регистрация / вход

Логістичні системи організації і управління виробництвом

Основна мета та функції логістичних систем на мікрорівні. Умови життєздатності логістичних систем усіх видів. Практична реалізація методології логістики. Характеристика систем організації і управління виробництвом, що штовхають та ті, що тягнуть.

План

1 Визначте основну мету логістичних систем на мікрорівні

2 Охарактеризуйте системи організації і управління виробництвом, що штовхають

3 Охарактеризуйте системи організації управління виробництвом, що тягнуть

Список літератури

1 Визначте основну мету логістичних систем на мікрорівні

Головна ідея логістики - організація у рамках єдиного потокового процесу переміщення матеріалів та інформації вздовж всього ланцюга від постачальника до споживача. Принципи логістичного підходу вимагають інтеграції матеріально-технічного забезпечення, виробництва, транспорту, збуту і передачі інформації про пересування товарно-матеріальних цінностей у єдину систему, що повинно підвищити ефективність роботи у кожній із цих сфер і міжгалузеву ефективність. Таким чином, мета логістики – це оптимізація циклу відтворення шляхом комплексного, орієнтованого на потребу, формування потоку матеріалів та інформації у виробництві та розподілі продукції.

Відомі дослідники у сфері логістики бачать мету логістики “в оптимізації пропозиції продукції компанією таким чином, щоб ця продукція знайшла свого споживача в найбільш вигідних щодо загальної рентабельності умовах”. Найчастіше мету логістичної діяльності пов’язують з виконанням так званих правил логістики. Найбільш розповсюдженим підходом є виділення “шести правил логістики”, так званого логістичного міксу (за аналогією з маркетинговим міксом) чи комплексу логістики. - продукт-потрібний продукт; - кількість-у необхідній кількості; - якість-необхідної якості; - час-необхідно доставити у потрібний час; - місце-у потрібне місце; - витрати – з мінімальними витратами. Однак деякі автори дещо розширюють комплекс логістики, додаючи до нього такі елементи як “споживач”, тобто потрібному споживачу, “персоніфікованість”, що означає розробку системи обслуговування для кожного замовлення.

Мета логістичної діяльності буде реалізована, якщо наведені вище правила виконані, тобто забезпечена найкраща і швидка відповідь на ринковий попит при найменших витратах. При цьому необхідно підкреслити, що головна мета логістики є вираженням ідеальної ситуації, якої необхідно намагатися досягти. Головна мета логістики конкретизується в її завданнях, які за ступенем значимості розділяють на три групи: - глобальні; - загальні; - часткові (локальні). Логістика за своєю сутністю в процесі управління господарською діяльністю виконує інтеграційні функції. Тому незалежно від виду логістичної системи до її глобальних завдань відносять: - створення комплексних інтегрованих систем матеріальних, інформаційних, а якщо можливо, й інших потоків; - стратегічне узгодження, планування і контроль за використанням логістичних потужностей сфер виробництва й обігу; - постійне вдосконалювання логістичної концепції в рамках обраної стратегії в ринковому середовищі; - досягнення високої системної гнучкості шляхом швидкого реагування на зміни зовнішніх і внутрішніх умов функціонування. Вирішення глобальних завдань не може бути реалізоване без постановки і вирішення загальних завдань.

