регистрация / вход

Дозування в аптечній практиці

Дозування як основна технологічна операція в процесі виготовлення екстемпоральних лікарських форм. Метрологічні властивості ваг. Дозування за об’ємом та краплями. Правила дозування твердих, рідких, густих лікарських та допоміжних речовин в умовах аптеки.

Зміст

Вступ. 3

Розділ 1. Теоретична частина. 5

Глава 1. Дозування як основна технологічна операція в процесі виготовлення екстемпоральних лікарських форм.. 5

Глава 2. Дозування за масою.. 5

2.1 Види ваг. 5

2.2 Ваги ручні 6

2.3 Тарні технічні ваги. 9

2.4 Ваги аптекарські з арретиром.. 10

2.5 Ваги технічні квадрантні 11

2.6 Терези настільні чашкові 13

2.7 Ваги настільні циферблатні 14

2.8 Ваги електронні 14

2.9 Метрологічні властивості ваг. 16

2.10 Гирі і важки. 25

Глава 3. Дозування за об’ємом.. 27

3.1 Вимірювальні прилади. 27

3.2 Аптечна бюретка. 28

3.3 Бюреточна установка. 29

3.4 Аптечна піпетка. 31

Глава 4. Дозування краплями. 32

4.1 Стандартний розмір краплі 32

4.2 Калібрування нестандартного краплеміра. 35

4.3 Дозатор піпеточний. 37

Глава 5. Правила дозування твердих, рідких та густих лікарських та допоміжних речовин в умовах аптеки. 39

5.1. Правила зважування на технічних і ручних рівноплечих вагах. 39

5.2. Правила дозування за обсягом.. 41

Розділ 2. Практична частина. 43

Рецепт 4. 52

Рецепт 5. 54

Рецепт 6. 58

Рецепт 7. 61

Рецепт №8. 64

Рецепт 9. 66

Рецепт 10. 70

Висновки та рекомендації 74

Список використаної літератури. 78

Вступ

"В руках невігласа, - говорить давня індуська мудрість, - ліки - отрута і по своїй дії можуть бути порівняні з ножем, вогнем чи світлом, у руках же людей знаючих вони уподібнюються напою безсмертя".

Багатовікова лікарська практика незаперечно довела, що неправильне і безвідповідальне використання ліків замість користі приносить тільки шкоду. До складу багатьох ліків входять так називані сильнодіючі (група Б) і навіть отруйні (група А) речовини, які в залежності від різних умов можуть робити на хворий організм доброчинний чи шкідливий вплив. Тому, звертаючись до допомоги лікарських препаратів, потрібно строго дотримувати визначених правил їхнього використання.

Звичайно, призначаючи лікування, лікар усно чи письмово (в рецепті) вказує необхідну кількість ліків і кратність їх застосування.

Визначену кількість лікарського препарату називають лікувальною дозою. Дози бувають разові, чи однократні, добові і курсові, тобто на увесь час (курс) лікування. Добові і курсові дози складаються з кількості лікарських речовин, припустимого до застосування протягом доби чи всього курсу лікування хворого.

Дози ліків, сприятливі поліпшенню стану хворого, називають лікувальними чи терапевтичними; ті що оказують шкідливу, отруйну дію на організм - отруйними, чи токсичними, а ті, що викликають загибель - смертельними, чи летальними.

Призначити правильне лікування досить складно. Лікар визначаючи дозу лікарської речовини, орієнтується в основному на вік пацієнта, його стан, стать, масу, і інші фактори. Відомо, що діти, старі і давно хворіючі більш чуттєві до дії лікарських речовин. Тому їм потрібно призначати зменшені дози.

Кількість лікарської речовини у значній мірі залежить від способу введення його в організм. Якщо дозу для прийому усередину прийняти за одиницю, то при введенні ліків у пряму кишку кількість його збільшують у 1,5 - 2 рази, при введенні під шкіру й у м'язи зменшують до 1/2 - 1/3 і при введенні у вену і трахею - до 1/4 дози, призначеної усередину.

Не можна забувати і про так називану індивідуальну чутливість.

Також потрібно наголосити на велику роль аптечних технологів у вказаних вище питаннях. Саме в аптеці, при приготуванні ліків відбувається дозування діючих речовин шляхом відважування та відмірювання.

Від точності виконання зазначених операцій залежить фармакологічна дія лікарських препаратів, а значить, і їх лікувальна дія на організм. Токсичність ліків також залежить від точності дозування. Наприклад, при зважуванні атропіну або морфіну необхідно пам’ятати, що ці речовини, у випадку передозування можуть призвести до тяжких отруєнь.

Отже ми бачимо, що якщо завдання лікаря правильно розрахувати терапевтичну дозу для пацієнта, то завдання працівника аптеки, приготувати лікарську форму саме з тією кількість діючих речовин, яка прописана в рецепті.

По-перше провізор повинен перевірити дозировки спискових речовин, щоб упевнитись, що лікар не помилився.

По-друге, під час приготування, провізор повинен максимально точно відважувати і відмірювати всі необхідні речовини.

І по-третє, після приготування аналітик повинен перевірити ліки, щоб встановити правильність їх приготування.

В даній работі ми будемо розглядати дозування лікарських речовин, його особливості і шляхи покращення технології. З огляду на вище сказане - ця тема є дуже важливою та актуальною.

Розділ 1. Теоретична частина

Глава 1. Дозування як основна технологічна операція в процесі виготовлення екстемпоральних лікарських форм

Основними операціями, які застосовуються в процесі приготування лікарських препаратів, є дозування, зв'язане з виміром маси речовини, і відмірювання її у визначених порціях (дозах). В аптечній практиці найбільше використовуються такі методи дозування, як відважування і відмірювання по об'єму і краплями.

Від точності виконання зазначених операцій залежить фармакологічна дія лікарських препаратів, а значить, і їх лікувальна дія на організм. Дозування проводиться за допомогою спеціальних пристосувань, до яких пред'являються відповідні вимоги, і при цьому користуються метрологічною системою мір, яка є загальноприйнятою і обов'язковою у нашій країні.

Об'ємний метод дозування рідких речовин при готуванні лікарських препаратів в аптечній практиці застосовується досить широко. Він економічніший, значно спрощує і полегшує роботу фармацевта. Крім того, всі рідкі лікарські препарати для внутрішнього вживання хворі приймають не за масою, а за об'ємом (ложками, краплями і т.п., чи мілілітрами - для лікарських препаратів, які вводяться за допомогою шприца).

Глава 2. Дозування за масою

2.1 Види ваг

Одним з найпоширеніших способів дозування є відважування, яке виконується за допомогою ваг.

Терези - це прилад, призначений для визначення вагової маси лікарських засобів способом порівняння її з еталонами мас (з умовно прийнятими одиницями - гирями).

Терези - один з найдавніших вимірювальних приладів. Ще за 3000 років до нашої ери єгиптяни застосували їх у вигляді рівноплечого коромисла з піднятими чашечками. Уперше принцип нерівноплечого коромисла був використаний древніми арабами. Створені ними ваги є різновидом безміна, який широко застосовувався у Древній Русі.

У 1670 р. були виготовлені настільні ваги з верхніми чашечками, у 1818 р. - десятитисячні і трохи пізніше - сотенні ваги. В другій половині XIX в. з'явилися шкальні платформні ваги, автоматичні і пружинні, у 20-х роках XX ст. - циферблатні ваги. Велике значення в справі розробки конструкцій ваг належить роботам Д.І. Менделєєва, А.Н. Доброхотова та ін.

За конструкційними ознаками розрізняють гідростатичні, пружинні й зважувальні ваги.

З точки зору метрологічної характеристики (стійкість, сталість показань, точність і чутливість) розрізняють ваги:

метрологічні - призначені для звірення маси робочих еталонів з державним еталоном. Це ваги вищої точності, спеціальної конструкції, за їх коливаннями спостерігають із сусідньої кімнати за допомогою спеціальних оптичних пристроїв;

зразкові - для звірення і перевірки гир;

аналітичні - для зважування при точних хімічних аналізах;.

технічні - 1-го, 2-го і 3-го класів.

2.2 Ваги ручні

Ручні ваги (рис.1) призначені для зважування сипучих і іноді в’язких речовин і виготовляються з найбільшим припустимим навантаженням у 1; 5; 10; 20; 50 і 100 грам. Являють собою рівноплече металеве коромисло довжиною 100-200 мм, на кінці якого на грузоприймаючих призмах підвішують чашечки з пластмаси (рідше з металу чи порцеляни).


Рис. 1.

У центрі коромисла на опорній призмі укріплена спрямована нагору стрілка, що робить коливання в просвіті обоймиці, на якій є кільце для утримання ваг у руці. Чашечки ваг підвішують без перекосу на шовкових шнурах чи ланцюжках, що у свою чергу рухливо з'єднуються з грузоприймаючими призмами за допомогою металевих сережок, що мають форму вісімки з кільцями.

При роботі з ручними вагами кільце обоймиці затискають великим і вказівним пальцями лівої руки, долоню випрямляють, а середній і безіменний пальці розташовують так, щоб вони відчували коливання стрілки. Сухі речовини відважують безпосередньо в чашку, в’язкі - на кружок попередньо старованого пергаментного паперу. Після зважування чашки і шнури ваг ретельно протирають м'якою тканиною. Для запобігання призм від стирання ваги варто зберігати в згорнутому виді, підвішеними (рис.2) чи покладеними в коробки.

Для зважування отруйних речовин і речовин з різким запахом в аптеках повинні застосовуватися ручні ваги, призначені для зважування кожної з таких речовин.


Рис. 2.

У практичній роботі фармацевту іноді приходиться самостійно перев'язувати ручні ваги, що здійснюється за наступними правилами. Відрізають чотири шматочки шовкового шнура, кожен довжиною в дві довжини коромисла ваг. На одному кінці отриманих відрізків шнура нав'язують, відступивши на 1 см від кінця, тугий вузол (подвійну чи потрійну петлю). Один з відрізків шнура просмикують в один з отворів чашки по напрямку зовні усередину чашки, пропускають його крізь отвір кільця серги на кінці коромисла і, нарешті, через другий отвір тієї ж чашки по напрямку зсередини назовні. На отриманому вільному кінці шнура нав'язують кінцевий вузол. Другий відрізок шнура проводять у третій отвір чашки по напрямку зовні усередину і пропускають його крізь кільце сережки. Відступивши від кінця на 1-1,5 см, закріплюють вільний кінець шнура вузлом, що охоплює три інших кінці, що йдуть до чашки, підклавши під петлю вузла допоміжну петлю з окремого відрізка шовкового шнура.

Вирівнявши кінці, закріплені в отворах чашки таким чином, щоб остання висіла зовсім рівно (тобто горизонтально), туго затягують вузол і вільний кінець шнура щільно обмотують петлі, пропущені крізь кільце сережки, по напрямку нагору, тобто від вузла до кільця сережки. Зробивши 5-8 обертів шнура і рівно уклавши його витки, закріплюють їх новим вузлом і, затягнувши останній, пропускають вільний кінець шнура крізь допоміжну петлю. Висмикнувши з-під обв'язки за кінці допоміжну петлю, проводять під витки шнура її вільний кінець, і потягнувши за нього, вирівнюють і ущільнюють обв'язку.

У такий же спосіб підвішують другу чашку ручних ваг.

2.3 Тарні технічні ваги

Рис. 3.

Ваги тарі (рис.3) служать для зважування сухих, в’язких і рідких речовин. Випускаються з найбільшим припустимим навантаженням 50 г і 1 кг. Тарними вони називаються тому, що зважуванню на них звичайно передує операція тарування - зрівноважування маси тари за допомогою дробу.

Основною частиною ваг є рівноплече металеве коромисло з трьома сталевими призмами: двома кінцевими грузоприймаючими й однією середньою - опорною. Вістря опорної призми направлено догори, грузоприймаючих - вниз. На кінцях коромисла укріплені два гвинти з нагвинченими на них гайками, призначеними для зрівноважування ненавантажених ваг.

Опорна призма в робочому положенні спирається на сталеву подушку, укріплену у верхній частині стовпчика ваг. На обидві вантажопідйомні призми підвішуються стремена з лежачими на них знімними пластмасовими чи металевими чашками для зважування.

Ваги мають арретир, при підніманні якого призми відокремлюються від подушок для запобігання зайвого стирання. Для приведення ваг у робоче положення арретир опускають.

Знизу в дошку ваг, на якій кріпиться стовпчик, укручені на різьбленні два регулювальних гвинти зі стопорними гайками, що дозволяють робити установку ваг строго у вертикальному положенні (за відвісом).

Рідини зважують у склянках, скляних циліндрах, сухі і в’язкі речовини - на папері чи безпосередньо в готовій тарі.

Зважування яких-небудь речовин безпосередньо в чашки ваг неприпустимо.

2.4 Ваги аптекарські з арретиром

Рис. 4.

Ваги аптекарські з арретиром (рис.4) призначені для зважування речовин до 50 г; особливо вони зручні для зважування твердих речовин. Їх устрій у принципі аналогічний устрою інших ваг типу Т-2 (технічні 2-го класу). Ваги складаються з основної рами зі стовпчиком і арретиром, рівноплечого коромисла зі стрілкою і двох підвісів з чашками. В основній рамі розташований висувний футляр з важками. Одна з чашок ваг плоска і призначена для розміщення речовин, що зважуються. Найбільше припустиме навантаження цих ваг 50 г, чутливість 5 мг і точність 1 мг на 0,2 поділки.

2.5 Ваги технічні квадрантні

Ваги технічні квадрантні ВЛТ ДО-500. Ваги технічні квадрантні (ВЛТК) (мал.5) призначені для зважування матеріалів, особливо там, де потрібно швидко відважити речовину з похибкою, що не перевищує ±10 мг. У їх конструкції використаний принцип одночашкових ваг із противагою Д.И. Менделєєва.

Рис. 5.

До 100 г відлік здійснюють безпосередньо по оптичній шкалі. При зважуванні вантажів, що перевищують 100 г, його роблять у такий спосіб: число цілих сотень грамів відраховують по лічильнику, у вікні якого послідовно будуть з'являтися відповідні цифри 1, 2, 3, 4 у залежності від маси вбудованої гирі, знятої з підвіски. До числа цілих сотень додають число грамів, відлічених по оптичній шкалі. Наприклад, по лічильнику відрахована цифра 4, а по оптичній шкалі - 38,3 г, що буде відповідати 438,3 г.

