Основні фармакологічні ефекти кумаринів місного засобу - водного екстракту з трави буркуну (стр. 4 из 6)

У старих кролів на 15 день після введення екстракту буркуну, на відміну від молодих, не відзначалося вірогідних змін вмісту жиророзчинних антиоксидантів та активності каталази в крові, а спостерігалась лише тенденція до підвищення їх рівня. Вміст водорозчинних антиоксидантів на 15 день спостереження підвищився до 113,7 % щодо вихідного рівня (р<0,01). Через 30 днів рівень зазначених показників в крові становив, а саме: вміст водо- і жиророзчинних антиоксидантів 130,6 і 112,5 % відповідно (р<0,05). При дослідженні активності каталази в печінці молодих і старих кролів після курсового введення екстракту буркуну встановлено, що активність ферменту у старих тварин підвищувалась до 132,8 % (35,2 ± 2,2 мккат/г тканини) проти контролю (26,5 ± 2,3 мккат/г тканини), а у молодих – до 128,0 % (49,4 ± 3,2 мккат/г тканини) проти контролю (38,6 ± 2,8 мккат/г тканини).

Встановлена висока антиагрегаційна активність екстракту буркуну у дослідах in vitro (на 70–80 % інгібуючи агрегацію тромбоцитів крові у порівнянні з контролем), що практично в 3 рази перевищує показники ФіБСу.

Отримані результати показників гемостазу свідчать про те, що обидва препарати володіють гіпокоагулянтними властивостями,алеекстракт буркунувикликає більш виражений гіпокоагулянтний ефект. Так, через тиждень від початку введення (доза 0,3 мл/кг) відбувається достовірне подовження тромбінового часу (ТЧ) на 30 % (р<0,05), а через два і три тижні на 77 % (р<0,001; р<0,02), в той час, як ФіБС викликає подовження ТЧ на 55 і 60 %, відповідно.

При дослідженні протромбінового часу (ПЧ)відзначалось наступне: наприкінці першого тижня введення екстракту буркуну подовження ПЧ склало 37 % (р<0,02) і 13 % (р>0,05) при введенні ФіБСу. Через два тижні ПЧ збільшилося на 67 % (р<0,02) для екстракту і на 27 % (р<0,05) для ФіБСу. Через три тижні подовження цього показника для екстракту буркуну склало 74 % (р<0,02) і 35 % (р<0,02) – для ФіБСу.

По тесту активованого парціального тромбопластинового часу (АПТЧ) спостерігалося достовірне збільшення цього показника протягом курсового введення екстракту буркуну (на 33, 53, 68 %, відповідно). У ФіБСу ці зміни були недостовірними.Вміст фібриногену після двох тижнів введення екстракту буркуну знизився на 41 % (р<0,05) і зберігався на цьому рівні через три тижні. При тритижневому введенні ФіБСу цей показник практично не відрізнявся від вихідних даних.

У серії експерименту (доза 1,0 мл/кг) зміни досліджуваних показників крові носили характер аналогічний дозуванню 0,3 мл/кг. Однак через три тижні препарат ФіБС вже вірогідно викликає подовження ПЧ на 54 % при рівнобіжному зниженні вмісту фібриногену на 42 %. Екстракт буркуну викликав збільшення АПТЧ, ПЧ, що практично відповідало попереднім даним. ТЧ через три тижні подовжився на 68 % при зниженні вмісту фібриногену на 50 % (р<0,001).

При введенні 3,0 мл/кг отримані дані зберігали тенденцію, аналогічну змінам показників попередніх серій експерименту. При цьому обидва засоба виявили статистично значиму гіпокоагулянтну дію. Встановлено, що екстракт буркуну володіє більш виразним гіпокоагулянтним ефектом у порівнянні з ФіБСом: через три тижні ТЧ подовжилося на 85 %, а при введенні ФіБСу – на 73 %. Відзначено подовження ПЧ на 87 % (екстракт буркуну) і на 61 % (ФіБС); Показник АПТЧ під впливом екстракту збільшився на 88 % проти 63 % – у ФіБСу. Вміст фібриногену зменшився на 68 і 64 %, відповідно. Через тиждень післядії у ФіБСу показники гемостазу практично відповідали вихідному рівню. Для екстракту буркуну зберігалося подовження ТЧ на 32 % (р<0,01); ТЧ і АПТЧ на 13 % і зменшення вмісту фібриногену на 61%. Через два тижні післядії ТЧ практично відповідав вихідному рівню. Подовження ПЧ і АПТЧ склало 18 і 12 % (р<0,05), відповідно, а вміст фібриногену був нижче вихідного рівня на 18 % (р>0,05). Таким чином, екстракт буркуну і ФіБС при курсовому тритижневому введенні виявляють односпрямовану гіпокоагулянтну дію. Однак, екстракт буркуну за всіма показниками виявив більш виражені гіпокоагулянтні властивості, у 1,3–1,5 рази перевищуючи показники ПЧ і АПТЧ ФіБСу (у трьох дозуваннях). 10 – кратне збільшення дози екстракту буркуну не викликало значимих зрушень досліджуваних показників, що може бути пов'язане з позитивним фармакологічним впливом на поліпшення кровообігу, активацію метаболізму, зменшення реабсорбції і гідрофільності в нірках. За даними Р.Б. Косуба (2003) відзначено стимулюючий вплив екстракту буркуну на калій- і натрій-уретичні показники. Враховуючи, що зміни зсідання можуть залежать і від стану фібринолітичної системи, досліджували показники фібринолізу. На відміну від ФіБСу екстракт буркуну при всіх дозах виявляє стимулюючу дію на фібринолітичну ланку гемостазу, що підтверджується певним скороченням часу еуглобулінового лізису (показник фібринолітичної активності збільшився практично в 1,3 рази) і зміцненням активності Хагеман-залежного фібринолізу – каолін-індукований лізис фібринових згустків скоротився на 21, 28, 29 % відповідно.

Враховуючи гіпокоагулянтні, фібринолітичні, антиагрегаційні властивості екстракту буркуну вважалось можливим використати його при лікуванні експериментальної гіфеми, припустивши, що він здатний підсилювати процес розсмоктування крові у передній камері ока. Критерієм оцінки фармакологічної активності екстракту буркуну було скорочення термінів розсмоктування гіфеми в порівнянні з контрольною патологією. В групі контрольної патології на всіх термінах розсмоктування гіфеми спостерігалося підвищення внутрішньоочного тиску (ВОТ): у 1 добу на 33 %, 5 добу – на 26 %, 9 добу – на 26 % щодо вихідного рівня. Скоріше усього це викликано заткненням дренажної системи ока клітинами крові, що захоплюються природним струмом водянистої вологи. У групах, що одержували екстракт буркуну підкон’юнктивально і підшкірно, достовірного підвищення ВОТ у першу добу не спостерігалося, на 5 добу було незначно знижено на 13,5 і на 12,0 %, на 9 добу на 14,8 і на 14,0 % відповідно. Через добу після розсмоктування кров'яного згустку ВОТ залишалося нижче вихідного рівня на 13,0 і на 12,5 % відповідно (рис. 3). Встановлено, що екстракт буркуну здатний нормалізувати мікроциркуляторні і метаболічні порушення при даній патології, внаслідок чого знижувався ВОТ.

Рис. 3. Вплив екстракту буркуну на динаміку ВОТ при експериментальної гіфеми (n=10)

*- вірогідність порівняно з вихідним рівнем (р<0,05).

В усіх групах у першу добу спостерігалося практично однакове підвищення коагуляційної активності слізної рідини (СР) на 44,9; 47; 46,8 % відповідно. У контрольній групі на 5 добу вона склала 143,9 %, на 9 добу 128,4 % і через добу після розсмоктування гіфеми –115,7 % відносно вихідного рівня. У групах, що одержували екстракт буркуну підкон’юнктивально і підшкірно, на 5 добу коагуляційна активність СР знижувалась на 23,8 і 15,7 %, на 9 добу на 17,5 і 16,5 % відповідно. Через добу після розсмоктування кров'яного згустку коагуляційна активність СР не відрізнялася від вихідного рівня. Зміни фібринолітичної активності СР у динаміці в цілому носили односпрямований характер. У групі контрольної патології відзначене підвищення фібринолітичної активності через добу – на 19,0 %, 5 доба – на 42,7; 9 доба – на 37,0 %.

При підкон’юнктивальному і підшкірному введенні відзначалося більш значне збільшення фібринолітичної активності через добу – на 28,7 і 27,6 %, 5 доба – на 73,2 і 64,2 %, 9 доба – на 93,8 і 82,4 % відповідно. Через добу після розсмоктування гіфеми ці показники перевищували вихідні дані на 11,0 % (р<0,05).

Таким чином, застосування екстракту буркуну при крововиливі в передню камеру ока значно збільшує фібринолітичний потенціал СР і нормалізує її коагуляційну активність, що дозволяє скоротити терміни розсмоктування крововиливу на 5–6 днів раніше у порівнянні з контролем. Екстракт буркуну оказує однаковий лікувальний ефект при даній патології незалежно від способу введення і сприяє швидкому розсмоктуванню кров’яного зсідка з мінімальним ризиком побічного впливу на ушкоджені структури ока кроля.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено нове рішення актуальної наукової проблеми, що виявляється в теоретичному та експериментальному обгрунтуванні ефективності застосування водного екстракту буркуну, як комплексного рослинного біорегулятора із специфічною фармакологічною дією на систему гемостазу.

1. На підставі розроблених методів хроматографічної ідентифікації кумарину і його похідних і спектрофотометричного визначення сукупності кумаринів визначено якісний і кількісний вміст суми кумаринів в екстракті буркуну, що складає не менше 0,09 %.

2. За даними вивчення гострої токсичності встановлено, що екстракт буркуну відноситься до малотоксичних речовин (IV клас токсичності). При вивчені субхронічної токсичності у печінкових клітинах встановлено накопичення кількості рибосом, полісом, мітохондрій, зернистої ендоплазматичної сітки, глікогену, що свідчить про його активуючу дію на білоксинтезуючу та енергоутворюючу функції гепатоцитів. На тестах для природних біологічно активних речовин (дріжджовий, парабіотичний, стрихніновий, гістотоксична гіпоксия) виявлено високий рівень біологічної активності екстракту буркуну з антитоксичною спрямованістю фармакологічної дії. В залежності від дози зростали тривалість життя і виживаність лабораторних тварин. Курсове введення екстракту буркуну підвищує детоксикаційну функцію печінки: відзначено достовірне зменшення тривалості гексеналового сну на 20 %.

3. Встановлено гепатозахисну дію екстракту буркуну при моделюванні токсичного ураження печінки CCl₄. Профілактичне введення екстракту буркуну виявило антицитолітичний ефект на що вказує зниження активності АлАТ і АсАТ у 1,3 рази і виражену антиоксидантну активність – зниження ДК у 1,8 рази і МДА в 1,5 рази щодо контрольної патології. Лікувально-профілактичне введення усуває токсичний вплив CCl₄ на печінку і підвищує її фізіологічні можливості. Нормалізація функціонального стану печінки під впливом екстракту буркуну пов’язана з підвищенням білоксинтетичної функції гепатоцитів, стимуляцією мікроциркуляторних процесів, а саме підвищенням клітинної резистентності.