Проводячи аналіз результатів дослідження імунної системи необхідно звернути увагу на те, що у порівнянні із жінками контрольної групи, де CD3 становили 65,9±2,95%; CD4 - 39,9 ±1,16%; CD8- 25,1±1,00%; CD22 - 12,2±0,28%, у жінок обох досліджуваних груп відмічалось достовірне зниження всіх ланок імунного захисту, а саме: кількість CD3 в 1 групі становила 47,1±1,17%; CD4– 30,3±1,21%; CD8 – 12,5±0,80%; CD22 – 6,5±0,64%. Відповідно в 2 групі ці показники становили 47,2±1,42%, 31,1±1,11%, 12,1±0,78%, 6,3±0,50%. Достовірної відмінності результатів в обох досліджуваних групах до лікування не виявлено.
Таким чином, вихідні показники стану імунної системи у жінок з поєднаними формами урогенітальної інфекції вказали на наявність у них імунодефіциту за лімфоцитарним та функціональним кількісним типом.
Показники стану імунної системи при застосуванні різних методів лікування дисменореї змінилися наступним чином: CD3 становили 52,6±1,27% в 1 групі і 53,9±1,15% (p< 0,05) в 2 групі; CD4 - 36,4±1,05% і 37,4±1,12% (p< 0,05); CD8 - 12,5±0,52% і 16,9±0,78% (p< 0,05); CD22 - 9,8±0,52% і 10,3±0,56% (p< 0,05) відповідно в 1 і 2 групах; p< 0,05 в порівнянні з контрольною групою і між 1 і 2 групами.
Провівши аналіз результатів дослідження, можна зробити висновок, що загальна популяція Т-лімфоцитів зросла в 1 і 2 досліджуваній групі, однак залишалась достовірно нижчою по відношенню до показників контролю, але в 2 групі цей показник був достовірно вищим у порівнянні із 1 групою. Слід зазначити, що кількість Т-супресорів у 2 групі достовірно відрізнялась від 1 групи.
Відомо, що Т-цитотоксичні лімфоцити, які відносяться до кластеру диференціації CD8, виконують кілерну функцію відносно вірусінфікованих клітин. Саме при застосуванні запропонованої методики збільшилася кількість кілінгової субпопуляції лімфоцитів, посилюючи противірусну дію організму.
При порівнянні результатів до і після лікування можемо зробити висновок, що досліджувані показники імунної системи у двох групах після лікування достовірно збільшилися відносно аналогічних показників вихідного рівня, проте в 2 групі вони були достовірно вищими за показники 1 групи. Комплексне лікування з використанням енгістолу та ехінацеї-композитум сприяє нормалізації всіх досліджуваних ланок імунітету.
Таким чином, як показали результати наших досліджень, використання запропонованої методики у жінок з дисменореєю на фоні поєднаних форм урогенітальної інфекції дозволяє відновити менструальну функцію за рахунок ефективної корекції мікробіологічних, імунологічних і дисгормональних порушень, тим самим, забезпечуючи вторинну профілактику порушень репродуктивної функції. Отримані результати дозволяють нам рекомендувати такий підхід до лікування дисменореї при поєднаній урогенітальній інфекції у лікувальних закладах всіх рівнів практичної охорони здоров’я.
ВИСНОВКИ
У дисертації проведене теоретичне узагальнення та наведені дані нового вирішення наукової проблеми щодо шляхів оптимізації профілактики і комплексного лікування дисменореї у жінок, які не народжували при поєднаних формах урогенітальної інфекції. На основі комплексного вивчення клініко-мікробіологічних, ендокринологічних та імунологічних особливостей запропоновано удосконалену методику лікувальних заходів вказаної патології.
1. У жінок з дисменореєю і поєднаними формами урогенітальної інфекції (ВПГ, ЦМВ, хламідіозі) спостерігається достовірне зниження всіх досліджуваних ланок клітинного і гуморального імунітету, а саме: Т-лімфоцитів до 47,2±1,42%; Т-хелперів до31,1±1,11%; Т-супресорів до 12,1±0,78%; В-лімфоцитів до 6,3±0,50.
2. Дисменорея і хронічна урогенітальна інфекція сприяє достовірним дисгормональним змінам: в 1 фазу менструального циклу - зниження вмісту ФСГ до 7,60±0,20 нмоль/л, прогестерону до 1,27±0,11 нмоль/л на фоні незмінних значень ЛГ і естрадіолу; у ІІ фазу менструального циклу - зниження вмісту ЛГ до 7,30±0,31 нмоль/л, прогестерону до 32,32±2,05 нмоль/л на фоні незмінних значень ФСГ і естрадіолу.
3. Аналіз показників менограми після запропонованого лікування у 92% випадків виявив встановлення двофазного менструального циклу у жінок.
4. Використання запропонованого комплексного лікування із застосуванням антигомотоксичної терапії (мулімену, гінекохелю, енгістолу, ехінацеї-композитуму) ліквідує больовий синдром у 80% обстежених жінок, значно зменшує вегето-судинні та психо-емоційні прояви дисменореї, нормалізує стан досліджуваних ланок імунної системи та сприяє тривалій ремісії захворювання.
5. Хронічна урогенітальна інфекція (ВПГ, ЦМВ, хламідіоз) сприяє розвитку дисменореї: 61% жінок з дисменореєю страждають поєднаними формами урогенітальної інфекції, причому, у 35% діагностована рецидивуюча форма досліджуваних видів урогенітальної інфекції.
6. Етіологія хронічної урогенітальної інфекції характеризується переважним поєднанням форм: цитомегаловірусної, герпетичної, кандидозної інфекції зі штамами стафілокока – у 24%; цитомегаловірусної, герпетичної, кандидозної інфекції – у 32%; герпетичної, хламідійної, кандидозної інфекції – у 22%; цитомегаловірусної, хламідійної, кандидозної інфекції зі штамами стафілокока – у 13%; герпетичної, цитомегаловірусної, хламідійної та кандидозної інфекції – у 9%.
7. Основними клінічними проявами дисменореї при поєднаній урогенітальній інфекції є: біль у животі – у 100%, біль в молочних залозах – у 68%, монофазний менструальний цикл – у 37% випадків.
8. Значний вплив на виникнення дисменореї мають шкідливі звички: паління і вживання слабоалкогольних напоїв з пубертатного віку. 62% жінок з дисменореєю палять, 93% вживають слабоалкогольні напої.
Практичні рекомендації
1. Жінкам з дисменореєю доцільно проводити бактеріоскопічне, бактеріологічне дослідження вагінального вмісту та ІФА для виявлення урогенітальної інфекції, дослідження імунограми, дослідження показників менограми та гормонального статусу, ультразвукове дослідження гені талій в динаміці, що забезпечить своєчасне виявлення патології та призначення адекватної терапії і дозволить проконтролювати результат лікування.
2. З метою оптимізації лікування дисменореї на фоні поєднаних форм урогенітальної інфекції рекомендується в методику до протоколу додати використання антигомотоксичних препаратів: мулімен по 20 крапель сублінгвально тричі на день протягом 2 місяців, гінекохель по 10 крапель тричі на день протягом 1 місяця, енгістол по 1 таблетці тричі на день протягом 1 місяця, ехінацея-композитум С по 2,2 мл внутрішньом’язево 2 рази на тиждень №5.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Лимар Н.А. Зміни в імуній системі та їх корекція у жінок з дисменореєю та поєднаною урогенітальною інфекцією / Н.А. Лимар // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. Труды Крымского государственного медицинского университета им.С.И.Георгиевского. – 2006. – Т. 142, Ч. ІІ. – С. 121-123.
2. Лимар Н.А. Лікування дисменореї у жінок з хронічним хламідіозом / Н.А. Лимар // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. – Київ, 2006. – С. 386-388.
3. Лимар Н.А. Особливості комплексної терапії порушень менструальної функції при хламідіозі та цитомегаловірусній інфекції (ЦМВ) / Н.А. Лимар // Здобутки клінічної і експериментальної медицини. – 2007. – № 1 (6). – С. 116-117.
4. Лимар Н.А. Особливості гормонального статусу при дисменореї та поєднаній урогенітальній інфекції у жінок. які не народжували / Н.А. Лимар // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. – 2007. – Т. 143, Ч. ІІІ. – С. 148-149.
5. Лимар Н.А. Вплив паління на деякі показники гомеостазу та виникнення дисменореї у жінок, які не народжували / Н.А. Лимар, Ю.П. Вдовиченко // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. – К.: Інтермед, 2007. – С. 86-89.
6. Лимар Н.А. Урогенітальні інфекції і дисменорея: патогенетичні паралелі / Н.А. Лимар, Ю.П. Вдовиченко // Здобутки клінічної і експериментальної медицини. – 2008. – № 1 (8). – С. 106-108.
7. Лимар Н.А. Вплив поєднаної урогенітальної інфекції на менструальну функцію у жінок, які не народжували / Н.А. Лимар // ХІ ювілейний Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених, 10-12 травня 2007 р.: тези доп. – Тернопіль, 2007. – С. 147.