Терези ВЛТК-500 знаходяться постійно в робочому стані (немає арретирного механізму), внаслідок чого всі працюючі частини ваг - тим самим знаходяться під напругою.

Терези складаються з наступних вузлів: знімної чашки (1), квадранта (2) із призмами (8), демпфера (3), стійки (10) з подушками (7), на які спирається призмами квадрант, підвіски (9) із трьома убудованими гирями (11) масою 100, 100, 200 г, механізму зняття гир з підвіски з рукояткою керування, виведеної на праву сторону ваг, оптичного пристрою, що складається з мікрооб'єктива, конденсатора, лампи підвіски, оптичної шкали і трьох дзеркал (4, 5 і 14), причому дзеркало 14 має регулювання по куту нахилу, кожуха, що закривається зверху кришкою, підстави ваг із трьома регульованими ніжками.

Агатові подушки - плоскі подушки, що хитаються та спираються на дві кульки діаметром 2,5 мм. Призми квадранта викладені зі сталевих стрижнів, робочі ребра призм заточені під кутом 40°. Призми закріплені в отворах квадранта за допомогою конусних розрізних втулок, а для регулювання плеча і лінії призм введені ексцентричні втулки. Для запобігання від перекидання підвіски, нижній її кінець шарнірно з'єднаний зі стійкою за допомогою спеціального пристрою - струнки.

Для гальмування коливання квадранта на стійці внизу змонтований постійний магніт (6), у зазорі якого рухається алюмінієва пластина нижнього кінця квадранта. При відхиленні квадранта (2) вбудована в нього оптична шкала проектується на похилому екрані (12), що знаходиться на передній стінці кожуха ваг. Маса вантажу, що знаходиться на чашці, визначається шляхом безпосереднього відліку (у грамах) по зображенню шкали, вбудованої в маятникову противагу (квадрант) на екрані ваг, і лічильнику (13).

Терези встановлюють на спеціальній стільниці, укріпленої на кронштейнах, вмонтованих у капітальну стіну. Перед зборкою ваг необхідно установити їх за рівнем. Терези ВЛТК-500 застосовуються в аптеках для зважування сипучих речовин. Продуктивність праці при цьому збільшується в 2 рази.

2.6 Терези настільні чашкові

Терези настільні звичайні (чашкові). Називаються також вагами Беранже. Менш чуттєві в порівнянні з вагами тарними, тому в аптечній практиці можуть застосовуватися тільки для таких відважувань, де не потрібно великої точності. Для рецептурної роботи не придатні. Виготовляються вантажопідйомністю від 500 г до 20 кг.

Терези складаються з наступних частин:

1. рівноплечого коромисла, що представляє собою важіль 1-го роду, у якому закріплені п'ять призм (одна довга опорна, дві довгі грузоприймальні і дві короткі сполучні);

2. двох допоміжних рівноплечих важелі 2-го роду, що містять кожний по три призми;

3. станіни чавунної

4. чашок чи платформ.

Рис. 6.

Коромисло з'єднується з допоміжними важелями за допомогою серьг, що спираються на відповідні призми. Чашки чи платформи, з однієї сторони, спираються на довгі грузоприймальні призми, з іншого боку - на серги, підвішені на призми допоміжних важелів; (Рис.6).

2.7 Ваги настільні циферблатні

Рис. 7.

Терези настільні, циферблатні. Виготовляються одночашкові і двочашкові, вантажопідйомністю до 10 кг із точністю до 5 г. В аптеках ці ваги внаслідок їхньої недостатньої точності використовують тільки для грубих відважувань (рис.7). Для рецептурної роботи вони не придатні. Широко застосовують їх у торгівлі. Коромисло цих ваг являє собою здвоєний равноплечий важіль 1-го роду. Вага тіла, що діє на одне плече коромисла, визначається по куті відхилення коромисла від первісного положення рівноваги. Терези мають противагу, з'єднану зі стрілкою-покажчиком, і постачені масляним заспокоювачем, унаслідок цього вони швидко приводяться в рівновагу.

2.8 Ваги електронні

Рис. 8.


Весь модельний ряд серії електронних ваг (рис.8, 9,10) оснащений убудованим калібруванням за допомогою моторизированного приводу з калібрувальним вантажем. Так само існують моделі з зовнішнім калібруванням.

Принцип виміру маси в даних серіях ваг заснований на методі електромагнітної компенсації: зрівноважування відбувається за допомогою складної системи важелів, пружин і електромагнітної котушки, через яку проходить струм. Величина струму, що подається для зрівноважування системи прямо пропорційна масі зразка, що зважується.

Рис. 9.

Електронні ваги точні, надійні і довговічні, а так само не утрачають своїх метрологічних характеристик завдяки тому, що при вимірі маси зразка методом електромагнітної компенсації, ваги знаходяться в стані рівноваги, усі механічні деталі нерухомі, а відповідно, не зношуються. Вимоги ж до зовнішніх умов експлуатації електронних аналітичних ваг менш строгі, чим при роботі з механічними вагами.

Крім усього перерахованого вище електронні ваги також оснащені великою кількістю додаткових функцій і прикладних програм, що допомагають значно спростити роботу.

Вбудовані програми:

підрахунок зразків, що зважуються, у штуках, зважування у відсотках;

розрахунок (з використанням постійних чи множника дільника для визначення, наприклад, щільності паперу "г / см2"), усереднення;

динамічний режим зважування;

захист проти перенавантаження;

рецептурне зважування (пам'ять тари);

підсумовування, визначення щільності / питомої ваги;

можливість зважування габаритних наважок, з нижньої сторони ваги, за допомогою гачка;

контроль за відхиленням при калібруванні;

постійна передача даних на комп’ютер;

 роздрук дати, часу вимірювання та статистики вимірювань

Рис. 10.

Також є можливість вибору одиниць зважування, таких як унції, карати, грами, мг, ньютони, фунти і багато інших.

Найбільша границя зважування, варіюється в проміжку 60 - 300 г. Дискретність (точність) - від 1 мг до 10 мкг.

2.9 Метрологічні властивості ваг

Ваги, незалежно від їх конструкції, повинні мати такі метрологічні властивості:

Стійкість - здатність ваг, виведених зі стану рівноваги, швидко повертатися до первісного положення.

Стійкість ваг досягається за умови, якщо їх коромисло знаходиться в стані стійкої рівноваги. На стійкість ваг впливає також віддаленість центра від точки опори: чим нижче розміщений центр ваг, тим більша стійкість і тим складніше їх вивести зі стану рівноваги, а відповідно, нижча їх чутливість.

Перевірка стійкості проводиться так: ваги, що перебувають в рівновазі, необхідно вивести з положення рівноваги, злегка торкнувшись чашки. Підрахувати кількість коливань стрілки ваг до повернення її в положення рівноваги. Якщо стрілка зробила не більше 4-6 коливань, можна вважати, що ваги стійкі.

Сталість показань - здатність ваг показувати ті самі результати при багаторазових визначеннях маси тіла, проведених на цих вагах у тих самих умовах.

Перевірка сталості показань проводиться в такий спосіб: ваги повинні знаходитися в положенні рівноваги. На технічних аптечних вагах врівноважують, наприклад, флакон з масою гир. Якщо всі три рази маса зважуваного тіла одна й та ж, то ваги мають сталість показань. Якщо результати не збігаються, то це значить, що вістря призм не цілком рівнобіжні, зміщені. Крім того, на сталість показань значно впливає величина тертя в рухливих контактах ваг. Затупленість призм і їх забруднення приводять до порушення сталості показань ваг. Тому ваги в неробочому стані повинні зберігатися так, щоб уникнути затупленості призм.

Причиною мінливості показань ваг є недосконалість будови (наприклад, непомітний зсув окремих частин при користуванні ними), а також умови, в яких виконується зважування (наприклад, однобічне нагрівання коромисла (електрична лампа, сонячні промені та ін), внаслідок чого може відбутися подовшання одного плеча).

Чутливість - здатність ваг показувати мінімальну зміну навантаження в момент рівноваги.

При цьому, чим менша різниця у вазі гир, яку можна визначити цими вагами, тим вища їх чутливість і тим точніші результати зважування.

Чутливість ваг прямо пропорційна довжині плеча коромисла і обернено пропорційна масі коромисла, навантаженню ваг (маса чашок, вантажу, перевантаження), величині прогину коромисла, відстані від точки опори до центра ваги коромисла.

Чутливість ваг визначається формулою:

S - чутливість;

L - довжина плеча коромисла;

P - маса чашки з вантажем;

p - маса перевантаження, що виводить ваги зі стану рівноваги;

h - відстань від точки опори до лінії, що з'єднує вістря вантажопідйомних і опорних призм (величина прогину коромисла);

m - маса коромисла;

R - відстань від точки опори до центра ваги коромисла;

Z - довжина стрілки;

X - ціна поділки шкали.

3 формули випливає, що величини L, R, m, Z та X залежать від конструкції ваг.

Найбільше на величину чутливості ваг впливає величина прогину коромисла (h). Ваги з прямолінійним коромислом характеризуються тим, що вістря опорної і вантажоприймальних призм знаходяться на одній прямій лінії (прямолінійність ваг). При цьому величина h = 0, а рівняння набуває вигляду:


Тобто чутливість ваг стає незалежною від величини їх навантаження. Це можливо лише при зважуванні мінімальних кількостей. На практиці навіть незначне визначення маси викликає прогин коромисла і впливає на чутливість ваг. Зі збільшенням навантаження ваг, як випливає з формули, їх чутливість зменшується. Прогин коромисла при цьому може бути неприпустимо великим, а коромисло незворотньо деформується, тобто ваги вийдуть з робочого стану. Щоб уникнути цього, необхідно під час зважування не перевищувати величини граничного припустимого навантаження, позначеного на коромислі ваг.

Чутливість ваг залежить від ряду факторів:

Від розташування центра ваги коромисла стосовно точки його опори. Терези будуть мати найбільшу чутливість при достатній стійкості в тому випадку, коли центр ваги коромисла лежить якнайближче до точки опори, але у всякому разі нижче цієї крапки.

Від маси коромисла. Чим менша маса коромисла, тим більшу чутливість при всіх інших умовах будуть мати ваги. Для полегшення коромисла в ньому робляться вирізи круглої чи іншої форми.

Від довжини пліч коромисла. Теоретично, чим більша довжина пліч коромисла, тим більша його чутливість. Однак практично недоцільно виготовляти коромисла з довгими плечима, тому що подовження коромисла веде до збільшення його маси, що викликає зменшення чутливості. Крім того, зі збільшенням довжини коромисла значно зростає прогин його від дії вантажу, внаслідок чого знижується центр ваги коромисла і зменшується чутливість ваг. Тому практично коромисла роблять з якомога коротшими плечима.

На чутливість ваг впливає й величина тертя між призмами і подушками: чим тертя більше, тим менша чутливість, чим гостріші призми, тим чутливість більша. Тому призми роблять гострими, з загартованої сталі. Спрацювання (затуплення) призм приводить до збільшення тертя, а отже, до зменшення чутливості ваг.

Слід зазначити, що більшість ваг, які служать для зважування з більшою точністю (у т. ч. тарні і ручні), мають довгі стрілки. Це пояснюється тим, що збільшення довжини стрілки ваг дозволяє помічати і враховувати незначні кутові відхилення коромисла, тому що чим більший радіус (довжина стрілки), тим більша довжина дуги, що відповідає відхиленню коромисла на той самий кут.

Перевірка чутливості ваг проводиться шляхом визначення мінімального навантаження (мг), що викликає стандартне відхилення стрілки від положення рівноваги. За стандартне відхилення приймають відхилення стрілки, рівне 5 мм (або трьом поділкам шкали) для тарних ваг і вихід стрілки з обоймиці до половини своєї довжини з утворенням кута, рівного приблизно 50, для ручних ваг.

Чутливість, виражену абсолютним значенням вантажу, що викликає стандартне відхилення стрілки, називають абсолютною чутливістю (Sабс) чи абсолютною помилкою зважування.

Чутливість ручних і тарних ваг визначають у трьох положеннях: на 1/10 граничного навантаження, гранично навантажених і ненавантажених. Якщо вантаж, що відповідає величині припустимої похибки (установленої Дст) для даного типу ваг (табл.1), поміщений на одну з чашок таких ваг, викликає стандартне відхилення стрілки, то ваги вважаються чутливими.

Таблиця 1

Метрологічна характеристика ручних і тарних ваг

Типорозміри ваг Навантаження, г Допустима похибка, мг
максимальна Мінімальна Ненавантажених ваг при 1/10 граничного навантаження при максимальному навантаженні
ВР-1 1 0,02 2 3 5
ВР-5 5 0,010 2 4 10
ВР-20 20 1,00 3 6 20
ВР-100 100 5,00 5 10 50
ВКТ-1000 1000 50,00 20 60 100
Т-2 1000 1000 50,00 20 50 200

Так, ваги технічні ВКТ-1000 мають такі величини похибок:

ненавантажених - 20 мг;

з 1/10 максимального навантаження - 60 мг;

максимально навантажені - 100 мг.

При визначенні величини чутливості цих ваг при 1/10 навантаження роблять так: ваги приводять у стан рівноваги, на кожну чашку поміщають гирі масою по 100,0 г, врівноважують ваги, потім поступово навантажують праву чашу ваг гирками (від меншої до більшої). Вантаж, що викликає стандартне відхилення стрілки, показує абсолютну чутливість. Якщо величина додаткового навантаження більше припустимої похибки (60 мг), наприклад, 80 мг, ваги вважають нечутливими. їх вилучають з користування і направляють на перевірку до терміна їх таврування. Аналогічно проводять визначення чутливості при ненавантажених і при граничному навантаженні ваг.

Чутливість ваг можна визначити й таким чином. При трьох станах ваг, приведених у положення рівноваги, на одну з чашок кладуть гирю масою, що відповідає величині припустимої похибки за Дст. Якщо у всіх трьох випадках стрілка ваг відхилилася на відстань 5 мм (чи 3 поділки по шкалі), то ваги мають достатню чутливість. Якщо стрілка відхилилася на відстань менше ніж 5 мм, то такі ваги недостатньо чутливі і ними користуватися не можна.

Що стосується визначення чутливості ручних ваг, то воно здійснюється аналогічним шляхом за стандартним відхиленням стрілки. У цих випадках чутливість ваг виражається числом міліграмів, що викликають необхідне відхилення стрілки.

