ОБОВ'ЯЗКОВЕ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
з дисципліни: «Поведінка споживачів»
на тему:
«Формування поведінки споживачів з точки зору неофрейдизму»
Зміст
Вступ
1. Формування поведінки споживачів з точки зору неофрейдизму
1.1 Поняття колективного несвідомого
1.2 Поняття архетипів
1. 3 Використання архетипів людини в маркетингу
2. Дослідження впливу на поведінку споживачів чинників зовнішнього та внутрішнього впливу
2.1 Розробка анкети для аналізу впливу на поведінку споживачів факторів віку, сімейного стану, наявності дітей в родині, їх віку тощо
2.2 Дослідження процесу ухвалення рішення про купівлю певноготовару
Висновок
Список використовуваної літератури
Додаток
Вступ
Першим нововведенням Юнга було поняття «колективного несвідомого». Він вважав, що несвідома психіка індивіда насичена формами, що не можуть бути індивідуально надбаними, а є спадком попередників. Аналіз дозволяє знайти цей спадок, утворений психічними структурами – архетипами.
Архетип за Юнгом – колективні за своєю природою форми та зразки, що зустрічаються практично скрізь як складові елементи міфів і в той час є автохтонними індивідуальними продуктами несвідомого походження.
Архетип є підсумком величезного досвіду наших пращурів, психічним залишком нескінченних переживань того самого типу. Це не означає, що успадковуються наслідки пам’яті як такі. Успадковується можливість відновлення психічних елементів: родові загадки. Схильності, що спонукають певним чином сприймати світ.
Колективне несвідоме – стимул в брендінгу ще сильніший, впливовіший, ніж індивідуальне несвідоме. Звернення до архетипів, як до універсальних образів викликає у людей одні і ті самі неусвідомлювані асоціації.
Метою роботи є виконати дослідження впливу на поведінку споживачів чинників зовнішнього та внутрішнього впливу та дослідження процесу ухвалення рішення про купівлю печива.
1. Формування поведінки споживачів з точки зору неофрейдизма
1.1 Поняття колективного несвідомого
Історія проблеми поняття несвідомого особливо тісно пов’язана з боротьбою різноманітних точок зору. Це одне з найстаріших понять. Є великий пласт експериментально матеріалу, що був накоплений людством протягом тисячоліть та має безпосереднє відношення до розгляду проблеми підсвідомості. Це результат розроблених у філософсько-релігійних вченнях способів проникнення до глибин людського несвідомого, взаємодії з ним. Цей «експеримент» не лише проводився, але й своєрідно узагальнювався віками. Одним з проявів цього узагальнення є буддійська психологія.
Цікаво, що буддійська психологія багато у чому спирається на спостереження та експеримент. Ретельно розроблена система класифікації свідомості, зокрема тих її форм, що виникають при медитаціях, та добре розвинена термінологія з одного боку наближають її до сучасних описових наук. Але з іншого боку, цей напрямок думки виник в межах відмінної парадигми, що різко відрізняється від парадигми сучасної науки, і саме в цьому сенсі він не може бути названий науковим.
Загальна ідея несвідомого зустрічається ще у древньоіндійському вченні Потанджалі, в якому несвідоме трактувалось як найвищий рівень свідомості, як інтуїція і навіть як сила, що рухає Всесвіт. Воно починається з демонії Сократа, який стверджував, що він постійно прислухається до свого внутрішнього голосу як до своєрідної вказівки совісті та незаперечному авторитету.
Проблема несвідомого знайшла відображення у вченні Платона про пізнання як спогад, що тісно пов’язане з ідеєю про наявність у душі прихованих, неусвідомлюваних знань, про які сам суб’єкт може навіть нічого і не підозрювати. Платон вважав, що людина не шукала б того, що їй не відомо, якби попередньо не мала його несвідомо у власній душі.
Августин аналізував несвідоме в «Сповіді», де він порівнює сферу спогадів із неоглядним, прихованим від свідомості внутрішнім приміщенням. Те, що розташоване поза межами доступного для суб’єкта у сфері його душевної діяльності, і складає неусвідомлюване.
Зовсім інше забарвлення отримало питання несвідомого у концепції Декарта, що виходив із тотожності психіки та свідомості. Звідси й ідея про те, що за межами свідомості відбуваються лише фізіологічні, а не психологічні процеси.
Спіноза стверджував, що люди усвідомлюють свої бажання, але не причини, котрі їх визначають. Саме існування несвідомих мотивацій складає людський тягар. Здобуття ж свободи засноване на усвідомленні людиною реальності всередині та поза межами себе.
В історії філософської та психологічної думки вперше лише Лейбніцу вдалось доволі чітко сформулювати концепцію несвідомого як нижчої форми духовної діяльності. Лейбніц вважав, що всі прояви свідомості виникають у несвідомому житті і що у активному стані поруч із найбільш яскраво виступаючими свідомими уявленнями існують схожі на сплячі чи притухлі уявлення – малі перцепції. Згідно Лейбніца, в розумі немає нічого, що вже не дрімало у вигляді уявлень у темній душі.
Несвідомими бувають вроджені ідеї, набуті та витіснені зі свідомості ідеї, так звані малі переживання, які не усвідомлюються через свою малу значимість.
