Запропоновано спосіб інтраокулярної корекції у дітей з монокулярною травматичною катарактою, що надав можливість відновити високу гостроту зору для близької відстані (0,4-1,0) і для далі (0,3-1,0) - у 57% і 95% відповідно та забезпечило формування стійкого бінокулярного зору у 72% дітей (пат. України № 13994; заявл. 14.12.05; опубл. 17.04.06, Бюл. № 4.).
Впровадження в практику. Результати досліджень впроваджені в практику відділу офтальмології дитячого віку Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, кафедри офтальмології Харківського державного медичного університету (м. Харків), відділу дитячої офтальмології Республіканської дитячої клінічної лікарні АР Крим, очного відділення КУ “Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня” i відділення катарактальної та вітреоретинальної хірургії Запорізької обласної клінічної лікарні (м. Запоріжжя).
Особистий внесок. Дисертант самостійно обстежував 159 дітей (159 очей), виконував всі клінічні та функціональні дослідження на всіх етапах спостереження (протягом 3-х років), асистував при проведенні 87 операцій. Створив базу даних, на підставі якої зробив аналіз і статистичну обробку матеріалу. В результаті вивчення літератури по травматичним катарактам і самостійного клінічного дослідження дисертант теоретично обґрунтував необхідність і шляхи удосконалення оперативних втручань і реабілітації дітей з монокулярною травматичною катарактою.
У співавторстві з д.мед.наук, професором Н.Ф. Бобровою розробив спосіб ендокапсулярної імплантації гнучких інтраокулярних лінз (ІОЛ) при проникаючих пораненнях рогівки і кришталика, спосіб інтраокулярної корекції у дітей з монокулярною травматичною катарактою і спосіб усунення іридодіалізу.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були повідомлені та обговорені на XXIII конгресі Європейської асоціації катарактальних та рефракційних хірургів (Лісабон, 2005); на Ювілейній науковій конференції «Сучасні проблеми дитячої офтальмології» (Санкт-Петербург, 2005); III конгресі Асоціації офтальмологів країн Причорномор`я (Стамбул, 2005); XV конгресі Європейської асоціації офтальмологів (Берлін, 2005); на Міжнародній науково-практичній конференції «Запобігання сліпоті дітей в Україні» (Київ, 2005); на III конференції дитячих офтальмологів України «Актуальні проблеми медико-соціальної реабілітації дітей з інвалідизуючою очною патологією» (Євпаторія, 2006); на XXIV конгресі Європейської асоціації катарактальних і рефракційних хірургів (Лондон, 2006); на VII Міжнародному симпозіумі “Очний травматизм” (Рим, 2006); на науково-практичній конференції «Проблеми, досягнення та перспективи розвитку медико-бiологiчних наук i практичної охорони здоров’я» (Судак, 2007); на ІІ мiжнародній конференції “Сучасна мiкрохiрургiя дитячих катаракт “Жива” хiрургiя” (Одеса, 2007); на XVI конгресі Європейської асоціації офтальмологів (Відень, 2007).
Публікації. Основні результати дисертації викладені в 16 наукових публікаціях: 4 статті в наукових виданнях, що рекомендовані ВАК України; 3 патенти України; 9 тез конференцій, симпозіумів і з'їздів.
Структура та обсяг роботи.Дисертація написана російською мовою, викладена на 162 сторінках комп'ютерного тексту. Складається з введення, 4-х розділів (огляд літератури, матеріал і методи дослідження, 2-х розділів власних досліджень), аналізу і узагальнення результатів дослідження та висновків. Робота ілюстрована 19 малюнками, 25 таблицями, з яких 1 таблиця розміщена на окремій сторінці. Список використаних джерел містить 301 найменування і займає 30 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріал і методи дослідження. Під спостереженням було 159 дітей (159 очей) у віці від 4 до 17 років (в середньому 10,3±3,3 років) з різними клінічними формами монокулярних травматичних катаракт і посттравматичною псевдофакією. З них 54,7% - 87 дітей (87 очей) (середній вік 10,8±3,38 років)– склали основну групу, яким здійснювалося хірургічне втручання з приводу травматичної катаракти за розробленими методиками, і 45,3% - 72 дитини (72 ока) (середній вік 9,6±3,08 років)з псевдофакією - група дітей, прооперованих раніше і прослідкованих нами у віддаленому періоді спостережень (контрольна група). Порівнювані групи були ідентичні по характеру поранення, виду катаракти і віку. Всім дітям була проведена факоаспірація травматичної катаракти з первинною імплантацією гнучких ІОЛ, з похідних акрилової кислоти (“Acrysof” фірми Alсon). Для розрахунку оптичної сили ІОЛ використовували формулу “SRK - II” з урахуванням даних кератометрії і УЗ-біометрії. Розрахунок оптичної сили ІОЛ в контрольній групі здійснювався для отримання еметропічної рефракції, а в основній групі – за розробленим новим способом. Динамічні спостереження за станом псевдофакічного ока проводилися нами в терміни 3, 6, 18 і 36 місяців (96 очей).
Результати досліджень і хірургічного лікування були внесені в електронну базу даних. Залежно від характеру аналізованих даних застосовувалися відповідні методи статистичного аналізу. За порядковою або бінарною ознакою застосовувався аналіз таблиць спряженості з розрахунком c2 статистики Пірсона. Для оцінки кількісних показників розраховували середнє арифметичне значення (М) і стандартне відхилення (SD). Для аналізу динаміки кількісних показників використовували дисперсійний аналіз для повторних вимірів з наступним застосуванням критерію множинного порівняння Н’юмана-Кейлса. Статистичний аналіз проводився з використанням пакета MedCalc 9.3.9.0 (Demo).
Результати та їх обговорення. Особливості клініки та хірургії травматичних катаракт у дітей. Проаналізовані початкові посттравматичні зміни переднього відділу очей і характер втручань, що виконувались. Виявлено, що при проникаючих пораненнях як в основній, так і в контрольній групах, переважно спостерігалися катаракти, що набрякають (39,4% і 40,0% відповідно). Катаракти, які напіврозсмокталися, мали місце - в 29,2% і 20,0% відповідно, повні - в 25,0% і 36,7% відповідно, часткове помутніння кришталика було рідкісним - в 6,9% і 3,3%. При контузії в обох групах у більшості дітей були повні катаракти (60,0% і 58,3% відповідно), часткові зустрічалися менше - у 20,0% і 33,4% випадків; катаракти, що набрякають і напіврозсмокталися в основній групі спостерігалися в 13,3% і 6,7% відповідно; у контрольній групі катаракти, що напіврозсмокталися, зустрічалися в 8,3% випадків, а катаракти, що набрякають, були відсутні.
Різного типу рани та рубці рогівки і склери відмічались у всіх хворих із проникаючими пораненнями як в основній, так і в контрольній групах. Посттравматична патологія райдужки внаслідок проникаючих поранень зустрічалася частіше, ніж після контузій очного яблука (77,3% і 55,5% відповідно). Так, при проникаючих пораненнях найчастіше - в 77,3% випадків, мали місце різні за протяжністю зрощення райдужки з рогівкою і травмованим кришталиком, серед яких домінували (70,5%) задні синехії, часто відмічались надриви сфінктера зіниці (25,8%) і різного розміру колобоми (13,6%), мідріаз і іридодіаліз спостерігалися рідко (4,5% і 1,5% відповідно). При контузії майже у половини дітей (48,1%) відмічено розвиток задніх синехій, часто були надриви сфінктеру зіниці (37,0%), іридодіаліз (33,3%) і мідріаз (29,6%).
Дослідження стану капсули травмованого кришталика показало, що майже у всіх випадках проникаючих поранень (96,2%) спостерігалися її прямі пошкодження, серед яких переважала (94,7%) патологія передньої капсули кришталика у вигляді раневого дефекту при катарактах, що набрякають, безпосередньо після травми, або різного виду ущільнень і наліпок внаслідок резорбції кришталикової речовини та фіброзування капсули при катарактах, що напіврозсмокталися. Одержані дані свідчать про високий ступінь важкості стану досліджуваних очей, особливо в групі дітей з проникаючими пораненнями.
При видаленні травматичної катаракти після проникаючих поранень традиційне проведення переднього капсулорексису на травмованій капсулі, як правило, призводить до втрати контролю над ним внаслідок нерівномірного натягнення капсули, а це виключає можливість внутрішньокапсулярної імплантації ІОЛ, внаслідок чого ІОЛ імплантують в циліарну борозну (Боброва Н.Ф., 2003; Buckley E.G., 1993). Крім того, навіть якщо в таких ситуаціях вдається здійснити ендокапсулярну імплантацію ІОЛ традиційним методом, ІОЛ ротують до розміщення гаптичних елементів в поперечне положення по відношенню до операційного розтину. При пошкодженні передньої капсули кришталика таке традиційне розташування ІОЛ може надалі привести до вислизання одного з опорних елементів лінзи з капсулярного мішка (так звана, змішана bag-sulcus фіксація) і дислокації оптики ІОЛ (Wasserman D., з cпівaвт., 1991). У зв'язку з цим при ускладнених формах травматичних катаракт після проникаючих поранень ока з раневими дефектами передньої капсули кришталика виникла необхідність розробки нової хірургічної методики.
Розроблений нами спосіб ендокапсулярної імплантації гнучких ІОЛ при проникаючих пораненнях рогівки і кришталика полягає в наступному: після проведення тунельного розтину виконується ендокапсулярне видалення катаракти та інжекторна ендокапсулярна імплантація гнучких ІОЛ через раневий отвір в передній капсулі кришталика, потім здійснюється ротація ІОЛ до розміщення гаптичних елементів в місцях найбільшого збереження ділянок передньої капсули та частковий дозований передній капсулорексис в оптичній зоні (пат. України № 9987; заявл. 05.05.05; опубл. 17.10.05, Бюл. № 10.).
Позитивні моменти розробленої методики полягають в тому, що проведення аспірації-іригації через раневий отвір дозволило зберегти відносну цілісність пошкодженого, внаслідок поранення передньої капсули кришталика, капсулярного мішка; використання інжектора для імплантації ІОЛ зменшило розмір останньої до 2 мм (оскільки в інжекторі ІОЛ складається втричі), що дозволило здійснити її імплантацію в капсулярний мішок через малий за розміром раневий отвір в передній капсулі; ротація ІОЛ до розміщення гаптичних елементів в місцях найбільшого збереження ділянок передньої капсули кришталика перешкоджала подальшому вислизанню гаптики з капсулярного мішка та розвитку дислокації ІОЛ; проведення часткового дозованого капсулорексису після ендокапсулярного розміщення ІОЛ дозволило видалити ділянки передньої капсули в центрі оптичної зони для досягнення високих оптичних функцій.