На практиці велике значення має так звана відносна чутливість, яка може вказати відносну помилку зважування (точність дозування).

Відносна чутливість ваг (Sвідн) може бути виражена відношенням мінімального вантажу (Р), який викликає помітне відхилення стрілки від нульового положення шкали, до навантаження (n), що лежить на одній чашці ваг, тому що чутливість ваг може незначно варіювати залежно від величини навантаження:

Якщо, наприклад, ваги навантажити гирями по 100,0 г на кожну чашечку і помістити додатковий вантаж, рівний 0,05 г, що дає стандартне відхилення стрілки, то відносна чутливість ваг дорівнює:

S = 0,05/100 = 0.0005

Значить, на цих вагах можна зважувати вантаж, рівний 100,0 г, з точністю 0,0005 його справжньої ваги, тобто відносна помилка не перевищує 0,05% (0,0005 х 100). Такі ваги можна вважати достатньо чутливими.

Визначення помилки зважування. На тих самих вагах вантаж можна зважити з різною точністю. Найбільша точність може бути отримана тоді, коли наважка близька за значенням до найбільшого припустимого навантаження ваг. Помилка зважування зростає, якщо переходять межу граничного чи мінімального навантаження, позначеного на коромислі даних ваг.

Щоб зробити висновок, наскільки правильно обрані ваги для визначення маси речовини, треба встановити точність зважування або відносну помилку (у%).

Наприклад, необхідно зважити масу 0,06 г. Якими вагами при цьому варто скористатися? Для ваг ВР-100 величина 0,06 г близька до ненавантажених ваг, тому Sа6с по табл.1 дорівнює 0,005 г, а Sвідн - 8%.

Sвідн = 0,005*100/0,06 = 8%


Для ваг ВР-1 величина маси 0,06 г близька до ненавантажених ваг, тому Sа6с (табл.1) - 0,002 г, а Sвідн - 3,6%.

Sвідн = 0,002*100/0,06 = 3,6%

Таким чином, для зважування маси 0,06 г потрібно використовувати ручні ваги ВР-1. Розрахунок відносної помилки зважування можна здійснити шляхом складання відповідної пропорції.

Наприклад, розрахуємо відносну помилку при зважуванні 0,1 г натрію хлориду на ВР-1. По таблиці 1 знаходимо помилку, припустиму при навантаженні 0,1 г. Оскільки наважка найближча за значенням до 1/10 граничного навантаження, а не до граничного навантаження чи до ненавантажених ваг, то припустима похибка Sвідн дорівнює 0,003 (З мг). Склавши пропорцію, знаходимо помилку зважування (х), що складає ±3%:

X = 0,003*100/0,1 = 3%

При зважуванні на цих же вагах більшої кількості натрію хлориду 0,9 г (наважка найбільш близька за значенням до граничного навантаження ВР-1), припустима похибка дорівнює 0,005 (5 мг). Відносна помилка в цьому випадку складає ±0,55%:

X = 0,005*100/0,9 = 0,55%

Точність, або правильність - здатність ваг показувати правильне співвідношення між масою речовини, що зважується, і відповідними гирями.

Точність, або правильність, ваг залежить від таких факторів:

від рівноплеччя коромисла ваг;

від паралельності вістря опорної і вантажоприймальних призм;

від положення центра ваги коромисла, що повинен розташовуватися точно на вертикалі, яка проходить через точку опори, що знаходиться нижче неї;

від рівності маси чашок.

Якщо ваги відповідають зазначеним вимогам, то їх коромисло повинне знаходитися в горизонтальному положенні, а покажчик рівноваги (стрілка) - у строго вертикальному як при порожніх, так і при навантажених однаковим вантажем чашечках. Через неможливість забезпечити у ваг абсолютно точну рівність пліч і в зв'язку з тертям, що створюється в опорних деталях коромисла при його коливаннях, ваги завжди мають обмежену точність. У зв'язку з цим для усіх ваг Державними загальносоюзними стандартами (ДСТ) установлені максимально допустимі погрішності і ваги вважаються правильними (вірними), якщо їх погрішності не перевищують установлених значень.

Перевірка точності ваг проводиться при 1/10 максимального навантаження, при повному навантаженні і ненавантажених вагах.

Наприклад, необхідно визначити точність технічних ваг з максимальним навантаженням 1 кг. Для цього на ліву чашку поміщають гирю, рівну 1/10 максимального навантаження, 100,0 г, а на праву - тарний стакан з дробом і домагаються рівноваги. Потім при неробочому положенні аретира гирю і вантаж міняють місцями і переводять аретир у робоче положення. Стрілка ваг при зміні місцями гирі і вантажу повинна прийти в положення рівноваги. Якщо рівновага відновлюється, то ваги вірні (рівноплечі). При відсутності рівноваги на чашку ваг, що піднялася, додають вантаж-допуск (міліграмовий важок), рівний величині похибки (див. таблицю 1). Це повинно привести ваги в стан рівноваги або відхилити стрілку в протилежний бік не більш ніж на 5 мм. Вага доданих гир у цьому випадку буде величиною нерівноплечості ваг. Якщо цього не відбудеться, ваги не мають достатньої точності, вони нерівноплечі. Нерівноплечі ваги застосовувати не можна, бо вони не будуть давати точні показники маси зважуваної речовини.

2.10 Гирі і важки

Важки являють собою набір гир.

Гирі - це міри чітко встановленої маси (ваги), які служать для вимірювання маси тіла за вагою.

Рис. 11.

Зважуючи тіло, ми порівнюємо його масу з величиною, прийнятою за одиницю у міжнародній метрологічній системі мір. За одиницю маси приймається кілограм. У повсякденній аптечній практиці основною одиницею виміру маси лікарського засобу є грам - тисячна частка кілограма. Назви нижчих одиниць долей грама утворюються за допомогою латинських приставок "деци" (0,1), "санти" (0,01), "мілі" (0,001). У рецепті слово "грам" чи його позначення "г" опускається. Усяке число в рецепті, позначене десятковими знаками, цілими чи дробовими, приймається за вираження кількості речовини в грамах, якщо немає інших позначень.

Залежно від призначення розрізняють такі гирі:

зразкові, виготовлені з золота, платини та мідних сплавів;

аналітичні, виготовлені з мідних сплавів і сталі з ретельно відполірованою поверхнею, покритою золотом, платиною, нікелем чи хромом;

технічні гирі 1-го, 2-го і 3-го класів.

В аптечній практиці застосовуються технічні гирі 2-го класу у виді спеціальних наборів (важків): великого (грамового), що містить гирі від 1,0 г до 500,0 г, і дрібного (міліграмового), що містить гирі від 0,01 г до 0,500 г. Грамовий важок виготовляють з латуні або вуглецевої сталі з нікелевим чи хромовим покриттям для запобігання окислюванню. Поверхня гир повинна бути гладенькою, без тріщин, подряпин і т.п. Гирі мають форму прямих циліндрів з голівками. Міліграмові гирі виготовляють з мельхіору або алюмінію у вигляді різної форми пластинок: трикутників, квадратів, шестикутників.

Для захисту від зовнішніх впливів і ушкоджень гирі зберігають у спеціальних коробках із гніздами (рис.11).

Гирі повинні утримуватися в чистоті, для чого їх періодично очищають від пилу і жиру, промиваючи в мильній теплій воді або в органічних розчинниках (спирті, бензині), після чого ретельно витирають насухо м'якою тканиною. Брати їх необхідно тільки пінцетом, чистити гирі різними поліруючими засобами категорично забороняється.

Гирі і ваги піддають перевірці і тавруванню один раз у рік. Справність вагового господарства аптечних установ контролюється представниками місцевих відділень Державного комітету стандартів, мір і вимірювальних приладів. При цьому на коромисло ручних і тарних ваг наноситься тавро з указанням року перевірки (вибивають дві останні цифри, наприклад, цифра 08 означає, що перевірка ваг була проведена в 2008 р)

Глава 3. Дозування за об’ємом

3.1 Вимірювальні прилади

Рис. 12.

При готуванні рідких лікарських форм дозування роблять за допомогою спеціального мірного посуду, градуйованого визначеною кількістю мілілітрів. Міжнародною системою одиниць (СІ) за одиницю місткості прийнято кубічний метр (1 м3). В аптечній практиці такою одиницею служить мілілітр (1 мл), дорівнює мільйонній частці кубічного метра (1 мл=1*10-6 м3). Мірний посуд повинен мати знак Державного галузевого стандарту.

Для дозування води (маса 1 мл води при кімнатній температурі практично дорівнює 1,0 г) та інших рідин, що мають однакову з нею щільність, застосовують циліндри, мензурки, мірні колби, аптечні бюретки і піпетки (рис.12). Густі, в'язкі, малорухомі рідини (жирні олії, сиропи, гліцерин), як правило, дозують за масою.

Об'єм, якість скла, а також умови градуювання мірного посуду встановлені Комітетом стандартів, мір і вимірювальних приладів. Як правило, вимірювальні прилади градуюються при 20 °С. Тому, якщо дозування виконується при іншій температурі, це приводить до деяких відхилень. Так, наприклад, для води і слабких водних розчинів це відхилення досягає 0,12-0,13% на кожні 5 °С, для ефіру - 0,5%. Отже, місткість вимірювальних приладів з підвищенням температури збільшується, тому правильні показання ці прилади дають тільки при температурі їх градуювання.

Мірний посуд калібрують на виливання (мірні циліндри, бюретки чи піпетки) чи на вливання (мірні колби). У першому випадку при виливанні з посуду повинен витікати номінальний обсяг рідини. В іншому випадку посуд повинен містити номінальний обсяг рідини, тобто стільки мілілітрів, скільки зазначено на мірному посуді.

Мірні колби (з міткою на шийці) бувають різної місткості. Найчастіше вони застосовуються при готуванні концентрованих розчинів для бюреточних установок та ін'єкційних розчинів. Мірні циліндри (циліндричні посудини), мензурки (конічні посудини) - для дозування порівняно великих кількостей рідин, коли не потрібна особлива точність.

3.2 Аптечна бюретка

Бюретки служать для точних відмірювань води, розчинів і у виді бюреточної системи (комплект спеціальних бюреток та піпеток) застосовуються в аптеках при готуванні лікарських препаратів з концентрованих розчинів.

Бюретка являє собою скляну градуйовану трубку, з'єднану за допомогою живильної трубки з живильною посудиною. Аптечна бюретка працює як дозатор рідини і призначена для точних відмірювань води і різних водних та водно-спиртових розчинів лікарських речовин.

Аптечні бюретки виготовляють ємністю 10, 25, 60, 100 і 200 мл. Градуюють їх з поділками в 0,1 мл. Довжина бюреток всіх обсягів - 450 мм при відповідно різному їх діаметрі (12-32 мм).

Принцип стандартної довжини бюреток дозволяє не тільки симетрично їх розмістити на вертушці, але і дає можливість при роботі сидячи постійно мати середину шкали бюретки на рівні очей працюючого. Бюретки (у кількості 10 і 16) установлюються на круглій металевій вертушці. Середня частина вертушки зі встановленими на ній бюретками закрита матовими стеклами, що утворюють своєрідний футляр. Всередині футляра укріплена електрична лампа, яка висвітлює бюретки.

Усі частини бюретки повинні щільно підходити одна до одної. Особливу увага варто звертати на крани, деталі яких повинні бути щільно пригнані. З цією метою використовують спеціальні мастила. Влітку: парафін (чи церезин) з вазеліном нарівно або вазеліну 1 ч., ланоліну безводного 3 ч. Узимку: парафіну 1 ч., вазеліну 2 ч. або вазеліну 3 ч., ланоліну безводного 5 ч. Мастила сплавляють на водяній бані і проціджують.

3.3 Бюреточна установка

Бюреточні установки являють собою комплект, основними деталями якого є власне бюретка, живильна судина і живильна трубка.

Рис. 13.

У 1957 р. ЦАНДІ (ВНДІФ) була запропонована модель бюреточної установки з двоходовим краном (рис.13), що виключає необхідність мати кран (чи затискач) на живильній трубці. До нижнього відростка бюретки прикріплений скляний наконечник, який не включається у вимірювальну частину. У бюретці з двоходовим краном живильні посудини зроблені зі скла. Для заповнення рідини з живильної посудини кран повертають пофарбованим кінцем пробки догори. При повороті крана пофарбованою пробкою вниз - рідину зливають до повного спорожнювання бюретки. Потім цей кран залишають відкритим на 2-3 секунди. Така конструкція бюретки виключає можливість неправильного її збирання при монтуванні, запобігаючи випадкам перевищення дозувань. Крім того, наявність скляного крана значно полегшує роботу фармацевта.

У 1964 р. ВНДІФ була розроблена нова модель бюреточної установки з ручним приводом.

В аптечній практиці частіше використовують два типи бюреточних установок: УБ-10 і УБ-16, які мають уніфіковану конструкцію настільного типу і складаються з триноги зі стійкою, на якій рухливо (на підшипниках) змонтована вертушка (рис.14). На вертушці розташовані поліетиленові живильні посудини з кришками, скляні живильні трубки, бюретки, поліетиленові діафрагмові крани, ліхтар (для підсвітлювання бюреток), фіксатор робочих положень вертушки та ручний тросиковий привід керування діафрагмовими кранами. Кожен кран має наповнювальний та зливальний діафрагмові клапани (клавіші "Наповнення" і "Злив"). На живильних посудинах і вертушці є гнізда для розміщення етикеток з найменуванням розчинів.

Рис. 14.

Бюреточні установки моделі ЦАНДІ-64 зараз знаходяться на оснащенні багатьох тисяч аптек. Робота з подальшої модернізації бюреточних установок триває.

3.4 Аптечна піпетка

Рис. 15.

Аптечні піпетки є частиною бюреточної системи. Це вимірювальні прилади, градуйовані в мілілітрах для відмірювання невеликих (до 15 мл) обсягів рідин легкорухомих і не дуже в'язких.

Вони бувають ємністю на 3, 6, 10 і 15 мл з ціною на поділках шкали 0,1, 0,2 і 0,5 мл відповідно.

Піпетка аптечна (рис.15) складається зі скляної градуйованої трубки - піпетки (4) з верхнім (2) і бічним патрубками гумового балона (1), кулькового клапана (3) і гумового кільця (5). Клапан змонтований на бічному патрубку піпетки і являє собою гумову трубку з поміщеною всередині скляною кулькою. Живильні посудини до піпеток мають ємність 100 і 250 мл.

