-прикладна дисципліна,яка виниклана стику економіки, менеджменту, маркетингу та психології,поступововбрала в себе колосальну кількість методів не тільки з цих, але йбагатьохінших галузей знань. За останнє десятиріччя в світі вийшла великакількість книг, які присвячені даній проблемі.
Спеціальні звертання до розробки теорії споживання спостерігалися що попередньому столітті і були пов'язані з цілим рядом всесвітньо відомих суспільствознавців: К. Маркс, Т. Веблен, Г. Зіммель, В. Зомбарт, М. Вебер. Ціімена часто цитуються в дослідженнях проблем споживання. Д.Енджел,Р.Блекуелл та П.Мініард так характеризують споживчу поведінку:
Поведінка споживача - це діяльність, яка направлена безпосередньо на(отримання, споживання та розпорядження продуктами та послугами, включаючи процеси прийняття рішення, які передують цим діям та випливають за ними.
Аналіз новітньої літератури показує, що в теперішній час економістами продовжується фундаментальне вивчення теоретико-методологічних основ поведінки споживачів, і фокусування уваги на даній проблемі буде здійснюватися і в перспективі розвитку людської цивілізації. "Скільки існує людство, стільки існують його потреби. По мірі розвитку людства відбувається збільшення набору та якості його потреб, що, в свою чергу, визначає і вимоги до товарів та послуг, які мають місце та необхідні суспільству та кожному індивіду". Причому Л.П. Кураков звертає увагу на нерозв’язне протиріччя в розвитку людської діяльності та людських потреб, коли розвиток потреб викликає до життя нові види людської діяльності, а останні, свою чергу, обумовлюють появу нових потреб і т.д. до нескінченності".
Проблема поведінки споживача на ринку є ключовою. "За сутністю, маркетинг - це розробка технологій реакції фірми на споживчу поведінку". Виникає закономірне питання: "Що собою являє предмет поведінки споживачів?" В.І. Ільїн в одній із своїх публікацій дає лаконічну відповідь. Об’єктом поведінки споживача в індивідуалістичній традиції є людина. В соціологічній - одна із сфер суспільного життя - процес споживання, існуючий наряду з виробництвом, розподілом. Але предметом виступає не вся людина, а лише його поведінка, і не в усіх її проявах, а тільки на ринку та в якості споживання.
В зарубіжній та вітчизняній літературі авторами пропонується декілька варіантів хронологічних рамок розвитку наук про поведінку. Д. Енджел, Р. Блекуелл та П. Мініард за основу періодизації прийняли фактори глобальних змін, які переживала система менеджменту та економіки в цілому. Для зручності вони розбили час дії цих факторів на три періоди: 1) до другої світової війни, 2) післявоєнний час до кінця 1980-х рр. та 3) сучасний 2007-і рр.). До другої світової війни розвиток наук про поведінку відносно невелике. Наукові дослідження по суті були скоріше теоретичними, аніж практичними. Однак вони почали розвиватися к кінцю цього періоду. В післявоєнний час можливості виробництва випереджували попит, та "у продавців не було іншого вибору, як прийняти концепцію маркетингу". Все більшого значення починають здобувати різноманітні науки про поведінку. В другій половині 50-х років з'явився новий напрям - поведінка споживачів.