Висновки:
із аналізу про: — шляхи вдосконалення системи маркетингової інформації,
перш за все, щодо її оперативності і повноти;
— основні напрямки маркетингових досліджень;
— шляхи і способи використання маркетингових досліджень;
— вимоги до реклами в певних ринкових умовах і шляхи її вдосконалення;
— доцільність і напрямки вдосконалення прогнозування і реклами;
— виявлення нових ринків або сегментів і їх характеристики;
— шляхи більш глибокого проникнення на старі ринки; поширення меж ринку товарів фірми;
— вимоги до вдосконалення старих або розробки нових товарів, скеруванняі диверсифікації;
— більш активна участь в міжнародних ринках;
— доцільність і напрямки зміни стратегії стимулювання збуту;
— основні сили, що діють в мікросередовищі фірми і ефективність цих дій;
— нові вимоги до постачальників і посередників, доцільність їх заміни;
— шляхи покращання стосунків з постачальниками і посередниками;
— доцільність використання послуг фірм, які виконують маркетингові дослідження на замовлення;
— доцільність заміни фінансово-кредитних установ або напрямків, зміни стосунків з ними;
—- зміна орієнтирів щодо надання переваг різним типам клієнтів: ринку споживачів, ринку виготовлювачів, ринку проміжних продавців, ринку державних установ, ринку закордонних покупців, міжнародному ринку;
— доцільність і шляхи зміни впливу на ринкову кон'юнктуру факторів макросередовища (демографічних, економічних, природних, науково-технічних, політичних факторів і факторів культурного оточення);
— напрямки використання в діяльності фірм знання факторів, які впливають на поведінку покупця.
3. ВІДБІР ЦІЛЬОВИХ РИНКІВ.
Перш ніж говорити про цільові ринки, визначимося з поняттям «ринок». З різномаїття визначень в контексті предмету і теми здається найбільш вдалим наступне:
ринок — сфера обміну товарами (групами товарів) між виробником (продавцем) і споживачем, що утворилася і розвинулася на основі розподілу праці.
В умовах поглиблення і розширення світогосподарських зв'язків товарні ринки втрачають національні і територіальні кордони, перетворюючись у світові товарні ринки, на яких виступають торговці всіх країн. Разом з тим продовжують існувати і відповідно відокремлені національні ринки окремих товарів в межах державних кордонів.
Товарний ринок може бути структуризований таким чином:
Закритий сектор
Відкритий сектор
Внутрішньо-фірмові поставки
Внутрішньосоюзна торгівля
Суб-поставки
Спеціальна торгівля
Зустрічна торгівля
Звичайні короткострокові угоди
Вільний ринок, (біржова торгівля, "СПОРТ", "чорний ринок"
Чисельні різноманітні за різними ознаками ринки можна згрупувати таким чином:
З цієї схеми виходить, що товарний ринок структуризується з врахуванням характеру взаємодії контрагентів — продавця і покупця. Він включає два сектори — закритий і відкритий. Закритий сектор — частина товарного ринку, в межах якого взаємодії покупця і продавця залежить від різних форм комерційних відносин. В цьому секторі існують обмеження юридичного характеру, різного роду взаємозалежності, угоди про спеціалізацію і кооперування, різні спеціальні торговельно-економічні, валютно-фінансові, воєнно-політичні угоди. Для цього сектору характерний високий ступінь цілеспрямованого впливу на ринок; з боку монополій, держави, обмежений вплив на ринок ринкової ціни (вона часто фіксується), відносна стійкість ринкових зв'язків і цін.
Внутрішньофірмові поставки — це товарообіг між філіями, дочірніми фірмами, головними підприємствами в різних монополіях. Такі поставки мають певні переваги: підприємство уникає жорстокого) тиску податкової системи, зокрема ПДВ.
Внутрісоюзна торгівля — це обмін товарами між учасниками будь-яких торговельно-економічних угрупувань, а також між учасниками цих угрупувань і третіми, сторонами в межах угоди про асоціацію (згадаємо, що відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні», асоціації — договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися в виробничу, і комерційну діяльність будь-кого з учасників).
Субпоставки товарів здійснюються дрібними і середніми формально незалежними фірмами, які виступають як підрядчики в межах крупних монополій при спеціалізації і кооперуванні виробництва.
Спеціальна торгівля представлена постачальниками за програмами допомоги (ленд-ліз; під час війни, допомога країнам третього світу і т. ін.) і особливими міждержавними угодами, в т. ч. угодами про воєнно-технічне сприяння, державне кредитування, валютну взаємодію.
Зустрічна торгівля передбачає взаємообумовлені експортні операції, бартерні угоди.
Відкритий сектор — сфера звичайної комерційної діяльності обмеженого кола незалежних продавців і покупців. Для цього сектору характерна несталість взаємовідносин контрагентів. Великий вплив ціни і ринкової кон'юнктури: Ймовірність розоріння у відкритому секторі вища, ніж у закритому.
У відкритому секторі ринку укладають звичайні короткострокові угоди (1—2 роки).
[1] Кон’юктура - це економічна ситуація, яка склалася на ринку і яку характеризують: співвідношення між попитом і пропозицією, рівень цін, товарні запаси, портфель замовлень і інші економічні показники. Головні із зазначених показників - співвідношення між попитом і пропозицією, і пов’язаний з цим співвідношенням, рівень цін.