Вітамін К можна знайти у всіх тканинах тварин. Щоб його засвоєння здійснювалося нормально (неважливо, чи є він продуктом діяльності бактерій чи отриманий з їжею), у кишечнику повинне бути небагато жиру.
Можна сказати, що вітамін К – протигеморагічний або коагуляційний вітамін. Вітамін К відіграє важливу роль у формуванні і відновленні кісток, забезпечує синтез остеокальцину – білка кісткової такни, на якому кристалізується кальцій. Він сприяє попередженню остеопорозу, бере участь у регуляції окислювально-відновних процесів в організмі.
Він міститься в зелених листових овочах, зелених томатах, плодах шипшини, листах шпинату, брюссельській і кольоровій капусті, кропиві, грициках, корі калини, хвої, вівсі, сої, житі, пшениці, кукурудзі, люцерні, зеленому чаї, ламінарії, свинячій печінці, яйцях.
Дефіцит вітамінів групи К в організмі призводить до розвитку геморагічного синдрому.
У немовлят недостатність вітаміну К виявляється кровотечами з рота, носа, пупка, сечових шляхів. З'являються шлунково-кишкові кровотечі, кривава блювота, рідкий, дьогтеподібний кал, внутрішньошкірні і підшкірні крововиливи.
У дорослих прояви залежать від розмірів вітамінної недостатності і виявляються внутрішньошкірними і підшкірними крововиливами, кровоточивістю ясен, носовими і шлунково-кишковими кровотечами.
Ранньою ознакою гіповітамінозу К є знижений зміст протромбіну в крові (гіпопротромбінемія). При зниженні змісту протромбіну до 35% настає небезпека крововиливу при травмах; при зниженні змісту протромбіну до 15–20% можуть розвитися важкі кровотечі.
Дефіцит вітаміну К може розвитися при жовчнокам’яній хворобі, при пролонгованому внутрішньовенному харчуванні, при порушеннях утворення і секреції жовчі (інфекційні і токсичні гепатити, цироз печінки, жовчнокам’яна хвороба, пухлини підшлункової залози, дискінезія жовчних шляхів), а також при тривалому прийомі антибіотиків чи сульфаніламідних препаратів, здатних пригнічувати мікрофлору кишечнику, що синтезує вітамін К.
Однієї з головних причин гіповітамінозу є також прийом антикоагулянтів. Лікування серцево-судинних захворювань методами традиційної медицини найчастіше містить у собі використання варфарина (Кумадина) і аналогічних «кроворозріджуючих» лікарських препаратів, що руйнують практично весь вітамін К, наявний в організмі.
До дефіциту вітаміну К приводить також хіміотерапія раку, антибиотикотерапія і застосування протисудомних препаратів. Недостатність може бути обумовлена шлунково-кишковими розладами. Оскільки велика частина вітаміну К в організмі синтезується кишковою мікрофлорою, його дефіцит нерідко зустрічається в людей, з дисбактеріозом.
Тому дуже актуальним є використання наступних рослин, що містять вітаміни групи К, як головне джерело поповнення запасів даних вітамінів в організмі людини:
Калина звичайна (Viburnum opulus L.) – чагарник, що зустрічається на всій території України. Як лікарську сировину використовують зібрану ранньої весни висушену кору стовбурів і пагонів, у якій містяться іридоїди, вітамін К1, глікозид вібурнин, дубильні речовини й органічні кислоти. Відвар (10,0 – 200,0) по 1 столовій ложці 3 рази на день і рідкий екстракт (Extractum Viburni fluidum) по 20–30 краплі 2–3 рази на день призначають усередину як кровоспинний засіб головним чином при маткових кровотечах.
Кропива дводомна (Urtica dioica L.) – багаторічна трав'яниста рослина, що виростає повсюдно. Лікарською сировиною є зібрані в період цвітіння листи, що містять вітамін К1, каротиноїди, аскорбінову кислоту й інші речовини. Настої з листів (7,5 – 200,0 чи 10,0 – 200,0) призначають всередину по 1 столовій ложці 3 рази на день як кровоспинний засіб при легеневих, ниркових, маткових і кишкових кровотечах.
Кукурудза звичайна, чи маїс (Zea mays L), – велика однолітня трав'яниста рослина, широко оброблювана в багатьох країнах. Як сировину збирають стовпчики і рильця жіночих квіток, які містять вітамін K1, аскорбінову і пантотенову кислоти, ефірні олії й інші речовини. Відвар чи настій (10,0 – 100,0) по 1–3 столових ложки через кожні 3–4 год., а також рідкий екстракт кукурудзяних рилець (Extractum Stigmatum maydis fluidum) на 70% спирті по 30–40 капель 2–3 рази на день (перед їжею) призначають у якості жовчогінних і сечогінних засобів.
Грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris L. Medic.) – однолітня трав'яниста рослина, розповсюджена на всій території України. Містить значні кількості вітаміну К, аскорбінової кислоти і деякі інші речовини, в т.ч. такі, що посилюють скорочення матки (ацетилхолін і ін.). З зібраної під час цвітіння трави готують настій (10,0 – 200,0), який призначають по 1 столовій ложці 3 рази на день, і рідкий екстракт (Extractum Bursae pastoris fluidum) на 70% спирті, застосовуваний усередину по 20–25 капель 2–3 рази на день. Обидва препарати використовують як маткові засоби при атонії матки і маткових кровотечах. Протипоказані при вагітності.
1. Гродзинський А.М. – Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник –
К.: «Українська Енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1992
2. Солодовниченко И. М, Журавльов М. С, Ковальов В.М. – Лікарська рослинна сировина та фітопрепарати – Х.: Видавництво НФАУ: Золоті сторінки; 2001
3. Ковальов В.М., Павлій О.І., Iсакова Т.І. – Фармакогнозiя з основами бiохiмiї рослин – Х.: Видавництво НФАУ, 2004
4. Георгиевский В.П., Комиссаренко Н.Ф., Дмитрук С.Е. – Биологические активные вещества лекарственных растений – Новосибирск: Наука, Сиб.от., 1990http://www.bestmedbook.com/farm/Georgievskij_V.P.,_Komissarenko_N.F._Biologicheski_aktivnye_veshchestva_lekarstvennyx_rastenij_%28Novosibirsk_Nauka,1990%29%28ISBN_5020292400%29%28ru%29%28333s%29.djvu
5. Попов В.И., Шапиро Д.К, Данусевич И.К. – Лекарственные растения 2-е изд., – Мн.: Полымя, 1990
6. Перевозченко И.И. – Лекарственные растения в современной медицине – К.: О-во Знание, 1990
7. Никиточкина Т.Д. – Лекарственные растения леса – М.: ИЗО, 1991
8. Варлих В.К. – Лекарственные растения России – М.: ИД «Равновесие», 2005
9. Ильина Т.А. – Лекарственные растения России Иллюстрированная энциклопедия – М.: ЭКСМО, 2006
10. Турова А.Д., Сапожникова Э.Н. – Лекарственные растения СССР и их применение 4-е изд., – М.: Медицина, 1984
11. Тихонов В.Н., Калинкина Г.И., Сальникова Е.Н. – Лекарственные растения, сырье и фитопрепараты Учебное пособие В 2-х частях. – Томск, 2004
12. Сербин А.Г., Чередиченко В.Д. – Профессионалы о целебных травах Справочное издание – Х.: Прапор, 2001
13. Путырский И., Прохоров В. – Универсальная энциклопедия лекарственных растений – Мн.: Книжный Дом, 2000
14. Муравьева Д.А., Самылина И.А., Яковлев Г.П. – Фармакогнозия Учебник 4-е изд., – М.: Медицина, 2002
15. Фармакогнозия. Атлас. в 3-х томах – Самылина И.А., Ермакова В.А., Бобкова И.В., Аносова О.Г., – М.: Гэотар-Медиа, 2009
16. Самылина И.А., Аносова О.Г. – Фармакогнозия. В 2-х томах. – М.: Гэотар-Медиа, 2009
17. Самылина И.А., Сорокина А.А. – Фармакогнозия. Понятия и термины – М.: МИА, 2007