Умовою життєздатності логістичних систем усіх видів є розв’язання таких загальних завдань: - здійснення наскрізного контролю за потоковими процесами в логістичних системах; - розробка та удосконалювання способів управління матеріальними потоками; - багатоваріантне прогнозування обсягів виробництва, перевезень, запасів і т.д.; - виявлення незбалансованості між потребами виробництва і можливостями матеріально-технічного забезпечення, а також потребами у логістичних послугах під час збуту і можливостями логістичної системи; - стандартизація вимог до якості логістичних послуг і окремих операцій; - раціональне формування господарських зв’язків; - виявлення центрів виникнення втрат часу, матеріальних, трудових і грошових ресурсів; - оптимізація технічної та технологічної структури транспортно-складських комплексів; - визначення стратегії та технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції; - формалізація актуалізованих (поточних оперативних) логістичних цілей і параметрів функціонування логістичної системи. Часткові завдання в логістиці мають локальний характер. Вони більш динамічні та різноманітні: - оптимізація запасів усіх видів і на всіх етапах товароруху; - максимальне скорочення часу зберігання продукції; - скорочення часу перевезень; - швидка реакція на вимоги споживачів; - підвищення готовності до постачань; - зниження витрат у всіх ланках логістичного ланцюга; - раціональний розподіл транспортних засобів; - гарантування якісного після продажного обслуговування; - підтримка постійної готовності до прийому, обробки і видачі інформації; - послідовність і поетапність просування через трансформаційні об’єкти іт.д.

Практична реалізація методології логістики виражається через її функціональні важелі. З концептуальних позицій можна виділити такі функції логістики.

Системоутворююча функція. Логістика є системою ефективних технологій забезпечення процесу управління ресурсами. У вузькому значенні слова логістика утворює систему управління товарорухом (формування господарських зв’язків, організація пересування продукції через місця складування, формування і регулювання запасів продукції, розвиток і організація складського господарства).

Інтегруюча функція. Логістика забезпечує синхронізацію процесів збуту, зберігання і доставки продукції з орієнтацією їх на ринок засобів виробництва і надання посередницьких послуг споживачам. Вона забезпечує узгодження інтересів логістичних посередників у логістичній системі. Логістика дозволяє здійснити перехід від часткових завдань до загальної оптимізації.

Регулююча функція. Логістичне управління матеріальними і супутніми потоками спрямоване на економію всіх видів ресурсів, скорочення витрат живої й упредметненої праці на стику різних організаційно-економічних рівнів і галузей. В широкому значенні управлінський вплив полягає в підтримці відповідності поведінки частини логістичної системи інтересами цілого. Чим вищий ресурсний потенціал будь-якої підсистеми, тим більше вона у своїй діяльності повинна орієнтуватися на стратегію логістичної системи. В іншому випадку за умови припинення підсистемою визначеного, наперед заданого рівня автономності може виникнути небезпека руйнуванняикнути небезпека руйнування самої системи. Результуюча функція. Логістична діяльність спрямована на постачання продукції в необхідній кількості, у зазначений час і місце з заданою якістю (станом), за мінімальних витрат. Логістика прагне охопити всі етапи взаємодії ланцюга “ постачання-виробництво-розподіл-споживання”, інакше кажучи, вона є алгоритмом перетворення ресурсів у постачання готової продукції відповідно до існуючого попиту.

2 Охарактеризуйте системи організації і управління виробництвом, що штовхають

У виробничій логістиці велика роль належить процесам своєчасного постачання виробництва всіма необхідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, комплектуючими виробами. Закордонними фахівцями розроблено і впроваджено у практику декілька систем управління цими процесами. Управління матеріальними потоками у рамках внутрішньовиробничих логістичних систем ґрунтується на двох принципово різних підходах: штовхаючому і тягнучому.

Перший підхід називається “штовхаюча” система і є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальний потік “виштовхується” кожному наступному адресату строго за розпорядженням (командою), яке надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом. Протягом свого виготовлення деталі проходять шлях від попередньої стадії процесу виробництва до наступної.

