Смекни!
smekni.com

Засоби і оцінка конкурентоспроможності товару (стр. 2 из 3)

Під рівнем якості виробу розуміють відносну характеристику якості, засновану на порівнянні сукупності показників якості розглянутого виробу із сукупністю базових показників (аналогів, перспективних зразків, випереджаючих стандарти тощо). [1, c 101]

Оцінка рівня якості продукції може здійснюватися за допомогою диференційованого чи комплексного методів.

При застосуванні диференційованого методу здійснюється зіставлення показників якості нової продукції з ідентичними базовими показниками якості. Відносний показник якості (qі) за цим методом обчислюється за формулою:

, (1.1)

де Рі – значення одиничного показника якості оцінюваної продукції;

Рі/ - значення одиничного базового показника якості.

При застосуванні комплексного методу розраховують комплексний показник якості, який визначається шляхом урахування окремих показників за допомогою коефіцієнтів вагомості кожного з них. При цьому може бути використана функціональна залежність:

(1.2)

де qК – комплексний показник якості продукції;

n – число показників якості, що враховується;

βі – коефіцієнт вагомості і-го показника якості;

qі – відносний і-ий показник якості.

Оцінка конкурентоспроможності товару здійснюється шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Порівняння здійснюється за групами технічних і економічних параметрів. При оцінці конкурентоспроможності використовуються диференціальний і комплексний методи оцінки. Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності заснований на використанні і зіставленні одиничних параметрів аналізованої продукції і бази порівняння. Якщо за базу оцінки приймається потреба, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності (qОДі) здійснюється за формулою:

(1.3)

де qОді – одиничний параметричний показник конкурентоспроможності за і-м параметром (і = 1, 2, 3, ……., n),

n – кількість порівнюваних параметрів;

Рі – величина і-го параметра для аналізованої продукції;

Ріо – величина і-го параметра, за якої потреба задовольняється повністю.

Маємо ще один варіант цієї формули:

(1.4)

де qтп – одиничний показник конкурентноздатності продукту по технічному параметру;

Р – величина технічного параметра досліджуваного виробу;

Р100 – величина технічного параметра виробу конкурента або умовного зразка (еталона), що задовольняє потребу на 100%.

Через існування безлічі різних способів аналізу параметрів конкурентоспроможності при оцінці її за нормативними параметрами одиничний показник приймає тільки два значення – 1 чи 0. Якщо аналізована продукція відповідає нормам і стандартам, показник дорівнює 0. При оцінці за техніко-економічними параметрами одиничний показник може бути більшим чи дорівнювати 1, якщо базові значення параметрів установлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами. Якщо аналізована продукція має параметр, значення якого перевищує потреби покупця, то зазначене підвищення не буде оцінюватися споживачем як перевага й одиничний показник за таким параметром не може мати значення більше за 100%. Отже, при розрахунках повинна використовуватися мінімальна з двох величин – 100% чи фактичне значення цього показника.

Диференціальний метод дає можливість лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованої продукції чи наявності в неї недоліків у порівнянні з товаром-аналогом. Проте він не враховує вплив вагомості кожного параметра на переваги споживача при виборі ним товару. [3, c 96]

Для усунення цього недоліку використовується комплексний методоцінки конкурентоспроможності. Він ґрунтується на застосуванні комплексних показників чи зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції і гіпотетичного зразка.

Розрахунок групового показника конкурентоспроможності за нормативними параметрами (ІНП) здійснюється за формулою:

(1.5)

де qні – одиничний показник конкурентоспроможності за і-м нормативним параметром, що розраховується за попередньою формулою.

Особливістю розрахунку даного показника є те, що якщо хоча б один з одиничних показників конкурентоспроможності дорівнює 0 (тобто не відповідає обов’язковій нормі), то груповий показник також дорівнює 0. Очевидно, що оцінюваний товар є не конкурентоспроможним.

