регистрация / вход

Туберкульоз в Україні

Аналіз основних причин поширення епідемії туберкульозу в Україні – інфекційної хвороби, яка викликається мікобактеріями туберкульозу і характеризується утворенням специфічних гранульом в різноманітних органах та тканинах і поліморфною клінічною картиною.

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

Кафедра валеології

Туберкульоз в Україні

Виконала:

Студентка II курсу

Філологічного факультету

групи ЛУ-22

Чепурна Тетяна Сергіївна

Харків – 2010

Туберкульоз (tuberculosis, туберкул- + оз; син. сухоти) — це інфекційна хвороба, яка викликається мікобактеріями туберкульозу і характеризується утворенням специфічних гранульом в різноманітних органах та тканинах (найчастіше в легенях) і поліморфною клінічною картиною.

Історія

Туберкульоз супроводжував людство з давніх давен. Ще у залишках кісток древніх людей знаходили сліди туберкульозного ураження. Опис хвороби знаходили у єгипетських ієрогліфах, старих перських книгах, індійських ведах. У вавилонських законах Хаммурапі (поч. II ст. до н. е.) встановлено право на розлучення з жінкою, яка захворіла на сухоти.

Гіппократ у V—IV ст. до н. е. описав прояви туберкульозу та описав його патогенез, але вважав, що ця хвороба є спадковою, бо вражає цілі сім'ї. Аристотель перший описав туберкульозний горбик (phymos), а Гален у Римі стверджував, що ця хвороба є заразною. Очевидно під цією недугою описувались різні хвороби, що супроводжувались інтоксикацією, виснаженням, виділенням харкотиння, кровотечами, тому і виникла така назва як сухоти, що означає виснаження. Під терміном tuberculum розуміли зміни, які спостерігаються на поверхні органів, або будь-що, що виступало над його поверхнею при розтині. У древніх руських літописах теж згадується ця хвороба як запалення реґіонарних лімфатичних вузлів. Тоді її лікували хірургічним методом та припіканням. Так лікували князя Київського Святослава Ярославовича в 1076 р.

Незважаючи на значне поширення туберкульозу в Середні віки, вчені здебільшого користувалися трактатами древньогрецьких мудреців, твори Гіпократа і Галена вважали непогрішними. Лише у XVI ст. італієць Фракосторо стверджував, що туберкульоз заразний і його переносить якесь «насіння». У 1678 р. французький лікар Сильвій описав туберкульозний горбик у легенях померлого і назвав його tuberculum. Але він вважав, що це змінений лімфатичний вузол. У 1689 р. Мортон опублікував свій трактат під назвою «Фтизіологія, або трактат про сухоти», де виклав подібні припущення. Лише у 1793 р. англійський лікар Бейлі довів, що ті горбики — не змінені лімфатичні вузли, а специфічні утворення, характерні тільки для туберкульозу, і які можуть зливатися і розпадатися.

Лише у 1882 р. німецький бактеріолог Роберт Кох у Берліні довів інфекційну природу туберкульозу. Він розробив спеціальний метод забарвлення збудника і виділив його в чисті культури.

М.Пирогов протягом 1842—1848 рр. описав клініку та патогенез уражень туберкульозом кісток, суглобів, лімфатичних вузлів шиї. Виділив тифоїдну форму міліарного туберкульозу. Вивчив гістологічну будову гранульоми і описав гігантські багатоядерні клітини (клітини Пирогова-лангханса).

У 1887 році відкривається перший протитуберкульозний диспансер, де проводили не тільки лікування, а і спостереження та соціальну підтримку хворих. Але активне лікування вперше було запропоноване Фораліні (італійський лікар) — створення відносного спокою хворому органові і зближення країв рани (каверни), що мало сприяти успішному перебігу репаративних процесів. Штучний пневмоторакс застосовували у багатьох країнах.

Величезну роль у діагностиці туберкульозу відіграло відкриття в 1895 р. Ренгеном Х-променів. Це дало можливість виявляти найменші зміни в легенях. У 1916 р. Німецький вчений Ранке виділив три стадії перебігу туберкульозу: період первинного інфікування, підвищена чутливість організму до збудника, перехід в обмежений органоуражуючий процес.

Основним досягненням в боротьбі з туберкульозом в XX столітті стало відкриття французькими вченими Кальметом і Гереном у 1919 р. протитуберкульозної вакцини, названої на їх честь — БЦЖ. Перше щеплення було проведене 1921 р., а в 1925 р. вакцина була передана в Радянський союз. Масово виявлення туберкульозу стало можливим після запровадження флюорографічного обстеження, яке вперше застосувалось в 1924 р. в Арбе, Бразилія.

Довготривалі пошуки ліків проти туберкульозу не давали ніяких результатів аж до 1943 р., коли Зельман Ваксман (виходець з України) отримав антибіотик стрептоміцин, за що він став лауреатом Нобелівської премії. Іншим значним вітчизняним фтізіатром був О.Ю. Рабухін. До 1966 р. стали застосовуватись і інші протитуберкульозні препарати, найефективнішим з них був ізоніазид. Також значно полегшило долю хворих використання хіміотерапії.

Поширення туберкульозу

туберкульоз епідемія інфекційна хвороба

Мікробактерії можуть виділятись під час кашлю з харкотинням, слиною, а також під час співу, розмови. Рідше — з калом, сечею при позалегеневих формах туберкульозу. Мікробактерії вельми живучі у зовнішньому середовищі. Потрапивши в повітря, вони можуть утримуватись у завислому стані до 5 годин; а, наприклад, у маслі житимуть до 5 місяців… Зараження може відбутися і під час безпосереднього контакту з хворим (через поцілунки), і опосередковано (через забруднені предмети вжитку : книжки, рушники, посуд, продукти, особливо молочні). Найчастіше зараження відбувається повітряним шляхом (90 %), рідше — через продукти (2 %) або контакти (5 — 6 %).

Мікобактерії дуже стійкі в навколишньому середовищі. Так, мікобактерії туберкульозу в молочних продуктах живуть до 240-300 днів, в пилу, в тому числі вуличному, до 3 міс. Вони добре витримують нагрівання до 85* С і охолодження до мінус 200* С. При температурі мінус 23* С мікобактерії туберкульозу зберігають життєздатність протягом 7 років, а прямі сонячні промені їх вбивають через 2 - 6 годин. Збудники туберкульозу зберігаються у річній воді до 5 місяців, у ґрунті - 1 - 2 роки, у приміщеннях при розсіяному світлі - до 1,5 міс., у фекаліях і на пасовищах - до 1 року.

Туберкульозна паличка може вражати всі органи і системи людського організму — легені, бронхи, нирки, кишківник, кістки, серце, слизові оболонки.

Найнебезпечнішими є хворі з легеневими формами туберкульозу. За добу вони можуть виділяти… понад 1 млрд. мікробактерій. Але більшість людей має велику опірність до туберкульозу, зумовлену комплексом вроджених і набутих механізмів захисту, рівнем імунітету. Тому, якщо загальна інфікованість туберкульозом на планеті складає 50 %, хворіє лише 5 — 6 %. Сьогодні у світі налічують 50 — 60 млн. хворих на туберкульоз, щороку захворює 7 −10 млн., помирає 3 млн. Одна хвора людина може інфікувати за рік 10-15 людей.

Епідемія туберкульозу в Україні

Аналіз показника смертності від туберкульозу за 15 останніх років збільшився у 2,9 рази. Епідемія туберкульозу в Україні має дві особливості. Перша — спостерігається взаємозалежність швидкості розповсюдження туберкульозу від епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу та поширенням наркоманії. Друга — високий рівень хіміорезистентних форм: первинної — 30 % та вторинної — 75 %.

За даними на 2009 рік в Україні понад 35 тисяч хворих на туберкульоз. Україна потрапила до п’ятірки світових лідерів за рівнем захворюваності на туберкульоз.

За останніми офіційними даними в Україні 35 700 хворих на туберкульоз . Із них приблизно 20 тисяч живуть у столиці.

Україна на другому місці після Росії за захворюваністю на туберкульоз за даними на березень 2010 року.

Україна займає за кількістю випадків захворювання на туберкульоз 2 місце у Європі після Росії. Епідемічні показники туберкульозу в Україні в 10-12 разів перевищують аналогічні показники в інших розвинутих країнах. Ще у 2005 році на обліку в протитуберкульозних закладах України перебувало майже 600 тисяч осіб.

Міністерство охорони здоров’я констатує, що ситуація з туберкульозом в Україні лишається загрозливою. Про це йдеться у повідомленні МОЗ з нагоди Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом, що відзначається 24 березня.

Зокрема, за даними медиків, незважаючи на позитивні зрушення в контролі за туберкульозом, рівень захворюваності та смертності від нього ще залишаються на епідемічному рівні.

Як зазначили в МОЗ, в Україні захворюваність на туберкульоз, починаючи з 1992 року, неухильно зростала і збільшилась за цей період у 2,4 раза - з 35 випадків на 100 тис населення до 84,5 випадку на 100 тис населення у 2005 році, коли спостерігався максимальний рівень цього показника. Показник смертності за період епідемії збільшився в 2,7 рази - з 9,5 випадку у 1992 році до 25,3 випадку на 100 тис населення у 2005 році.

