Смекни!
smekni.com

Етіологія, патогенез, епідеміологія та протікання малярії (стр. 2 из 12)

Гаметоцити ростуть значно повільніше, ніж шизонти. Вони поступово заповнюють уражений еритроцит, поки останній не буде зруйнований, і зрілі гаметоцити деякий час залишаються поза еритроцитами в плазмі крові.

Гаметоцити у плазмодіїв дуже легко диференціюються за статтю вже задовго до повного їх дозрівання.

Нижче наводимо диференціальні ознаки гаметоцитів Рl. vivax i Рl. mаlаrіае за статтю:

Макрогаметоцит (жіноча статева особина)

1. Велика клітина.

2. Ядро невелике, що в більшості випадків розміщується на периферії паразита, пухке, слабочервоного кольору.

3. Протоплазма інтенсивно забарвлена.

4. Пігмент у великій кількості паличкоподібного типу, рівномірно розподілений по всій протоплазмі. Завдяки інтенсивно забарвленій протоплазмі його природний темнокоричневий колір маскується, і він здається чорнуватосиніми вкраплинами.

Мікрогаметоцит(чоловіча статева особина)

Менша по величині клітина.

Ядро велике, компактне, інтенсивно забарвлене в червоний колір з легким фіолетовим відтінком, розміщене здебільшого центрально.

Протоплазма слабо забарвлена.

Пігмент грудкуватий, великозернистий, густо Заповнює протоплазму, оточуючи ядро світлокоричневим вінчиком. Колір пігменту на слабо забарвленій протоплазмі, зберігає свій природний колір.

Спостережувана світла зона навколо ядер гаметоцитів не аналогічна вакуолі шизонта. Це — так звана „зона прояснення", тобто те місце, яке за життя паразита було заповнено ядерним соком, а після смерті його (тобто стиснення ядра) залишилось вільним, не зайнятим протоплазмою місцем.

Спорогонія. Статевий розвиток малярійного паразита відбувається нижче описаним шляхом. Після того, як чоловічий і жіночий гаметоцити попадуть разом з кров'ю людини в шлунок комара, з ними відбуваються такі зміни: ядро мікрогаметоцита дрібниться на декілька частин; на поверхні протоплазми з'являються випини, які поступово витягаються в довгі нитки, що складаються з протоплазми та ядерної речовини. Утворені таким Способом джгути — мікро гамети — відриваються від материнської клітини і вільно плавають у шлунковому вмісті комара. Таким чином з одного мікрогаметоцита утворюється від 4 до 11 мікрогамет; макрогаметоцит відокремлює частину свого ядра, що виштовхується з протоплазми (перетворення на макрогамети), і потім розчиняється в шлунковому вмісті. Цей момент дає поштовх до того, що мікрогамети, які до того спокійно плавали, направляються до макрогаметів, один з них заглиблюється в неї і ядра їх зливаються (запліднення). Копульовані особини утворюють зиготу, яка являє собою витягнутий червоподібний утвір, що надалі, пробивши стінку шлунка, проникає під його серозну оболонку і утворює цисту. Надалі циста посилено росте з одночасним численним дрібненням ядра. В результаті утворюється велика кількість серпуватих зародків, так званих спорозоїтів. Коли лопнуть стінки цисти, ці зародки вивалюються в черевну порожнину і з током гемолімфи розносяться по тілу анофелес і в результаті попадають у слинні залози комара, де заповнюють не тільки просвіти залози, а й розміщуються всередині і міжклітинно.

З укусом комара, що випорскує частину своєї слини, одночасно вводяться спорозоїти, які дають початок циклу шизогонії при зараженні людини.

Для успішного завершення спорогонії потрібно, як обов'язкова умова, щоб температура навкружного повітря в момент ссання ко-марем крові і найближчого періоду слідом за цим, була не нижча + 16° С, інакше не відбудеться перетворення гаметоцитів у гамети і зв’язаний з ним дальший процес запліднення та утворення ооцист.

Види малярійного паразита. Описані такі види малярійних плазмодіїв.

1) Plasmodium vivax Grassi et Felleti, 1890 (збудник триденної малярії) один з найпоширеніших видів малярійного паразита, який в середніх широтах є майже виключною причиною виникнення епідемічних спалахів малярії.

2) Plasmodium malariae Laverаn, 1881 (збудник чотириденної малярії), який дає значно меншу кількість випадків ураженості порівняно з попереднім видом. Звичайно в роки епідемічного підвищення малярійної захворюваності на території СРСР, обумовленої іншими видами паразитів, посилюється тільки частота виявлень цього виду, але ні разу в межах СРСР не було описано епідемічного спалаху малярії, викликаної дим видом паразита.

3) Plasmodium falciparum Welch, 1897 (збудник тропічної малярії) —переважний вид малярійного паразита в тропіках і субтропіках, але часто зустрічається і в помірній смузі, де ним можуть бути обумовлені значні епідемічні спалахи.

4) I, нарешті, виявлений в малярійних вогнищах Африки новий вид паразита — Plasmodium ovale Stephens, 1922 (збудник порівняно нетяжкої триденної малярії). В межах СРСР він поки що описаний в двох випадках. Перший випадок паразитоносіння цього виду був описаний Ескіним у малярійного хворого, який був інфікований в Уфі.

У всіх вищезазначених видів паразитів є цілий ряд морфологічних особливостей настільки характерних, що їх досить легко диференціювати один від одного. Для цього переважними ознаками, якими слід керуватися, є такі: 1) величина паразитів, 2) більша чи менша властивість до амебоподібної рухомості, 3) відтінок кольору, характер розміщення і розмір пігментних зерен, 4) кількість утворюваних мерозоїтів при остаточному сформуванні останніх і, нарешті, б) форма зрілих гаметоцитів.

Диференціальна діагностика видів малярійного паразита значно полегшується, якщо врахувати характерні зміни морфології уражених еритроцитів, а саме: 1) ступінь збільшення або зменшення діаметра еритроцита, 2) колір еритроцита, тобто блідший або темніший відносно нормальних еритроцитів і нарешті, 3) характер і колір крапчастості протоплазми еритроцитів, яка в деяких випадках виявляється при забарвленні гімзою (крапчастість Шуффнера і плямистість Maypepa).

Нижче наводимо порівняльну таблицю диференціальних ознак для встановлення видової приналежності малярійного паразита.


Ознаки самого паразита

Pl. vivaxУ шизонїівнеправильні обриси, тому що паразитові властиві активні амебоподібні рухи (розтріпаний паразит). Pl. raalariaeКонтури шизонтів рівні і різко окреслені, тому що паразитові властиві кволі амебоподібні рухи. Для даного виду часто поряд з типом вакуольних шизонтів зустрічаються так звані „поясні форми”. Pl. falciparumЗвичайно в периферичній крові зустрічаються тільки кільця. Шизогонія відбувається переважно в капілярах внутрішніх органів, але, коли іноді більш дорослі шизонти зустрічаються у периферичній крові, то вони мають рівні обриси, зберігаючи „кільцеподібний” тип, близький до типу Pl. malariae.
Великий паразит: 30 - годинна стадія шизонта хоча й не заповнює весь набряклий еритроцит, але по величині — більший від діаметра нормального еритроцита. В дальшому шизонт, як і зрілий, гаметоцит, значно перевищує діаметр нормального еритроцита. Середній по величині паразит (навіть найдоросліший шизонт у стадії дрібнення, як і зрілий гаметоцит, по своїй величині не перевищує діаметра нормального еритроцита і часто менше за нього). Найдрібніший паразит (це стосується як кілець, так і дорослих шизонтів, які майже ніколи не заповнюють всієї площі нормального еритроцита).
Зрілі форми поділу (із збитим у купу пігментом) мають вигляд ягоди шовковиці або малини. Ядер (мерозоїтів) — понад 12—20. Зрілі форми поділу мають вигляд квітки „стокротки”. Ядер (мерозоїтів) буває до 12 (звичайно 6—8). Зрілі подільні форми і ледве помітними дрібними ядрами, кількістю не поступаються Pl. Vivax.
Гаметоцити сферичної форми з коричневим тонкозернистим пігментом. У зрілих макрогаметоцитів пігмент набуває часто паличкоподібного тішу. Величина зрілих гаметоцитів більше від нормального еритроцита. Гаметоцити сферичної форми. Пігмент темнокоричневий, великими і рудками неправильної форми. Величини гаметоцитів не більше діаметра нормального еритроцита. Гаметоцити характерної півмісяцевої форми. Пігмент здебільшого збитий у купку, світлокоричневого кольору. Форма молодих гаметоцитів кругла. Потім в міру росту стає овальною, сигароподібною і, нарешті, півмісяцевою.
Тривалість одногоциклу шизогонії—48 годин. Тривалість одного циклу шизогонії—72 години. Тривалість одного циклу шизогонії—35 годин.
Ознаки інфікованих еритроцитів
Інфікований еритроцит, коли в ньому зростає паразит, поступово збільшується (набрякає) і наприкінці шизогонії значно перевищує діаметр нормального. Одночасно з набряканням він різко блідне, тобто забарвлюється слабо. Інфіковані еритроцити залишаються нормального діаметра, Не бліднуть, а, навпаки, іноді здаються інтенсивніше забарвленими. Якщо паразити іноді і зустрічаються в збільшених і зблідлих еритроцитах, то це можливо тоді, коли в крові хворого розвинулась анемія і з'явився анізоцитоз. Кільця і шизонти при інфікуванні еритроцитів не викликають набрякання і збліднення їх. Але треба мати на увазі, що при тропічній малярії явища анемії розвиваються дуже швидко і тому морфологія червоної крові дає дуже строкату картину. Гаметоцити викликають збліднення і розтягування еритроцитів.
Інфіковані еритроцити часто при забарвлюванні за Гімза мають у своїй протоплазмі яскраво виявлену червоного кольору численну, дрібногрудкувату крапчастість, названу за ім'ям автора шуффнерівськoю. Вона специфічна для Рl. vivax. В еритроцитах немає специфічної крапчастості, присутність якої могла б одразу вирішити питання про належність цього паразита до даного виду, як, наприклад, у Pl. vivax або Pl. falciparum. Інфіковані еритроцити яри забарвлюванні за Гімза іноді виявляють червоно-фіолетового кольору, значну, в невеликій кількості (легко можна перелічити окремі зернятка) крапчастість—так звану маурерівську, специфічну для даного виду.
Тип гарячки
Тип гарячки при одній генерації паразита через день. При подвійній генерації— щоденний. Тип гарячки при одній генерації через два дні. При подвійній генерації: приступ, день перерви, два дні приступу і т. ін. При потрійній генерації приступи щодня. Гарячка неправильного типу, часто ремітативного, що наближається до постійного.

Морфологічні особливості Pl. ovale можна коротко схарактеризувати так: цей паразит схожий на Pl. vivax, але з деякими частковими відхиленнями, які віддалено нагадують Pl. malariae.