Однак у цьому випадку важко перебудуватися під час збоїв у якихось технологічних процесах або за умови зміни попиту. Використовуючи дану систему управління, протягом місяця доводиться неодноразово змінювати виробничі графіки для всіх технологічних стадій одночасно, що часто зробити дуже важко. “Штовхаючі” моделі управління матеріальними потоками характерні для традиційних методів організації виробництва. Можливість їх застосування для логістичної організації виробництва з’явилася у зв’язку з масовим розповсюдженням обчислювальної техніки і сучасних інформаційних технологій. Незважаючи на те, що “штовхаючі” системи здатні управляти функціонуванням різного ступеня складності виробничо-господарських механізмів, поєднуючи всі їх елементи у єдине ціле, вони в той же час мають обмежені можливості. Характеристики переданого від ланки до ланки естафетою матеріального потоку оптимальні тією мірою, якою центр управління може його враховувати, оцінити і скорегувати.

Один із основних недоліків даної системи полягає в тому, що чим більше факторів щодо кожної із ланок логістичного ланцюжка повинен враховувати центр управління, тим складнішим, дорожчим і досконалішим повинне бути програмне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення. Крім того, за такої системи в підприємства повинні бути матеріальні запаси на всіх стадіях виробництва, для того щоб запобігти збоїв і пристосуватися до змін попиту. Тому така система припускає створення внутрішніх статистичних потоків між різними технологічними етапами, що часто призводить до заморожування матеріальних засобів, встановлення надлишкового устаткування і залучення додаткових робітників. Найбільш відомими апробованими логістичними моделями систем даного типу є MRPI, MRPII та інші. “Штовхаючі” (виштовхуючі) системи знайшли своє застосування не тільки в сфері виробництва (виробничій логістиці), але й у сфері обігу як на стадії здійснення закупівель, так і на стадії реалізації готової продукції. ції. У процесі матеріально-технічного забезпечення “штовхаюча” система є системою управління запасами впродовж всього логістичного ланцюга, у якому рішення про поповнення запасів у складській системі на всіх рівнях приймається централізовано. Під час реалізації готової продукції “штовхаюча” система проявляється як стратегія збуту, спрямована на випереджаюче щодо попиту формування товарних запасів в оптових і роздрібних торгових підприємствах.

3 Охарактеризуйте системи організації управління виробництвом, що тягнуть

Другий варіант організації логістичних процесів на виробництві ґрунтується на принципово іншому способі управління матеріальним потоком. Він називається “тягнучою” системою і є системою організації виробництва, у якій деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності. Тут центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань.

Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Основною функцією центра управління є постановка завдання перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга. Перевагою “тягнучих” (витягуючих) систем є те, що вони не вимагають загальної компютерізації виробництва. У той же час вони передбачають високу дисципліну і дотримання всіх параметрів постачань, а також підвищену відповідальність персоналу всіх рівнів, особливо виконавців. Це пояснюється тим, що централізоване регулювання виробничих процесів обмежене.

Основними цілями “тягнучих” (витягуючих) систем є: - запобігання поширенню зростаючих коливань попиту або обсягу продукції від наступного процесу до попереднього; - зведення до мінімуму коливання параметрів запасів між технологічними операціями; - максимальне спрощення управління запасами в процесі виробництва шляхом його децентралізації, підвищення рівня оперативного цехового управління. До “тягнучих” логістичних систем належать системи KANBAN і ОПТ. У сфері обігу широко застосовуються як штовхаючі системи, так і тягнучі. На стадії закупівель вони утворюють системи управління матеріальними потоками з децентралізованим процесом прийняття рішень про поповнення запасів. Під час реалізації готової продукції “тягнуча” (витягуюча) система є стратегією збуту, спрямованою на випереджальне щодо формування товарних запасів стимулювання попиту на продукцію в оптовій і роздрібній торговій ланці.


Список літератури

1. Гопферт И. Состояние развития логистики и тенденции будущего.//Логинфо №7-8, 2001 Логистика / Учеб. пособие /

2. Новиков О.А., «Бизнес-Пресса», 1999 Логистика / Учеб. пособие /

3. Сивохина Н. П., Фирма «Издательство АСТ», 2000. Логистика в бизнесе / Учебник /

4. Сергеев В.И., ИНФРА-М, 2001.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

Комментариев на модерации: 2.

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий