Аналіз продуктивності праці та її оплати в промислових виробництвах

Вступ. Головною продуктивною силою суспільства є працююча людина. Праця була і залишається головним джерелом ма­теріального і духовного достатку, головною умовою життя і розвитку суспільства. Вся трудова діяльність людеіі здійс­нюється за участю трьох елементів: робочої сили, знарядь і предметів праці.

Вступ.

Головною продуктивною силою суспільства є працююча людина. Праця була і залишається головним джерелом ма­теріального і духовного достатку, головною умовою життя і розвитку суспільства. Вся трудова діяльність людеіі здійс­нюється за участю трьох елементів: робочої сили, знарядь і предметів праці. Основна роль серед них належить робочій силі, яка використовує знаряддя і предмети праці. Засоби виробництва функціонують тільки в процесі праці.

З розвитком науково-технічного прогресу праця трудів­ників сільського господарства стає дедалі продуктивнішою забезпечуючи зростання вчробіпщтна продуктів рослннництва і тваринництва для задоволення потреб населення і промисловості. Раціональне використання трудових ресур­сів, підвищення продуктивності праці на основі комплексної механізації, електрифікації та автоматизації виробни­чих процесів у сільськогосподарському виробництві є од­ним з найважливіших завдань агропромислового комп­лексу.

Аналіз використання трудових ресурсів і оплати праці передбачає вивчення: забезпеченості сільськогосподарських підприємств робочою силою та використання її в окремих галузях протягом року і в окремі періоди; складу трудового колективу за освітою, стажем і кваліфікацією; динаміки продуктивності й оплати праці та резервів її підвищення; рівня виконання плану оплати праці; відповідності оплати праці обсягові викопаних робіт, виробленої продукції та рівню продуктивності праці; економії чи перевитрати у ви­користанні фонду зарплати (оплати праці), джерел досяг­нутої економії та причин перевитрат. За даними аналізу розробляють конкретні заходи щодо кращого використання трудових ресурсів, робочого часу, підвищення продуктив­ності праці.

Так, основною метою курсової роботи є вивчення теоретичних питань та практичного досвіду економічного аналізу.

Основними завданнями даної курсової робрти є:

1. Визначити рівень забезпеченості госопдарства трудовими ресурсами з урахуванням потреби в працівниках основних професій, що потребують спеціальої підготовки, а також у фахівцях-керівниках.

2. Визначити ефективність використання трудових ресурсів на промислових виробництвах та проаналізувати одержані показники.

3. Проаналізувати використання фонду оплати праці в досліджуваному господарстві.

4. Визначити динаміку продуктивності праці в господарстві та зробити висновкі.

Дана робота виконана на матеріалах промислового товариства з обмеженою відповідальністю “Право”. Основною спеціалізацією товариства є переробка зерна на муку та виготовлення макаронних виробів.

1. Загальні принципи організації економічного аналізу.

Вивчення явищ природи та суспільного життя неможливе без аналізу. Сам термін “аналіз” походить від грецького слова “analizis”, що в перекладі означає “розподіляю”.

В науці та на практиці застосовуються різні види аналізу: фізичний, хімічний, математичний, статичний, економічний та інші. Вони відрізняються об'єктами, цілями та методикою дослідження. Економічний аналіз на відміну від фізичного, хімічного та інших відноситься до абстрактно-логічного методу дослідження економічних явищ, де не можливо використати ні мікроскопи ні реактиви, де те й інше повинна займати сила абстракції.

Аналітичні здібності людини виникли і вдосконалювались в зв'язку з об'єктивною необхідністю постійної оцінки своїх дій, вчинків в умовах навколишнього середовища. Це завжди пробуджувало до пошуку найбільш ефективних способів праці, використання ресурсів.

Аналіз господарської діяльності виник на базі бухгалтерського обліку як основного джерела його інформації. Перші розробки методики економічного аналізу виникли з бухгалтерського обліку і обмежувались в основному рахунковою перевіркою і аналізом балансу. Вони розраховувались як вказівки для облікових працівників.

У наш час економічний аналіз перетворився в одну із важливих функцій управління виробництвом. Він відіграє основну роль і є важливим засобом при виробленні та обгрунтуванні управлінських рішень.

Спрощено місце економічного аналізу можна відобразити схемою, що зображено на рисунку 1. 1.

Економічний аналіз – це система способів вивчення за даними обліку, звітності, планів та інших джерел інформації результатів і стану господарської діяльності, можливих варіантів її поліпшення з метою здійснення і поліпшення виробництва, обгрунтування управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємств, їх підрозділів, об'єднань і формувань.

ПІДЛЕГЛА СИСТЕМА (виробництво та інша діяльність)

Ресурси Роботи,

послуги та ін.

УПРАВЛІНСЬКА СИСТЕМА

ПЛАНУВАННЯ

ОБЛІК

АНАЛІЗ

УПРАВЛІНСЬКЕ РІШЕННЯ


Рис. 1.1. Місце економічного аналізу в системі управління.

Економічний аналіз – це система способів вивчення за даними обліку, звітності, планів та інших джерел інформації результатів і стану господарської діяльності, можливих варіантів її поліпшення з метою здійснення і поліпшення виробництва, обгрунтування управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємств, їх підрозділів, об'єднань і формувань.

Аналітичне дослідження, його результати та їх використання повинні відповідати певним вимогам. Ці вимоги проявляються у принципах економічного аналізу, яких потрібно дотримуватися при організації та проведенні самого дослідження і практичному використанні його результатів.

1. Аналіз повинен носити науковий характер, тобто базуватись на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку виробництва, використовувати досягнення НТП і передового досвіду, найновіші методи економічних досліджень.

2. Важливим є принцип системності та комплексності. Коли кожен об'єкт що розглядається як складна система, яка складається з ряду елементів, певним чином пов'язаних між собою та зовнішнім середовищем. Комплексність вимагає від дослідження охоплення всіх ланок і всіх сторін діяльності та всестороннього вивчення причинних залежностей в економіці підприємств.

3. Аналіз господарської діяльності повинен бути об'єктивним. Він повинен базуватись на достовірній інформації, яка реально відображає об'єктивну дійсність, а його висновки повинні обгрунтовуватись точними аналітичними розрахунками.

4. Принцип періодичності – аналіз повинен проводитись за планом, систематично, а не за нагодою. З цієї вимоги випливає необхідність планування аналітичної роботи на підприємствах, розподіл обов'язків по її виконанню та контроль за її проведенням.

5. Економічний аналіз має бути оперативним, що означає вміння швидкого та чіткого цого проведення, прийняття управлінських рішень і перетворення їх в життя.

Таким чином, ці принципи є обов'язковими і ними потрібно керуватись, проводячи аналіз господарської діяльності на будь-якому рівні. На їх основі повинна базуватись методика аналізу, що являє собою сукупність способів вивчення господарської діяльності підприємств шляхом виявлення і визначення взаємозв'язку показників, які вивчаються, розчленування їх на складові частини і порівняння з іншими, вимірювання величини впливу факторів на показники, що вивчаються, як окремих складових частин (факторів), так і сукупності їх у єдності і взаємозв'язку. У цьому визначенні виявляється п'ять найбільш загальних послідовних етапів реалізації (елементів) методу аналізу:

1) виявлення і представлення взаємозв'язку явища, яке вивчається;

2) розчленування або деталізація;

3) порівняння;

4) визначення величини впливу факторів – елімінування;

5) узагальнення (синтез).

Виявлення і представлення взаємозв'язку явищ починають із вивчення взаємозв'язку економічних показників. Лише розкриваючи внутрішній зміст окремого явища, взаємозв'язок його із складовими та іншими явищами, можна пізнати його суть і розвиток. При економічному аналізі вивчення взаємозв'язку господарських явищ являє собою важливий і найбільш складний елемент методу.

У завдання аналізу економічних взаємозв'язків входить необхідність характеристики кожного розміру і конкретного виду залежності господарського результату від окремих факторів, що на нього впливають. Таку характеристику одержують за допомогою математичного моделювання виробничих процесів. В економічних дослідженнях найпоширенішим і доцільнішим є зображення економічних взаємозв'язків у вигляді математичних формул, які ще називають аналітичними моделями. Використання при аналізі моделей дозволяє абстрактно зобразити основні взаємозв'язки, що існують в реальній господарській системі.

Деталізація. Вивчення будь-якого взаємозв'язку економічного показника включає взаємозв'язок себе розчленування його на складові частини або на окремі фактори. Економічні показники можна деталізувати за ознаками простору, часу або ж за спеціальними ознаками, складовими частинами. Слід враховувати, що чим більша і ширша деталізація показників, які вивчаються, тим глибший і більш якісний аналіз причин, тим точніші аналітичні результати вивчення економіки підприємств.

Порівняння. Зміст економічного аналізу не вичерпується деталізацією показників, їх розчленуванням. Важливим засобом аналізу є порівняння показників, що вивчаються, а також їх складових частин з іншими аналогічними показниками, прийнятими за базові. . Без порівняння взагалі не може бути аналізу

Залежно від мети вивчення того чи іншого показника способом порівняння відрізняються насамперед тим, які показники приймають базовими для порівняння з ними показників, що аналізуються. За базові показники приймають такі:

· планові по господарству в цілому і по внутрігосподарських підрозділах, або договірні по орендарях;

· показники за минулі роки і за ряд років;

· показники інших окремих господарств і середні дані по об'єднанню, району або групі однотипних за спеціалізацією підприємств;

· нормативні або розрахункові показники, визначені з урахуванням досягнень передового досвіду, науки і техніки тощо.

Показники, що аналізуються, найчастіше є фактично досягнуті, облікові або звітні.

Елімінування – це виключення впливу окремих факторів з метою визначення впливу інших, воно використовується для виміру впливу окремих факторів на результати господарських процесів, а також дає можливість при економічному аналізі визначити величину позитивного або негативного впливу окремих факторів на показники, що вивчаються. Цей вплив можна розглядати як алгебраїчну суму факторів або їх добуток чи частку від ділення одних на інші.

Важливим етапом аналізу є узагальнення його аналітичних результатів з метою використання економічної інформації в управлінні господарством. Узагальнення дозволяє синтезувати дані аналізу, розібратися в вкладному комплексі факторів економіки господарств, з'ясувати найважливіші з них. При цьому вирішуються такі основні питання аналізу, як всебічна і об'єктивна оцінка господарських результатів, визначення раціонального поєднання факторів, що впливають на них.

В свою чергу методика узагальнення має свої технічні прийоми та способи. Розглянемо деякі з них.

Підсумковий спосіб використовується для підрахунку однорідних показників по відповідній сукупності їх, що відображають окремі сторони або об'єкт діяльності підприємства.

Факторний підрахунок резервів застосовується для визначення можливого рівня показника, що аналізується. Зміст цього способу полягає у тому, що виходячи з пофакторних відхилень визначають можливий рівень показника при умові закріплення позитивного і запобігання негативного впливу факторів. Для цього підсумовують негативні величини факторів і на цю суму корегують фактично досягнутий результатний показник.

Конструктивно-варіантний спосіб застосовується для розробки різних варіантів господарських процесів і вибору з них оптимальних.

Важливим засобом сучасних методів управління виробництвом є математичне моделювання господарської діяльності і знаходження такої структури зв'язків, при якій досягаються високі економічні показники.

В основі багатьох економіко-математичних методів визначення оптимальних варіантів господарювання лежить математичне програмування. Найбільшого застосування в галузі економіки і управління виробництвом в окремих господарствах набуло так зване лінійне програмування, яке успішно використовується при визначенні раціонального співвідношення різних галузей у господарстві, ефективної структури посівних площ, оптимальних раціонів годівлі худоби, раціональної структури стада, оптимальних складу і структури машинно-тракторного парку, при розподілі виконання окремих робіт за марками тракторів тощо.

До економіко-математичних методів узагальнення належать також способи множинної кореляції , які дають можливість, наприклад, програмувати урожайність сільськогосподарських культур, обгрунтовувати у планах інші показники з урахуванням намічених заходів поліпшення діяльності підприємства.

Розглянуті способи та прийоми економічного аналізу, не вичерпують усіх можливих для застосування. При вивченні економіки підприємств і об'єднань широко використовують також індекси і групування, середні величини, графіки і діаграми, аналітичні таблиці та інше.

За своїм змістом та задачами аналіз господарської діяльності в АПК майже не відрізняється від аналізу в інших галузях народного господарства, але він має деякі особливості в методиці його проведення, що є закономірні, оскільки є специфічною галуззю виробництва.

I. Результати господарської діяльності сільськогосподарських підприємств багато в чому залежить від природно-кліматичних умов. Оскільки останні можуть значно зменшити урожайність, продуктивність праці та інші показники. Тому це необхідно враховувати – умови кожного року та кожного господарства. Для отримання максимально можливих правильних висновків про результати господарської діяльності, показники звітного року повинні порівнюватися не з минулорічними, як це робиться в промисловості, із середніми даними за 3-5 років.

