Порушення ритму серця в дітей. Дифузні захворювання сполучної тканини (стр. 2 из 3)
—Прогноз аритмій
—Прогноз аритмії в дітей залежить від основного захворювання, наявності органічного ураження серця (вродженої вади серця, кардиту, кардіоміопатії), супутньої патології, хронічних вогнищ інфекції, ускладнень, спадкової обтяженості та ступеня гемодинамічних розладів.
—У цілому при функціональних аритміях, синусовій тахікардії і брадикардії, більшості екстрасистолій, суправентрикулярній пароксиз-мальній і непароксизмальній тахікардіях прогноз сприятливий. Слід пам'ятати про можливість розвитку гіпертонічної хвороби в майбут ньому в Дітей, які перенесли синусову тахікардію, особливо при спад ковій схильності (обтяженості) до гіпертонічної хвороби.
—Затяжний напад з високою частотою серцевих скорочень може призвести до серцевої недостатності. До швидкого розвитку серцевої недостат ності найчастіше призводять миготлива аритмія і тріпотіння передсердь.
—Завжди серйозним є прогноз при аритміях на фоні органічних ура жень серця, блокадах III ступеня, комбінованих аритміях, фібриляції шлуночків. Звичайно причиною летального результату є фібриляція шлуночків, асистолія або сукупність цих симптомів.
—Раптова смерть дитини може настати при частоті скорочень шлуночків 55 за 1 хв і менше, передсердь — 140 за 1 хв і більше (за даними М. Michaelson, M. Engle від 4,3 до 29 % дітей). Найбільший ризик — у дітей 1-го року життя з вродженими вадами серця. Потенційно небезпечний за ризиком раптовості смерті синдром Вольфа—Паркінсона—Байта.
Реабілітація дітей з аритміяти
Реабілітація дітей з аритміями включає такі заходи:
1.Дотримання охоронного режиму, створення психологічного мікроклімату в родині, школі.
2.Раціональне харчування відповідно до віку, із введенням у раціон продуктів, збагачених калієм (абрикоси, чорнослив, виноград, сухофрукти, печена картопля, буряк), свіжі соки.
3.При вегетативних дисфункціях — загартовувальні процедури, плавання, контрастні душі, обливання, обтирання прохолодною водою.
4.Дітям з екстракардіальною екстрасистолією — психотерапія, електросон, гіпноз, голкорефлексотерапія.
5.При екстрасистоліях на фоні дистрофії міокарда — курси метаболітів (рибоксин, калію оротат, панангін, кокарбоксилаза, вітаміни В6, В,, у вікових дозах) по 4—6 тиж 2 рази на рік.
6.Для профілактики нападів пароксизмальної тахікардії призначають седативні засоби (препарати кореня валеріани, трави собачої кропиви, глоду, фенобарбітал), метаболіти.
7.При частих пароксизмах показані антиаритмічні препарати пе-рорально:
1)новокаїнамід — 10—ЗО мг на 1 кг маси тіла на добу, у 4—6 приймань (таблетки по 0,25 і 0,5 г);
2)етмозин — 3 мг на 1 кг маси тіла на добу, у 3—4 приймання (таблетки по 0,025 і 0,1 г);
3)тразикор — 1—3 мг на 1 кг маси тіла на добу, у 2 приймання (таблетки по 20 мг);
4)кордарон — 5—9 мг на 1 кг маси тіла на добу, у 2 приймання (таблетки по 0,2 г) та ін.
8.При постійних, частих пароксизмах необхідно вирішувати питання про оперативне втручання (імплантація кардіостимулятора).
9.Діти з ідіопатичними атріовентрикулярними блокадами при собі завжди повинні мати ізадрин у таблетках (по 5 мг) і в разі виникнення нападів Морганьї—Адамса—Стокса або його еквівалентів використовувати препарат як першу допомогу (по 1—2 таблетки під язик).
10.При всіх видах аритмій обов'язкова санація вогнищ хронічної інфекції, лікування супутніх захворювань і продовження лікування основної патології.
11.Санаторно-курортне лікування в санаторіях місцевого типу та Чорноморського узбережжя (у нежаркий період року).
12.Планова госпіталізація показана при вперше виявленій аритмії па фоні задовільного стану, у разі неефективності лікування в умовах Поліклініки і для проведення хірургічного втручання.
13.У разі порушення гемодинаміки і для надання невідкладної допомоги хворі підлягають екстреній госпіталізації.
Дифузні захворювання сполучної тканини
Ювенільний ревматоїдний артрит
Ювенільний ревматоїдний артрит — це захворювання або група захворювань із хронічним системним ураженням сполучної тканини, що клінічно проявляється прогресуючим ураженням переважно периферичних (синовіальних) суглобів за типом ерозивно-деструктивного поліартриту, а також позасуглобовими ураженнями. На відміну від ювенільного ревматоїдного артриту, хронічні артрити без прогресування запропоновано позначати як ювенільний хронічний артрит (Європейська ліга по боротьбі з ревматизмом, 1977; Американська асоціація ревматологів, І983). За класифікацією А.В. Долгополової та ін. (1980), ювенільний ревматоїдний артрит поділяють на суглобову та суглобово-вісцеральну Клініко-анатомічні форми, включаючи синдром Стілла і алергосептич-ний варіант. Визначають РФ-позитивний (РФ—ревматоїдний фактор) і РФ-негативний, швидко, повільно або не прогресуючий варіанти, ступінь активності процесу, рентгенологічну стадію ураження суглобів, функціональну здатність хворого. Розподіл на підгрупи підкреслює клінічні особливості перебігу ювенільного ревматоїдного артриту у дітей.
Примітка: І ступінь активності ювенільного ревматоїдного артриту — 8 балів, II ступінь — 9—16 балів, III ступінь — 17—24 бали.
Критерії діагностики ювенільного ревматоїдного артриту в дитячому віці (Л.О. Ісаєва, 1986): /. Клінічні ознаки.
1.Артрит, що триває понад 3 міс.
2.Артрит другого суглоба, що виникає через 3 міс і більше.
3.Симетричне ураження дрібних суглобів.
4.Контрактури.
5.Тендосиновіт або бурсит.
6.М'язова атрофія.
7.Ранкова скутість.
8.Ревматоїдне ураження очей.
9.Ревматоїдні вузлики.
10. Випіт у порожнині суглоба.
II. Рентгенологічні ознаки.
1.Остеопороз або (і) дрібнокоміркова перебудова кісткової структури епіфізів.
2.Звуження суглобових щілин, кісткові ерозії, анкілоз суглобів.
3.Порушення росту кісток.
4. Ураження шийного відділу хребта.
НІ. Лабораторні ознаки.
1.Позитивний ревматоїдний фактор у діагностичному титрі.
2.Позитивні дані біопсії синовіальної оболонки.
Ювенільний ревматоїдний артрит імовірний —за наявності 3 ознак (при артриті, що триває більше ніж 3 міс).
Ювенільний ревматоїдний артрит безумовний — за наявності 4 ознак, у тому числі артриту.
Ювенільний ревматоїдний артрит класичний — за наявності 8 ознак, у тому числі артриту.
Особливості ювенільного ревматоїдного артриту в дітей:
1.Частіше захворювання виникає у віці 1—3 років у дівчат.
2.Артрит, що починається з системних уражень (хвороба Стілла та алергосептичний варіант), у дітей трапляється значно частіше.
3.Олігоартрит у поєднанні з хронічним іридоциклітом описаний тільки в дітей.
4.У дітей частіше, ніж у дорослих, трапляється поліартрит без ревматоїдного фактора (3—25 %).
5.У дітей молодшого віку частіше зустрічається олігоартрит з ураженням великих суглобів (35—40 %).
6.Частіше спостерігається шкірний висип.
Системний червоний вовчак
Системний червоний вовчак — імунокомплексна хвороба, для якої в дитячому віці характерна швидка генералізація патологічного процесу, тяжкі вісцеральні ураження, виражені периферичні синдроми, гіперімунні кризи. Морфологічною особливістю хвороби є універсальний капілярит з характерною ядерною патологією («антиядерна хвороба ») і відкладенням імунних комплексів у вогнищах пошкоджених тканин. За сучасними даними, у більшості хворих (66 %) відзначають підгострий початок зі сповільненою динамікою, а первинно-хронічний варіант спостерігають рідко (10 %).
Критерії діагностики системного червоного вовчаку (за даними Американської ревматологічної асоціації, переглянутими в 1982 p.):
1.Висип на обличчі у вигляді метелика.
2.Дискоїдний висип.
3.Фоточутливість шкіри.
4.Виразки на слизовій оболонці рота.
5.Артрит 2 суглобів і більше.
6.Серозит (плеврит, перикардит, іноді міо- та ендокардит).
7.Ниркова симптоматика (персистентнапротеїнурія, циліндрурія).
8.Неврологічні прояви (судоми, психоз та ін.).
9.Зміни крові (гемолітична анемія, лейкопенія, лімфопенія, тромбоцитопенія).
10.Імунні порушення (виявлення LE-клітин, анти-ДНК-антитіл або хибнопозитивна реакція на сифіліс, циркулюючі імунні комплекси).
11.Антинуклеарні, антифосфоліпідні антитіла (флуоресценція тощо).
Системний червоний вовчак можна запідозрити за наявності у хворого 4 ознак з 11 як одночасно, так і послідовно протягом будь-якого Терміну спостереження.
Діагностична тріада Хазеріка об'єднує такі симптоми:
1)вовчакові тільця (глибки) — це вільні групи ядерної субстанції з Пошкоджених нуклеарними антитілами нейтрофілів;
2)феномен розетки — це вовчакові тільця з нейтрофілами навкруги;
3)LE-клітина —це нейтрофіл, який поглинув вовчакове тільце.
Вовчакові феномени в новонароджених. У новонароджених, матері яких хворіють на системний червоний вовчак, можуть з'являтися транзиторні прояви вовчаку, які обумовлені трансплацентарними факторами. Найчастіше це виявлення антинуклеарних антитіл, LE-Нлітин, висипу, тромбоцитопенії, гемолітичної анемії, лейкопенії. Ці Явища зникають протягом кількох місяців. Описані випадки розвитку фіброеластозу в таких дітей.