Розрахунок групового показника конкурентоспроможності за технічними параметрами (ІТП) здійснюється за формулою:

, (1.6)

де qТі – одиничний показник конкурентоспроможності за і-м параметром;

αі – вагомість (значимість) і-го параметра в загальному наборі з n технічних параметрів, що характеризують потребу. Або маємо ще один вигляд формули:

(1.7)

де GТП – груповий показник конкурентноздатності по технічних параметрах;

qi – одиничний показник конкурентноздатності по і-ому технічному параметру;

аі – ваговий коефіцієнт і-того технічного параметра;

n – число технічних параметрів, що підлягають розгляду.

Отриманий груповий показник (ІТП) характеризує ступінь відповідності даного товару існуючій потребі в ньому за сукупністю технічних параметрів. Чим він більший, тим повніше задовольняються потреби споживачів. Основою для визначення вагомості (значимості) кожного технічного параметра в загальному їх наборі є експертні оцінки, засновані на результатах маркетингових досліджень.

Номенклатура економічних параметрів характеризується структурою повних витрат споживача з придбання і споживання продукції.

Розрахунок групового показника за економічними параметрами здійснюється на основі визначення повних витрат споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції (В), які визначаються за формулою:

(1.8)

де ЦПР – одноразові витрати на придбання продукції (купівельна ціна продукції);

ВЕКСПЛ – середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до і-го року її служби і обчислюються за кожною статтею виникнення витрат;

Т – загальний термін служби продукції.

Отже, розрахунок групового показника за економічними параметрами (ІЕП) здійснюється за формулою:

, (1.9)

де В, ВО – повні витрати споживача на придбання та споживання відповідно за оцінюваною продукцією і за зразком. Або такий вид формули:

(1.10)

де Зпн – повні витрати покупця, що купує дану продукцію;

Зпк – повні витрати покупця, що купує продукцію конкурента.

На практиці може виникнути нагальна потреба в приведенні експлуатаційних витрат до періоду розрахункового року. В цьому разі не6обхідно буде застосувати коефіцієнта приведення експлуатаційних витрат, тоді попередня формула набуде такого вигляду:

, (1.11)

де ЦПР, ЦПРО – одноразові витрати на придбання відповідно оцінюваної продукції і зразка;

ВЕКСПЛі, ВЕКСПЛіО – сумарні витрати на споживання (експлуатацію) відповідно оцінюваної продукції і зразка в і-му році;

αі – коефіцієнт приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року.

Термін служби для виробів промислового призначення дорівнює їх амортизаційному періоду. Для продукції споживчого призначення оцінка терміну її служби повинна здійснюватися на основі відомостей про фактичні терміни служби аналогійних виробів, а також швидкості морального старіння товарів даного класу. [4, c. 469]

Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності (КС або J) здійснюється за формулою:

або
(1.12)

Змістом показник (КС) відбиває розходження між порівнюваною продукцією в споживчому ефекті, що припадає на одиницю витрат покупця на придбання і споживання виробу. Якщо КС < 1, то розглянутий товар поступається зразку за показником конкурентоспроможності, а якщо КС > 1, то перевершує його КС.

Якщо J< 1, то аналізований виріб уступає зразкові, а якщо J > 1, то воно перевершує виріб-зразок або виріб конкурента за своїми параметрами.

Якщо аналіз здійснюється за декількома зразками, інтегральний показник конкурентоспроможності продукції за обраною групою аналогів може бути розрахований як сума середньозважених показників за кожним окремим зразком за формулою:

, (1.13)

де КСі – показник конкурентоспроможності і-го зразка;

βі – вагомість (значимість) і-го зразка в групі аналогів;

N – кількість порівнюваних аналогів.

Охарактеризований підхід до оцінки конкурентоспроможності продукції є загальновживаним. Однак, слід зазначити, що його істотним недоліком є визначення споживчих властивостей товару без урахування думки самих споживачів. До того ж, поліпшення характеристик оцінюваного товару в порівнянні з базовим зразком зовсім не гарантує появу додаткових конкурентних переваг.