Основи електрографії (стр. 3 из 3)
Рис. 8. Плоскі ВЕКГ здорової людини (1-4) і при передньому інфаркті міокарда (5).
1, 3-проекції на фронтальну і ліву сагитальну площину;
2, 4, 5 - проекції на горизонтальну площину;
1-3 - той самий обстежуваний;
4 -інший обстежуваний;
Dr Dy, Dz - проекції вектора серця (ВР) на координатні осі в одиницях 10-6А• м (1-4) чи у відносних одиницях (5);
Dzx — проекція ВР на площину zx.
ПС і ЛС- права і ліва сторона обстежуваного. Криві стрілки показують напрямок переміщення кінця проекції ВР у періоди QRS-комплексу чи Т - хвилі.
Для дослідження ВЕКГ людини розроблено кілька систем відведень потенціалів, що відрізняються по числу і розташуванню електродів, що відводяться, на поверхні тіла, вибору площин для одержання плоских ВЭКГ. Плоскі ВЭКГ найчастіше аналізують у декартовой системі координат з початком, розташованим у геометричному центрі шлунків серця чи в центрі середнього горизонтального (трансверсального) перетину грудної клітки. Напрямок осей щодо тіла випробуваного: х — праворуч ліворуч; у — зверху вниз; z — попереду назад. Плоскі ВЕКГ одержують у проекціях на горизонтальну, фронтальну і сагитальну площини. Приклад плоских ВЕКГ здорової людини приведений на рис. (петлі Р хвилі не зображені). Хоча вид петель ВЕКГ трохи міняється від індивідуума до індивідуума, їхня загальна форма при цьому зберігається (порівн. криві 2 і 4). При багатьох хворобах серця форма плоских ВЕКГ різко трансформується, і це використовується в діагностичних цілях. Наприклад, у QRS-петлі ВЕКГ у проекції на горизонтальну площину відсутня нижня частина при інфаркті передньої ділянки межшлункової перегородки і суміжної передньої стінки лівого шлунка (рис.8, графік 5).
При вектор-кардіографії чотири електроди розміщають поблизу області серця в двох взаємно перпендикулярних площинах. Региструємі різниці потенціалів від протилежно розташованих електродів подаються на пластини електроннопроменевої трубки, що відхиляють вертикально і горизонтально (наприклад, осцилографа). При цьому на екрані можна спостерігати переміщення кінця вектора
, що утворить три петлі.Аналіз і інтерпретація електрокардіограм і векторів-кардіограм у клініці базується, в основному, на накопиченому кардіологами практичному досвіді. Кожна кардіограма порівнюється зі стандартними відомими кривими, відповідність яких тим чи іншим відхиленням від норми твердо встановлено на практиці. Легко ідентифікуються по ЕКГ аритмії, багато форм порушення збудливості серця. По виду ЕКГ можна установити наявність інфаркту міокарда і навіть його локалізацію. Важливу інформацію можна одержати і про інших патологіях серця. В даний час у клінічну практику усе ширше впроваджуються автоматизовані системи реєстрації й аналізу електрокардіограм, методи внутріпорожнинної електрокардіографії, програмувальної електричної стимуляції серця, тривалого мониторировання ЕКГ по Холтеру, багатополюсне ЕКГ (чи картировання серця), проведення електрокардіографії в сполученні з різноманітними навантажувальними тестами і т.п.
З появою комп'ютерів, що володіють великими обчислювальними можливостями і мають порівняно низьку вартість, у медицині з'явилися комп'ютерні системи, у яких широко застосовується складна математична обробка результатів електрографічних вимірів. Це, у першу чергу, відноситься до методик електроенцефалографії й електрокардіографії, де почали широко використовуватися багатоканальні діагностичні системи, що забезпечують:
а)вимір біоелектричних потенціалів одночасно у великому числі крапок на поверхні голови чи грудній клітці пацієнта;
б) обчислювальну обробку результатів виміру з використанням різних математичних моделей;
в) представлення остаточних результатів обчислень на екрані монітора ЕОМ у виді топографічних карт із прив'язкою до анатомічних орієнтирів.
Такий спосіб відображення, що одержав назву «картировання» чи «мапинг», дозволяє забезпечити більш надійну і точну діагностику в порівнянні з традиційною електроенцефалографією і електрокардіографією.