На судині повинна бути етикетка з назвою лікарського засобу. Кінець піпетки не повинен торкатися дна посудини.

Рідину в піпетку набирають гумовим балоном. Для цього піпетку злегка піднімають над рідиною і стискають гумовий балон, щоб видавити з нього певний обсяг повітря. Потім піпетку занурюють у рідину і, поступово відпускаючи балон, набирають її. Для встановлення рівноваги надавлюють на бусинку бічного тубуса. Рідину виливають з піпетки суцільним струменем, не віднімаючи кінчика її від стінки судини протягом 3 секунд. Не можна допускати потрапляння рідини в гумовий балончик, щоб уникнути його забруднення, а при повторних випадках - і забруднення рідини.

Глава 4. Дозування краплями

4.1 Стандартний розмір краплі

До складу багатьох лікарських препаратів дуже часто входять рідини в маленьких кількостях, у тому числі і сильнодіючі. Ці рідини в кількості до 1,0 г відмірюють краплями, що звільняє фармацевта від трудомісткого процесу зважування. Цей метод дозування прийнятий в аптеці і біля ліжка хворого. Відмірюючи рідини краплями, не слід забувати, що маса крапель різних рідин неоднакова і залежить від ряду умов. Основними факторами, які визначають масу крапель, що відриваються під дією власної ваги, є величина площі краплі (краплеутворюючої поверхні) і поверхневий натяг рідини (рис.16). Ця залежність може бути виражена формулою:

де P - маса краплини, г

R - радіус зовнішньої окружності випускаючої трубки, см;

 - поверхневий натяг рідин, дин / см;

g - прискорення сили тяжіння.

Рис. 16.


Про вплив поверхневого натягу рідини на масу краплі можна судити, порівнюючи коефіцієнт поверхневого натягу води 0,0725 Н / м (72,5 дин / см) і етилового спирту 0,0223 Н / м (22,3 дин / см).

Крім того, маса краплі залежить від форми отвору краплеміра, швидкості припливу рідини до отвору (від тиску, під яким витікає рідина), ступеня спокою краплеміра (відсутність струсу), чистоти поверхні відриву, ступеня наповнення рідиною.

Для уніфікації маси краплі фармакопея рекомендує користуватися стандартним краплеміром (рис.17). Останній являє собою скляну трубку з зовнішнім діаметром у нижній частині 3 мм і внутрішнім 0,6 мм.

При користуванні стандартним краплеміром необхідно дотримувати таких вимог: краплемір тримають у строго вертикальному положенні, краще закріпленим у штативі, це захищає його від можливих струсів; відкраплювання з краплеміра повинно відбуватися під впливом сили ваги без додаткового метра отвору випускної трубки натискання; відкраплювання потрібно робити не дуже швидко і стежити за чистотою поверхні відриву краплі. Очищають краплемір від забруднення і жиру за допомогою хромової суміші, а потім промивають водою і висушують.

Рис. 17.

При відкраплюванні різних рідин стандартним краплеміром при температурі 20 °С виходять стандартні краплі. Температура в межах 15-20 °С практично не впливає на величину краплі. Так, при відкраплюванні 1,0 м очищеної води виходить 20 крапля (маса краплі 0,05 г), етилового спирту 40% - 47, етилового спирту 95% - 65, етилового ефіру - 87 крапель.

Стандартний краплемір можна замінити піпеткою, відкаліброваною щодо відповідної рідини. При відмірюванні рідин емпіричним краплеміром користуються даними таблиці 2.

Таблиця 2

Кількість крапель в 1,0 г і в 1 мл, маса 1 краплі рідких лікарських препаратів при 20 °С по стандартному краплеміру з відхиленням ±5%

Назва Кількість крапель

Маса 1 краплі,

мг

в 1 г в 1 мл
Адонізід 35 34 29
Валідол 54 48 19
Вода очищена 20 20 50
Дигаленнео 29 31 34
Кислота хлористоводнева розвед. 20 21 50
Кордіамін 29 29 34
Лантозид 56 50 18
Олія м'яти перцевої 51 47 20
Настойка валеріани 56 51 18
Настойка беладони 46 44 22
Настойка конвалії 56 50 18
Настойка м'яти перцевої 61 52 16
Настойка полину 56 51 18
Настойка прополісу 45 35 22
Настойка собачої кропиви 56 51 18
Настойка чилібухи 56 50 18
Нашатирно-анісові краплі 58 50 17
Розчин адреналіну гідрохлориду 0,1% 25 25 40
Розчин аміаку 56 49 18
Розчин йоду спиртовий 5% 49 48 20
Розчин калію ацетату 29 29 34
Розчин нітрогліцерину 1% 65 53 15
Розчин ретинолу ацетату олійний 45 41 22
Спирт етиловий 95% 65 62 15
Спирт етиловий 90% 62 51 16
Спирт етиловий 70% 56 50 18
Спирт етиловий 40% 47 45 21
Фенол рідкий 36 38 27
Хлороформ 59 87 17
Екстракт жостеру рідкий 39 40 26
Ефір медичний 87 62 11

4.2 Калібрування нестандартного краплеміра

Нестандартний краплемір (піпетку) можна прокалібрувати двома способами.

1. Шляхом п'ятикратного відважування 20 крапель відповідної рідини. Для цього ручні ваги (ВР-100) підвішують на штативі й у старований бюкс відкрапують 20 крапель рідини.

Наприклад: Середнє арифметичне п'ятикратного відважування 20 крапель настойки собачої кропиви з каліброваної піпетки дорівнює 0,33 г. Визначають кількість крапель настойки собачої кропиви в 1,0 г.

0,33 - 20 крапель

1,0 - x крапель

х = 20/0,33 = 67 крапель

Кількість стандартних крапель у 1,0 м настойки собачої кропиви визначають по таблиці 6. У 1,0 м настойки собачої кропиви міститься 56 стандартних крапель. Потім визначають співвідношення між масою стандартних і нестандартних крапель настойки собачої кропиви, тобто знаходять коефіцієнт виправлення (КП).

56 станд. крапель - 67 нестанд. крапель

1 станд. крапля - х нестанд. крапель

х = 67/0,56 = 1,2 краплі

Для визначення кількості нестандартних крапель у 1 мл настойки собачої кропиви користаються отриманим співвідношенням (1 станд. крапля = 1,2 нестанд. краплі або КП=1,2).

1 мл настойки собачої кропиви по стандартному краплеміру містить 51 краплю, а по каліброваній піпетці:

1 станд. крапля - 1,2 нестанд. краплі

51 станд. крапля - х нестанд. краплі

х = 1,2 * 51 = 61 крапля

Підписують етикетку: Настойка собачої кропиви

1 станд. крапля = 1,2 нестанд. краплі

1 мл = 61 крапля

0,1 мл = 6 крапель

Отже, якщо в рецепті прописано 10 крапель цієї настойки, то відкаліброваною піпеткою відміряють 10 * 1,2 = 12 крапель

Якщо в рецепті прописано 0,5 мл настойки собачої кропиви, то відкаліброваною піпеткою відміряють 30 крапель:

0,1 мл - 6 крапель

0,5 мл - х крапель

х = 30 крапель

2. Шляхом п'ятикратного відмірювання 3 мл рідини краплями.

Наприклад: У мірний циліндр відкрапують з піпетки 3 мл рідини (настойки собачої кропиви) і визначають кількість крапель в 1 мл. Отриманий результат порівнюють з даними, приведеними в таблиці крапель.

Припустимо, в 1 мл настойки собачої кропиви по нестандартному краплеміру міститься 62 нестандартні краплі, а в 1 мл цієї ж настойки по стандартному краплеміру - 51 стандартна крапля, звідси

51 станд. крапля - 62 нестанд. крапля

1 станд. крапля - х нестанд. крапель

х = 62/51 = 1,21 краплі

Рис. 18.


Знайденим співвідношенням між стандартною і нестандартною краплями (1 станд. крапля дорівнює 1,2 нестанд. краплі) користуються, як зазначено вище. Прокалібровану піпетку використовують для відкраплювання тільки визначеної рідини.

Дозування краплями при прийомі лікарських препаратів досягається двома шляхами: відпусканням рідких лікарських препаратів у флаконах-крапельницях (рис.18), які мають канавку для стікання рідини, або додаванням до склянки з лікарським препаратом скляних піпеток.

Для дозування рідких лікарських препаратів у домашніх умовах допускається застосування умовних мір (табл.3).

Таблиця 3

Місткість ложок по фармакопеях деяких держав

Країна

Місткість ложки, мл
столова десертна чайна
Англія 15 8 4
Бельгія 15 10 4
Голландія 15 8 3
Україна 15 10 5
США 15 8 4
Франція 15 10 4
Швейцарія 15 10 5

Доцільно застосовувати стаканчики для прийому лікарських препаратів, що мають градуювання на чайну, десертну і столову ложки.

4.3 Дозатор піпеточний

Принцип роботи.

Автоматичні піпеточні дозатори є дозаторами поршневого типу. Принцип їхньої роботи заснований на повітряному витисненні рідини. Дозування відбувається за рахунок переміщення поршня у вимірювальному циліндрі. При цьому поршень зменшує чи збільшує обсяг повітря під ним. Якщо наконечник дозатора поміщений у рідину, то при збільшенні обсягу між рідиною і поршнем рідина буде прагнути заповнити обсяг, що звільнився під поршнем. Таким чином, у наконечник дозатора ввійде обсяг рідини, еквівалентний обсягу, що звільнився під поршнем при його переміщенні. Коли необхідно скинути забрану рідину з дозатора, поршень рухається в напрямку наконечника і зменшує обсяг повітря між рідиною і поршнем, таким чином, рідина витісняється повітрям з наконечника цілком. Поршень приводиться в рух шляхом натискання лаборантом на шток. При цьому наявність обмежників ходу поршня звільняють лаборанта від необхідності контролювати рух рідини, як це має місце при використанні звичайних шприцевих дозаторів та піпеток.

Автоматичні дозатори виготовляються із сучасних високоякісних пластиків, стійких до хімічно активних речовин, що дозволяє користувачу працювати ними з різноманітними рідинами, як з розчинами, так і з концентрованими рідинами.

Переваги мікродозаторів:

прекрасна функціональна конструкція гарантує максимально комфортну роботу.

легка і зручна конструкція ручки із широким захопленням знижує необхідні зусилля при рутинному піпетуванні.

великий дисплей цифрової індикації легко читається навіть під час роботи.

завдяки низькій питомій теплопровідності подвійного корпуса піпетки коливання температури не впливають на параметри дозування.

колірний код корпуса піпетки й наконечників дозволяє легко визначити діапазон дозування піпетки.

легко розбираються для повсякденного технічного обслуговування.

дозволяють проводити калібрування в лабораторії за міжнародними правилами GLP (“Good Laboratory Practice”) за допомогою ваг користувача й інструкції з експлуатації.

конус наконечника може автоклавуватися для забезпечення захисту від інфекцій.

відсутність гострих країв запобігають ушкодженню рукавичок.

Автоматичні піпетки з плавно регульованим об’ємів рідини також широкого застосовуються для забору і розподілу точних об’ємів рідини (рис. 19).

Рис. 19.

В основі дії - переміщення повітря між поршнем і рідиною. Використовуються змінні наконечники з поліпропілену, що використовується для медичних цілей. Усі піпетки мають механізм для скидання наконечників.

Піпетки та дозатори працюють з діапазоном об’ємів від 0.5 мкл ло 1 мл. Робочий об’єм відображається на цифровому індикаторі на рукоятці.

Глава 5. Правила дозування твердих, рідких та густих лікарських та допоміжних речовин в умовах аптеки

5.1. Правила зважування на технічних і ручних рівноплечих вагах

Перш ніж почати зважування, потрібно перевірити відповідність ваг вищезазначеним метрологічним властивостям, тобто переконатися в їх точності, чутливості, незмінності показань і стійкості. Необхідно дотримувати граничного і мінімального навантаження, установленого для даних ваг.

Перед роботою ваги варто оглянути, протерти марлевою серветкою, змоченою спирто-ефірною сумішшю, пересвідчитися в їх рівновазі у ненавантаженому стані. Якщо ваги не врівноважені, то їх врівноважують за допомогою регуляторів, поміщених на кінцях коромисла.

Як правило (для зручності), гирі поміщають на ліву чашечку ваг, а зважуваний лікарський засіб - на праву.

При зважуванні лікарських і допоміжних речовин їх назви асистент читає тричі: знімаючи з вертушки, при відважуванні і поверненні штангласа на місце. Підрахунок маси гир робиться двічі - на початку зважування і по закінченні.

Порошкоподібні речовини при зважуванні на ручних вагах поміщають безпосередньо на чашку ваг, а густі - на кружок пергаментного чи фільтрувального паперу (попередньо старований). Зважувати будь-які речовини безпосередньо на шальці тарних ваг неприпустимо, треба застосовувати відповідну тару (флакони, банки, капсули та ін) Для уникнення помилок не рекомендується для тарування застосовувати важки.

Сипучі речовини відважують безпосередньо зі штангласа шляхом легкого постукування по ньому вказівним пальцем правої руки. Додають речовину невеликими порціями так, щоб нитки ваг не забруднювалися. В міру наближення моменту рівноваги порції речовини, що додається, зменшують, щоб виключити можливе передозування порошку. У разі потреби речовину відбирають за допомогою пластмасової чи целулоїдної пластинки. Після зважування з ваг спочатку знімають важки (і другий раз проводять підрахунок маси гир), а потім лікарську речовину. Після кожного відважування лікарської речовини зі штангласа шийку і пробку штангласа, а також шальки ваг ретельно протирають марлевою серветкою.

5.2. Правила дозування за обсягом

Через те що відносна точність приладів, застосовуваних для дозування розчинів за обсягом, залежить від температури і ряду інших факторів, при відмірюванні необхідно дотримувати таких правил:

1. Відмірювання роблять при температурі, при якій проведене градуювання дозуючих приладів.

2. Рівень дозованої рідини, якщо вона прозора і змочує поверхню скла, визначають на рівні очей працюючого по нижньому меніску, а пофарбованої - по верхньому. Відмірювання рідин по різниці поділок забороняється. Дозуючий прилад повинен знаходитися в строго вертикальному положенні, інакше не уникнути помилок за рахунок паралаксу (уявного зсуву рівня рідини).