II. На протязі року в сільськогосподарських підприємствах неритмічно використовуються трудові ресурси, техніка, матеріали, нерівномірно реалізується продукція, надходить виручка, що є наслідком сезонності даного виду виробництва.

III. В сільському господарстві процес виробництва дуже довгий і не співпадає з робочим періодом. Багато показників можна розраховувати тільки в кінці року. В зв'язку з цим найбільш повний аналіз можна зробити за результатами року. На протязі року аналізується виконання плану агротехнічних заходів по періодам сільськогосподарських робіт.

IV. Сільськогосподарське виробництво має справу з живими організмами. Тому на рівень його розвитку складають великий вплив не тільки економічні, а й біологічні, хімічні і фізичні закони, що ускладнює вимірювання впливу факторів на результати господарської діяльності.

V. Основним засобом виробництва є земля, природні особливості якої нерозривно пов'язані з кліматичними умовами. На відміну від інших основних фондів продуктивність землі не піддається точному обліку, причому земля, як основний засіб виробництва не тільки зношується, а навпаки, покращується, якщо її правильно використовувати. Тому економічний аналіз повинен дати допомогу керівництву високоефективно використовувати цей засіб.

VI. Сільське господарство відрізняється від інших галузей виробництва тим, що в ньому частина продукції використовується для власних потреб, як засобів виробництва: насіння, корми, тварини. Через це товарна продукція, як правило, набагато менша валової у співставних цінах.

VII. Оскільки сільськогосподарське виробництво є специфічним, то для його оцінки використовується багато специфічних показників (урожайність, продуктивність тварин, жирність молока та інші). Через це загальні показники, що застосовуються в інших галузях народного господарства (собівартість продукції, прибуток, рентабельність, оборотність засобів та інші), відображають специфіку сільськогосподарського виробництва, що, в свою чергу обумовлює деякі особливості аналізу.

VIII. Слід зауважити, що в сільському господарстві набагато більше, ніж в промисловості, однотипних підприємств, які здійснюють виробництво приблизно в однакових природно-кліматичних умовах. Тому це дозволяє більш широко застосовувати міжгосподарський порівняльний аналіз, що дозволяє більш точно оцінювати результати господарської діяльності, виявляти передовий досвід інших підприємств.

IX. Наявність широкої бази для порівняння як в рамках окремого господарства, так і в масштабах району, області дозволяє частіше використовувати в економічному аналізі такі прийоми: співставлення паралельних та динамічних рядів, аналітичне групування, кореляційний аналіз, багатовимірний порівняльний аналіз та інші.

Для різних цілей управління аналіз проводиться на різні відрізки часу, з різним ступенем деталізації і глибокого вивчення показників. З урахуванням фактору часу економічний аналіз можна підрозділити на такі види: попередній та поточний (ретроспективний), який ділиться на оперативний і заключний.

Попереднім вважається аналіз, при якому вивчають господарську діяльність з метою прогнозування майбутніх господарських процесів і явищ. Він проводиться до початку здійснення господарських процесів для вибору та обгрунтування кращих їх варіантів, попередження небажаних результатів.

Поточний аналіз проводиться після господарських актів. Він використовується для контролю за виконанням плану, виявлення невикористаних резервів, об'єктивної оцінки результатів діяльності. Якщо планові показники недостатньо реальні, то поточний аналіз взагалі втрачає зміст.

Як і зазначалося, залежно від використовуваних даних, часу, швидкості та мети проведення, поточний аналіз поділяється на:

- Оперативний (ситуаційний) аналіз проводиться відразу після завершення господарської операції або змін ситуації за короткий проміжок часу (зміну, добу, декаду). Його ціль – оперативно виявляти і діяти на господарські процеси.

- Заключний аналіз проводиться за звітний період часу (місяць, квартал, рік). Його цінність в тому, що діяльність підприємства вивчається комплексно та всесторонньо по звітним даним за відповідний період.

Оперативний та заключний аналіз взаємопов'язані та доповнюють один одного.

Вищим досягненням у розвитку аналізу господарської діяльності для потреб управління є функціонально-вартісний та системний аналіз.

Функціонально-вартісний аналіз, або, як його ще називають аналіз витрат на основі споживчої вартості – це метод вивчення можливостей скорочення витрат на виробництво продукції, робіт чи послуг, обов'язково при незмінних або поліпшених якісних властивостях.

Системний аналіз – це таки й аналіз, при якому вивчають складні управлінські проблеми шляхом уявлення об'єктів, що вивчаються, у вигляді систем. Тобто як комплекси взаємозв'язаних елементів, що знаходяться у відповідному русі. У свою чергу кожна така система є підсистемою іншої, більш великої системи.

При цьому кожна з проблем, що вивчаються, розглядається системно з урахуванням багатьох аспектів управління і в зв'язку з іншими взаємозв'язаними проблемами.

У самому процесі системного аналізу можна виділити кілька послідовних етапів:

1. постановка проблеми;

2. визначення мети і критеріїв, аналіз стану і розвитку об'єктів;

3. аналіз самої проблеми з вивченням можливих варіантів рішень;

4. синтез результатів аналізу;

5. вибір оптимального варіанту рішення.

При проведення комплексного аналізу господарської діяльності виділяють наступні етапи:

- На першому етапі уточнюються об'єкти , ціль та задачі аналізу, складається план аналітичної роботи.

- На другому розробляється система синтетичних і аналітичних показників за допомогою яких характеризується об'єкт аналізу.

- На третьому етапі збирається і підготовлюється до аналізу необхідна інформація (перевіряють її точність, приводиться в співставний вигляд і т. д.).

- На четвертому проводиться порівняння фактичних результатів господарювання з показниками плану звітного року, фактичними даними минулих років, з досягненнями провідних підприємств і т. ін.

- На п'ятому етапі виконується факторний аналіз: виділяються фактори і визначається їх вплив на результат.

- На шостому виявляються невикористані і перспективні резерви підвищення ефективності виробництва.

- На сьомому етапі проходить оцінка результатів господарювання з врахуванням дії різних факторів та виявлення невикористаних резервів, розробляються заходи по їх використанню.

Як функція управління економічний аналіз має ту особливість, що він використовується для виконання його інших функцій при прийнятті будь-яких управлінських рішень в області планування, регулювання, організації, стимулювання, контролю за виконанням планів, зобов'язань, збереження власності, дотримання технологічної дисципліни, договірних зобов'язань.


2. Аналіз використання трудових ресурсів на промислових виробництвах сільського господарства.

До трудових ресурсів відноситься та частина населення, яка відповідає необхідними фізичними даними, знаннями і трудовими навичками у відповідній галузі. Формування трудових ресурсів і їх використання в різних галузях економіки мають свої особливості. В сільському господарстві, з розвитком продуктивних сил, науково-технічного прогресу, скорочується чисельність робітників, найнятих безпосередньо виробництвом продукції, В їх використанні, спостерігається сезонність і тісний зв’язок з природнокліматичними умовами.

Достатня забезпеченість сільськогосподарських підприємств необхідними трудовими ресурсами , їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення об’єму виробництва продукції, а від підвищення ефективності їх використання залежить об’єм і своєчасність виконання сільськогосподарських робіт, ефективність використання техніки і як результат – об’єм виробництва продукції, її собівартість, прибуток і інші економічні показники.

У зв’язку з тим, що сільському господарстві, з причини сезонності характеру виробництва, потреба в трудових ресурсах в різні періоди різко коливається. При більш глибокому аналізі потрібно з’ясувати забезпеченість господарства трудовими ресурсами в періоди найбільш напружених робіт.

Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції великою мірою залежить від кількості працюючих і продуктивності їхньої праці. Аналізуючи виконання плану по праці, насамперед визначають кількість працюючих за категоріями (трудових ресурсів), їх структура та використання.

Відповідно до положення “Про соціалістичне державне виробниче підприємство” чисельність працюючих і штати інженерно-технічних працівників, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу визначає саме підприємство за типовими штатами, штатними нормативами, фондом зарплати і лімітом граничних асигнувань на утримання апарату управління, які визначають вищестоящі організації. Чисельність робітників з категоріями працюючих у рослинництві, тваринництві, на підсобних та обслуговуючих виробництвах визначають залежно від виробничої програми (на основі технологічних карт), обслугу робіт і норм виробітку.

Для аналізу використання трудових ресурсів фактичну наявність працівників порівнюють з плановою, типовими штатами та діючими нормами. Слід мати на увазі, що загальне зменшення кількості працюючих ще не свідчить про економію праці . Для цього визначають відносне відхилення, розраховуючи планову потребу в робітниках на фактичний обсяг валової продукції.

Порівнюючи фактичну чисельність працюючих із запланованою, можна проаналізувати забезпеченість господарства робітниками та інженерно-технічним персоналом, а також зміни середньорічної кожної категорії працюючих порівняно з минулим роком.

За даними облікового складу працюючих слід також установити, наскільки постійним є склад виробничих бригад, механізованих ланок, оскільки переведення з однієї ланки або бригади в іншу протягом року знижує зацікавленість робітників у кінцевих результатах своєї праці та їх відповідальність.

У виробничо-фінансових планах господарств наводяться розрахунки в потребі робочої сили по галузях і за спеціальностями, що дає змогу аналізувати забезпеченість їх трудовими ресурсами.

За цими даними можна визначити в яку галузь треба додатково залучити робітників , за рахунок власних ресурсів (переведення з іншої галузі), чи потрібно залучити працівників зі сторони.

Напруга в забезпеченні підприємства трудовими ресурсами може бути частково знята за рахунок більш повного використання існуючої робочої сили, росту продуктивності праці робітників, інтенсифікації виробництва, комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, введення нової, більш продуктивної техніки, удосконалення технологій і організації виробництва. В процесі аналізу повинні бути виявлені резерви скорочення потреб в трудових ресурсах в результаті проведення вище зазначених заходів.

Якщо підприємство розширює свою діяльність, збільшує свої виробничі можливості, утворюють нові робочі місця, необхідно з’ясувати потребу в трудових ресурсах по категоріям і професіям і джерелам їх присвоєння.

Аналіз забезпечення підприємства трудовими ресурсами слід проводити в тісному зв’язку з вивченням виконання плану соціального розвитку підприємства слідуючим групам показників:

- підвищення кваліфікації робітників

- покращення умов праці і захисту здоров’я робітників

- покращення соціально-культурних і житлово-побутових умов

- соціальна захищеність членів трудового колективу

Виконання та перевиконання плану по підвищенню кваліфікації робітників сприяє зростанню продуктивності праці і позитивно характеризує роботу підприємства.

Для оцінки заходів з покращення умов праці та збереженню здоров’я працівників використовують слідуючи показники:

- забезпечення робочих санітарно-гігієнічними приміщеннями

- рівень санітарно-гігієнічних умов праці

- рівень частоти травмувань (на 100 чоловік)

- відсоток працівників які мають професійні травми (захворювання)

- кількість днів тимчасової непрацездатності на 100 чоловік

- відсоток робітників, покращивших своє самопочуття в санаторіях, профілакторіях, будинках відпочинку, по туристичним путівкам та інші.

Аналізується також виконання заходів по охороні праці та техніці безпеки.

Велику увагу приділяють питанням соціальної захищеності членів трудового колективу, рішення яких, з розвитком ринкових відносин, все в більшій мірі лягає на підприємство.

В процесі аналізу вимагають колективного договору по всім його направленням, а також в розрахунку на одного робітника. Для більш повної оцінки проводять міжгосподарський порівняльний аналіз. В кінці аналізу розробляють конкретний план заходів, направлених на підвищення рівня соціальної захищеності робітників підприємства, покращення умов їх праці, соціально-культурних і житлово-побутових умов, які враховуються розробці плану соціального розвитку на наступний рік.

При аналізі забезпечення трудовими ресурсами і рівнем їх використання враховують фондоозброєність і енергоозброєність праці. Чим вищий рівень озброєності робочої сили основними засобами виробництва і енергетичними потужностями, тим більші потенціальні можливості підвищення продуктивності праці, тим менша кількість праці, необхідна для виробництва одного і того самого обсягу продукції.

Загальний показник фондоозброєності праці визначається вартістю основних виробничих фондів на одного працівника. Енергоозброєність відображається сумарною потужністю енергоресурсів у кінських силах на одного середньорічного працівника.

Рівень використання трудових ресурсів відображається в показниках продуктивності праці. Зростання продуктивності праці вважають вирішальною умовою збільшення виробництва продукції. Продуктивність праці вимірюється співвідношенням між кількістю виробленої продукції та затратами живої праці. Підвищення продуктивності праці можливе за умови випереджаючого зменшення продуктивності можливе за умови випереджаючого зменшення потрібної на виробництво кількості живої праці, порівняно з кількістю уречевленої праці: таким чином досягається економія всієї суми праці, яка відображається в собівартості продукції.

Зменшення продукції та зниження собівартості її виробництва за рахунок зростання продуктивності праці – вважається головним напрямком підвищення економічної ефективності виробництва. Це положення дуже актуальне зараз в нових умовах господарювання. Від продуктивності праці залежить також рівень її оплати і, отже матеріальна зацікавленість працівників у підвищенні результативності виробництва.