Кант пов’язував поняття несвідомого з чуттєвим пізнанням, інтуїцією. Він вказував на наявність сфери сприйняття та почуттів, котрі не усвідомлюються, хоча й можна прийти до висновку про їх існування. Несвідоме – це темні уявлення всередині людини, число яких безмежне.
Рішучий крок було зроблено К. Юнгом, котрий розробив концепцію колективного несвідомого, хоча вона і опинилася за межами основного напрямку сучасної науки.
1.2 Поняття архетипів
Архетипи і реклама Поняття "архетип" ввів у сучасну науку засновник аналітичної психології К.Г. Юнг. Подібні представлення малися в Платона й Августина, аналогію з архетипами можна знайти в "колективних представлень" Дюркгейма, у "апріорних ідей" Канта. Під архетипом Юнг розумів деякі структурні схеми, структурні передумови образів (що існують у сфері колективно-несвідомого і, можливо, біологічно наслідуваних) як концентроване вираження психічної енергії, актуалізованої об'єктом.
Архетипи, по Юнгу, виражають головним чином ступіні того, що Юнг називає процесом індивідуації, тобто поступового виділення індивідуальної свідомості з колективно-несвідомого, від "персони" ("маски") до "самості". Розглянемо найважливіші архетипчні міфологеми Юнга стосовно до реклами.
Архетип "Самості" у варіанті реклами - це та зовнішність, що адресат хотів би мати. Це красиве волосся, вії ("Усі без розуму від тебе...А ти від Maybellіne"). Правда, якщо судити по фразах з реклами, косметичний препарат - спосіб стати іншою людиною. У дійсності, тут використовується скоріше архетип "Маски", того, якої людини бачать навколишні. Архетип "Самости" використовує і телереклама соків "Я" (по-перше, сама назва соку, по-друге, слоган "Життя у твоєму смаку").
По Юнгу, "персона", чи "маска" - це "більш-менш довільно обраний фрагмент колективної психіки". Вони є "особистісними" і належать визначеному обличчю. Але у своїй основі вони не індивідуальні і не є "самоАрхетип "Тінь" - це залишилася за порогом свідомості несвідома частина особистості, що може виглядати і як демонічний двійник. У рекламі до архетипу Тіні я б віднесла "каріозних монстрів" чи бактерій, що викликають неприємний запах, з телереклами нового покоління дезодорантів "Rexona".
Архетип "Мати" виражає вічну і безсмертну несвідому стихію. Цей архетип має безліч аспектів, але нас цікавить його зміст як "богиня, особливо, мати бога, діва (як помолоділа мати, наприклад, Деметра і Кора)". Як пише Мелетинский, тип Кори (Персефони) як міфологічної "дочки" Юнг аналізує разом з образом Деметри як своєрідну пару мати-дочка, що грає особливу роль у жіночих культах. Мати і дочка тут мисляться як вираження зміни поколінь. На мій погляд, проявом цього архетипу можна назвати телевізійну рекламу, у якій молода жінка радить свекрухи Інесі Михайлівні, яким пральним порошком варто користатися. Також варіант використання архетипу матері - реклама кава "Ruscafe" ("Зроблено з любов'ю"), у якій син радується приходу матері і вони разом п'ють кава.
"Архетип "Аніма"" для чоловіків і "Анімус" для жінок утілюють несвідомий початок особистості, виражений в образі протилежної підлоги. Аніма - архетип, що підсумовує усі висловлення несвідомого. Він зв'язує людське "Я" з його внутрішнім світом; Юнг також погоджує Аніма з "двуполостью" у первісних міфах, з китайськими янь і інь і т.д. Аніма - це душа.
По Юнгу, персона - "ідеальний образ чоловіка, яким він повинний бути". Але усередині його аніма протистоїть персоні і проектується на жінок. Чоловік вибирає саме ту жінку, яка б відповідала несвідомої частини його душі. І навпаки. Саме тому, на мій погляд, у рекламі найбільше яскраво виявляються стереотипи.
Юнг вказує і на інший клас архетипів - архетипи трансформацій у виді типових ситуацій, місць, шляхів і засобів, що символізують тип трансформації.
Архетипи, по Юнгу - це складові колективного несвідомих. "Невід'ємною ознакою колективних образів є "космічність", а саме - співвіднесеність образів сновидінь і фантазій з космічними якостями, які тимчасова і просторова нескінченність, ненормальні швидкості і масштаб руху, "астрологічні" взаємозв'язки, лунарні і солярні аналогії, істотні зміни тілесних пропорцій і т.д. " (Юнг Г. К. "Психологія несвідомого"). Це стосується і зміни тілесних пропорцій. Можна привести одну важливу деталь. Образи колективного несвідомого часто виявляються в різних психологічних ситуаціях, зв'язаних із процесом індивідуалізації.
Юнг розглядає ще один архетип - архетип цілісності. Він виражається у формі кола. Даний архетипчний мотив Юнг розкриває на прикладі мандали. "Санскритське слово мандала означає "коло" у самому загальному змісті. У тибетському буддизмі цій фігурі слід значення культового інструмента, що повинний підтримувати медитацію і концентрацію...завдяки тому, що при цьому конструюється деяка центральна крапка..." - Юнг Г. К. "Психологія несвідомого".