3. Відміряну рідину не слід виливати дуже швидко, тому що вона не встигає цілком стекти зі стінок дозуючого приладу. Щоб уникнути неточності, потрібно дати можливість стекти рідині, що залишилася на стінках дозуючого приладу, протягом 2-3 сек.

4. Важливим фактором, що впливає на точність відмірювання, є діаметр бюретки. Точність дозування обернено пропорційна квадрату радіуса бюретки, оскільки об'єм відмірюваної рідини (V) дорівнює:

Vрідини =  * r2 * x

де г - радіус бюретки;

х - висота стовпа рідини в бюретці.

Отже, невеликі кількості рідин необхідно відмірювати бюретками і піпетками, що мають невеликий діаметр.

Обсяг мірних приладів, які застосовуються при готуванні рідких лікарських препаратів, не повинен значно відрізнятися від об'єму рідини, який потрібно відміряти.

5. Забороняється користуватися бюретками зі зламаними наконечниками і піпетками з розбитими випускними отворами.

6. Вимірювальні прилади застосовують тільки ретельно вимитими і знежиреними. У противному випадку частина дозованого розчину залишається на забруднених стінках у вигляді крапель. Бюреточні установки і піпетки миють у міру необхідності, але не рідше одного разу в 10 днів. Для цього їх звільняють від концентратів і миють гарячою водою (50-60 °С) із суспензією гірчичного порошку або 3% розчином перекису водню з 0,5% миючого засобу, промиваючи потім очищеною водою з обов'язковим контролем змивних вод на залишкову кількість миючих засобів.

7. Залежно від щільності рідин один і той же їх обсяг може мати різну масу.

Користуючись простою залежністю між масою (m), обсягом (V) і щільністю рідини (), можна розрахувати, скільки мілілітрів рідини потрібно відміряти, щоб одержати необхідну масу.

m =  * V

V = m / 

Наприклад, у лінімент потрібно ввести за рецептом 90,0 г хлороформу. Його щільність 1,5. Розділивши 90,0 г на 1,5, одержимо 60 мл хлороформу, які треба відміряти.

Таким чином, на точність дозування за об'ємом впливає більша кількість суб'єктивних факторів, ніж на дозування за масою, а тому останній є найточнішим.

Розділ 2. Практична частина

Рецепт 1.

Візьми: Атропину сульфату 0,0005

Прозерину 0,01

Сахару 0,3

Змішай, нехай утвориться порошок

Дай таких доз № 10

Познач. По 1 порошку З рази в день.

Rp.: Atropini sulfatis 0,0005

Proserini 0,01

Sacchari 0,3

Misce, fiat pulvis.

Da tales doses № 10

Signa. По 1 порошку З рази в день.

Фармацевтична експертиза

ЛФ - Складний дозований порошок для внутрішнього застосування, виписаний розподільним способом, з лікарськими речовинами списку А.

Рецепт виписаний на рецептурному бланку Ф№1 (Згідно наказу №360 від 19.07. 2005). Рецепт оформлений вірно. Лікарські речовини сумісні.

Перевірка доз:

Атропін

ВРД = 0,001

ВДД = 0,003

РД = 0,0005 (згідно пропису) Доза не завищена

ДД = 0,0005 * 3 =0,0015 Доза не завищена

Прозерин

ВРД = 0,015

ВДД = 0,05

РД = 0,01 (згідно пропису) Доза не завищена

ДД = 0,01 * 3 = 0,03 Доза не завищена

Лікарська форма може бути виготовлена.

Стаття 76. Atropini sulfas Атропіну сульфат (С17Н23NО3) 2 * H2SO4 * H2O

Холінолітичний (спазмолітичний, мідріатичний) засіб.

Опис. Білий кристалічний чи зернистий порошок без запаху.

Розчинність. Легко розчинний у воді і спирті, практично нерозчинний в хлороформі й ефірі.

Зберігання. Список А. У добре укупоренной тарі.

Вища разова доза усередину і під шкіру 0,001 г.

Вища добова доза усередину і під шкіру 0,003 г.

Стаття 561. Proserinum Прозерин C13H22N2O6S

Антихолінзстеразна речовина; антиміастенічний засіб; антагоніст курареподібних препаратів.

Опис. Білий кристалічний порошок без запаху, гіркого смаку. Гігроскопічний, На світлі здобуває рожевий відтінок.

Розчинність. Дуже легко розчинний у воді, легко розчинний у спирті і хлороформі, дуже мало розчинний в ефірі.

Зберігання. Список А. У добре укупорених банках жовтогарячого скла, у сухому, захищеному від світла місці.

Вища разова доза усередину 0,015 г.

Вища добова доза усередину 0,05 г.

Вища разова доза під шкіру 0,002 г.

Вища добова доза під шкіру 0,006 г.

Стаття 589. Saccharum lactis Цукор молочний

Опис. Білі кристали чи білий кристалічний порошок 6eз запаху, слабкого солодкого смаку.

Розчинність. Легко розчинний у воді, дуже мало розчинний у спирті, практично нерозчиниме в ефірі і хлороформі.

Збереження. У добре укупореній тарі.

Зворотній бік ППК

Атропіну сульфат виписаний у кількості менш 0,05 г, тому необхідно використовувати тритурацію (1: 100). Для того, щоб не збільшувати масу порошку, можна зменшити кількість цукру, виписаного в рецепті.

m(Атропіну сульфату) = 0,0005 * 10 = 0,005 г

m(Тритурації атропіну сульфату (1: 100)) = 0,005 * 100 = 0,5 г

m(Цукру) = (0,3 * 10) - 0,5 = 2,5 г

m(Прозерину) = 0,01 * 10 = 0,1г

m(1-го порошку) = (0,1 + 0,5 + 2,5) / 10 = 0,31 г

Лицьовий бік ППК

1/02/2009

Proserini 0,1

Triturationis Atropini sulfatis (1: 100) 0,5

Відпустив:

1/02/2009

Proserini 0,1

Triturationis Atropini sulfatis (1: 100) 0,5

Отримав:

1/02/2009 Рецепт №1

Sacchari 2,5

Proserini 0,1

Triturationis Atropini sulfatis (1: 100) 0,5

---------------------------------------------------------

m(заг) = 3,1 m(1-го порошку) = 0,31 №10

Приготував:

Перевірив:

Видав:

Технологія

Цукор розтирають у ступці, частину висипають на капсулу, залишивши приблизно 0,1 г, додають 0,1 г прозерину (який одержують за вимогою), змішують, потім додають 0,5 г тритурації атропіну сульфату (1: 100) (одержують також за вимогою), ретельно змішують. Частинами додають цукор, що залишився, змішують до однорідності. Розважують по 0,31 г на 10 доз. Упаковують у вощені капсули, поміщають у паперовий пакет. Оформляють сигнатурою, додатковими етикетками: "Поводитися з обережністю", "Зберігати в сухому місці", "Берегти від дітей". Опечатують.

Контроль якості

Порошки повинні бути однорідними при розгляді неозброєним оком і мати розмір часток не більш 0,160 мм.

Відхилення, припустимі в масі дозованих порошків:

0,31 - ± 5%

Тобто:

Відхилення = 0,31 * 5% / 100 = 0,016

m(1-го порошку) = 0,310 ± 0,016 = 0,294 - 0,326

Збереження. В упакуванні, що охороняє від зовнішніх впливів і забезпечує стабільність препарату протягом зазначеного терміну придатності, у сухому і, якщо необхідно, прохолодному, захищеному від світла місці.

Рецепт 2.

Візьми: Екстракту Беладонни 0,01

Папаверину гідрохлориду 0,02

Сахару 0,2

Змішай, нехай утвориться порошок

Дай таких доз № 10

Познач. По 1 порошку З рази в день.

Rp.: Extracti Belladonnae 0,01

Papaverini hydrochloridi 0,02

Sacchari 0,2

Misce, fiat pulvis

Da tales doses № 10

Signa. По І порошку З рази в день.

Фармацевтична експертиза

ЛФ - Складний дозований порошок для внутрішнього застосування, виписаний розподільним способом, з лікарськими речовинами списку А.

Рецепт виписаний на рецептурному бланку Ф№1 (Згідно наказу №360 від 19.07. 2005). Рецепт оформлений вірно. Лікарські речовини сумісні.

Перевірка доз:

Папаверін

ВРД = 0,2

ВДД = 0,6

РД = 0,02 (згідно пропису) Доза не завищена

ДД = 0,02 * 3 = 0,06 Доза не завищена

Беладонна

ВРД = 0,1

ВДД = 0,3

РД = 0,01 * 2 = 0,02 (Замість густого екстракту - сухий) Доза не завищена

ДД = 0,02 * 3 = 0,06 Доза не завищена

Лікарська форма може бути виготовлена.

Стаття 503. Papaverini hydrochloridum Папаверину гідрохлорид

C20H21NO4 * HCl

Спазмолітичний засіб

Опис. Білий кристалічний порошок без запаху, злегка гіркуватого смаку.

Розчинність. Повільно розчинний у 40 ч. води, мало розчинний у 95% спирті, розчинний у хлороформі, практично нерозчинний в ефірі.

Зберігання. Список Б, У добре укупоренной тарі, що охороняє від дії світла.

Вища разова доза усередину 0,2 г.

Вища добова доза усередину 0,6 г.

Вища разова доза під шкіру, внутрішньом'язово й у вену 0,1 г.

Вища добова доза під шкіру, внутрішньом'язово й у вену 0,3 г.

Стаття 254. Extractum Belladonnae siccum Екстракт беладони сухий

Листів чи трави беладони здрібнених

Спирту 20% - достатня кількість

Холінолітичний, спазмолітичний засіб

Опис, Порошок бурий чи світло-бурий кольори, слабкого своєрідного запаху, гігроскопічний.

Зберігання. Список Б.

Вища разова доза усередину 0,1 р.

Вища добова доза усередину 0,3 р.

Примітка. При виготовленні готових лікарських форм сухий екстракт застосовують у подвійній кількості стосовно густого екстракту.

Стаття 589. Saccharum lactis Цукор молочний

Опис. Білі кристали чи білий кристалічний порошок 6eз запаху, слабкого солодкого смаку.

Розчинність. Легко розчинний у воді, дуже мало розчинний у спирті, практично нерозчиниме в ефірі і хлороформі.

Збереження. У добре укупореній тарі.

Зворотній бік ППК

При відсутності в рецепті вказівки про консистенцію екстракту беладони завжди мають на увазі густий. Найзручнішим є приготування порошків із сухими екстрактами, які готують за загальними правилами.

m(Екстракту беладони сухого (1: 2)) = 0,01 * 2 * 10 = 0,2 г

m(Папаверину гідрохлориду) = 0,02 * 10 = 0,2 г

m(Цукру) = 0,2 * 10 = 2,0 г

m(1-го порошку) = 0,02 + 0,02 + 0,2 = 0,24 г

Лицьовий бік ППК

3/02/2009 Рецепт №2

Sacchari 2,0

Extracti Belladonnae siccum 0,2

Papaverini hydrochloridi 0,2

---------------------------------------------------------

m(заг) = 2,4 m(1-го порошку) = 0,24 №10

Приготував:

Перевірив:

Видав:

Технологія

У ступці ретельно розтирають 2,0 г цукру, висипають на капсулу, залишивши приблизно 0,2 г (рівне кількості сухого екстракту беладони), потім додають 0,2 г екстракту беладони сухого (1: 2), ретельно розтирають і до отриманої суміші при перемішуванні додають 0,2 г папаверину гідрохлориду, змішують кілька разів, знімаючи порошок зі стінок ступки і товкачика, потім додають решту кількості розтертого цукру і знову добре перемішують. Контролюють якість подрібнення і змішування візуально. Отриману суміш розважують на 10 доз по 0,24 г.

Порошки упаковують в парафіновані капсули (цукор і екстракт беладони - гігроскопічні речовини). Оформляють сигнатурою, додатковими етикетками: "Поводитися з обережністю", "Зберігати в сухому місці", "Берегти від дітей". Опечатують.

Контроль якості

Порошки повинні бути однорідними при розгляді неозброєним оком і мати розмір часток не більш 0,160 мм.

Відхилення, припустимі в масі дозованих порошків:

0,24 - ± 10%

Тобто:

Відхилення = 0,24 * 10% / 100 = 0,024

m(1-го порошку) = 0,240 ± 0,024 = 0,216 - 0,264

Збереження. В упакуванні, що охороняє від зовнішніх впливів і забезпечує стабільність препарату протягом зазначеного терміну придатності, у сухому і, якщо необхідно, прохолодному, захищеному від світла місці.

Рецепт 3.

Візьми: Розчину анальгіну 2% - 150 мл

Дай. Познач. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Rp.: Solutionis Analgini 2% - 150 ml

Da. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Фармацевтична експертиза

ЛФ - Мікстура - розчин з добре розчинною лікарською речовиною списку Б, виписаною у кількості до 3%.

Рецепт виписаний на рецептурному бланку Ф№1 (Згідно наказу №360 від 19.07. 2005). Рецепт оформлений вірно. Лікарські речовини сумісні.

Перевірка доз:

2,0 - 100 мл

Х - 150 мл

Х = 150 * 2/100 = 3,0

m(Анальгіну) = 3,0

V(розчину) = 150 мл

Кількість прийомів = 150/15 = 10 раз

ВРД = 1,0

ВДД = 3,0

РД = 3,0/10 = 0,3 Доза не завищена

ДД = 0,3 * 3 = 0,9 Доза не завищена

Лікарська форма може бути виготовлена.

Стаття 57. Analginum Анальгін C13H16N3Na4S * H2O

Болезаспокійливий, жарознижуючий, протизапальний засіб

Опис. Білий чи білий з ледь помітним жовтуватим відтінком крупногольчатий, кристалічний порошок без запаху, гіркуватого смаку. У присутності вологи швидко розкладається. Водяні розчини npif стоянні жовтіють.

Розчинність. Розчинний у 1,5 ч. води, 160 ч.95% спирту, практично нерозчинний в ефірі, хлороформі й ацетоні.

Збереження. Список Б, У добре укупорених банках жовтогарячого скла, у захищеному від світла місці.

Вища разова доза усередину 1,0 г.

Вища добова доза усередину 3,0 г.

Вища разова доза під шкіру, внутрішньом'язово, у вену 0,5 г.

Вища добова доза під шкіру, внутрішньом'язово, у вену l,5 г.

Зворотній бік ППК

V(Води очищеної) = 150 ml

Лицьовий бік ППК

5/02/2009 Рецепт №3

Analgini 3,0

---------------------------------------------------------

V(заг) = 150 ml

Приготував:

Перевірив:

Видав:

Технологія

У підставку відмірюють 150 мл води очищеної. Відважують 3,0 г анальгіну, висипають у підставку і розчиняють. Проціджують у флакон для відпуску. Закупорюють і оформляють.

Контроль якості

Готовий лікарський препарати перевіряють на чистоту, а посуд, у якому вони знаходяться, - на герметичність. Якщо флакон з готовим лікарським препаратом перевернути пробкою вниз, то при легкому постукуванні об долоню рідина не повинна просочуватися через пробку. Закупорений флакон з рідким лікарським препаратом (розчином) злегка струшують, перевертають і переглядають у прямому і відбитому світлі. У рідині не повинно бути помітно будь-яких сторонніх часток.

На флакон наклеюють оформлену і відповідно заповнену етикетку "Внутрішнє" чи "Зовнішнє". Розчини, що містять отруйні речовини, опечатують, оформляють сигнатурою і додатковою етикеткою "Поводитися з обережністю". Якщо лікарський препарат вимагає особливих умов зберігання, то наклеюють додаткові етикетки, наприклад. "Зберігати в прохолодному місці", "Перед уживанням збовтувати" і т.д.

Рецепт 4

Візьми: Розчину Магнію сульфату 20% - 150 ml

Дай. Познач. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Rp.: Solutionis Magnesii sulfatis 20% 150 ml

Da. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Фармацевтична експертиза

ЛФ - Мікстура - розчин з добре розчинною лікарською речовиною магнію сульфатом (кристалогідрат), виписаним у кількості понад 3%.

Використовуємо технологію приготування розчину з використанням коефіцієнта збільшення об'єму (КЗО).

Подрібнювати магнію сульфат попередньо не потрібно, тому що він легко розчинний у воді.

Рецепт виписаний на рецептурному бланку Ф№1 (Згідно наказу №360 від 19.07. 2005). Рецепт оформлений вірно. Лікарські речовини сумісні.

Лікарська форма може бути виготовлена.

Стаття 73. Aqua purificata Вода очищена

Опис. Безбарвна прозора рідина без запаху і смаку. рН 5,0-6,8.

Зберігання. У закритих посудинах.

Стаття 383. Magnesii sulfas Магнію сульфат Гірка сіль MgSO4 * 7Н2О

Заспокійливий, спазмолітичний, проносний засіб.

Опис. Безбарвні призматичні кристали, що вивітрюються на повітрі, гірко-соленого смаку.

Розчинність. Розчинний у 1 ч, води, 0,3 ч. киплячої води, практично нерозчинний в 95% спирті.

Збереження. У добре укупореній тарі.

Зворотній бік ППК

Для магнію сульфату КЗО дорівнює 0,50.

m(Магнію сульфату) = 150 * 20% / 100 = 30,0 г

V(Води очищеної) = 150 мл - (30,0 * 0,50) = 135 мл

Лицьовий бік ППК

7/02/2009 Рецепт №4

Aqua purificata 135 мл

Magnesii sulfatis 30,0

---------------------------------------------------------

V(заг) = 150 ml

Приготував:

Перевірив:

Видав:

Технологія

У підставку відмірюють 135 мл води очищеної, у якій розчиняють 30,0 г магнію сульфату, проціджують у флакон для відпуску й оформляють.

Контроль якості

Готовий лікарський препарати перевіряють на чистоту, а посуд, у якому вони знаходяться, - на герметичність. Якщо флакон з готовим лікарським препаратом перевернути пробкою вниз, то при легкому постукуванні об долоню рідина не повинна просочуватися через пробку. Закупорений флакон з рідким лікарським препаратом (розчином) злегка струшують, перевертають і переглядають у прямому і відбитому світлі. У рідині не повинно бути помітно будь-яких сторонніх часток. На флакон наклеюють оформлену і відповідно заповнену етикетку "Внутрішнє" чи "Зовнішнє". Розчини, що містять отруйні речовини, опечатують, оформляють сигнатурою і додатковою етикеткою "Поводитися з обережністю". Якщо лікарський препарат вимагає особливих умов зберігання, то наклеюють додаткові етикетки, наприклад. "Зберігати в прохолодному місці", "Перед уживанням збовтувати" і т.д.

Рецепт 5

Візьми: Анальгіну 3,0

Калію броміду 4,0

Настойки Беладонни 8 ml

Настойки Валеріани 10 ml

Води очищеної 200 ml

Змішай. Дай. Познач. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Rp.: Analgini 3,0

Kalii bromidi 4,0

Tincturae Belladonnae 8 ml

Tincturae Valerianae 10 ml

Aquae purificatae 200 ml

Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Фармацевтична експертиза

ЛФ - Опалесціююча мікстура, до складу якої входять сильнодіючі речовини (анальгін і настойка беладони, приготовлена на 40% спирті), світлочутлива речовина калію бромід і настойка валеріани, приготовлена на 70% спирті.

Рецепт виписаний на рецептурному бланку Ф№1 (Згідно наказу №360 від 19.07. 2005). Необхідно перевірити разову і добову дози. Рецепт оформлений вірно.

Перевірка доз:

V(заг) = 200 мл + 10мл + 8мл = 218 мл

Кількість прийомів = 218 мл / 15 мл = 17 раз

Анальгін:

ВРД = 1,0

ВДД = 3,0

РД = 3,0/17 = 0,176 Доза не завищена

ДД = 0,176 * 3 = 0,529 Доза не завищена

Настойка Беладонни:

ВРД = 0,5 мл

ВДД = 1,5 мл

РД = 8 мл / 17 = 0,47 Доза не завищена

ДД = 0,47 * 3 = 1,41 Доза не завищена

Лікарська форма може бути виготовлена.

Стаття 73. Aqua purificata Вода очищена

Опис. Безбарвна прозора рідина без запаху і смаку. рН 5,0-6,8.

Зберігання у закритих посудинах.

Стаття 694. Tinctura Valerlanae Настойка валеріани

Заспокійливий засіб.

Склад. Кореневищ з коренями валеріани, подрібнених - 200 г, Спирту 70% - до одержання 1 л настойки

Опис. Прозора рідина червонясто-бурого кольору (темніє під впливом сонячного світла), характерного ароматного запаху і солодкувато-гіркого пряного смаку

Стаття 686. Tinctura Belladonnae Настойка беладони (беладони)

Холінолітичний (спазмолітичний) засіб.

Склад: Листя чи трави беладони подрібнених - 100 г, Спирту 40% - до одержання 1 л настойки.

Опис. Прозора рідина зеленуватого чи червонясто-бурого кольору, своєрідного запаху і гіркуватого смаку.

Зберігання. Список Б.

Вища разова доза усередину 0,5 мл (23 краплі).

Вища добова доза усередину 1,5 мл (70 крапля).

Стаття 57. Analginum Анальгін C13H16N3Na4S * H2O

Болезаспокійливий, жарознижуючий, протизапальний засіб

Опис. Білий чи білий з ледь помітним жовтуватим відтінком крупногольчатий, кристалічний порошок без запаху, гіркуватого смаку. У присутності вологи швидко розкладається. Водяні розчини npif стоянні жовтіють.

Розчинність. Розчинний у 1,5 ч. води, 160 ч.95% спирту, практично нерозчинний в ефірі, хлороформі й ацетоні.

Зберігання. Список Б, У добре укупорених банках жовтогарячого скла, у захищеному від світла місці.

Вища разова доза усередину 1,0 г.

Вища добова доза усередину 3,0 г.

Вища разова доза під шкіру, внутрішньом'язово, у вену 0,5 г.

Вища добова доза під шкіру, внутрішньом'язово, у вену l,5 г.

Стаття 360. Kalil bromidum Калію бромід

Заспокійливий засіб.

Опис. Безбарвні чи білі блискучі кристали чи дрібнокристалічний порошок без запаху, солоного смаку.

Розчинність. Розчинний у 1,7 ч. води, мало розчинний у спирті.

Зберігання. У добре укупореній тарі, що охороняє від дії світла.

Зворотній бік ППК.

Загальний об'єм мікстури:

V(заг) = 200 мл + 10мл + 8мл = 218 мл.

3,0 г анальгіну (концентрат якого відсутній) в об'ємі 218 мл складуть:

218мл - 3,0г

100 мл - Х

Х = 3 * 100/218 = 1,37 тобто менше 3%

При розчиненні 3,0 г анальгіну (КЗО = 0,68 мл / г) об'єм збільшиться на:

V = 0,68 * 3,0 = 2,04 мл

Для мікстури об'ємом більше 200 мл відхилення від норми допускається ±1%.

Для об'єму 218 мл це відхилення складе:

Відхилення = 218 * 1% / 100 = 2,18 мл.

Як видно, відхилення в об'ємі, що займає 3,0 г анальгіну, не перевищує допустимої норми, тому що 2,18 мл більше, ніж 2,04 мл.

У таких випадках КЗО не враховують.

V(розчину калію броміду 20% (1: 5)) = 5 * 4 = 20 мл

V(води очищеної) = 200-20 = 180 мл

Лицьовий бік ППК

9/02/2009 Рецепт №5

Aquae purificatae 180 ml

Analgini 3,0

Solutionis Kalii bromidi 5% 20 ml

Tincturae Belladonnae 8 ml

Tincturae Valerianae 10 ml

-------------------------------------------------

V(заг) = 218 мл.

Приготував:

Перевірив:

Видав:

Технологія

У підставку відмірюють 180 мл води очищеної, у якій розчиняють 3,0 г анальгіну. Розчин проціджують у відпускний флакон і додають спочатку 20 мл 20% розчину калію броміду, потім 8 мл настойки беладони, в останню чергу - 10 мл настойки валеріани. Закупорюють і оформляють до відпуску.

Контроль якості

Готовий лікарський препарати перевіряють на чистоту, а посуд, у якому вони знаходяться, - на герметичність. Якщо флакон з готовим лікарським препаратом перевернути пробкою вниз, то при легкому постукуванні об долоню рідина не повинна просочуватися через пробку. Закупорений флакон з рідким лікарським препаратом (розчином) злегка струшують, перевертають і переглядають у прямому і відбитому світлі. У рідині не повинно бути помітно будь-яких сторонніх часток.

На флакон наклеюють оформлену і відповідно заповнену етикетку "Внутрішнє" чи "Зовнішнє". Розчини, що містять отруйні речовини, опечатують, оформляють сигнатурою і додатковою етикеткою "Поводитися з обережністю". Якщо лікарський препарат вимагає особливих умов зберігання, то наклеюють додаткові етикетки, наприклад. "Зберігати в прохолодному місці", "Перед уживанням збовтувати" і т.д.

Рецепт 6

Візьми: Розчину кальцію хлориду 5% 200 мл

Глюкози 60,0

Натрію броміду 3,0

Змішай. Дай. Познач. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Rp.: Solutionis Calcii chloridi 5% 200 ml

Glucosi 60,0

Natrii bromidi 3,0

Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Фармацевтична експертиза

ЛФ - Мікстура-розчин, до складу якої входить світлочутлива речовина - натрію бромід, сильно гігроскопічна речовина - кальцію хлорид і глюкоза, прописана в концентрації більше 3%. Мікстуру виготовляють, використовуючи концентровані розчини.

Стаття 311. Glucosum Глюкоза

Опис. Безбарвні кристали чи білий дрібнокристалічний порошок без запаху, солодкого смаку.

Розчинність. Розчинна у 1,5 ч. води, важко розчинна у 95% спирті, практично нерозчинна в ефірі.

Зберігання. У добре укупореній тарі.

Стаття 425. Natrii bromidum Натрію бромід

Заспокійливий засіб.

Опис. Білий кристалічний порошок без запаху, солоного смаку. Гігроскопічний.

Розчинність. Розчинний у 1,5 ч. води й у 10 ч. спирту.

Зберігання. У добре укупореній тарі, що охороняє від дії світла, у сухому місці.

Стаття 119. Calcii chloridum Кальцію хлорид

Джерело іонів кальцію, антиалергічний засіб.

Опис. Безбарвні кристали без запаху, горько-соленого смаку. Препарат дуже гігроскопічний, на повітрі розтікається.

Розчинність. Дуже легко розчинний у воді, викликає при цьому сильне охолодження розчину, легко розчинний у 95% спирті.

Зберігання. У невеликих, добре укупорених скляних банках із пробками, залитими парафіном, у сухому місці.

Користуватися кристалічним кальцію хлоридом незручно (кристали мокрі і бруднять ваги; при зважуванні немає впевненості в точному дозуванні, тому що невідомий вміст у даній солі гігроскопічної води). Щоб уникнути псування лікарської речовини і неточного дозування кальцію хлориду, з нього виготовляють концентрований розчин 50% чи 20%, який застосовують для виготовлення рідких лікарських препаратів. Розчин стійкий і добре зберігається тривалий час.

Зворотній бік ППК.

m(кальцію хлориду) = 200 * 5% / 100 = 10,0

V(розчину кальцію хлориду 50% (1: 2)) = 10,0 * 2 = 20 мл

V(розчину глюкози 50% (1: 2)) = 60,0 * 2 = 120 мл

V(розчину натрію броміду 20% (1: 5)) = 3,0 * 5 = 15 мл

V(води очищеної) = 200 - (20 + 120 + 15) = 45мл

Лицьовий бік ППК

11/02/2009 Рецепт №6

Aquae purificatae 45 ml

Solutionis Calcii chloridi 50% 20 ml

Solutionis Glucosi 50% 120 ml

Solutionis Natrii bromidi 20% 15 ml

-------------------------------------------------

V(заг) = 218 мл.

Приготував:

Перевірив:

Видав:

Технологія

У флакон для відпуску відмірюють 45 мл води очищеної,20 мл 50% концентрованого розчину кальцію хлориду, 120 мл 50% концентрованого розчину глюкози, 15 мл 20% концентрованого розчину натрію броміду.

Контроль якості

Готовий лікарський препарати перевіряють на чистоту, а посуд, у якому вони знаходяться, - на герметичність. Якщо флакон з готовим лікарським препаратом перевернути пробкою вниз, то при легкому постукуванні об долоню рідина не повинна просочуватися через пробку. Закупорений флакон з рідким лікарським препаратом (розчином) злегка струшують, перевертають і переглядають у прямому і відбитому світлі. У рідині не повинно бути помітно будь-яких сторонніх часток.

На флакон наклеюють оформлену і відповідно заповнену етикетку "Внутрішнє" чи "Зовнішнє". Розчини, що містять отруйні речовини, опечатують, оформляють сигнатурою і додатковою етикеткою "Поводитися з обережністю". Якщо лікарський препарат вимагає особливих умов зберігання, то наклеюють додаткові етикетки, наприклад. "Зберігати в прохолодному місці", "Перед уживанням збовтувати" і т.д.

Рецепт 7

Візьми: Натрію тетраборату 1,0

Води очищеної

Гліцерину по 5,0

Змішай. Дай. Познач. Змазування.

Rp.: Natrii tetraboratis 1,0

Aquae purificatae

Glycerini ana 5,0

Misce. Da. Signa. Змазування.

Фармацевтична експертиза

ЛФ - Гліцериновий розчин з речовиною загального списку.

Рецепт виписаний на рецептурному бланку Ф№1 (Згідно наказу №360 від 19.07. 2005). Необхідно перевірити разову і добову дози. Рецепт оформлений вірно.

Лікарська форма може бути виготовлена.

Стаття 73. Aqua purificata Вода очищена

Опис. Безбарвна прозора рідина без запаху і смаку. рН 5,0-6,8.

Зберігання у закритих посудинах.

Стаття 440. Natrii tetraboras Натрію тетраборат Бура Na2B4O7 * 10Н2О

Антисептичний засіб

Опис. Безбарвні, прозорі, кристали чи білий кристалічний порошок. Водні розчини мають солонувато-лужний смак і лужну реакцію. Реакція гліцеринових розчинів кисла.

Розчинність, Розчинний у воді, дуже легко розчинний у киплячій воді, практично нерозчинний в спирті, легко розчинний у гліцерині.

Зберігання. У добре укупореній тарі.

Гліцерин. СН2ОН-СНОН-СН2ВІН.

Густа, прозора, безбарвна гігроскопічна рідина, що змішується з водою.

Показник заломлення 1,4710-1,4744

Зворотній бік ППК.

m(натрію тетраборату) = 1,0

m(Гліцерину) = 5,0

V(води очищеної) = 5мл

Лицьовий бік ППК

13/02/2009 Рецепт №7

Natrii tetraboratis 1,0

Glycerini 5,0

Aquae purificatae 5 мл

-------------------------------------------------

V(заг) = 11 мл.

Приготував:

Перевірив:

Видав:

Технологія

Розчинність натрію тетраборату у воді 1: 25, у гліцерині 1: 2,5. Отже, у флакон для відпуску поміщають 1,0 г натрію тетраборату (через суху лійку), тарують його (без лійки) і туди відважують гліцерин, закривають пробкою і підігрівають на водяній бані шляхом занурення флакона в теплу воду до повного розчинення натрію тетраборату. Потім додають 5 мл очищеної води.

При виготовленні гліцеринових розчинів йоду підігрівання небажане.

Контроль якості

Готовий лікарський препарати перевіряють на чистоту, а посуд, у якому вони знаходяться, - на герметичність. Якщо флакон з готовим лікарським препаратом перевернути пробкою вниз, то при легкому постукуванні об долоню рідина не повинна просочуватися через пробку. Закупорений флакон з рідким лікарським препаратом (розчином) злегка струшують, перевертають і переглядають у прямому і відбитому світлі. У рідині не повинно бути помітно будь-яких сторонніх часток.

На флакон наклеюють оформлену і відповідно заповнену етикетку "Внутрішнє" чи "Зовнішнє". Розчини, що містять отруйні речовини, опечатують, оформляють сигнатурою і додатковою етикеткою "Поводитися з обережністю". Якщо лікарський препарат вимагає особливих умов зберігання, то наклеюють додаткові етикетки, наприклад. "Зберігати в прохолодному місці", "Перед уживанням збовтувати" і т.д.

Рецепт №8

Візьми: Емульсії олії персикової 100,0

Кофеїн - Натрію бензоат 0,5

Змішай. Дай. Познач. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Rp.: Emulsi olei Persicorum 100,0

Coffeini-natrii benzoatis 0,5

Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Фармацевтична експертиза

ЛФ - Олійна емульсія типу О / В с водорозчинною речовиною - кофеїн-бензоатом натрію (список Б).

Рецепт виписаний на рецептурному бланку Ф№1 (Згідно наказу №360 від 19.07. 2005). Рецепт оформлений вірно. Перевіряємо разові та добові дози.

Перевірка доз

ВРД = 0,5

ВДД = 1,5

Кількість прийомів = 100 мл / 15 мл = 7 раз

РД = 0,5/7 = 0,071 Доза не завищена

ДД = 0,071 * 3 = 0,21 Доза не завищена

Лікарська форма може бути виготовлена.

Стаття 73. Aqua purificata Вода очищена

Опис. Безбарвна прозора рідина без запаху і смаку. рН 5,0-6,8.

Зберігання. У закритих посудинах.

Стаття 173. Coffeinum-natrii benzoas Кофеїн-бензоат натрію

Стимулятор центральної нервової системи; кардіотонічний засіб.

Опис. Білий порошок без запаху, слабко гіркого смаку.

Розчинність. Легко розчинний у воді, важко розчинний у спирті.

Зберігання. Список Б. У добре укупореній тарі.

Вища разова доза усередину 0,5 г.

Вища добова доза усередину 1,5 г.

Вища разова доза під шкіру 0,4 г.

Вища добова доза під шкіру 1,0 г.

Зворотній бік ППК

m(Gelatosa) = 5,0

m(Coffeinum-natrii benzoas) = 0,5

m(Olei Persicorum) = 10,0

V(Aqua purificata) = 100 - (7,5 + 5,0 + 10,0) = 77,5 мл.

V(заг) = 100,5 ml

Лицьовий бік ППК

13/02/2009 Рецепт №8

Gelatosae 5,0

Aquae purificatae 85 ml

Olei Persicorum 10,0

Coffeini-natrii benzoatis 0,5

m = 100,5

-------------------------------------

V(заг) = 100,0 ml

Приготував:

Перевірив:

Відпустив:

Технологія

У порцелянову (фарфорову) ступку поміщають 5,0 г желатози і ретельно її розтирають, потім додають 7,5 мл води, змішують, одержують гідрозоль, а потім поступово (краще по краплях) додають 10,0 г персикової олії при ретельному розтиранні й емульгуванні. Масу кілька разів зі стінок ступки і товкачика збирають целулоїдною пластинкою. Перевіряють готовність первинної емульсії, і потім до неї поступово додають воду.

Оскільки в емульсію входить кофеїн-бензоат натрію, то для його розчинення залишають приблизно 20-25 мл води, а рештою води розбавляють первинну емульсію. Після цього додають розчин кофеїн-бензоату натрію.

Контроль якості

Оцінку якості емульсій проводять відповідно до ДФ XI і власних фармакопейних статей за наступними показниками: однорідність часток дисперсної фази, час розшаровування, термостійкість, в'язкість.

Однорідність часток дисперсної фази. Розмір часток, обумовлених при мікроскопуванні, не повинен перевищувати показників, зазначених у власних статтях.

Час розшаровування. Розшаровування емульсій визначають за допомогою центрифуги. Емульсію вважають стійкою, якщо не спостерігається розшаровування системи в центрифузі з числом обертів 1,5 тис. / хв.

Термостійкість емульсій. Емульсія вважається стійкою, якщо витримує температуру нагрівання 50 °С без розшаровування.

В'язкість в емульсіях визначають по фармакопейних методиках за допомогою спеціальних приладів - віскозиметрів та ін.

Рецепт 9

Візьми: Кислоти саліцилової 1,0

Резорцину 2,0

Кислоти борної 1,5

Ефіру медичного 30,0

Спирту етилового 70%

Воду очищену по 50 мл

Змішай. Дай. Познач. Протирати шкіру обличчя вранці і ввечері.

Rp.: Acidi salicylici 1,0

Resorcini 2,0

Acidi borici 1,5

Aetheris medicinalis 30,0

Spiritus aethylici 70%

Aquae purificatae ana 50ml

Misce. Da. Signa. Протирати шкіру обличчя вранці і ввечері.

Фармацевтична експертиза

Із прописаних лікарських речовин кислота борна легко розчинна в гарячій воді (1: 3), кислота саліцилова мало розчиняється у воді (1: 500), але легко - у 70% етиловому спирті (1: 5,5) і ефірі (1: 2), резорцин дуже легко розчинний у воді. З розчинників ефір найбільш леткий. Його дозують за масою, воду очищену і спирт етиловий - за об'ємом.

Рецепт виписаний на рецептурному бланку Ф№1 (Згідно наказу №360 від 19.07. 2005). Рецепт оформлений вірно. Дози не перевіряємо, оскільки ЛФ для зовнішнього застосування. Лікарська форма може бути виготовлена.

Стаття 73. Aqua purificata Вода очищена

Опис. Безбарвна прозора рідина без запаху і смаку. рН 5,0-6,8.

Зберігання. У закритих посудинах.

Стаття 10. Acidum boricum Кислота борна H3BO3, Антисептичний засіб

Опис. Безбарвні, блискучі, злегка жирні на дотик лусочки чи дрібний кристалічний порошок, без запаху. Леткий з парами води і спирту. При тривалому нагріванні (до 100°) втрачає частину води, переходячи в мета-борну кислоту, при більш сильному нагріванні утворюється склоподібна сплавлена маса, що при подальшому нагріванні, утрачає усю воду, залишаючи борний ангідрид. Водні розчини мають слабкокислу реакцію.

Розчинність. Розчинний у 25 ч. води, у 4 ч. киплячої води, у 25 ч. спирту і повільно в 7 ч. гліцерину. Зберігання. У добре укупореній тарі.

Стаття 632. Spiritus aethylicus 70% Спирт етиловий 70% Spiritus Vini 70% Спирт винний 70%

Опис. Безбарвна прозора рідина з характерним спиртовим запахом.

Спирт етиловий 70%

Густина 0,886-0,883, що відповідає вмісту Спирту 70 - 71%.

Зберігання. У добре укупореній тарі.

Стаття 34. Aether medicinalis Ефір медичний

Застосовують зовнішньо, а також для виготовлення настойок, екстрактів і ін.; для наркозу непридатний. Іноді призначають усередину (при блювоті).

Опис. Безколірна прозора, дуже рухлива, легко загоряється, летка рідина, своєрідного запаху, пекучого смаку. Пари ефіру з повітрям, киснем і закисом азоту утворюють у визначених концентраціях вибухову суміш.

Розчинність. Розчинний у 12 частинах води, змішується у всіх співвідношеннях з 95% спиртом, бензолом, хлороформом, петролейним ефіром, жирними й ефірними оліями. Температура кипіння 34-36°. Густина 0,714-0,717.

Зберігання. Список Б. У добре укупорених склянках жовтогарячого скла, у захищеному від світла, прохолодному місці, удалині від вогню.

Вища разова доза всередину 0,33 мл (20 крапель).

Вища добова доза всередину 1 мл (60 крапель).

Стаття 21. Acidum salicylicum Кислота саліцилова о-Оксибензойна кислота С7H603

Антисептичний, кератолітичний засіб.

Опис. Білі дрібні голчасті кристали чи легкий кристалічний порошок без запаху. Леткий з водяною парою. При обережному нагріванні возгонюється.

Розчинність. Мало розчинний у воді, розчинний у киплячій воді, легко розчинний у спирті, ефірі, важко розчинний у хлороформі.

Зберігання В добре укупореній тарі, що охороняє від дії світла.

Стаття 577. Resorcinum Резорцин м-Диоксибензол С6Н6О2

Антисептичний засіб.

Опис. Білий чи білий зі слабким жовтуватим відтінком кристалічний порошок зі слабким характерним запахом. Під впливом світла і повітря поступово забарвлюється в рожевий колір.

Розчинність. Дуже легко розчинний у воді і 95% спирті, легко розчинний в ефірі, дуже мало розчинний у хлороформі, розчинний у гліцерині і жирній олії.

Зберігання. У добре укупорених банках жовтогарячого скла.

Зворотній бік ППК

m(Acidi salicylici) = 1,0

m(Resorcini) = 2,0

m(Acidi borici) = 1,5

m(Aetheris medicinalis) = 30,0

m(Spiritus aethylici 70%) = 50 ml

V(Aqua purificata) = 50 ml

Враховуємо щільність ефіру

V(Aetheris medicinalis) = 30/0,716 = 41,9

V(заг) = 50 + 50 + 41,9 = 141,8 ml

Лицьовий бік ППК

15/02/2009 Рецепт №9

Aqua purificata 200 ml

Acidi borici 1,5

Resorcini 2,0

Acidi salicylici 1,0

Spiritus aethylici 70% 50 ml

Aetheris medicinalis 30,0

-------------------------------------

V(заг) = 141,8 ml

Приготував:

Перевірив:

Відпустив:

Технологія

У сухий флакон для відпуску поміщають кислоту саліцилову і розчиняють у 50 мл 70% спирту етилового. Додають приготовлений у підставці розчин кислоти борної і резорцину в 50 мл води очищеної. В останню чергу додають 30,0 г ефіру.

Контроль якості

Готовий лікарський препарати перевіряють на чистоту, а посуд, у якому вони знаходяться, - на герметичність. Якщо флакон з готовим лікарським препаратом перевернути пробкою вниз, то при легкому постукуванні об долоню рідина не повинна просочуватися через пробку. Закупорений флакон з рідким лікарським препаратом (розчином) злегка струшують, перевертають і переглядають у прямому і відбитому світлі. У рідині не повинно бути помітно будь-яких сторонніх часток.

На флакон наклеюють оформлену і відповідно заповнену етикетку "Внутрішнє" чи "Зовнішнє". Розчини, що містять отруйні речовини, опечатують, оформляють сигнатурою і додатковою етикеткою "Поводитися з обережністю". Якщо лікарський препарат вимагає особливих умов зберігання, то наклеюють додаткові етикетки, наприклад. "Зберігати в прохолодному місці", "Перед уживанням збовтувати" і т.д.

Рецепт 10

Візьми: Миш'яковистого ангідриду 0,03

Екстракту та порошку кореня солодки скільки потрібно

нехай утворяться пілюлі №30

Дай. Познач. По 1 пілюлі 3 рази в день.

