Сильні загострення нейродерміту настають під час статевого дозрівання і клімаксу. У старечому віці захворювання часто проявляється свербежем усієї шкіри без значних висипів. Нейродерміт виліковується, але може повторюватися. Лікування призначають з урахуванням результатів обстеження нервової системи, внутрішніх органів, ендокринних залоз. Широко використовують фізіотерапевтичні заходи, призначення дієти з вилученням алкогольних напоїв, гострих і пряних страв, обмеженням солі. Профілактика передбачає лікування насамперед нервової системи, захворювань внутрішніх органів і ендокринних залоз.
Кропив'янка проявляється раптовим висипанням обмежених, з різкими обрисами рожевих набряків різних розмірів і форми, які дуже сверблять. Висип може виникнути на будь-якій ділянці шкіри і слизових оболонок. Хворіють особи з підвищеною чутливістю організму до зовнішніх подразників (кропива, хміль, пастернак, листя і стебла помідорів, листя кукурудзи тощо; гусінь, укуси комарів, ґедзів, комах). Внутрішніми чинниками бувають харчові продукти, а також глистяна інвазія, лямбліоз жовчних шляхів, порушення обміну речовин, функції ендокринних залоз та ін.
Інколи кропив'янку спричиняють лікарські препарати, а у деяких людей навіть психоемоційне перевантаження. Перебіг кропив'янки переважно гострий. Часом висип супроводиться головним болем, підвищенням температури тіла, болем у суглобах, розладом травлення. При повторенні кропив'янки слід лікуватися у лікаря. У випадках поширеного ураження шкіри, слизових оболонок ротової порожнини і дихальних шляхів слід негайно звернутися за медичною допомогою. Профілактика передбачає своєчасне усунення хвороботворних факторів, відвернення повторних контактів з ними, проведення лікувальної фізкультури, загартування водними процедурами, повітряними ваннами, помірними сонячними опроміненнями.
Фотодерматоз. Це група запальних захворювань шкіри, зумовлених підвищеною чутливістю організму до сонячного світла — одного з найважливіших чинників навколишнього середовища, які діють на людину.
Фотодерматоз характеризується різноманітними клінічними проявами як з боку шкіри, так і всього організму. Розглянемо найпоширеніші з фотодерматозів.
Сонячний свербець уражає переважно жінок (від 3 до 55 років). Виникає на відкритих ділянках шкіри після сонячного опромінення і проявляється почервонінням, вузликами, обмеженими набряками, пухирцями і мокненням. Суб'єктивно турбує інтенсивне свербіння. Припинення інсоляції веде до швидкого видужання. На місці вогнищ ураження залишаються бурувато-рожеві плями, часом багато рубців. Може уражатися червона кайма губ, частіше нижньої. Захворювання повторюється щорічно з появою перших сонячних днів1.
Сонячна екзема дуже схожа на сонячний свербець і відрізняється від нього більш вираженим набряком і мокненням вогнищ уражень. Клінічні прояви такі, як і звичайної екземи, тільки вона загострюється навесні і влітку і. самовиліковується восени і взимку.
Сонячна кропив'янка виникає раптово на відкритих ділянках тіла у вигляді невеликих чи значних набряків шкіри рожевого кольору, з чіткими обрисами. В деяких випадках можуть розвиватися глибокі набряки. Цей фотодерматоз часом передує сонячному свербцю, екземі, світловій віспі.
Світлова віспа з'являється ранньою весною і минає восени. Починається найчастіше в дворічному віці. Хворіє декілька членів сім'ї, що вказує на важливу роль спадково-конституційного чинника. Уражаються тільки відкриті ділянки тіла. Перші ознаки захворювання з'являються на обличчі, вушних раковинах, тілі кистей у вигляді блідо-рожевих плям, плоских вузликів, у центрі котрих — пухирці з прозорим вмістом і пупкоподібним вдавленням. Згодом поверхня комбінованого висипу пляма — вузлик — пухирець вкривається кіркою темно-червоного кольору з синюшним відтінком, яка через 2 тижні відпадає. На її місці залишається рубчик, дуже схожий па віспяний знак. Суб'єктивно турбує паління, свербіння. Часом порушується загальний стан: спостерігаються збудження, нудота, хворого морозить, у нього пропадає апетит. У деяких хворих висип на шкірі супроводиться світлобоязню, сльозоточивістю, запаленням слизової оболонки очей. В 20—30-річному віці загострення хвороби зовсім припиняються чи значно послаблюються.
Порфирія шкірна пізня проявляється переважно після 35—40 років утворенням пухирців і пухирів па тильній поверхні кистей, передпліч, рідше — па обличчі, вушних раковинах, задній поверхні шиї. Вміст пухирів прозорий або з домішками крові. Шкіра навколо них нормального забарвлення, але у деяких пацієнтів червона і набрякла. При пошкодженні пухиря оголяється ерозія, па поверхні якої міжтканинна рідина засихає в буру чи темно-буру кірку. Через 1—2 тижні кірка відпадає. На її місці залишається ніжний атрофічний рубець буро-рожевого чи синюшного кольору. Загальний стан здоров'я задовільний, але під час загострення інколи спостерігаються підвищення температури, нездужання, біль у м'язах і суглобах, у животі, часом землистий колір обличчя. Сеча має оранжове забарвлення. Частіше хворіють чоловіки, у яких уражена печінка головним чином спиртними напоями, а також продуктами нафти. Провокують захворювання сонячні опромінення і травми.
Фотодерматит медикаментозний виникає внаслідок підвищення чутливості організму до ультрафіолетових (УФ) променів різними ліками (фотосенсибілізаторами) при зовнішньому чи внутрішньому вживанні. Крім того, фотосенсибілізуючі властивості мають деякі косметичні засоби, до складу яких входять еозин, хлорпромазин тощо.
Лікують хворих на фотодерматоз у медичному закладі. Профілактика фотодерматозів ґрунтується на диспансеризації пацієнтів з лікуванням їх не тільки під час загострення хвороби, а й у період ремісії, їм рекомендують носити широкі брилі, червоні чи коричневі вуалі, окуляри із темними скельцями. Необхідно усунути стикання з фотосенсибілізаторами внутрішньої чи зовнішньої дії (дьоготь, асфальт, креозот, етакридин, еозин, резорцин, анестезин, фурокумарини, сік пастернака, петрушки, інжиру тощо). Хіміко-фармацевтична промисловість пропонує велику кількість світлозахисних кремів, мазей, паст для нанесення їх на шкіру обличчя і рук.
3.2 Основні загартовуючі чинники, їх значення, правила, умови та види загартування
Минуло не одне тисячоліття з того часу, як людство довідалося про цілющу силу трьох великих лікарів природи: сонця, повітря і води. Саме вони — вода, повітря і сонце — залишаються і досі основними загартовуючими чинниками. До того ж, використані людиною у сполученні з фізичною культурою та правильно поставленою руховою активністю, ці чинники є певним гарантом вашого здоров'я, можуть запобігти багатьом хворобам.
Багато з вас вже чули про інфекційні захворювання, що спричиняються мікроскопічними організмами: бактеріями, вірусами, грибками тощо. Збудники цих захворювань передаються від хворих людей чи тварин до здорових, призводячи до епідемій. Згадайте з історії про епідемії чуми і холери, що «викошували» жителів міст і сіл, спустошуючи цілі держави.
Завдяки досягненням біології і медицини багато інфекційних захворювань, які в минулому були смертельними для людей або ж залишали важкі наслідки на все життя, сьогодні в результаті застосування щеплень майже не трапляються. Згадаймо віспу, скарлатину, поліомієліт, правець, кашлюк (коклюш) — колись такі поширені хвороби. Зараз вони або ліквідовані повністю, або трапляються як поодинокі випадки.
Однак ще і сьогодні існують такі інфекційні хвороби, від яких досі не винайдено надійного захисту. Серед них чільне місце посідають грип і гострі респіраторні вірусні інфекції, або, як кажуть, простудні захворювання. Річ у тім, що у збудників цих захворювань, переважно вірусів, дуже швидко відбуваються мутації (зміни генотипу). Це зводить нанівець зусилля медиків і мікробіологів виготовити ефективну вакцину для профілактики цих захворювань. Ось чому тільки висока функціональна активність імунної системи та адаптаційних механізмів, що досягається в результаті постійного тренування (загартовування), робить організм стійким до цих мікроорганізмів, і тому хвороба не розвивається або швидко перебігає у легкій, майже непомітній, формі.
Особливо цінним є загартовування в дитячі та юнацькі роки. Адже чим раніше починають застосовувати природні загартовуючі фактори, тим стійкішим стає організм до дії несприятливих умов довкілля. Прикладом цього може слугувати життя нашого славетного співвітчизника Порфирія Корнійовича Іванова, його послідовників та прихильників розробленої ним системи природного оздоровлення.
Коли довкілля має достатньо подразників, ми говоримо «інформаційно збагачене навколишнє середовище». Воно сприяє розвиткові організму, пробуджує його адаптаційні та захисні механізми. Відомо, наприклад, що водне середовище порівняно з повітряним є для організму людини інформаційно збагаченішим, оскільки неоднорідні контрастні впливи інформаційно багатші.
Нагадаймо, що процеси інформаційного впливу мають велике значення не тільки в період росту організму, але й впродовж усього життя. Організація всіх фізіологічних процесів в органах і тканинах забезпечується нервовими стимулами від центральної нервової системи. Тому дуже важливо, щоб ця система «заряджалась» інформацією з довкілля. Саме це і відбувається за дії фізичних чинників довкілля на організм, оскільки інформаційні впливи при цьому надходять до організму в найбільш «чистому» вигляді.