З 2006 року відзначається повільне зменшення показників захворюваності та смертності. У 2009 році захворюваність на туберкульоз становила 74,4 випадку на 100 тис населення (31 тис 807 осіб), що на 7% менше, ніж у 2008 році, і на 12% менше порівняно з 2005 роком, коли спостерігався максимальний рівень цього показника. Рівень смертності знизився на 29% з 25,3 випадку на 100 тис населення у 2006 році до 18,2 випадку на 100 тис. населення у 2009 році (7 тис 676 осіб).

Близько 86% хворих на туберкульоз становлять особи працездатного і репродуктивного віку. З усіх вперше виявлених хворих на туберкульоз у 2009 році непрацюючі працездатного віку становили 53,1%, пенсіонери - 13,3%, робітники - 12,1%, вперше виявлені хворі, які зареєстровані в інших міністерствах і відомствах - 4,2%, службовці - 3,7%, робітники аграрного сектора - 1,3%, особи без постійного місця проживання - 1,5%, учні - 1,9%, медичні працівники - 1,7%, особи, які повернулися з місць позбавлення волі - 0,5%, студенти - 1,9%, приватні підприємці - 0,9%, інші - 4,0%.

Сьогодні хронічні обструктивні захворювання легень посідають четверте місце серед усіх причин смертності у віковій групі старше 45 років.

За оцінками ВООЗ, в Україні 16% хворих з новими випадками туберкульозу мають мультирезистентну форму захворювання, їх 9835 осіб. Серед повторних випадків частота мультирезистеності перевищує 50%. Загальна кількість хворих 4 категорії, яку формують пацієнти з хіміорезистентним туберкульозом, в 2009 році - 22 тис 371 хворий.

Туберкульоз вже давно перестав бути хворобою бідноти, алкоголіків і безхатьків. Адже від цього інфекційного захворювання не застрахована людина будь-якого віку, статі та соціального стану. Сьогодні, за даними ВООЗ, бацилами туберкульозу інфіковано третину населення Землі. Україна не стала винятком. Більше того, у нашій державі захворювання на туберкульоз досягло рівня епідемії. Мало хто знає, що туберкульоз може вражати очі, кістки, головний мозок, шлунок тощо, хоча найчастіше це складне захворювання уражає легені. Головна ж небезпека туберкульозу в тому, що люди недооцінюють наслідки, які хвороба завдає організму.

За І півріччя 2009 року в Україні зареєстровано 6852 хворих на туберкульоз легень з бактеріовиділенням, що на 11 відсотків менше, ніж минулого року, й складає 14,9 на 100 тисяч населення (у 2008 році — 15,8). За вказаний час також зареєстровано 594 дитини віком до 17 років включно, хворі на сухоти.

У І півріччі 2009 року в Україні від туберкульозу померло 4629 осіб, що складає 20,1 випадку на 100 тис. населення, а це на 14,1% менше, ніж за аналогічний період 2008-го.

За два місяці 2010 року захворюваність на туберкульоз знизилась і становить 95 випадків усіх форм туберкульозу проти 107 за аналогічний період 2009 року. У цьому році виявлено 1 випадок туберкульозу серед дітей віком до 14 років у Тернополі, за аналогічний період минулого року діти не реєструвались. Серед підлітків туберкульоз не реєструвався, тоді як, для порівняння, за аналогічний період минулого року було виявлено 4 випадки.

Україна віднесена до 27 країн світу, в яких зосереджено 85% всього тягаря мультирезистентного туберкульозу, та посідає 4-те місце в світі за поширеністю мультирезистентного туберкульозу серед хворих з новими випадками туберкульозу (торік це було 5-те місце). В Україні зареєстровані випадки розширеної медикаментозної резистентності (майже до усіх відомих протитуберкульозних препаратів), як і в 54 країнах світу.

24 березня відзначається День боротьби із захворюванням на туберкульоз, який міжнародна спільнота визнала глобальною проблемою. Щороку хвороба вражає майже 40 тисяч наших співвітчизників, вмирають від цієї недуги понад 10 тисяч осіб.

Засоби індивідуальної гігієни

Як розпізнати недужого в транспорті, щоб не підчепити інфекції?

Туберкульозник переважно худий, має жовтуватий відтінок обличчя й безперервно кашляє. Повернутися до цієї людини спиною у транспорті, щоб не заразитися, не досить. Слід або вийти, або відкрити вікно, щоб потрапляло свіже повітря. А ще краще — попросити хворого кашляти в серветку, тоді ніхто не заразиться.

Що підвищує ризик підхопити туберкульоз?

У групі ризику — люди з ослабленим імунітетом. До цього може призвести погане харчування, дієти, стреси, хвороби, зокрема цукровий діабет та онкологічні недуги. Легко заразитися в усіх закритих приміщеннях: їдальнях, кінотеатрах. Кондиціонери не зупиняють руху бактерій. Навпаки, через них туберкульозна паличка може циркулювати впродовж 18 годин. Легко заразитися у закритих приміщеннях: їдальнях, кінотеатрах. Кондиціонери не зупиняють руху бактерій. Незадовільні та негігієнічні умови проживання; негігієнічні умови праці чи навчання; неправильний режим навчання, праці та відпочинку; часті застуди або хронічні хвороби, а також – тривалий стрес чи депресії.

Які симптоми свідчать про початок захворювання?

Звертайте увагу на наступні симптоми: покашлювання, що триває більше 3-4 тижнів; незначне підвищення температури тіла ( 37,2 градуса за Цельсієм ) у вечірні години; поганий апетит, постійна слабкість; безпричинна втрата ваги; зниження працездатності; нервова вразливість; підвищена пітливість, особливо вночі; утруднене дихання; біль у грудях; кровохаркання (наявність крові у мокротинні, що виділяється при кашлі). Часто хвороба починається з невеликої слабкості, швидкої втомлюваності, яка накопичується до кінця робочого дня. У багатьох хворих з’являються надмірні знервованість, пітливість (особливо після сну – під ранок), серцебиття, поганий апетит та сон, біль у грудях, кашель (сухий або з мокротою), підвищується температура. Людина втрачає вагу. Одним із проявів туберкульозу є кровохаркання – поява при кашлі прожилків крові. Деякі хворі не звертають на це уваги, думають, що кровоточать ясна. Інколи туберкульоз випадково виявляють в осіб, які вважають себе здоровими. Але при детальному опитуванні виявляється, що останнім часом він часто кашляв. Багато з перерахованих ознак туберкульозу можуть бути і при інших захворюваннях. Але розібратись у цьому може тільки лікар. Тому дуже важливо, щоб люди при прояві початкових симптомів захворювання негайно звертались до нього.

Кашель і втрата апетиту. Також схуднення на кілька кілограмів протягом тижня.

Виявити туберкульоз можна своєчасно?

Для своєчасного виявлення туберкульозу дітям до 14 років щороку проводять постановку проби Манту (в школі чи у поліклініці за місцем проживання). Починаючи з 15 років, профілактичні флюорографічні обстеження проводять один раз в 2 роки. Щорічним флюорографічним оглядам підлягають особи, які входять до обов'язкової групи: соціальної та медичної груп ризику.

Важливо проходити огляд у лікаря, робити флюорографічний знімок грудної клітки.

У більшості випадків хворий попадає до пульмонолога із задавненими формами хвороби, часто під час її загострень. Людина кашляє місяцями, лікується самотужки, і, лише коли починається задишка, загальна слабкість, інші проблеми, приходить до пульмонолога. До речі, симптоми хвороби прогресують дуже повільно впродовж багатьох років.

Головним фактором ризику виникнення ХОЗЛ – куріння (90% випадків). Окрім цього, на розвиток хронічних обструктивних захворювань легень значно впливають забруднене повітря, шкідливі умови праці.

За даними Центру медичної статистики в Україні щогодини реєструється чотири нових випадки туберкульозу та один випадок смерті від цієї хвороби. На диспансерному обліку в протитуберкульозних диспансерах знаходяться 670 тисяч чоловік, або кожний 70-й мешканець України. Ситуація з туберкульозу ускладнюється зростаючою епідемією ВІЛ/СНІДу та поширеністю хіміо- та мультирезистентних форм туберкульозу.

Туберкульоз, в першу чергу, є великою соціальною проблемою. Цією недугою хворіють в основному соціально – незахищені верстви населення: безробітні, особи, що виїжджають на заробітки, сезонні робітники, особи, що повернулися із місць позбавлення волі та особи ромської народності. Взагалі туберкульоз “любить” вологий клімат, погане харчування та несприятливі житлові умови, безробіття. Половина хворих — це люди працездатного віку, які ніде не працюють. Одним із важливих компонентів в подоланні епідемії туберкульозу є соціальна підтримка хворих на туберкульоз, які отримують лікування в амбулаторних умовах.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

Комментариев на модерации: 2.

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий