Будь-який прогноз фінансових вимог повинен включати визначення:
— розміру необхідних грошових фондів протягом даного періоду;
— частини цих фондів, які будуть утворені з внутрішніх джерел протягом аналогічного періоду;
— потреби у зовнішніх джерелах фінансування, за мінусом утворених фондів від необхідних.
Для оцінки потреб у зовнішніх джерелах фінансування пропонується використовувати метод проектованого фінансового звіту. При цьому проектуються потреби в активах на поточний період, потім зобов'язання (пасиви) та власний капітал, що будуть утворені за нормальних умов функціонування. Після цього віднімаються спроектовані пасиви і капітал від необхідних активів для визначення додатково необхідних фондів (ДНФ). У цій процедурі необхідно дотримуватися таких етапів:
— прогноз звіту про прибуток;
— прогнозування балансу;
— утворення додатково необхідних фондів;
— фінансування "зворотного оживлення".
Етап /. Прогноз звіту про прибуток. У ході цього етапу прогнозується звіт про прибуток на поточний рік для того, щоб отримати суму нерозподілених прибутків підприємства протягом року. Це має співвіднести операційні витрати, ставки податку на прибуток, відсоткові платежі й сплачувані дивіденди. У спрощеному випадку робиться припущення, що витрати підвищуватимуться на такий відсоток, на який зростатиме продаж. Головна метацієї частини прогнозу — визначення величини прибутку, який одержить підприємство і потім утримає його у виробництві для реінвестування протягом планового року.
Розглянемо використання цього методу на прикладі даних підприємства (табл. 1). Таблиця 1 показує фактичний (1999 року) та прогнозний (2000 року) звіти про прибутки. Спочатку ми припускаємо, що продаж і витрати зростатимуть на 10% у 2000 році порівняно з 1999 роком. Тому у перших трьох рядках стовпчика 3 показано прогнозований продаж, операційні витрати та амортизаційні відрахування. Прибуток до вирахування податків і платежів за нарахованими відсотками (ПВПН) знаходимо шляхом віднімання, тоді як платежі за нарахованими відсотками просто перенесені зі стовпчика 1 у стовпчик 3.
Фактичний і прогнозований звіти про прибутки (у гри.) Таблиця 1.
| Фактичний 1999 рік (1) | Базис прогнозу (2) | Первісне положення (3) | Прогноз на 2000 рік | |||
| Зворотне оживлення (4) | Друге положення (5) | Кінцевий результат (6) | ||||
| Продаж | 3000 | Х1.Ю | 3300 | — > | 3300 | 3300 |
| Витрати за мінусом амортизації | 2616 | Х1.10 | — > | |||
| Амортизація | 100 | Х1.10 | 110 | — > | 110 | 110 |
| Сукупні операційні витрати | 2716 | 2988 | 2988 | 2988 | ||
| ПВПН | 284 | 312 | — > | 312 | 312 | |
| Процентні платежі | 88 | — > | 88 | + 5 | 93 | 93 |
| Прибутки до вирахування .податків | 196 | 224 | 219 | 219 | ||
| Податки | 78 | 89 | —1 | 88 | 88 | |
| Чистий прибуток до виплати дивідендів за акціями | 118 | 135 | 131 | 131 | ||
| Дивіденди за акціями | 4 | — > | 4 | — > | 4 | 4 |
| Чистий прибуток | 114 | 131 | 127 | 127 | ||
Потім розраховується прибуток за вирахуванням податків та чистий прибуток до виплати дивідендів за акціями. Дивіденди за акціями перенесені зі стовпчика 1. Вони залишаються постійними, поки підприємство не прийме рішення про додатковий випуск акцій у 2000 році. Потім розраховується чистий прибуток.
Етап 2. Прогнозування балансу. Якщо обсяг продажу продукції підприємства повинен зрости, то й активи також мають збільшитися. Оскільки у 1999 році підприємство максимально використовувало виробничі потужності, то для досягнення вищого рівня продажу кожна стаття активів має збільшитися. Для проведення операцій потрібно буде мати більше готівкових коштів. Збільшення продажу зумовить накопичення дебіторських рахунків, додаткового оборотного капіталу, придбання нового обладнання та верстатів.
Якщо зростає продаж, то таким же чином зростатиме закупівля сировини, що автоматично приведе до збільшення кредиторських рахунків. Відповідно для виконання більшого обсягу робіт буде залучена додаткова робоча сила, що приведе до збільшення оподатковуваного прибутку. Тому зростатимуть і нарахована заробітна плата, і податкові платежі. Взагалі, ці автоматичні (спонтанні) пасивні рахунки зростатимуть настільки, наскільки й продаж. Нерозподілені прибутки також збільшуються, але не так, як продаж.
Наприклад, якщо підприємство одержує прибуток і спрямовує його частину у виробництво, нерозподілені прибутки зростатимуть навіть тоді, коли продаж спадатиме. Тому новий обсяг нерозподілених прибутків складатиметься з попереднього рівня плюс доповнення до нерозподілених прибутків.
Узагальнюючи, можна зазначити:
— вищий рівень продажу необхідно зміцнювати вищим рівнем активів;
— деяке зростання активів може бути профінансоване внаслідок автоматичного збільшення кредиторських рахунків, рахунків накопичених платежів і за допомогою нерозподілених прибутків;
— нестача має фінансуватися із зовнішніх джерел шляхом отримання позичок чи продажу звичайних акцій нового випуску.
Таблиця 1 містить фактичний баланс 1999 року та проектований баланс на 2000 рік.
Для прогнозу балансу використовуємо таку ж саму методику, яку використовували при розробці прогнозованого звіту про прибуток. Ті статті балансу, що, як очікується, зростатимуть прямо пропорційно до продажу, множаться на коефіцієнт 1,10 для отримання первісного прогнозу на 2000 рік.
Таким чином, готівкові кошти у 2000 році заплановані у розмірі 11 млн. грн.: 10 млн. грн. (1,10) = 11 млн. грн. Дебіторські рахунки — у розмірі 412 млн. грн.: 375 млн. грн. (1,10) = 412 млн. грн. і так далі. У нашому прикладі всі активи зростають разом із продажем, тому, як тільки буде закінчено прогнозування окремих статей активів, ці статті можуть бути сумовані для отримання прогнозованої величини сукупних активів у балансі підприємства.
Прогноз рахунків пасивів, що автоматично зростають (кредиторські рахунки та рахунки накопичених платежів), поданий у стовпчику 3. Прогноз сукупних активів встановлено на рівні 2 млрд. 200 млн. грн., якій указує на те, що підприємство має додати 200 млн. грн. нових активів для підтримки вищого рівня продажу. Однак валові прогнози статті пасивів та акціонерного капіталу, як показано у нижній частині стовпчика 3, дорівнюють 2 млрд. 88 млн. грн. Через те, що баланс повинен сходитися, підприємство повинно отримати додаткові 112 млн. грн.: 2200 млн. грн. — 2088 млн. грн. = 112 млн. грн. Цю суму ми визначаємо як додатково необхідні фонди. Останні будуть отримані за рахунок позичок банку, випуску довгострокових облігацій, продажу звичайних акцій нового випуску або за рахунок комбінації цих трьох джерел.
Етап 3. Утворення додатково необхідних фондів. Підприємство свої рішення щодо джерел фінансування ґрунтуватиме на кількох факторах, що включають:
Фактичний та прогнозований баланс підприємства (в грн.)Таблиця 2.
| Фактичний 1999 рік (1) | 1 + g Продаж (2) | Прогноз на 2000 рік | Друге положення (5) | Кінцевий результат (6) | ||
| Первісне положення (3) | ДНФ (4) | |||||
| Готівкові кошти | 10 | Х1.10 | 11 | — > | 11 | 11 |
| Дебіторські рахунки | 375 | Х1.10 | 412 | — > | 412 | 412 |
| Оборотний капітал | 675 | Х1.10 | 677 | — > | 677 | 677 |
| Валові поточні активи | 1000 | 1100 | 1100 | 1100 | ||
| Обладнання та верстати | 1000 | Х1.10 | 1100 | — > | 1100 | 1100 |
| Валові активи | 2000 | 2200 | 2200 | 2200 | ||
| Кредиторські рахунки | 60 | Х1.10 | 66 | — > | 66 | 66 |
| Векселі до оплати | 110 | — > | 110 | +28 | 138 | 140 |
| Рахунки накопичуваних платежів | 140 | Х1.10 | 154 | — > | Г54 | 154 |
| Валові поточні пасиви | 310 | 330 | 358 | 360 | ||
| Довгострокові облігації | 754 | — > | 754 | +28 | 782 | 784 |
| Валовий борг | 1064 | 1084 | 1140 | 1144 | ||
| Привілейовані акції | 40 | — > | 40 | — > | 40 | 40 |
| Звичайні акції | 130 | 130 | +56 | 186 | 189 | |
| Нерозподілені прибутки | 766 | +68 | 334 | 827 | 827 | |
| Валовий акціонерний капітал | 896 | 964 | 1013 | 1016 | ||
| Валові пасиви та акціонерний капітал | 2000 | 2088 | +112 | 2193 | 2200 | |
| Додатково необхідні фонди (ДНФ) | 112 | 7 | 0 | |||
| Сукупні ДНФ | 112 | 119 | 119 | |||
- цільову структуру капіталу підприємства;