Таким чином, аналіз продуктивності праці відіграє важливу роль у пошуку резервів зміцнення економіки господарства і підвищення добробуту зайнятих у ньому працівників.

У сільському господарстві, на відміну від багатьох галузей промисловості, працівник, як правило, не перетворює безпосередню сировину в кінцеві продукти. Він просто виконує необхідні операції, що сприяють виробництву продукції в результаті дії природних процесів. Тому інтенсифікація праці в цій галузі не завжди супроводжується підвищенням її продуктивності.

У сільському господарстві рівень продуктивності праці знаходиться під впливом не лише організаційно-технологічних факторів, але й великою мірою природних умов. Тому при аналізі важливо підвищення продуктивності праці на вироблені окремого виду продукції вважати як результат раціонального співвідношення, з одного боку, збільшення виробництва продукції на одиницю розміру цієї галузі.

При аналізі вирішуються такі завдання , як проведення оцінки загального рівня продуктивності праці, використання запасу робочого часу, виявлення і визначення розміру впливу окремих факторів і шляхів підвищення ефективності використання праці та коштів на її оплату.

Узагальнюючим показником рівня продуктивності в цілому по господарству є річний видобуток вартості валової продукції у порівняльних цінах на одного середньорічного працівника. Річний видобуток одного працівника залежить від ступеня використання запасу робочого часу, середньої тривалості праці. Цю залежність можна відобразити формулою:

;

де y – річний видобуток продукції на одного працівника;

x1 – річний запас робочих днів працівника;

x2 – коефіцієнт використання запасу робочого часу;

x3 – середня тривалість відпрацьованого людино-дня в годинах;

x4 – виробіток продукції в розвитку на 1 людино-годину, в грн..

Виходячи з цього взаємозв’язку, при аналізі необхідно дати оцінку загальному рівню продуктивності праці і факторам, що його зумовили, та визначити вплив продуктивності праці на обсяг виробництва продукції (табл. 2.1).

1)рівня використання запасу робочого часу

305*0,003*6,7*3,54=21,7

305*(-0,007)*5,9*3,49=-43,96

2) тривалість робочого дня

305*0,852*(-0,5)*3,54=-451

305*0,852*0,3*3,49= 272

3) годинного виробітку

305*0,852*6,2*0,02= 32,2

305*0,852*6,2*0,13= 241,7

Дані показують ,що у порівнянні з середніми даними за попередні чотири роки річний виробіток одного працівника зменшився за рахунок негативного впливу другого фактору (тривалість робочого дня). Отже, тривалість робочого дня повністю не використовувалась, а це значить, що при повному використанні робочого дня ,робочий виробіток збільшився б на 326 грн ю

Порівнявши дані звінього періоду з планом показують, що річний виробіток на одного працівника збільшився за рахунок позитивного впливу “тривалості трудового дня” і годинного виробітку працівника і негативо вплинув рівень використання запасу робочого часу. Отже, господарство має резерв збільшення річного виробітку продукції за рахунок підвищеннярівня використання запасу робочого часу на 255,2 грн.

Виходячи з цього взаємозв”язку можна визначити зміни в продуктивності праці та середньорічної чисельності працівників.

Однак головна увага при аналізі повинне спрямовуватись на вивення найважливішого показника годинної продуктивності праці, який в середньому по господарству складається із показників продуктивності праці в галузях рослинництва і тваринництва та окремих виробничих підрозділах.

3. Аналіз продуктивності праці в промислових виробництвах сільського господарства .

Колектив кожного підприємства повинен добиватися підвищення продуктивності праці для зростання виробництва без збільшення чисельності працюючих.

Основним завданням аналізу продуктивності парці:

- визначення виконання плану і динаміку продуктивності праці одного працівника чинним, що вливають на формування її рівня;

- проаналізувати завдання праці на виробництво одиниці основних видів продукції рослинництва, тваринництва, допоміжних виробництв і виявити резерви подальшого їх зниження

Продуктивність праці визначають за кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або за затрати неробочого часу на виробництво одиниці продукції.

Продуктивність праці залежить від ряду чинників. Аналітичні групування й аналіз комерційної залежності в економічних дослідженнях показують наявність тісного зв’язку продуктивності праці з фондоозброєністю працюючих, фондозабезпечиністю, вартістю оборотних виробничих фондів, що припадають на одного працівника; рівнем спеціалізації, виробництва та ін.

Аналізуючи діяльність підприємства за звітній період, фактичну продуктивність праці порівнюють з плановою і визначають, як вона змінилася порівняно з минулим роком і на скільки відрізняється від її рівня в кращому господарстві району. Якщо перший показник вищій за другий, то це свідчить про підвищення продуктивності праці робітників господарства. Далі визначають вплив окремих чинників на відхилення фактичного рівня продуктивності праці від планового, або його торічного значення.

Річний виробіток на одного працюючого залежить від співвідношення чисельності адміністративно-управлінського персоналу і працюючих, зайнятих безпосередньо на сільскогосподарчих роботах. Математично цю залежність можна визначити як здобуток від множення виробітку одного працівника на частину управлінських працівників у загальній чисельності персоналу, зайнятого в сільськогосподарському виробництві.

Продуктивність праці на виробництві сільськогосподарської продукції відображається кількістю виробленої продукції на одиницю затрат робочого часу у людино-годинах. У річних звітах і планах сільськогосподарських підприємств по окремих галузях і видах продукції відображаються обернені показники – затрати праці на одиницю продукції в людино-годинах. Чим нижча трудомісткість виробництва продукції, тим вища продуктивність праці.

Продуктивність праці залежить від багатьох факторів: організації технології виробництва, механізації робіт, структури посівних площ, природних умов та ін.. при аналізі продуктивності праці на виробництві окремих видів сільськогосподарської продукції прийнято вважати за результат впливу на неї насамперед двох факторів:

- рівняння продуктивності одиниці розміру галузі

- трудомісткість виробництва на одиницю розміру галузі.

Для аналізу впливу на продуктивність праці окремих факторів користуються умовним показником затрат праці на одиницю продукції при базисній (плановій) трудомісткості одиниці розміру галузі і при аналізованими (фактичними) рівні продуктивності. З цією метою розрахунки можна проводити, користуючись способом абсолютних різниць. Вихідні дані для такого аналізу наведені у таблиці 3.1.

в) вплив зміни обсягу валової продукції

30,75-28,07=+2,68

30,51-30,51=0

г) вплив зміни середньорічної чисельності працівників

30,75-30,75=0

30,75-30,51=+0,24

Проаналізувавши дані табл.3.1 можна зробити висновок ,що продуктивність праці порівняно з 1998р збільшилась за рахунок збільшення обсягу валової продукції . У порівнянні з 1997р продуктивність праці по господарству зменшилась за рахунок обсягу валової продукції .


4. Аналіз використання фонду оплати праці в промислових сільскогосподарчих виробництвах.

Вкладена в процесі виробництва праця кожного працюючого оплачується відповідно до кількості та якості за принципом: за кращу працю і вищі результати – вища оплата. В умовах розширеного відтворення зростання оплати праці здійснюється на основі випереджаючого росту її продуктивності. Результати господарської діяльності та ефективність виробництва значною мірою залежить від удосконалення оплати праці. Фонд заробітної плати для господарств встановлює вищестояща організація. Економічне використання його є однією з основних умов зниження собівартості продукції й підвищення рентабельності виробництва. Порівнянням фактичного використання фонду зарплати з плановим виявляють рівень виконання плану і суму економії чи перевитрат.

Основними завданнями аналізу використання фонду заробітної плати (оплати праці) у сільскогосподарчих підприємствах є такі:

- визначення суми абсолютної і відносної перевитрати (економії) фонду заробітної плати та виявлення причин, що їх зумовили;

- вивчення структури фонду заробітної плати (оплати праці), застосування в господарстві матеріальних стимулів за високі результати праці;

- порівняння розміру оплати праці робітників, зайнятих у різних галузях виробництва.

Під час використання фонду заробітної плати розрізняють абсолютну і відносну перевитрату (економію). Абсолютну перевитрату визначають порівнянням фактичного фонду заробітної плати з плановим як абсолютну суму його перевищення. Для розрахунку відносної перевитрати фактичний достатнє підвищення заробітків, цим самим оплата, праці стає важливим засобом підвищення її продуктивності. Другою не­обхідною умовою раціональної оплати праці є не аби-яке збільаен-ня заробітків, а таке, при якому темпи зростання продуктивності —праці випереджали б підвищення рівня оплати. Лише за таких умов зменшуються витрати на оплату праці в собівартості продукції, опда-а праці стає ефективним засобом ведення господарства.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