Rp.: Acidi arsenicosi anhydrici 0,03

Extracti et pulveris radicis Glycyrrhizae q. s.,

ut fiant pilulae №30

Da. Signa. По 1 пілюлі 3 рази в день.

Фармацевтична експертиза

ЛФ - Пілюлі, що містять важкорозчинну особливо отруйну речовину - миш'яковистий ангідрид (Список А) - у кількості, що не зважується.

Перевірка доз

ВРД = 0,005 г.

ВДД = 0,015 г.

РД = 0,03/30 = 0,001 г. Доза не завищена

ДД = 0,001 * 3 = 0,003 г. Доза не завищена

Лікарська форма може бути виготовлена.

Стаття 5. Acidum arsenicosum anhydricum Мышьяковистий ангідрид

Опис. Важкі білі фарфоровидні чи склоподібні шматки часто шаруватої структури, з раковистим зламом, чи важкий білий порошок.

Розчинність. Дуже повільно розчинний у воді (68-80 ч,), легко розчинний у соляній кислоті, гліцерині, а також у розчинах їдких лугів і карбонатів лужних металів. Зберігання. Список А. У добре укупорених банках. У тій же шафі зберігають усі прилади, необхідні для відпуску препарату.

Вища разова доза усередину 0,005 г.

Вища добова доза усередину 0,015 г.

Стаття 573. Radix Glycyrrhizae Корінь солодки Лакричний корінь

Зібрані в різний час року корені і підземні втечі багаторічних дикоростучих трав'янистих рослин солодки голої - Glycyrrhiza glabra L, і солодки уральської - Glycyrrhiza uraiensis Fisch., сем. бобових - Leguminosae.

У медичній практиці застосовують неочищені корені солодцю - radix Glycyrrhizae naturalis і корені, очищені від пробки, - radix Glycyrrhizae mundata.

Зберігання.

На складах: цільний корінь - у стосах, різаний - у мішках, порошок - у подвійних мішках (внутрішній - багатошаровий паперовий, зовнішній - тканевий);

В аптеках: різаний солодковий корінь - у шухлядах, порошок - у банках.

Зворотній бік ППК.

Оскільки миш'яковистий ангідрид виписаний у кількості, що не зважується, його беруть у вигляді тритурації.

До виготовлення необхідно розрахувати кількості лікарських і допоміжних речовин.

У рецепті маса пілюль не зазначена. У такому випадку готують пілюлі масою 0,2 г кожна. Тому передбачувана маса всіх прописаних пілюль буде:

m(заг) = 0,2 * 30 = 6,0 г.

Тритурації миш'яковистого ангідриду (1: 10) слід взяти:

m(тритурації) = 0,03 * 10 = 0,3 г.

При використанні сухого екстракту його необхідно взяти приблизно одну шосту від усієї пілюльної маси, тобто:

m(сухого екстракту) = 6 * (1/6) = 1,0 г,

а також додати гліцеринову воду в кількості 10-30% від сухого екстракту, тобто: m(гліцеринової води) = 1 * 30% / 100 = 0,3 г.

Кількість порошку кореня солодки розраховують по різниці між передбачуваною масою пілюль і масою всіх інших інгредієнтів:

m(порошку кореня солодки) = 6,0 - (0,3 + 1,0 + 0,3) = 4,4 г.

Лицьовий бік ППК

17/02/2009

Trturatio arsenicosi anhydrici (1: 10) 0,3

Відпустив:

17/02/2009

Trturatio arsenicosi anhydrici (1: 10) 0,3

Отримав:

17/02/2009 Рецепт №10

Pulveris radicis Glycyrrhizae 4,4

Trturatio arsenicosi anhydrici (1: 10) 0,3

Extracti radicis Glycyrrhizae 1,0

Aqua glycerini 0,3

---------------------------------------------------------------

m(заг) = 6,0 г. № 30

Приготував:

Перевірив:

Відпустив:

Технологія

Спочатку в ступці подрібнюють порошок кореня солодки. Вибирають його на капсулу, залишивши приблизно 0,3 г. Одержують за вимогою тритурацію миш'яковистого ангідриду, висипають у ступку, змішують. Додають сухий екстракт солодки, потім краплями гліцеринову воду, перемішують і ущільнюють пілюльну масу рештою порошку кореня солодки до одержання необхідної консистенції.

Контроль якості

Готова пілюльна маса повинна бути пластичною, не прилипати до стінок ступки і товкачика. її збирають на голівці товкачика, знімають пергаментною капсулою, зважують (масу пілюль відзначають у ППК і на звороті сигнатури). З отриманої маси викачують на склі пілюльної машинки кульку, потім стержень. Пілюльний стержень повинен бути довжиною на весь різак пілюльної машинки (на 30 пілюль). Його поміщають на нижній різак і зворотно-поступальними рухами верхнього різака розрізають на 30 пілюль Формують пілюлі за допомогою ролика, підраховують на трикутнику Движеннікова.

У тару для відпуску поміщають 1,0 г лікоподію, переносять пілюлі, струшують, закупорюють і оформляють до відпуску. У ППК обов'язково вказують загальну масу пілюль, розважку і чим обсипані пілюлі.

Висновки та рекомендації

Основними операціями, які застосовуються в процесі приготування лікарських препаратів, є дозування, зв'язане з виміром маси речовини, і відмірювання її у визначених порціях (дозах). В аптечній практиці найбільше використовуються такі методи дозування, як відважування і відмірювання по об'єму і краплями.

Від точності виконання зазначених операцій залежить фармакологічна дія лікарських препаратів, а значить, і їх лікувальна дія на організм. Дозування проводиться за допомогою спеціальних пристосувань, до яких пред'являються відповідні вимоги, і при цьому користуються метрологічною системою мір, яка є загальноприйнятою і обов'язковою у нашій країні.

Одним з найпоширеніших способів дозування є відважування, яке виконується за допомогою ваг.

Терези - це прилад, призначений для визначення вагової маси лікарських засобів способом порівняння її з еталонами мас (з умовно прийнятими одиницями - гирями).

За конструкційними ознаками розрізняють гідростатичні, пружинні й зважувальні ваги.

З точки зору метрологічної характеристики (стійкість, сталість показань, точність і чутливість) розрізняють ваги:

метрологічні - призначені для звірення маси робочих еталонів з державним еталоном. Це ваги вищої точності, спеціальної конструкції, за їх коливаннями спостерігають із сусідньої кімнати за допомогою спеціальних оптичних пристроїв; зразкові - для звірення і перевірки гир; аналітичні - для зважування при точних хімічних аналізах; технічні - 1-го, 2-го і 3-го класів.

Об'ємний метод дозування рідких речовин при готуванні лікарських препаратів в аптечній практиці застосовується досить широко. Він економічніший, значно спрощує і полегшує роботу фармацевта. Крім того, всі рідкі лікарські препарати для внутрішнього вживання хворі приймають не за масою, а за об'ємом (ложками, краплями і т.п., чи мілілітрами - для лікарських препаратів, які вводяться за допомогою шприца).

Ваги, незалежно від їх конструкції, повинні мати такі метрологічні властивості:

Стійкість - здатність ваг, виведених зі стану рівноваги, швидко повертатися до первісного положення.

Сталість показань - здатність ваг показувати ті самі результати при багаторазових визначеннях маси тіла, проведених на цих вагах у тих самих умовах.

Чутливість - здатність ваг показувати мінімальну зміну навантаження в момент рівноваги.

Точність, або правильність - здатність ваг показувати правильне співвідношення між масою речовини, що зважується, і відповідними гирями.

Гирі - це міри чітко встановленої маси (ваги), які служать для вимірювання маси тіла за вагою.

На практиці при зважуванні доцільно використовувати електронні ваги, оскільки вони значно точніші за чашечні:

Стійкість та точність електронних ваг визначати не доцільно. Сталість показань електронних ваг значно вища.

Чутливість електронних ваг також набагато вища - 0,01 мг, порівняно з ВР-100 - 10 мг та ВР-1 - 3 мг.

Границя зважування електронних ваг ширша - від 0,0001 г до 100 г, порівняно з ВР-100 - від 5 г до 100 г та ВР-1 - від 0,02 г до 1 г.

При готуванні рідких лікарських форм дозування роблять за допомогою спеціального мірного посуду, градуйованого визначеною кількістю мілілітрів. Для дозування води (маса 1 мл води при кімнатній температурі практично дорівнює 1,0 г) та інших рідин, що мають однакову з нею щільність, застосовують циліндри, мензурки, мірні колби, аптечні бюретки і піпетки. Густі, в'язкі, малорухомі рідини (жирні олії, сиропи, гліцерин), як правило, дозують за масою.

Бюретки служать для точних відмірювань води, розчинів і у виді бюреточної системи (комплект спеціальних бюреток та піпеток) застосовуються в аптеках при готуванні лікарських препаратів з концентрованих розчинів.

Аптечні піпетки є частиною бюреточної системи. Це вимірювальні прилади, градуйовані в мілілітрах для відмірювання невеликих (до 15 мл) обсягів рідин легкорухомих і не дуже в'язких.

До складу багатьох лікарських препаратів дуже часто входять рідини в маленьких кількостях, у тому числі і сильнодіючі. Ці рідини в кількості до 1,0 г відмірюють краплями, що звільняє фармацевта від трудомісткого процесу зважування.

Для уніфікації маси краплі фармакопея рекомендує користуватися стандартним краплеміром.

Стандартний краплемір можна замінити піпеткою, відкаліброваною щодо відповідної рідини.

Нестандартний краплемір (піпетку) можна прокалібрувати двома способами:

1. Шляхом п'ятикратного відважування 20 крапель відповідної рідини

2. Шляхом п'ятикратного відмірювання 3 мл рідини краплями.

Для дозування рідких лікарських препаратів у домашніх умовах допускається застосування ложок.

Доцільно застосовувати стаканчики для прийому лікарських препаратів, що мають градуювання на чайну, десертну і столову ложки.

Але при дозуванні рідин за об’ємом найбільш доцільно використовувати електронні піпеточні дозатори, оскільки в них найбільша точність дозування: За допомогою краплеміра можна відміряти мінімальну дозу - 1 крапля (0,05 мл - 50 мкл), а за допомогою дозатора відміряємо мінімальну дозу 0,005 мл - 5 мкл - в десять разів меншу.

Отже, якщо підсумувати, то в аптеці потрібно впроваджувати нові технології відмірювання та відважування, та використовувати сучасне обладнання. Оскільки дозування - це дуже важлива операція, від точності якої залежить життя пацієнтів, то аптеки не повинні економити, а купляти сучасні ваги да дозатори (які між іншим не так вже й дорого коштують). Я вважаю, що використання сучасного обладнання повинно бути обов’язковим і регламентовано відповідним наказом МОЗ України.

Список використаної літератури

1. Александров И.Д., Субботин В.М. Справочник по технологии приготовления лекарственных форм. Ростов на Дону: "Феникс", 2000 - 192с.

2. Государственная фармакопея СССР. - 11-е изд. - М.: Медицина, 1987. - Т.1. - 336с. - Т.2. - 40с.

3. Государственная фармакопея СССР. - 10-е изд. - М.: Медицина, 1968. - 1079с.

4. Государственная фармакопея СССР. - 9-е изд. - М.: Медгиз, - 1961. - 911с.

5. Грецкий В.М., Хоменок В.С. Руководство к практическим занятиям по технологии лекарственных форм. - М.: Медицина, 1991.

6. Кондратьева Т.С., Иванова Л.А. Технология лекарственных форм в 2-х томах. - Т.1. - М.: Медицина, 1991. - 496с.

7. Руководство к лабораторным занятиям по аптечной технологии лекарственных форм Т.С. Кондратьева, Л.А. Иванова Ю.И. Зеликсон М. Медицина 1986.

8.Р.Б. Косуба, В.І. Кучер Основи медичної рецептури. м. Чернівці, 2000.

9. Машковський М.Д. Лекарственные средства. - М.: Медицина, 2000. - Т.1-2.

10. Муравъев И.А. Козьмин В.Д. Кудрин А.Н. Несовместимость лекарственных веществ М. Медицина 1978.

11. Муравьев И.А. Технология лекарственных форм. - М.: Медицина, 1988. - 497с.

12. Перцев І.М., Шевченко Л, Д., Чаговець Р.К. Практикум з аптечної технології ліків. - Харків: Прапор, 1995. - 303с.

13. Перцев И.М., Чаговец Р.К. Руководство к лабораторным занятиям по аптечной технологии лекарственных форм. - К.: Вища школа, 1987. - 290с.

14. Півненко Г.П., Чаговець Р.К., Перцев Г.М. Практикум з аптечної технології ліків. - К.: Вища школа, 1972.

15. СиневД.Н. Гуревич И.Я. Пособие для фармацевтов аптек. М. Медицина 1982

16. Справочник фармацевта. / Под ред. А.И. Тенцовой - 2-е изд. - М.: Медицина, 1981. - 184с.

17. Тихонов 0.І., Ярних Т.Г. Аптечна технологія ліків. - Харків: Оригінал, 1995. - 600с.

18. Тихонов 0.І., Ярних Т.Г. Аптечна технологія ліків. - Вінниця: Нова книга, 2004. - 638с.

19. Тихонов О.І. Ярних Т.Г. Навчальний посібник з аптечної технології ліків. Х. Основа, 1998.

20. Н-з № 44 від 16.03.93р. Про організацію зберігання в аптечних установах різних груп ЛЗ.

21. Н-з № 96 від 03.04.91р. О контроле качества ЛС, изготовляемых в аптеках.

22. Н-з № 197 від 7.09.93р. Про затвердження інструкції по приготуванню в аптеках ЛФ з рідким дисперсним середовищем.

23. Н-з № 233 від 25.07.97 р. Перелік безрецептурних ЛЗ.

24. Н-з № 275 від 05.05.06 р. “Про затвердження інструкції із санітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів”.

25. Н-з № 276 від 27.09.91р. О нормах отклонения, допустимых при изготовлении ЛС.

26. Н-з № 356 від 18.12.97 р. Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів...

27. Н-з № 360 від 19.07.05 р. Про затвердження правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень. Зміни до наказу № 360 - наказ № 440 від 04.07.06 р.

28. Н-з № 583 від 19.07.72р. Единственные правила оформлении лекарств, изготовляемых в аптеках.

29. Н-з №626 від 15.12. 2004 р. „Про затвердження правил виробництва (виготовлення) ЛЗ в умовах аптеки”.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий