Кравченко Л.Г. та співавт. вивчали динаміку рівня показників місцевого імунологічного захисту у дітей, хворих на бронхіальну астму на фоні програм базисної (інтайл, тайлед, фліксотид) та імуномодулюючої (циклоферон) терапії [86].
Сміх Л.М. та співавт. вивчалася ефективність застосування препарату „АТМА” у дітей з бронхіальною астмою та рецидивуючим обструктивним бронхітом(РОБ). Відзначено позитивний ефект і добру переносимість препарату. Завдяки застосуванню АТМИ вдалося знизити дозу або відмовитись від прийому ІКС, бронхолітиків короткої дії, відхаркуючих засобів. Дослідження показало,що включення в комплексну терапію препарату АТМА прискорює одужання, зменшує фармакологічне навантаження на організм хворого, покращує загальне самопочуття, сприяє нормалізації сну, підвищує переносимість фізичного та емоційного навантаження, що дозволяє використовувати його в лікуванні хворих на БА та РОБ [88].
За даними С.В. Маргитича та співавт. [91] у хворих бронхіальною астмою з сенсибілізацією до домашнього пилу і харчових продуктів, часто спостерігаться приступи ядухи або довга респіраторна задишка (особливо, у людей похилого віку), що призводить до застою в бронхах мокроти з наступним їх інфікуванням; тому в комплексну терапію бронхіальної астми необхідно призначати муколітичні і відхаркуючі препарати. Одним з них є „Флуімуцил-N-ацетилцистеїн (NAC) — ефективний муколітик та антиоксидант. Муколітичні дії препарату пов”язані з властивістю NAC розривати внутрішні і міжмолекулярні дисульфідні зв”язки кислих мукополісахаридів мокроти, гальмувати полімеризацію мукопротеїнів, що зменшує густину мокроти. NAC підсилює секреторну активність пневмоцитів 2 типу, приймаючих участь в синтезі сурфактанта. Понижує адгезію бактерій на епітеліальних клітинах слизової верхніх дихальних шляхів. Проводить пряму антиоксиднтну дію на вільні радикали; підвищує внутрішньоклітинну концентрацію глютатіона; посилює фагоцитарну активність моноцитів, поліморфонуклеарів. В результаті застосування „Флуімуцила” у всіх хворих покращилось відходження мокротиння з 1-4 дня лікування, зменшилась задишка і кашель, були відсутні приступи бронхоспазма.
С.В. Маргитич та співавт. [92] використовували для профілактики та лікування бронхіальною астми препарат „Серобід” (12-агоніст пролонгованої дії-сальметерол).Відчутне полегшення симптомів захворювання (зниження частоти та інтенсивності приступів ядухи, зменшення задишки при фізичному навантаженні та у спокої) відмічалися вже з перших 2-5 днів прийму препарату, значно підвищилася фізична активність обстежуваних хворих. Таким чином, використання препарату „Серобід” у хворих, являється високоефективним базовим препаратом в ступінчатій терапії, направленої на досягнення контролю в лікуванні БА легкої та середньої тяжкості.
Аналізуючі дані літератури, видно, що в більшості робіт висвітлюються результати вивчення стану клітинної та гуморальної ланок імунної системи, в поодиноких роботах — місцевого імунітету. Комплексного ж дослідження системного та місцевого імунітету у дітей, хворих на БА, із врахуванням персистенції на слизових оболонках атипових збудників, рівня SІgА та ІgЕ, концентрації ЦІК практично не проводилось, що і послужило підгрунтям для даного дослідження.
ЛІКУВАННЯ
Тривалі, вчасно розпочаті курси лікування макролідними антибіотиками, ефективними до Chlamydiapneumoniae виявились також ефективними до бронхіальної астми [58].
За даними Чернявського В.Г. [89] наряду зі стандартим лікуванням на госпітальному та поліклінічному етапах, хворі отримували кінезотерапію, внутішньоорганний електрофорез ліпіну, камерну спелеотерапію та електрофорез бішофіта. Під впливом запропонованого лікування рівень пероксидного окиснення ліпідів та вдсоток катаболічних зрушень вірогідно зменшилися, а також відбулося поліпшення якості життя хворих.
Аналіз отриманих даних показав, що найменшу ефективність як безпосередньо після закінчення курсу лікування, так і через 3 місяці після його завершення забезпечував макропен. Його використання дозволило отримати клінічне одужання у 57% хворих, а бактеріологічну санацію—тільки у 28,6% випадків. Сумамед призвів до клінічного одужання 85% пацієнтів з доброю бактеріологічною санацією відразу після закінчення курсового лікування у 71,4% дітей, проте через 3 місяці після нього маркери хламідій не виявлялися лише у 64,2% випадків. Застосування клацида було менш ефективним, ніж очікувалося. Незважаючи на те, що показники клінічної ефективності відразу після закінчення терапії були вельми високими (92,8%),бактеріологічна санація відразу піля курсу лікування відбулась тільки у 78,5% хворих на БА, а через з 3 місяці після нього маркери хламідій не виявлялися лише у 55,3% випадків. [59].
Сучасні підходи до базисної терапії бронхіальної астми припускають комбіноване застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів (іГКС) і пролонгованих β2-антагоністів, механізм дії котрих на ранню і пізню фази алергічного запалення дозволяє домагатися контролю симптомів БА при менших дозах іГКС. До недавнього часу єдиним представником цього класу в Україні був сальметерол (С). Поява нового представника цього класу Формотерола (Ф) представляє цікавість в плані порівняльної ефективності двох препаратів. Отримані із спільного катехоламіна С і Ф розрізняються за мікрокінетикою дифузії через плазмалему. С, володіючи високою ліпофільністю, спочатку проникає на клітинну мембрану, а потім дифундує до рецептора; Ф, будучи менш ліпофільним здатний швидко активувати β2-рецептори в водній фазі, при цьому його частина, що залишилася зв”язаною з ліпідною мембраною, згодом вивільняється і зв”язується з вільними рецепторами, забезпечуючи подовжену дію. З врахуванням механізму дії проводилося порівняльне вивчення С і Ф у хворих БА., які отримували базисну терапію іГКС, на фоні якої зберігався неповний контроль симптомів БА.
Аналіз щоденників і клінічне спостереження в динаміці показали ефективність лікування в обох групах нагляду. Частота нічних епізодів еспіраторного діспное зменшилася; знизилася необхідність в β2-антагоністах короткої дії і добова лабільність бронхів. При цьому показники ПОС видоху не виходили за кордони „зеленої зони” і не реєструвалися „ранкові провали”. Таким чином, сальметерол і Формотерол можна порівняти за ефективністю і довжиною бронходилятації, однак Формотерол забезпечує більш раннє її настання і зменшує потребу в додатковому використанні скородопоміжних препаратів[83].
За даними Кравченко Л.Г. та співавт. під впливом лікування циклофероном відбувалося вірогідне підвищення функціональної активності фаоцитарної системи. Так, фагоцитарна активність клітин, що до початку лікування була майже вдвічі нижче показників норми збльшилася до (59,90±1,37)%. Поряд з цим зареєстровано нормалізацію фагоцитарного індексу, що свідчило про відновлення поглинальної функції фагоцитів. Динаміка показників НСТ-тесту (27,6±1,74 — до лікуванн, та 18,7±1,19 — після лікування) свідчила про відовлення окислювального метаболізму гранулоцитів. Таким чином, коригуюча дія топічного застосування циклоферону надає можливості розширення терапевтичного впливу при бронхіальній астмі у дітей[86].
РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для виконання поставленої мети нами було обстежено 236 дітей, хворих на БА, віком від 1 до 15 років. Серед них БАЛП була у 75 хлопчиків та 53 дівчаток, БАСТП — у 53 та 15 відповідно, а БАТП — у 25 хлопчиків та 15 дівчаток.
При встановленні діагнозу БА користувалися міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10). Для виділення ступеня важкості бронхіальної астми використовували прийняту в Україні клінічну класифікацію бронхіальної астми за ступенем тяжкості, при цьому враховується комплекс клінічних та функціональних ознак бронхіальної обструкції (Наказ № 311 від 30.12.1999р. МОЗ України).
При відборі контрольної групи (30 хлопчиків та 30 дівчаток) до здорових були віднесені діти з благополучним акушерським анамнезом та перебігом періоду новонародженості, при відсутності проявів алергозу, рецидивуючих та хронічних захворювань, при частоті гострих респіраторних захворювань з ураженням верхніх дихальних шляхів не більше трьох разів на рік за умови, що останнє респіраторне захворювання було відмічено не менш, ніж за три місяці до проведення даного обстеження. Огляд дитини у день проведення інструментальних, лабораторних та ультразвукових обстежень не дозволяв виявити будь-яких відхилень від норми.
Обтяжена спадковість спостерігалася у 53,73% дітей з БАЛП; 77,6% — з БАСТП та 68,75% випадків з БАТП. Вона зумовлювала полівалентну сенсибілізацію організму, призводячи до тяжкого перебігу БА.
Хламідійний інфекційний процесс може бути фактором-провокатором приступу бронхоспазму, а збудник, тобто хламідії, значущим алергеном у розвитку та тяжкому перебігу бронхіальної астми у дітей. У крові обстежених хворих було виявлено високий рівень протихламідійних антитіл ІgGChlamуdiapneumonia. У хворих на БАЛП антитіла ІgGChlamуdiapneumonia виявлялись у 30 дітей (37,03%), антигени Chlamуdiapneumonia — у 27 дітей (33,33%); антигени Mycoplasmapneumonia — у 36 хворих (44,4%), антигени до обох атипових збудникі — у 19 дітей (23,45%).
У дітей з БАСТП характерним було підвищення титру протихламідійних антитіл ІgGChlamуdiapneumonia у 22 хворих (45,83%), антигени Chlamуdiapneumonia у 13 дітей (27,08%), антигени Mycoplasmapneumonia — у 25 обстежених (52%), антигени обох збудників — у 13 обстежених (27%).