Клінічний перебіг хронічної форми перегрівання характеризується трьома провідними синдромами: неврологічним (астеноневротичним), серцево-судинним, шлунково-кишковим.
Астеноневротичний синдром проявляється підвищеною стомлюваністю, загальною слабкістю, безсонням або сонливістю, головним болем, емоційною лабільністю. Має місце порушення вегетативної регуляції: підвищена пітливість, порушення серцевого ритму, стійкий дермографізм, почервоніння обличчя, асиметрія температури шкіри, що є основними об'єктивними ознаками цього синдрому.
Серцево-судинний синдром характеризується вегетативною дистонією по гіпертонічному, гіпотонічному або кардіальному типу. Хворі скаржаться на болі в ділянці серця, напади серцебиття і задишки при помірних фізичних навантаженнях, спостерігається порушення серцевого ритму, пропульсивної здатності міокарда, судинна дистонія. При ЕКГ-дослідженні виявляється гіпоксія міокарда, дистрофічні зміни серцевого м'яза, порушення провідності.
Особи, які тривалий час працювали в гарячих цехах, частіше за інших хворіють на ішемічну хворобу серця.
Шлунково-кишковий синдром (питна хвороба)
У робітників, які працюють в умовах нагрівного мікроклімату, має місце порушення водно-електролітного обміну внаслідок втрати води і солі, переважно натрію хлориду. При цьому виникає необхідність вживання значної кількості рідини, об'єм якої нерідко сягає 6-8 л за зміну. Значні водні навантаження і порушення водно-електролітного балансу являються основними причинами дисфункції шлунково-кишкового тракту і виникнення гастриту, виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки, ентероколіту, хронічного холециститу тощо.
Внаслідок зниження імунологічної реактивності у осіб з проявами хронічної теплової хвороби можуть виникати запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, ангіна, запалення легень, туберкульоз органів дихання, ревматоїдний поліартрит, дерматит, гнійні ураження шкіри та інше.
Лікування
Тяжкі форми теплової хвороби потребують термінової госпіталізації в реанімаційне відділення. Проводиться гіпотермія охолодженою сумішшю (ОС-450), холодною водою, льодом, оксигенотерапія. Для усунення проявів інтоксикації, дегідратації і гіпохлоремії показане внутрішньовенне введення 5 %-ного розчину глюкози, плазми або плазмозамінників. При наявності судом внутрішньовенно вводять 10% розчин натрію хлориду, призначають транквілізатори: сибазон, седуксен або реланіум внутрішньом'язово по 1-2 мл 0,5 % розчину; антигістамінні: супрастин, димедрол по 1-2 мл 1 % розчину. При необхідності проводять корекцію водно-електролітного балансу. Значне зневоднення організму потребує введення рідини з розрахунку 50-70 мл/кг під контролем гемодинаміки, показників гематокриту та діурезу.
При легкій формі ураження показані гідропроцедури: душ з температурою води 26-27°С тривалістю 5-6 хв. з наступним сухим обтиранням тіла. При середньотяжкому перебігу перегрівання призначають теплі ванни (температура води 29 °С, тривалість 7-8 хв.), потім душ і спокій. Постраждалому рекомендується вживання прохолодної газованої води.
Лікарсько-трудова експертиза
При легкому перебігу гострого перегрівання хворі тимчасово непрацездатні - на період лікування. Після одужання вони можуть продовжувати свою роботу в тих же умовах.
При середньотяжкому перебігу перегрівання потерпілих тимчасово переводять в умови праці, не пов'язані з впливом нагрівного мікроклімату, охолодженням, важким фізичним навантаженням, на 1-2 місяці з наступним проходженням теплової адаптації перед відновленням роботи у нагрівному мікрокліматі.
При тяжкому ступені перегрівання, органічних ураженнях нервової, серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту хворі потребують тривалого лікування і переведення на інвалідність з повним виключенням контакту з високими температурами.
Профілактика
Для профілактики перегрівання слід проводити комплекс технічних і санітарно-гігієнічних заходів, направлених на зниження рівня теплового впливу на працюючих. Це досягається за допомогою теплоізоляції, охолодження і вентиляції, а також застосування індивідуальних засобів захисту, зокрема спецодягу.
Для попередження можливого дефіциту натрію до щоденного раціону харчування робітників гарячих цехів необхідно додавати 5-10 г кухонної солі, підсолюючи хліб, томатний сік, перші страви, питну воду. Рекомендується вживати воду охолодженою до 12-15°С, мінеральні води, соки, компоти, вітамінізований чай (тіамін, піридоксин, аскорбінова та нікотинова кислоти, рибофлавін, вітамін В12), а при значному фізичному навантаженні і посиленому потовиділенні - 1 таблетку в день препарату тетравіт після їжі.
Значне місце в системі профілактичних заходів займають попередні - при прийомі на роботу, та періодичні медичні огляди за участю терапевта, невропатолога, офтальмолога. Останні проводяться 1 раз на 2 роки.
Медичними протипоказами, які обмежують прийом на роботу в умовах дії нагрівного мікроклімату, є такі: перенесені гострі респіраторні та інфекційні захворювання, хвороби серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба серця, атеросклероз); хвороби травного тракту (виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки); виражені ендокринно-вегетативні та судинні порушення; вік до 20 років і старше 50 років: люди цих вікових груп, які мають низьку теплову адаптацію.
Для профілактики перегрівання важливе значення має раціональний режим праці і відпочинку. Найбільш сприятливим для збереження нормальної терморегуляторної функції є режим з тривалістю роботи 10-15 хв. і паузою для відпочинку 8-10 хв., місця відпочинку мають бути обладнані вентиляційними установками.
2. Хвороби, обумовлені впливом низьких температур
Переохолодження організму може виникати при роботі на відкритому повітрі в холодні пори року у будівельників, робітників гірничодобувної, вугільної, лісової промисловості, рибалок, геологів, сплавників лісу, нафтовиків, а також у виробничих приміщеннях з низькими температурами і при обслуговуванні обладнання із застосуванням охолоджуючої рідини.
Патогенез
У відповідь на вплив низьких температур зовнішнього середовища організм реагує пониженням тепловіддачі і підвищенням теплоутворення.
Перші реакції на вплив низьких температур проявляються посиленням функції центрального і вегетативного відділів нервової системи, активації ендокринних залоз, що сприяє підвищенню обміну речовин і теплоутворення з одночасним зниженням тепловіддачі. Спостерігається спазм судин шкіри, уповільнення кровотоку в них, скорочення пілоромоторних м'язів, яке супроводжується дрожами і утворенням "гусячої шкіри".
Подальше зниження температури призводить до згущення крові в судинах тканин, що охолоджуються, стазу, агрегації формених елементів крові і утворення тромбів, розвитку циркуляторної гіпоксії, глибоких дистрофічних змін, некрозу.
Клініка
Вплив низьких температур може спричиняти як місцеві ураження незахищених ділянок тіла, так і загальні ураження деяких органів та систем.
Загальне охолодження організму (гіпотермія) клінічно проявляється загальною слабкістю, сонливістю, синюшним забарвленням шкіри, зниженням температури тіла і AT. Свідомість порушена. У тяжких випадках - судоми.
В залежності від глибини ураження тканин виділяють чотири ступені відмороження:
- ураження поверхневого прошарку епідермісу, яке проявляється блідістю шкіри, потім - її почервонінням, набряком, парестезіями, болем;
- ураження базального прошарку епідерміса, що клінічно характеризується наявністю пухирів, значним болем;
- характеризується некрозом шкіри і підшкірної клітковини;
- проявляється ураженням м'яких тканин і кісток.
Тривале переохолодження кінцівок у вологому середовищі (робітники холодильників, торфопідприємств, рибалки) може бути причиною облітеруючого ендартеріїту. Клінічно хвороба проявляється побілінням шкіри пальців, зниженням шкірної чутливості, парестезіями, утрудненням активних рухів кінцівок і ослабленням пульсу на периферичних судинах.
Виділяють чотири стадії облітеруючого ендартеріїту:
1. стадія (спастична) характеризується функціональним ангіо-спастичним порушенням і проявляється болем, відчуттям занімілості, похолодання в кінцівках;
2. стадія (ішемічна) проявляється стійким ангіодистонічним синдромом з утворенням мікроангіотромбів;
3. стадія (некротична) клінічно характеризується появою виразок на кінцівках;
4. стадія (гангренозна), при якій має місце суха або волога гангрена кінцівок.
Лікування проводиться з урахуванням форми і тяжкості ураження. При загальному охолодженні організму постраждалі потребують зігрівання і спокою. Призначаються препарати, які покращують роботу серцево-судинної системи і дихання. Лікування облітеруючого ендартеріїту 1-2 стадії проводиться комплексно з призначенням фізіотерапевтичних процедур, спазмолітиків і аналгетиків, при 3—4-й - нерідко виникає потреба в хірургічному лікуванні.
Рекомендується, зокрема, призначення препаратів, які покращують мозковий і периферичний кровообіг (серміон, цинаризин), гангліоблокаторів (бензогексоній, пентацин, димекалін), ангіопротекторів (парамедін, етамзилат, анаверол та ін.). Доцільне призначення курсу вітамінотерапії.
Лікарсько-трудова експертиза
Особи, котрі перенесли легкі форми переохолодження, підлягають комплексному лікуванню, після повного видужання можуть продовжувати роботу за фахом.
Хворим з холодовим нейроваскулітом кінцівок, стійким больовим синдромом, підвищеною втомою кінцівок, їх набряком, зниженням чутливості і температури шкірних покривів визначається ступінь зниження працездатності.